Постанова

від 11.06.2013 по справі 802/1117/13-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

11 червня 2013 р. Справа № 802/1117/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Свентуха Віталія Михайловича,

за участю:

секретаря судового засідання: Щербатюк Любові Євгеніївни

представників сторін:

позивача: Матюха В.В. - представник за довіреністю;

відповідача: Лесик В.В. - представник за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Стокс"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000462300 та № 0000472300 від 26.09.2012р.

ВСТАНОВИВ :

В березні 2013 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Стокс" (далі - ТОВ "Стокс" або позивач) з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000462300 та № 0000472300 від 26.09.2012р.

Позов мотивовано тим, що Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Вінницької області Державної податкової служби проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Стокс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009р. по 01.03.2012р. (по податку на прибуток за період з 01.10.2009р. по 31.12.2011р.), наслідки якої знайшли своє відображення в акті № 36/2201/23686052 від 12.09.2012р. На підставі висновків викладених в акті перевірки, податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000462300 від 26.09.2012р., відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 1 170 953 грн., з них, за основним платежем - 938 502 грн., за штрафними санкціями - 232 451 грн., та № 0000472300 від 26.09.2012р., відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 1 789 797 грн., з них, за основним платежем - 1 520 082 грн., за штрафними санкціями - 269 715 грн.. Позивач не погоджується з вказаними рішеннями, вважає їх протиправними та просить скасувати, оскільки, вони є незаконними, необґрунтованими та безпідставними, не відповідають фактичним обставинам справи, а також такими, що винесені з порушенням норм матеріального права та таких принципів адміністративного провадження як безсторонності, добросовісності, розсудливості та рівності всіх перед законом.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та надав суду пояснення, що відтворюють зміст позовної заяви.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог з мотивів, викладених в наданих суду письмових запереченнях (т. 1 а.с. 94-102). Крім того, зазначив, що перевірка проводилась згідно вимог податкового законодавства, а податкові рішення прийняті на підставі виявлених порушень.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стокс" зареєстровано виконавчим комітетом Вінницької міської ради 27.11.1995р., код за ЄДРПОУ 23686052, взято на податковий облік в органах державної податкової служби 12.12.1996р. за № 5/2225, станом на дату проведення перевірки перебуває на обліку у Вінницькій ОДПІ Вінницької області ДПС та є платником, зокрема, податку на додану вартість та податку на прибуток.

На підставі наказу ДПС у Вінницькій області № 291 від 14.08.2012р. та на підставі направлення № 69/22 від 15.08.2012р. виданих ДПС у Вінницькій області посадовою особою ДПС у Вінницькій області, на підставі п.п. 78.1.11 п. 78.1, 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України, проведена документальна позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Стокс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009р. по 01.03.2012р. (по податку на прибуток за період з 01.10.2009р. по 31.12.2011р.), наслідки якої відображені в акті № 36/2201/23686052 від 12.09.2012р.

Документальною позаплановою виїзною перевіркою встановлено порушення ТОВ «Стокс»:

1) п. 1.32 ст. 1, п. 5.1. ст. 5, п.п. 5.2.1. п. 5.2 ст. 5, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР, зі змінами та доповненнями) , п.п. 14.1.36, п.п. 14.1.27, п. 14.1 ст. 14, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 931 690 грн. (з них 411 608 грн., враховано в результатах акта перевірки № 569/2301/23686052 від 20.02.2012 року)., в т.ч. за 4 кв. 2009 року в сумі 474 964 грн., за 2010 рік в сумі 621 228 грн. (з них 17 332 грн., враховано в результатах акта перевірки № 569/2301/23686052 від 20.02.2012 року), за 1 кв. 2011 року в сумі 155 291 грн. (враховано в результатах акта перевірки № 569/2301/23686052 від 20.02.2012 року) та за 2-4 квартал 2011 року в сумі 680 207 грн. (з них 238 985 грн., враховано в результатах акта перевірки № 569/2301/23686052 від 20.02.2012р.);

2) п. 1.7 ст. 1, п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст.. 7, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198,2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 1 555 833 грн. (з них 614935 грн., враховано в результатах акта перевірки № 569/2301/23686052 від 20.02.2012 року), в т.ч. за жовтень 2009 року в сумі - 87875 грн.; за листопад 2009 року в сумі - 127942 грн.; за грудень 2009 року в сумі - 119048 грн.; за лютий 2010 року в сумі - 44 грн.; (враховано в результатах акта перевірки № 569/2301/23686052 від 20.02.2012 року); за серпень 2010 року в сумі - 298 грн.; за вересень 2010 року в сумі - 193 720 грн.; за жовтень 2010 року в сумі - 257744 грн. (з них 237099 грн., враховано в результатах акта перевірки № 569/2301/23686052 від 20.02.2012 року); за листопад 2010 року в сумі - 48571 грн. (враховано в результатах акта перевірки № 569/2301/23686052 від 20.02.2012 року); за січень 2011 року в сумі - 45095 грн. (враховано в результатах акта перевірки № 569/2301/23686052 від 20.02.2012 року); за лютий 2011 року в сумі - 20672 грн.; (з них 11971 грн., враховано в результатах акта перевірки № 569/2301/23686052 від 20.02.2012 року); за березень 2011 року в сумі - 66737 грн. (враховано в результатах акта перевірки № 569/2301/23686052 від 20.02.2012 року); за квітень 2011 року в сумі - 70361 грн. (враховано в результатах актах перевірки № 569/2301/23686052 від 20.02.2012 року); за травень 2011 року в - 82573 грн. (враховано в результатах акта перевірки № 569/2301/23686052 від 20.02.2012р.); за червень 2011 року в сумі - 52484 грн. (враховано в результатах акта перевірки № 2301/23686052 від 20.02.2012 року); за липень 2011 року в сумі - 65158 грн. (з них 2396 грн., враховано в результатах акта перевірки № 569/2301/23686052 від 20.02.2012 року); за серпень 2011 року в сумі - 114511 грн.; за вересень 2011 року в сумі - 176066 грн.; за жовтень 2011 року в сумі - 6307 грн.; за листопад 2011 року в сумі - 20627 грн. та завищено податок на додану вартість на суму 2 906 грн. (враховано в результатах акта перевірки № 569/2301/23686052 від 20.02.2012 року), в т.ч. за грудень 2010 року в сумі 2 906 грн. (враховано в результатах акта перевірки № 569/2301/23686052 від 20.02.2012 року).

Завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, а саме: за жовтень 2009 року в сумі - 54859 грн.; зла листопад 2009 року в сумі - 83173 грн.; за грудень 2009 року в сумі - 77179 грн.; за січень 2010 року в сумі - 77179 грн.; за лютий 2010 року в сумі - 77135 грн.; за березень 2010 року в сумі - 32029 грн.; за січень 2010 року в сумі - 77179 грн.; за травень 2010 року в сумі - 4550 грн.; за червень 2010 року в сумі - 32694 грн.; за липень 2010 року в сумі - 38694 грн.; за серпень 2010 року в сумі - 39616 грн.; за вересень 2010 року в сумі - 26834 грн.; за жовтень 2010 року в сумі - 6189 грн.; за листопад 2010 року в сумі - 6189 грн.; за грудень 2010 року в сумі - 6189 грн.; за січень 2010 року в сумі-6189 грн.; за вересень 2011 року в сумі - 5256 грн.; за жовтень 2011 року в сумі - 24025 грн.; за листопад 2011 року в сумі - 3398 грн.; за грудень 2011 року в сумі - 3398 грн.; за січень 2011 року в сумі - 3398 грн.; за лютий 2011 року в сумі - 3398 грн.

На підставі висновків вказаного акту перевірки, Вінницькою ОДПІ прийнятті податкові повідомлення-рішення № 0000462300 від 26.09.2012р., відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 1 170 953 грн., з них, за основним платежем - 938 502 грн., за штрафними санкціями - 232 451 грн., та № 0000472300 від 26.09.2012р., відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 1 789 797 грн., з них, за основним платежем - 1 520 082 грн., за штрафними санкціями - 269 715 грн..

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Вирішуючи спір по суті суд визнає заявлені вимоги позивача щодо скасування прийнятих відповідачем рішень необґрунтованими виходячи з наступного.

Так, перевіркою податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та матеріали опрацювання фінансово-господарської діяльності ТОВ «Стокс» отримані від ГВПМ Вінницької ОДПІ (листи №28292/8/07-31-02 від 08.08.2012р., № 33118/8/07-31-02 від 30.08.2012р.), встановлено, що ТОВ «Стокс» безпідставно формувало валові витрати та податковий кредит від наступних суб'єктів підприємницької діяльності:

В періоді взаємовідносин з серпня 2010 року по листопад 2010 року від TOB «Юніфон Груп» виписувались на адресу TOB «Стокс» первинні документи на поставку мазуту, пічного та бітуму на суму 2229617 грн. (ПДВ 445923 грн.), в т.ч.

-3 квартал 2010р. - на суму 910792 грн.;

- 4 квартал 2010р. - на суму 1318826 грн.

В періоді взаємовідносин з жовтня 2009 року по липень 2010 року від TOB «Ітера плюс» виписувались на адресу TOB «Стокс» первинні документи на поставку мазуту, пічного палива, бітуму та ін. на суму 2085822 грн. (ПДВ 417164 грн.), в т.ч.

- 4 квартал 2009р. - на суму 1899855 грн.;

- 2 квартал 2010р. - на суму 155967 грн.;

- 3 квартал 2010р. - на суму 30000 грн.

В періоді взаємовідносин з липня 2011 року по вересень 2011 року від TOB «Дорра Груп» виписувались на адресу ТОВ "Стокс" первинні документи на поставку мазуту, пічного палива, надання транспортних послуг та ін. на суму 1918357 грн. (ПДВ 383671 грн.), в т.ч.

- 3 квартал 2011 року - на суму 1918357 грн.;

Перевіркою встановлено, що первинні документи виписані від ТОВ "Юніфон Груп" та ТОВ "Ітера плюс" відповідно до почеркознавчих експертиз (висновок експерта НДЕКЦ при УМВС на Південно-західній залізниці м. Києва № 168 від 22.05.2012р.) підписувались не посадовими особами, які працюють на даних підприємствах, а іншими особами, яких не можливо ідентифікувати. Перевіряючий зазначив, що вказана обставина підтверджується також поясненнями директора ТОВ «Юніфон Груп» та TOB «Ітера плюс» ОСОБА_4. від 25.03.2012р. та протоколу очної ставки між ОСОБА_4 та ОСОБА_7. (організатор реєстрації TOB «Юніфон Груп» та TOB «Ітера плюс») від 23.05.2012р., директор TOB «Юніфон Груп» та TOB «Ітера плюс» ОСОБА_9 вказав, що приймав участь у реєстрації TOB «Юніфон Груп» та TOB «Ітера плюс» за винагороду (яку отримував від ОСОБА_7), без мети зайняття підприємницькою діяльністю та ніколи не здійснював господарської діяльності від імені TOB «Юніфон Груп» та TOB «Ітера плюс».

В акті перевірки зазначено, що первинні документи виписані від TOB «Дорра Груп», відповідно до висновку почеркознавчого дослідження № 574 від 16.05.2012 року, підписувались не ОСОБА_8, який є єдиним TOB «Дорра Груп» на посаді директора, а іншою особою, яку не можливо ідентифікувати.

Крім того, перевіряючим зазначено, що для перевірки не було надано документи, що підтверджують факт здійснення транспортних перевезень товарів від ТОВ "Юніфон Груп", ТОВ "Ітера плюс" та ТОВ "Дорра Груп" до ТОВ "Стокс".

Наведені обставини слугували підставою для висновку, що підприємству ТОВ "Стокс" контрагентами - TOB «Дорра Груп», ТОВ "Юніфон Груп" та ТОВ "Ітера плюс" надавались первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні та ін.) без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.

З такою позицією податкового органу суд погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Підпунктом 5.2.1. п.5.2. ст.5 вказаного Закону визначено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

При цьому, в силу частини четвертої пп.5.3.9. п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" ставить в залежність включення сум валових витрат лише з їх підтвердженням відповідними документами.

Єдиною умовою не включення до складу валових витрат згідно пп. 5.3.9 цього Закону є не підтвердження будь-яких витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами. Жодних інших підстав Закон не передбачає.

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР (Закон №168) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Вказане вище узгоджується із п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України (ПК України), відповідно до якого, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Тобто, будь-які документи, у тому числі договори, акти, накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.4 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і змагання первинного документа.

Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Понесені витрати на придбання товарів (послуг) повинні оформлятись відповідними документами, які б затверджували фактичне виконання придбання товарів (послуг).

Згідно з п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України № 88 від 24 травня 1995 року, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема товарно-транспортну накладну, затверджено спільним наказом Мінтранспорту України, Мінстату України "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" від 29 грудня 1995 року №488/346 (зі змінами та доповненнями) і введено в дію з 01 січня 1996 року. Відповідно до п. 2 зазначеного наказу ведення зазначених форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Слід зазначити, що відповідно до «Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97р. № 363 (зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.98р. за № 128/2568), факт здійснення транспортних перевезень повинен бути підтверджений товарно-транспортними накладними. Відповідно до розділу 11 вищезазначених Правил перевезення вантажів основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Крім того, якщо товар доставлявся вантажним автомобілем, підтверджуючим документом є товарно-транспортна накладна за формою № 1-ТН, затверджена Наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.95р. № 488/346. У ній повинні бути відмітки відправника товару (щодо відвантаження товару) та його одержувача (стосовно фактичного отримання товару).

Перевезення товару залізницею оформляється комплектом перевізних документів, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 19.11.98р. № 460, до якого належать: накладна, дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу (п. 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства спорту України від 21.11.2000 р. № 644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.00р. за № 863/5084 (далі - Правила №644). Накладна разом з дорожньою відомістю супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу. Відправнику видається квитанція про приймання вантажу (п. 1.2 Правил № 644).

Враховуючи зазначене, у разі відсутності доказів на підтвердження отримання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, платник податку не має підстав віднести витрати по отриманню послуг з перевезення вантажів до складу валових витрат.

Наведене вище також узгоджується із Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996/ХІV (Закон №996), який визначає правові засади регулювання, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. У розумінні даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Так, під час проведення перевірки ревізору не надано документи, що підтверджують, факт здійснення транспортних перевезень товарів ТОВ "Юніфон Груп", ТОВ "Ітера плюс", ТОВ "Дорра Груп" до ТОВ "Стокс", що в силу п.п. 2.2 і 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 є необхідною умовою для надання їм юридичної сили і доказовості.

В ході розгляду справи судом встановлено відсутність транспортних засобів для здійснення поставки специфічного товару, такого як мазут, пічне паливо, бітум як у контрагентів позивача (ТОВ "Юніфон Груп", ТОВ "Ітера плюс", ТОВ "Дорра Груп") так і у самого ТОВ "Стокс". Крім того, позивачем не надано письмових доказів в підтвердження користування транспортними засобами інших юридичних осіб.

З документів, які містяться в матеріалах справи не можливо встановити вид транспорту, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного. Вказані обставини, підтверджують відсутність доказів фактичного отримання товару та реального його транспортування.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими та правомірними, а тому відсутні підстави для визнання їх протиправними та скасування.

Частина друга статті 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судовому засіданні встановлено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідають критеріям щодо правомірності рішень суб'єкта владних повноважень, в контексті статті 2 КАС України, з боку відповідача надано достатніх аргументів та доводів, які свідчать, що оскаржуване рішення прийнято в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В той же час позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог, в зв'язку з чим суд приходить до висновку, що в позові слід відмовити.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, а також за відсутності витрат позивача, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70, 71, 79, 86, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 186, 255, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України "Про податок на додану вартість", Податковим кодексом України, Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", суд -

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Стокс" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000462300 та № 0000472300 від 26.09.2012р. - відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Свентух Віталій Михайлович