Ухвала

від 04.06.2013 по справі 2а-4091/10/1670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2013 року м. Київ К-40891/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Блажівської Н.Є.

Голубєвої Г.К.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2010 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року

у справі № 2а-4091/10/1670

за позовом Приватного підприємства «Кварцтехноімпекс»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання дій неправомірними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Кварцтехноімпекс» (позивач) звернулось до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (відповідач), в якому просило визнати дії відповідача щодо винесення акту № 6 від 27 липня 2010 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ПП «Кварцтехноімпекс» незаконними, визнати протиправним та скасувати акт № 6 від 27 липня 2010 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ПП «Кварцтехноімпекс», а також зобов'язати Кременчуцьку ОДПІ у Полтавській області поновити реєстрацію позивача в реєстрі платників податку на додану вартість.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано акт № 6 від 27 липня 2010 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ПП «Кварцтехноімпекс». Зобов'язано Кременчуцьку ОДПІ у Полтавській області поновити ПП «Кварцтехноімпекс» в реєстрі платників податку на додану вартість з 27 липня 2010 року за індивідуальним податковим номером 336047016086. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «Кварцтехноімпекс» витрати із сплати судового збору в розмірі 2,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2010 року, ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ПП «Кварцтехноімпекс» зареєстровано в якості платника податку на додану вартість в серпні 2005 року, у зв'язку з чим йому видано Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 23621645 від 19 серпня 2005 року.

В свою чергу, комісією, створеною відповідно до наказу Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області № 679 від 29 березня 2010 року, встановлено факти завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість, ухилення підприємства від сплати податків, а також його відсутність за юридичною адресою.

З огляду на викладене, податковим органом прийнято рішення про анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість на підставі підпункту «в» пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР), яке оформлено актом № 6 від 27 липня 2010 року.

Задовольняючи адміністративний позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до підпункту «в» пункту 9.8 статті 9 Закону № 168/97-ВР реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин.

Правовий аналіз наведеного положення Закону № 168/97-ВР не дає підстав для висновку про можливість анулювання реєстрації платника податку на додану вартість з будь-яких причин взагалі, оскільки, поняття «будь-які інші причини» у вказаній правовій нормі вжито саме стосовно звільнення особи від сплати податку з інших мотивів, ніж рішення суду, однак жодним чином не розширює вичерпний перелік підстав для анулювання реєстрації платника відповідно до зазначеного підпункту Закону.

Разом з тим, як встановлено судами, з моменту реєстрації позивача в якості платника податку на додану вартість він не реєструвався як платник єдиного податку та не став суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від встановленого Законом № 168/97-ВР, чи звільняють від сплати податку на додану вартість за рішенням суду або з будь-яких інших підстав.

При цьому колегія суддів відхиляє посилання відповідача на розпорядження Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року № 1120-р «Деякі питання адміністрування податку на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин»; далі - Розпорядження) як на підставу для анулювання реєстрації позивача в якості платника податку на додану вартість, оскільки, згідно з пунктом 11.4 статті 11 Закону № 168/97-ВР зміни порядку оподаткування податком на додану вартість можуть здійснюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону окремим законом з питань оподаткування цим податком. У разі якщо іншим законом, незалежно від часу його прийняття, встановлюються правила оподаткування цим податком, відмінні від зазначених у цьому Законі, пріоритет мають норми цього Закону. Це правило не поширюється на міжнародний договір (угоду), згода на обов'язковість якого (якої) надана Верховною Радою України.

Таким чином, оскільки, Закон № 168/97-ВР, який має вищу юридичну силу в порівнянні з Розпорядженням, що є підзаконним нормативно-правовим актом, не містить такої підстави для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість як завищення ним податкового кредиту з податку на додану вартість, ухилення від сплати податків або відсутність за юридичною адресою, то у контролюючого органу були відсутні правові підстави для прийняття відповідного рішення.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області відхилити, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Блажівська Н.Є.

Голубєва Г.К.