Ухвала

від 29.05.2013 по справі 2а-10134/10/0870

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" травня 2013 р. м. Київ К/9991/16054/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М. Бившевої Л.І. Шипуліної Т.М. за участю секретаря Титенко М.П. за участю представників позивача:Колосовський Ю.О., відповідача:Чернова О.А., прокуратури:Клюге Л.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27.01.2011

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2012

у справі № 2а-10134/10/0870

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Приват Комплект»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя,

за участю Прокуратури Запорізької області

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Приват Комплект» (надалі - позивач, ТОВ «Приват Комплект») звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя (надалі - відповідач, ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя), у якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.11.2010 № 0001042302/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість та штрафних санкцій на загальну суму 177 096,00 грн. та від 24.11.2010 № 0001052302/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з декларації за червень 2010 року в сумі 14 496 386,00 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 27.01.2011 залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2012 адміністративний позов ТОВ «Приват Комплект» задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 24.11.2010 № 0001042302/0 та визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення від 24.11.2010 № 0001052302/0.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні адміністративного позову ТОВ «Приват Комплект» відмовити в повному обсязі.

Згідно наданих до Вищого адміністративного суду України письмових заперечень на касаційну скаргу, позивач проти заявлених вимог відповідача заперечує з мотивів їх необґрунтованості та просить скаргу відхилити.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі направлень від 03.09.2010 № 642 та № 642/1 та відповідно до плану-графіка проведення планової виїзної перевірки суб'єкта господарювання, фахівцями ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Приват-Комплект» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 по 30.06.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 30.06.2010, за результатами якої складено 11.11.2010 акт № 3541/23/30571299 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення приписів: підпунктів 7.4.1 , 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (надалі - Закон України «Про податок на додану вартість»), а саме: ТОВ «Приват Комплект» занижено податок на додану вартість на загальну суму 118 064,00 грн., у т.ч. за періодами: за січень 2009 року - 24 247,00 грн., за лютий 2009 року - 28 818,00 грн., за березень 2009 року - 48 771,00 грн., за квітень 2009 року - 13 228,00 грн., за червень 2010 року - 3 000,00 грн.; підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: ТОВ «Приват Комплект» завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р. 26 декларації з податку на додану вартість) на загальну суму 6 067,00 грн., у т.ч. за червень 2010 року на 6 067,00 грн.; підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: ТОВ «Приват Комплект» завищено суму бюджетного відшкодування за червень 2010 року в сумі 14 496 386,00 грн.

24.11.2010 на підставі акта перевірки, ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя винесені податкові повідомлення-рішення: № 0001042302/0, яким ТОВ «Приват Комплект» визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 177 096,00 грн. (118 064,00 за основним платежем та 59 032,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) та № 0001052302/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 14 496 386,00 грн.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями ТОВ «Приват Комплект» звернулося до суду.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач неправомірно дійшов висновків про заниження позивачем податку на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 118 064,00 грн. і завищення податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню у періоді, що перевірявся, на загальну суму 14 496 386,00 грн., а тому необґрунтовано прийняв податкові повідомлення-рішення від 24.11.2010 № 0001042302/0 та № 0001052302/0.

Суд апеляційної інстанції погодився із такими висновками суду першої інстанції, посилаючись на те, що під час вирішення справи останнім не було допущено порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 7.5 статті 7 цього Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Саме податкова накладна є звітним податковим та одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону).

Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, між ТОВ «Приват Комплект» та ППКП «Полюс-М» укладено договір від 05.10.2007 № 07/10 про надання інформаційно-консультаційних послуг, відповідно до умов якого об'єктом послуг є консультації відносно отримання документів на проведення реконструкції жилих будинків, вводу в експлуатацію та документальному оформленню даних операцій.

31.05.2007 та 12.07.2007 між ТОВ «Приват Комплект» та ТОВ «Валикон» укладено договори № 31/05 та № 12/07, відповідно, про надання інформаційно-консультаційних послуг, а саме: консультацій відносно отримання документів на проведення реконструкції жилих будинків, вводу в експлуатацію та документальному оформленню даних операцій.

ТОВ «Приват Комплект» мало стосунки і з ЗАТ КБ «Приват Банк» з отримання інформаційно-консультаційних послуг на підставі договорів від 01.05.2007 № Г.22.4.1.0-21, від 05.01.2009 № Г.26.0.0.0.0/15-33.

Оскільки позивачем були надані відповідні податкові накладні, на підставі яких суми податку на додану вартість (у складі вартості придбаних послуг) були включені до податкового кредиту, та які не визнані недійсними, відповідають вимогам Закону України «Про податок на додану вартість», суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що ТОВ «Приват Комплект» правомірно включило суми податку на додану вартість по отриманим послугам до складу податкового кредиту.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується і з висновком судів попередніх інстанцій про безпідставність тверджень відповідача про те, що придбані позивачем послуги не пов'язані із його господарською діяльністю.

Так, наявними в справі матеріалами, зокрема звітами про надані послуги, а також складеними документальними підтвердженнями результатів надання вказаних послуг підтверджується, що означені вище договори були укладені позивачем із відповідними контрагентами саме для організації, ведення виробництва та продажу продукції, а також вирішення інших питань, необхідних для здійснення та забезпечення господарської діяльності ТОВ «Приват Комплект».

Також попередні суди правильно звернули увагу на те, що відповідачу для здійснення перевірки та з метою підтвердження факту надання послуг було представлено договори, акти виконаних робіт, платіжні та інші документи, які відповідають визначенню первинних документів і є передумовою правомірності віднесення витрат на їх придбання до складу валових витрат підприємства. Саме консультації та письмові висновки, які надавалися виконавцями послуг містять в собі відповіді на поставлені питання. В свою чергу акти виконаних робіт підтверджують лише факт виконання та передання замовлених послуг.

Податковий орган також дійшов висновку, що позивачем було завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за червень 2010 року в сумі 14 496 386,00 грн. Попередні суди означений висновок відповідача визнали таким, що не ґрунтується на вимогах закону. Колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на таке.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду».

Згідно з підпунктом 7.7.2 пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду».

При цьому судами попередніх інстанцій було встановлено, що весь товар, який був переданий покупцям згідно експортних контрактів був оплачений позивачем при його придбанні у постачальників у повному обсязі у попередніх податкових періодах.

Згідно з роз'ясненнями Державної податкової адміністрації України, наданих у листах від 12.08.2010 № 16354/7/16-1517, від 08.07.2010 № 13547/7/16-1517 особи, на яких розповсюджуються норми цього підпункту, застосовують змінену редакцію підпункту 7.7.2 «б» пункту 7.7 статті 7 Закону з урахуванням наступних особливостей: до рядка 23.2 податкової декларації за червень чи за наступні звітні періоди до кінця поточного року включається значення рядка 26 податкової декларації з податку на додану вартість попереднього податкового періоду лише в частині суми податку, фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) у попередніх податкових періодах; зазначена сума враховується при визначенні суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за червень чи за наступні звітні періоди до кінця поточного року, а її залишок переноситься до рядка 26 податкової декларації з податку на додану вартість та додається до залишку значення рядка 26 податкової декларації з податку на додану вартість в частині сум податку, по яких не проведено розрахунки з постачальниками; в податковому періоді, в якому платник податку набуває права на отримання бюджетного відшкодування, накопичена в рядку 26 за попередні звітні періоди сума податку, фактично сплачена отримувачем постачальникам товарів (послуг) у таких попередніх звітних періодах, переноситься до рядка 23.2 декларації з податку на додану вартість і включається до розрахунку бюджетного відшкодування;сума бюджетного відшкодування відображається в рядку 25.1 чи рядку 25.2 податкової декларації з податку на додану вартість.

Отже, враховуючи встановлені обставини та зазначені приписи Закону України «Про податок на додану вартість», роз'яснення Державної податкової адміністрації України, суди першої та апеляційної інстанцій позивачем було заявлено суму бюджетного відшкодування з дотриманням вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про необхідність задоволення вимог ТОВ «Приват Комплект» про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя від 24.11.2010 № 0001042302/0 та № 0001052302/0.

Оскільки суди попередніх інстанцій під час розгляду справи повно і правильно встановили обставини справи, та при ухваленні судового рішення не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, то зазначена обставина відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя залишити без задоволення.

2. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27.01.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2012 у справі № 2а-10134/10/0870 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис)Лосєв А.М. Судді (підпис)Бившева Л.І. (підпис) Шипуліна Т.М. З оригін