Ухвала

від 17.06.2013 по справі 2а-3853/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

17 червня 2013 року м. Київ В/800/2608/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя СуддіМуравйов О. В. Борисенко І. В. Вербицька О. В. Кошіль В. В. Моторний О. А. розглянувши заяву про перегляд Верховним Судом УкраїниДержавної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби ухвали відВищого адміністративного суду України 11.03.2013 року у справі№ 2а-3853/12/2670 (К/9991/62641/12) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Рітейл Електронікс» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В с т а н о в и в:

Державна податкова інспекція у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби подала заяву про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 11.03.2013 року у справі № 2а-3853/12/2670 (К/9991/62641/12), якою касаційну скаргу Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2012 року - без змін.

Заява подана з посиланням на ч. 1 ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції норм матеріального права, зокрема пп. 7.4.1. п. 7.4, пп. 7.7. п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Подана заява не відповідає зазначеним вимогам з наступних підстав.

Подібність правовідносин, про яке зазначається в п. 1 ч. 1 ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України, означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Приймаючи ухвалу 11.03.2013 року у справі № 2а-3853/12/2670 (К/9991/62641/12), про перегляд якої подана заява, суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду про задоволення позову у зв'язку з тим, доводи податкового органу щодо неправомірного формування позивачем податкового кредиту та від'ємного значення є необґрунтованими, оскільки матеріалами справи підтверджується факт реального здійснення позивачем господарських операцій з придбання товару (ноутбуків, комп'ютерів, телефонів, ігор, дисків, радіо-, електро-, фототоварів та інших непродовольчих товарів, кондитерських товарів, перелік яких зазначено у видаткових накладних). При цьому суд посилався на п. п. 1, 2, 3, 6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України.

В обґрунтування заяви про перегляд судового рішення заявник посилається на постанову Вищого адміністративного суду України від 24.01.2013 року у справі № 2-а-6366/09/0670 (К-31852/10).

Проте, зі змісту постанови від 24.01.2013 року вбачається, що суд касаційної інстанції, дійшов висновку про відмову в позові, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що наявні в матеріалах справи первинні документи не підтверджують реальність господарських операцій позивача з ПП «Електросвіт»; а самі по собі податкові накладні не є достатнім свідченням дійсного виконання поставок товару позивачеві. Також судом касаційної інстанції зазначено, що в будь-якому випадку порушення строку проведення податкової перевірки є порушенням з боку податкового органу та не може розцінюватися як підстава для звільнення платника від правових наслідків, передбачених законодавством у разі необґрунтованості податкової вигоди. При прийнятті вказаної постанови Вищий адміністративний суд України застосував положення пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. пп. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Враховуючи викладене, колегія вважає, що в зазначених судових рішень застосувались різні норми матеріального права за умови встановлення різних фактичних обставин, що виключає перегляд судового рішення касаційної інстанції в порядку, передбаченому Главою 3 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому в допуску справи до перегляду Верховним Судом України слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 236-240 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України -

У Х В А л и в:

Відмовити Державній податковій інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби в допуску до провадження по перегляду Верховним Судом України справи № 2а-3853/12/2670 (К/9991/62641/12) Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді І. В. Борисенко

О. В. Вербицька

В. В. Кошіль

О. А. Моторний