Постанова

від 05.06.2013 по справі 2а-13085/12/0170/28

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 червня 2013 р. Справа №2а-13085/12/0170/28

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Калініченко Г.Б., за участю секретаря Колосової Ю.В.,за участю представника позивача - Жаворонкова Г.В., довіреність б/н, від 01.09.2012 р., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАВРІЯ-БУД"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тавія Буд" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень №0009042204 від 06.11.2012 р., №0009032204 від 06.11.2012 р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.11.2012 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-13085/12/0170/28.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність оскаржуваних повідомлень-рішень, прийнятих відповідачем на підставі висновків про безтоварність операцій ТОВ «Таврія-БУД» та ТОВ БВП «Строитель-плюс» з огляду на реальне здійснення господарських операцій у період, який перевірявся, що підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку позивача в повному обсязі.

Відповідачем надані письмові заперечення проти позову за тих підстав, що ТОВ «Таврія-БУД» порушені вимоги податкового законодавства в частині визначення податкового кредиту та податку на прибуток.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату і місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

З урахуванням вищевикладеного, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх у сукупності, заслухавши представника позивача, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з наступного.

ТОВ «Таврія-БУД» є юридичною особою, ЄДРПОУ 35053570, зареєстровано виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 11.04.2007 р. за адресою місцезнаходження: 95034, АР Крим, м.Сімферополь, просп. Перемоги, буд. 82.

15.10.2012 р. ДПІ у м.Сімферополі АР Крим ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Таврія-БУД» з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «БВП «Строитель плюс» за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2012 р., про що складено акт перевірки № 7532/22-1/35053570 від 15.10.2012 р.

Згідно з висновками акту № 7532/22-1/35053570 від 15.10.2012 р. перевіркою встановлені порушення:

- п. 4.1 ст.4, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», п.14.202 ст. 14, п. 185.1 ст.185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 472072 грн. в тому числі: жовтень 2009 р. - 3081 грн., листопад 2009 р. - 6223 грн., грудень 2009 р. - 4198 грн., січень 2010 р. - 8461 грн., лютий 2010 р. - 1239 грн., квітень 2010 р. - 9533 грн., травень 2010 р. - 892 грн., червень 2010 р. - 37052 грн., липень 2010 р. - 32841 грн., серпень 2010 р. - 55877 грн., вересень 2010 р. - 43761 грн., жовтень 2010 р. - 28859 грн., листопад 2010 р. - 46217 грн., грудень 2010 р. - 19396 грн., січень 2011 р. - 2098 грн., лютий 2011 р. - 22553 грн., березень 2011 р. - 34672 грн., квітень 2011 р. - 16956 грн., травень 2011 р. - 48793 грн., липень 2011 р. - 18038 грн., серпень 2011 р. - 26227 грн., вересень 2011 р. - 3391 грн.. жовтень 2011 р. - 1714 грн.;

- п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 14.1.191 ст. 14, п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 п. ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 589062 грн., у тому числі: 4 кв. 2009 р. - 16878 грн., за 1 кв. 2010 р. - 21599 грн., за 2 кв. 2010 р. - 60360 грн., за 3 кв. 2010 р. - 165598 грн., за 4 кв. 2010 р. - 145031 грн.. за 1 кв. 2011 р. - 47211 грн., за 2 кв. 2011 р. - 75611 грн.. за 3 кв. 2011 р. - 54804 грн., за 4 кв. 2011 р. - 1970 грн.

Зокрема, в п.п. 3.1.2 акту перевірки вказано про те, що за період з 01.07.2009 р. по 31.03.2011 р. ТОВ «Таврія-БУД» задекларовано валові витрати у сумі 21125112 грн., у тому числі: за період з 01.07.2009 р. - 31.12.2009 р. - 5426746 грн., за 2010 р. - 15199338 грн., за 1 кв. 2011 р. - 499028 грн.

За період з 01.07.2009 р. по 31.03.2011 р. встановлено їх завищення на загальну суму 1826705 грн., у тому числі за 4 кв. 2009 р. - 67512 грн., за 1 кв. 2010 р. - 86394 грн., за 2 кв. 2010 р. - 341438 грн., за 3 кв. 2010 р. - 662392 грн., за 4 кв. 2010 р. - 580126 грн.. за 1 кв. 2011 р. - 188843 грн.; встановлено завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2011 р. по взаємовідносинам з ТОВ БВП «Строитель плюс» на загальну суму 575589 грн., у тому числі за 2 кв. 2011 р. - 328745 грн., за 3 кв. 2011 р. - 238277 грн., за 4 кв. 2011 р. - 8567 грн.

В п.п. 3.2.1, 3.2.2 акту перевірки податковим органом зазначено, що за період 01.07.2009 р. - 31.12.2011 р. ТОВ «Таврія-БУД» задекларовано податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 5269946 грн.; задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 5124054 грн., встановлено його завищення на загальну суму 480462 грн., зокрема по взаємовідносинам з ТОВ БВП «Строитель плюс», вказуючи при цьому на: непідтвердженість реального здійснення господарських операцій між ТОВ «Таврія-БУД» та ТОВ БВП «Строитель плюс» первинними документами; проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, здійснення операцій через посередників з метою штучного формування валових витрат та валового кредиту, які не мають реального товарного характеру.

06.11.2012 р. ДПІ у м. Сімфероподі АР Крим ДПС на підставі акта перевірки № 7532/22-1/35053570 від 15.10.2012 р. ТОВ «Таврія-БУД» за порушення:

1) п. 4.1 ст.4, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», п.14.202 ст. 14, п. 185.1 ст.185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 558812 грн., в тому числі в сумі 472072 грн. за основним зобов'язанням та в сумі 86751 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, про що винесено податкове повідомлення-рішення № 0009032204;

2) п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 14.1.191 ст. 14, п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 п. ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 691430 грн., в тому числі в сумі 589062 грн. за основним платежем та в сумі 102368 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, про що винесено податкове повідомлення-рішення № 0009042204.

Відповідно до п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пп. 75.1.2. п. 75.1. ст. 75 ПК України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Щодо висновків ДПІ у м.Сімферополі АР Крим ДПС про порушення ТОВ «Таврія-БУД» вимог податкового законодавства, а саме: заниження податку на прибуток та податку на додану вартість, завищення податкового кредиту у господарських взаємовідносинах з ТОВ БВП «Строитель плюс», - суд вказує на наступне.

Порядок оподаткування податком на прибуток підприємств під час виникнення спірних правовідносин був врегульований нормами Закону України № 334 від 28.12.1994 р. «Про оподаткування прибутку підприємств». З 01.04.2011 р. порядок оподаткування податком на прибуток підприємств визначений Розділом ІІІ Податкового кодексу України.

Відповідно до п.5.1 ст. 5 Закону України "Про оприбуткування підприємств" в редакції на час виникнення спірних правовідносин валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначений чіткий перелік витрат, які включаються до складу валових витрат платника податку та враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, що кореспондується з нормами п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 138.2 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподатковування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податків витрат, обов'язковість ведення і збереження яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, визначених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З матеріалів справи вбачається, що у період який перевірявся, ТОВ «Таврія-БУД» мало господарські взаємовідносини з ТОВ «Строитель плюс», у зв'язку з придбанням у якого товарів (послуг) позивачем сформовано витрати, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в загальній сумі 575589 грн., в тому числі за 2 кв. 2011 р. - 328745 грн., за 3 кв. 2011 р. - 238277 грн., за 4 кв. 2011 р. - 8567 грн.

Висновки податкового органу про заниження ТОВ «Таврія-БУД» податку на прибуток у перевіряємий період в загальній сумі 456677 грн., в тому числі: за 4 кв. 2009 р. - 16878 грн., за 1 кв. 2010 р. - 21599 грн., за 2 кв. 2010 р. - 60360 грн., за 3 кв. 2010 р. - 165598 грн., за 4 кв. 2010 р. - 145031 грн., за 1 кв. 2011 р. - 47211 грн., - внаслідок завищення значення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, - є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Відхилення, вказане в акті перевірки, виникло за рахунок того, що податковим органом не прийнято до складу валових витрат витрати ТОВ «Таврія-БУД», які підтверджені документально та використовувались у господарській діяльності ТОВ «Таврія-БУД» по взаєморозрахункам з ТОВ «Строитель плюс», про що свідчать укладені між ТОВ «Таврія-БУД» та ТОВ «Строитель плюс» договори, податкові та видаткові накладні, акти здачі-приймання робіт.

Зокрема, у період, який перевірявся, між ТОВ «Таврія-БУД» (Замовник) та ТОВ БВП «Строитель плюс» (Виконавець) були укладені договори про надання послуг по завантаженню каменю вапнякового у залізничні вагони та про надання транспортних послуг, згідно яких Виконавець зобов'язується за завданням Замовника надати послуги з завантаження та транспортування, а Замовник зобов'язується оплатити Виконавцеві зазначені послуги.

На виконання цих договорів ТОВ БВП «Строитель плюс» протягом відповідного періоду здійснювало послуги на користь позивача по завантажувально-розвантажувальним роботам, автопослуги.

Позивач при проведені господарських операцій з контрагентом оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось відповідачем. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена.

Матеріалами справи підтверджено реальне виконання сторонами правочину, встановлено факт сплати позивачем заборгованості, в тому числі ПДВ в ціні послуг, позивачем надані первинні документи, фіксуючі факти здійснення господарських операцій.

Сума вартості послуг, отриманих ТОВ «Таврія-БУД» від ТОВ «Строитель плюс», та податку на додану вартість, що містились в ціні таких послуг, включені позивачем до складу скорегованих валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування всього в сумі 575589 грн.

Використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача одержаних товарів (послуг) підтверджується первинними бухгалтерськими документами позивача, які наявні у матеріалах справи, в повному обсязі досліджені та проаналізовані судом.

Матеріалами справи також підтверджується подальша реалізація позивачем придбаних у ТОВ БВП «Строитель плюс» товарів (послуг).

Усі надані позивачем в матеріали справи первинні документи бухгалтерського та податкового обліку відповідають чинному законодавству щодо вимог, встановлених до цих документів.

Отже, висновки відповідача про завищення позивачем скоригованих валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та, як наслідок, заниження податку на прибуток у перевіряємий період, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до п. 1.6 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції на час виникнення спірних правовідносин податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.

В розумінні чинного податкового законодавства відображення суми податкових зобов'язань провадиться платником податку на підставі результатів господарської діяльності, тобто такої діяльності особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відомості про господарську операцію та підтвердження її здійснення містяться у первинному документі, про що прямо вказано в ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», з огляду на що підтвердження даних податкового обліку здійснюється на підставі документів, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною (обов'язковою) ознакою господарської операції є спричинення реальних змін майнового стану платника податків, зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі такого платника податків, що кореспондується з нормами Закону України "Про податок на додану вартість" в редакції на час вчинення спірних правочинів, згідно п. 7.3.1 ст. 7 якого датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Аналогічне правило встановлюється п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, яким визначається дата виникнення права платника податків на віднесення сум податку до податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі, при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Вищевикладене кореспондується з нормами п. 198.1, 198.2, абз. 4 п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Отже норми податкового законодавства дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З аналізу положень чинного податкового законодавства випливає, що право на нарахування податкового кредиту для визначення об'єкта оподаткування ПДВ виникає у разі підтвердження фактичного здійснення витрат на придбання певного товару належним чином складеними первинними документами, які відображують реальність господарської операції, ознаками якої є:

1) рух активів в процесі здійснення господарської операції, що підтверджується первинними документами, а також фізичними, технічними, технологічними можливостями контрагентів за змістом здійснюваної господарської операції.

2) встановлення податкового статусу постачальника товарів, придбання яких є підставою для нарахування податкового кредиту, а саме реєстрація особи, яка видає податкову накладну, у якості платника ПДВ на момент вчинення господарської операції, з урахуванням можливої обізнаності контрагента у наявності дефектів у правовому статусі останнього як платника ПДВ.

3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів та господарською діяльністю платника податку, що підтверджується наявністю певної господарської мети використання придбаного товару в межах господарської діяльності.

Тобто реальність вчинених господарських операцій характеризується: реальним рухом активів в процесі здійснення господарської операції (первинними документами, а також фізичними, технічними, технологічними можливостями контрагентів за змістом здійснюваної господарської операції); податковим статусом контрагентів позивача як платників ПДВ на час здійснення господарської операції; наявністю безпосереднього зв'язку між фактом придбання товарів та господарською діяльністю позивача; наявністю господарської мети при укладенні правочинів з контрагентами позивача, - що в своїй сукупності доводить правильність сформування платником податків податкового зобов'язання, нарахування податкового кредиту, сформування валових витрат.

Підтвердження руху активів платника податків в процесі здійснення господарської операції здійснюється на підставі первинних документів, до яких з урахуванням вимог законодавства України в частині визначення первинних документів та їх обов'язкових реквізитів, їх змісту та призначення, можна віднести:

- договори із зазначенням предмету та істотних умов відповідного правочину, додаткові угоди до них;

- документи на виконання відповідного договору (акт приймання-передачі, акт виконаних робіт, рахунки фактури, податкові та видаткові накладні, довіреність на отримання товару, що містять дані стосовно обсягів та змісту наданих послуг);

- документи, що підтверджують транспортування товару (товарно-транспортні накладні, договори зберігання, перевезення товару);

- фінансово-господарські документи зі сплати коштів за придбаний товар (платіжні доручення, банківські виписки, чеки).

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частина 1 ст. 79 КАС України визначає, що письмовими доказами є документи (у тому числі, електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

Сума донарахування ПДВ в розмірі 472072 грн. визначена відповідачем у зв'язку з завищенням податкового кредиту, що був нарахований за відсутності належних первинних документів по господарських взаємовідносинах з ТОВ БВП «Строитель плюс», що, як вказано в акті перевірки, не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, спрямовані на здійснення операцій з метою надання податкової вигоди.

Матеріалами справи, первинними документами бухгалтерського обліку ТОВ «Таврія-БУД», які складені відповідно до вимог чинного законодавства та мають всі обов'язкові реквізити та які в повному обсязі досліджені та проаналізовані судом, перелік яких в повному обсязі наведений вище, підтверджується реальність господарських взаємовідносин ТОВ «Таврія-БУД» та ТОВ «Строитель плюс», зокрема: придбання послуг, їх сплата, подальша реалізація з метою отримання прибутку.

Отже первинними документами бухгалтерського обліку ТОВ «Таврія-БУД» в повному обсязі підтверджується правомірність нарахування позивачем податкового кредиту у перевіряємий період по взаємовідносинам з ТОВ «БВП «Строитель плюс» в сумі 480462 грн.

Більш того, ДПІ у м. Сімферополі АР Крим не надано доказів того, що на період вчинення спірних господарських операцій позивача з вказаними в акті перевірки контрагентами були дефектні ознаки щодо місцезнаходження контрагентів позивача та/або їх статусів у якості платника ПДВ, що виключає одну з ознак нікчемності правочинів.

ДПІ у м.Сімферополі АР Крим ДПС не надано доказів того, що можуть свідчити про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити, про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

У зв'язку з викладеним на підставі досліджених та проаналізованих документів первинного бухгалтерського обліку ТОВ «Таврія-БУД» суд приходить до висновку про правомірне сформування позивачем податкового кредиту у перевіряємий період на підставі належним чином оформлених документів податкового обліку, які були складені за наслідками реального здійснення господарських операцій у відповідному податковому періоді.

Посилання податкового органу в акті перевірки на акти про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ БВП «Строитель плюс» з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості і розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2012 р. як підстав для висновків про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ БВП «Строитель плюс» не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Матеріали зустрічних звірок контрагентів платника податків не є належними та допустимими підставами для висновків про порушення вимог податкового законодавства таким платником податків.

Більш того, порушення вимог чинного податкового законодавства будь-яким суб'єктом господарювання по ланцюгу постачання при здійсненні господарських операцій не повинно тягти за собою відповідальність іншого учасника господарських взаємовідносин, оскільки один суб'єкт господарювання не відповідає за дії (бездіяльність) іншого у разі порушення останнім норм відповідного законодавства, оскільки це порушує право володіння особи своїм майном, а факт недійсності попередньої або наступної операції контрагента платника податку у низці поставок, в яку входять спірні господарські операції, не може слугувати підставою для позбавлення такого платника податку права на податковий кредит.

Вказана позиція відображена також в рішеннях Європейського суду з прав людини, які згідно з ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477 мають в Україні значення джерела права, зокрема, у справі Щокін проти України.

Зазначення відповідачем в акті перевірки про відсутність реальності поставок товарів (надання робіт, послуг), умов, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення господарської діяльності, є лише припущенням та не доведено у встановленому законом порядку.

Посилання ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС на дані досудового слідства в рамках кримінальної справи як докази порушення позивачем вимог податкового законодавства не відповідають ознакам належності та допустимості доказів за відсутністю критерію правової придатності доказу та його достовірності; отримання вказаних даних згідно з вимогами чинного законодавства.

Відповідно до кримінально-процесуального законодавства до дня набрання законної сили відповідним рішенням у кримінальній справі дані, отримані в ході досудового слідства в рамках такої кримінальної справи, можуть бути оцінені як докази виключно у рамках розслідування та розгляду такої кримінальної справи.

Вказана позиція неодноразово висловлювалась Вищим адміністративним судом України та викладена, зокрема, в: ухвалах від 01 жовтня 2012 р. по справі № К/9991/42373/12 та від 15 жовтня 2012 року у справі К/9991/49494/12, постанові Вищого адміністративного суду України у справі №К/800/1429/13 від 06.03.2013 р.

ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС не надано вироку суду, якими би було встановлено відповідні факти, вказані в акті перевірки № 5849/22-1/30933120 як докази нікчемності правочинів, укладених позивачем, з огляду на що вказане не може бути належним доказом та свідчити про нікчемний характер правочинів між позивачем та його контрагентом.

Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, а не актом, що відображує суб'єктивну думку контролюючого органу при здійсненні перевірки.

Одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна з сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійним (освоюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, що порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України, міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення, підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладення угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Наявність мети, зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальними вироком.

Вказана позиція висловлена також Вищим адміністративним судом України в постанові від 14.11.2012 р. у справі № К/9991/50772/12.

ДПІ у м. Сімферопололі АР Крим ДПС не надано доказів, що підтверджують наявність умислу у позивача або у його контрагента, ТОВ БВП «Строитель Плюс», як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним; не доведено того, що господарські взаємовідносини між позивачем та його контрагентом порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано доказів, які обґрунтовують правомірність зроблених в результаті проведеної перевірки ТОВ «Таврія-БУД» висновків щодо порушення останнім вимог податкового законодавства в частині сформування податкового кредиту у перевіряємий період, визначення податку на прибуток та податку на додану вартість у перевіряємий період; не надано доказів правомірності збільшення позивачу суми грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, застосування штрафних (фінансових) санкцій.

З урахуванням викладеного оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 06.11.2012 р.: № 0009032204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 558812 грн., в тому числі в сумі 472072 грн. за основним зобов'язанням та в сумі 86751 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0009042204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 691430 грн., в тому числі в сумі 589062 грн. за основним платежем та в сумі 102368 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, - є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету за рахунок коштів.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Таким чином, стягнення судових витрат, відповідно до рішення суду, не на користь суб'єкта владних повноважень, здійснюється з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень-відповідача.

Зазначена позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 21.11.11р. № 2135/11/13-11.

В зв'язку з чим, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету на користь позивача за рахунок коштів на утримання відповідача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2146,00 грн.

Керуючись ст. ст. 9, 69-71, ст.ст. 158-159, 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим ДПС від 06.11.2012 р. № 0009032204.

3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим ДПС від 06.11.2012 р. № 0009042204.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврія-Буд» (ЄДРПОУ 35053570) судовий збір в розмірі 2146,00 грн. з Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Калініченко Г.Б.