Ухвала

від 05.06.2013 по справі 2а-19441/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" червня 2013 р. м. Київ К/9991/80627/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Ритова В.В.,

за участю:

представника відповідача - Пащенка В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2012 року

у справі №2а-19441/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АСС-ТВ»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «АСС-ТВ» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 19 серпня 2011 року № 0001002340.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2012 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 19 серпня 2011 року № 0001002340. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «АСС-ТВ» судові витрати у розмірі 30,12 грн.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2012 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2012 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2012 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «АСС-ТВ», посилаючись на те, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2012 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС провела документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «АСС-ТВ» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Сучасна техніка» за лютий, квітень 2011 року, за результатами якої був складений акт № 373/1-23-40-32244372 від 03 серпня 2011 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, пункту 4 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 21 грудня 2010 року № 969, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 616325,00 грн., у тому числі: за лютий 2011 року на 346067,00 грн., за квітень 2011 року на 270258,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що ТОВ «АСС-ТВ» неправомірно включило до складу податкового кредиту лютого та квітня 2011 року суму податку на додану вартість, сплачену у складі приданих ним у ТОВ «Сучасна техніка» товарів (послуг), оскільки згідно пояснень ОСОБА_2, відібраних ГВ П МДПІ у Шевченківському районі, про те, що її син - ОСОБА_3 являється засновником та посадовою особою ТОВ «Сучасна техніка» їй стало відомо від співробітників податкової міліції, тоді як її син знаходиться на заробітках у Чехії, куди виїхав близько трьох років тому назад, а перед виїздом за кордон загубив свої документи, зокрема, паспорт. Зазначені обставини слугували підставою для висновку податкового органу про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Сучасна техніка».

19 серпня 2011 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001002340, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України збільшила ТОВ «АСС-ТВ» суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на 616326 грн., з яких: 616325,00 грн. - за основним платежем, 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по операціях з придбання у ТОВ «Сучасна техніка» товарів (робіт, послуг), яке на момент вчинення та виконання господарських операцій було належним чином зареєстрованою юридичною особою та платником податку на додану вартість, подавало податкову звітність, з урахуванням того, що реальність господарських операцій з придбання, оплати та подальшої реалізації позивачем іншим суб'єктам господарювання підтверджена належними первинними бухгалтерськими та платіжними документами, а також зважаючи на те, що обставини щодо створення ТОВ «Сучасна техніка» з метою одержання прибутку від підприємницької діяльності, а також підписання документів фінансово-господарської діяльності та звітності підтверджені поясненнями ОСОБА_3 який є засновником та посадовою особою ТОВ «Сучасна техніка», відібраними службовими особами ГВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі 09 вересня 2011 року. Також суд виходив з того, що доказів звернення податкового органу до суду з позовами про визнання недійсними в установленому порядку оспорюваних договорів, укладених між ТОВ «АСС-ТВ» та ТОВ «Сучасна техніка», ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС суду не надано.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, у період з січня по квітень 2011 року між ТОВ «Сучасна техніка» (виконавець) та ТОВ «АСС-ТВ» (замовник) були укладені договори № 102 від 01 січня 2011 року, № 103 від 01 січня 2011 року, № 104 від 01 січня 2011 року, № 101 від 15 лютого 2011 року, № 107 від 01 квітня 2011 року, відповідно до умов яких виконавець надає замовнику рекламні послуги, а також зобов'язується виготовити та поставити рекламну продукцію, перелік та кількість яких визначена у пунктах 1.1 статей 1 договорів (т.1 арк. справи 33-35, 39-46, 55-57, 62-63, 67-73).

Фактичне виконання сторонами умов договору щодо поставки рекламної продукції та рекламних послуг, а також оплати їх вартості підтверджене актами виконаних робіт, податковими накладними та музичними довідками (т.1 арк. справи 36-38, 47-54, 58-61, 64-66, 74-84), платіжними дорученнями (т.1 арк. справи 86-95), з урахуванням того, що в подальшому придбані позивачем у ТОВ «Сучасна техніка» товари (роботи, послуги) були реалізовані іншим суб'єктам господарювання, зокрема, Підприємству з іноземними інвестиціями «МакДональдз Юкрейн ЛДТ», ТОВ «Хенкель Україна», що підтверджується наявними у матеріалах справи макетами рекламної продукції, відповідними договорами, дисками з відеороликами і музичними саундтреками, актами здачі - приймання робіт, видатковими накладними (т.2 арк. справ 1-369).

Згідно абзаців 1, 2 пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно положень абзацу 1 пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Абзацом 1 пункту 201.10 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість згідно оспорюваного податкового повідомлення-рішення слугував висновок податкового органу про те, що договори, укладені позивачем з ТОВ «Сучасна техніка», є нікчемними, з огляду на обставини, викладені в поясненнях ОСОБА_2, відібраних ГВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі. Також, податковий орган в обґрунтування правомірності оспорюваного податкового повідомлення-рішення посилався на обставини, викладені в акті ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 07 червня 2011 року № 1375/23-09/36592362 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Сучасна техніка» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 05 серпня 2009 року по 31 квітня 2011 року».

Разом з цим, із вказаного акту перевірки від 07 червня 2011 року № 1375/23-09/36592362 вбачається, що його висновки також базуються на поясненнях ОСОБА_2, відібраних співробітниками ГВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі, а також на тому, що за даними декларації з податку на прибуток основні засоби у ТОВ «Сучасна техніка» відсутні (рядки 4.10 «Витрати на поліпшення основних фондів» та 07 «Сума амортизаційних відрахувань» декларацій з податку на прибуток прокреслені), що свідчить про відсутність у товариства трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності, а саме в частині відвантаження та перевезення товарів.

Між тим, у зазначеному акті перевірки вказано, що у період з 05 серпня 2009 року по 31 квітня 2011 року ТОВ «Сучасна техніка» було здекларовано податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 6324801,00 грн. та податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 6004501,00 грн. Також, у цьому ж акті перевірки зазначено, що у періоді, який перевірявся, ТОВ «Сучасна техніка» фактично займалося таким видом діяльності як 51.19.0 - посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту.

Матеріали справи містять витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, в яких вказано, що станом на 16 січня 2012 року (т.1 арк. справи 142) та станом на 19 квітня 2012 року (т.3 арк. справи 1-4) ТОВ «Сучасна техніка» знаходиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, статус відомостей про юридичну особу «підтверджено».

Згідно інформації головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 06 серпня 2012 року, наданої на запит Окружного адміністративного суду міста Києва, ОСОБА_3 у періоди з 01 березня 2011 року по 01 травня 2011 року, з 01 жовтня 2010 року по 01 листопада 2010 року та за 01 січня 2011 року по 30 квітня 2011 року державного кордону України не перетинав (т.3 арк. справи 41).

Також матеріали справи містять пояснення ОСОБА_3, відібрані 09 вересня 2011 року співробітниками ГВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі, в яких ОСОБА_3 повідомив, що 25 липня 2009 року ним було зареєстроване ТОВ «Сучасна техніка» з метою одержання прибутку від здійснення підприємницької діяльності у сфері торгівлі та наданні послуг, діяльність ведеться особисто ним, документи первинного бухгалтерського та податкового обліку підписує сам (т.3 арк. справи 44-49).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність посилань податкового органу на обставини, викладені в акті ГВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі від 07 червня 2011 року № 1375/23-09/36592362, оскільки в силу положень частини 1 статті 838 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи.

Колегія суддів також погоджується з висновками судів попередніх інтонацій про безпідставність посилань податкового органу на положення статті 228 Цивільного кодексу України, оскільки згідно частини 3 цієї статті (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Як вбачається з матеріалів справи, доказів звернення податковим органом до суду із позовами про визнання недійсними в установленому порядку оспорюваних договорів, укладених між ТОВ «АСС-ТВ» та ТОВ «Сучасна техніка», ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС не надано. Не додано таких доказів і до касаційної скарги.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення та наявність підстав для його скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2012 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2012 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Л.І. Бившева

Судді:

---

А.М. Лосєв

---

Т.М. Шипуліна