Постанова

від 13.06.2013 по справі 826/5896/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 червня 2013 року 11:18 № 826/5896/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Добродуб О.Я. (довіреність від 06.12.2012 р.)

від відповідача: Денисенко О.Е. (довіреність від 29.12.2012 р. № 8147/9/10)

від третьої особи : не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Агентство торгівлі технічними тканинами» до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва ДПС третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю «Респект - 2000» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.12.2012 № 0006722220,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось ТОВ «Агентство торгівлі технічними тканинами» з позовом до ДПІ у Подільському районі міста Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.12.2012 р. № 0006722220, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 63 150 грн. за основним платежем та на 31 575 грн. за штрафними санкціями.

Позивач зазначає, що висновки ДПІ, покладені в основу оскаржуваного рішення, ґрунтуються на начебто безтоварності операцій, проведених між позивачем та третьою особою, фіктивності контрагента та нікчемності правочину, укладеного з третьою особою.

У той же час, як зазначає позивач, спірні операції фактично виконані, їх проведення підтверджується первинними документам та податковими накладними, іншими документами, які зазвичай супроводжують проведення операцій такого роду. Контрагент, як зазначає позивач є зареєстрованим підприємством та є платником ПДВ, будь-які дефекти у його правовому стані відсутні.

Відтак, як зазначає позивач, він у відповідності з вимогами податкового законодавства сформував спірні суми податкового кредиту у зв'язку з чим вважає спірне рішення незаконним, необґрунтованим та просить його скасувати.

Відповідач, з підстав, викладених в акті перевірки, вважає спірні рішення законним та обґрунтованими, у задоволенні позову просить відмовити.

Ухвалою від 17.05.2013 р. про відкриття провадження у справі до участі у справі залучена третя особа без самостійних вимог на стороні позивача, яка є контрагентом позивача. Копія ухвали суду надіслана третій особі. З відомостей пошти вбачається, що поштове повідомлення не вручено тертій особі з незалежних від суду причин, у зв'язку з чим та виходячи з положень абз. 2 ч. 3 ст. 167, ч. 4 ст. 33, ч. 11 ст. 35 КАС України ухвала суду вважається врученою належним чином, а третя особа - вважається належним чином повідомленою про розгляд справи. Проте, представник третьої особи в судове засідання не з'явився, доказів поважності причин неприбуття не подав. Виходячи з цього, а також з урахуванням того, що явка третьої особи не визнавалася обов'язковою, з урахуванням встановлених строків розгляду справи та відсутності підстав для відкладення розгляду справи, судом ухвалено розглядати справу за відсутності третьої особи.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 13.06.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем, відповідачем документи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

ДПІ у Подільському районі м. Києва проведено документальну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство Торгівлі Технічними Тканинами» (код з ЄДР 33690982; адреса: 04176, м. Київ, Подільський район, вул.. Електриків, 23-Б) з питань дотримання податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Рекспект-2000» (код з ЄДР 34779041; адреса: 08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вул. Першотравнева 10, кв. 41) за період з 01.07.2011 р. по 30.09.2011 р.

За результатами перевірки складено акт від 05.12.2012 р. № 606/22-205/33690982 (далі - Акт перевірки).

Згідно з Актом перевірки позивача взято на податковий облік 12.08.2005 р. та у період, який перевірявся, позивач був платником ПДВ.

До основних видів діяльності позивача належить будівництво будівель.

Перевіркою встановлено декларування позивачем у період з 01.07.2011 р. по 30.09.2011 р. податкового кредиту з ПДВ у сумі 154 213 грн. та його завищення у вересні 2011 року на 63150 грн.

В Акті перевірки зазначається, що за усною домовленістю позивач придбав у свого контрагента (третьої особи) для використання у власній господарській діяльності наступні товари: матеріал, кільця 12, кільця 25, кільця 40, заклепки 10, ремінь митний 24, трос митний 6, скоба тентова 25, скоба тентова 35, стрічка митна. Відносно чого сторонами угоди оформлено рахунок № 73 від 01.09.2011 р. на суму 378 900 грн. з ПДВ 63 150 грн., податкова накладна № 73 від 01.09.2011 р. на суму ПДВ 63150 грн., накладна № 73 від 01.09.2011 р. на загальну суму ПДВ 63150 грн. Розрахунки не проведені, що пояснюється позивачем необхідністю врегулювання контрагентом питань, пов'язаних з претензіями податкових та правоохоронних органів щодо діяльності контрагента.

На стор. 4 Акту перевірки зазначено, що позивач дійсно мав відносини з ТОВ «Респект-2000» у вересні 2011 р.

В Акті перевірки ДПІ зазначено, що всі взаєморозрахунки та товарні відносини підтверджуються документально, відвантаження продукції здійснювалось силами та за рахунок постачальника. Операції з поставки продукції, як зазначає ДПІ, мали відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Таким чином, податковим органом підтверджується та визнається факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

У той же час, на стор. 7 Акту перевірки ДПІ зазначає, що під час здійснення спеціальним підрозділом по боротьбі з організованою злочинністю СБУ - відділом по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Управління СБ України в Київській області заходів, отримано інформацію стосовно ТОВ «Рекспект-2000» - комерційної структури з ознаками фіктивності, реквізити якої використовуються у протиправній схемі «мінімізації» податкових зобов'язань та незаконного формування податкового кредиту з ПДВ реально існуючим суб'єктам господарювання. Зазначено, що встановлено реєстрацію зазначеного підприємства невстановленими особами на підставну особу за винагороду та реєстрацію його за адресою, де фактично не знаходиться та ніколи не знаходилось. Зазначене підприємство, як зазначено в Акті перевірки, використовувалось в якості «транзитного» в схемі протиправного формування податкового кредиту з ПДВ ряду суб'єктів господарювання з ознаками фіктивності, зокрема, ТОВ «Рекспект-2000», стосовно якого за фактом фіктивного підприємства, що завдало великих збитків інтересам держави, тобто за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України слідчим відділом Управління СБК в Київській області, порушено кримінальну справу № 209 від 16.01.2012 р.

Також, як зазначається в Акті перевірки, від ДПІ у Києво-Святошинському районі м. Києва ДПС до відповідача надійшов акт про результати перевірки ТОВ «Рекспект-2000» від 31.08.2012 р., в результаті чого не підтверджено реальність здійснення операцій з придбання та продажу товарів.

Надалі зроблено висновок про нікчемність угод у зв'язку з вищенаведеним.

Таким чином, як зазначається ДПІ, в порушення п. 198.2., 198.3., 198.6. ПК України позивачем безпідставно завищено податковий кредит на загальну суму 63 150 грн. за вересень 2011 року.

На підстав зазначених вище висновків Акті перевірки прийнято оскаржуване рішення, яке при оскарженні у процедурі досудового оскарження залишено без змін.

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, суд виходить з наступного.

Так, проаналізувавши у взаємозв'язку з вищенаведеним положення ПК України, а саме:

- п/п. 14.1.191. (щодо визначення «постачання товарів»), п/п. 14.1.202. (щодо визначення «продаж (реалізація) товарів»), п/п. 14.1.36. ПК України (щодо визначення терміну «господарська діяльність»),

- (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування», яким є постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України), п. 198.1. ПК України (щодо операцій, при здійсненні яких виникає право на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення сум податкового кредиту), п. 201.1. (щодо видачі п/п та її реквізитів), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.7. (щодо видачі п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку),

- п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження даних обліку), а також положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути видані за фактично вчиненою операцією та підписані уповноваженою особою.

У той же час, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності, визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це : непов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки юридично значимих первинних документів/податкових накладних, у т.ч. підписання цих документів не уповноваженою особою.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача , якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Окрім того , вирішуючи спір по суті, суд також виходить з того, що суб'єкт владних повноважень не має права , обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржувані рішення оцінюються судом виходячи з доведеності з боку ДПІ тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені ДПІ в Акті перевірки, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності .

В даному випадку , як приходить до висновку суд, відповідач, в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, та з урахуванням приписів ч. 1 ст. 138 КАС України не довів належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства, наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум витрат та податкового кредиту з ПДВ, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.

Висновки ДПІ по суті ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах, мають взаємовиключний характер.

Так, щодо доводів про відсутність контрагента за місцезнаходженням, слід зазначити, що як у первинних документах, так і в ЄДР, наведена одна адреса контрагента - 08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вул. Першотравнева 10, кв. 41.

У взаємозв'язку з наведеним слід додати, що в силу приписів ч. 1 ст. 16 та ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» відомості, які внесені до ЄДР, вважаються достовірними в силу Закону і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін . В даному випадку, відомості, які внесені до ЄДР відносно контрагента вважаються достовірними та не спростовані ДПІ станом на період вчинення спірних операцій.

В контексті доводів ДПІ, викладених в Акті перевірки, як зазначалося, не надано належних та допустимих доказів того, що в період виконання спірних операцій контрагент був відсутній за місцезнаходженням. При цьому, навіть відсутність контрагента в період складання акту ДПІ, тобто поза межами періоду спірних операцій, сама по собі не є самостійною та достатньою підставою для висновку про відсутність контрагента за місцем реєстрації у період проведення спірних операцій та відсутність у нього відповідних умов для здійснення спірних операцій в період їх проведення, підставою для висновку про нездійснення спірних операцій та про порушення позивачем податкового законодавства.

Відносно ж наданого під час розгляду справи протоколу допиту ОСОБА_3, в якому зазначається про реєстрацію ТОВ «Рекспект 2000» за винагороду, покази якого за загальним правилом підлягають оцінці судом при розгляді кримінальної справи, слід зазначити, що відповідачем під час розгляду справи не надано вироку або іншого рішення суду по кримінальній справі відносно посадових осіб позивача або контрагентів позивача, якими б встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями або реєстрації/перереєстрації підприємства - контрагента позивача на підставних осіб.

З урахуванням наведеного та щодо посилання в акті перевірки на зазначені покази , слід зазначити , що за відсутності висновків експертизи, проведеної, зокрема, за ініціативою ДПІ в порядку ст. 84 ПК України, щодо можливої підробки підписів на первинних документах за спірними операціями, на установчих документах, на податкових накладних, які (висновки експерта), повинні були бути наявні у ДПІ вже під час перевірки оскільки ДПІ посилається на дефекти первинних документів, за відсутності вироку у кримінальній справі та без оцінки зазначених показів судом у кримінальній справі, самі по собі зазначені покази , не є достатніми та допустимими доказами юридичної дефектності первинних документів та податкових накладних, нездійснення спірних операцій та порушення позивачем податкового законодавства.

Щодо наявності у контрагента ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності, слід зазначити, що з додатку АВ до декларації з податку на прибуток за 2-3 квартали 2011 року вбачається, що контрагент ніс витрати по оплаті праці у розмірі 25 000 грн. нараховував внески на соціальні заходи у розмірі 10215 грн., ніс інші витрати загальногосподарського призначення у розмірі 302 560 грн. У той же час, під час розгляду справи відповідач не довів кількості працівників контрагентів, яка на його думку була необхідна для організації виконання спірних операцій, але була відсутня. Виходячи з характеру спірних операцій, відповідач не довів обсягу і кількості інших ресурсів, які були необхідними для контрагентів позивача для організації виконання спірних операцій, але були відсутні.

Слід зазначити, що під час розгляду справи не надано рішень судів, які б набрали законної сили та які б були прийнято в порядку ст. 55 1 ГК України («Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання»), яким би встановлювалась реєстрація та діяльність контрагента позивача без відома засновників, його реєстрація на підроблені, втрачені документи або реєстрація на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, реєстрації/ перереєстрації цих підприємств на підставних осіб.

В контексті доводів ДПІ, викладених в Акті перевірки, суд вважає також за необхідне зазначити, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішень судів, прийнятих в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочинів, тобто щодо вчинення правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами.

Під час розгляду справи ДПІ також не надано рішень судів про визнання правочинів з контрагентами недійсним з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України, на можливість зверненням ДПІ до суду з окремим позовом щодо чого звертає свою увагу ВАС України у роз'ясненні від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

В контексті наведеного слід додати, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішень судів, які б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав їх невідповідності вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б відповідно до конкретних норм ЦК України свідчили про нікчемність правочину, вчиненого між позивачем та його контрагентом, висновків щодо чого дійшла ДПІ в Акті перевірки.

В контексті наведеного слід окремо зазначити, що Податковим кодексом України на податкові органи не покладено функцій з контролю за дотриманням платниками податків цивільного законодавства та визнання договорів нікчемними , а отже висновки в контексті наведеного є такими, що виходять за межі повноважень податкових органів, тобто є протиправними.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, слід також зазначити, що в Акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Суд, в контексті наведеного, наголошує на тому, що згідно з усталеною судовою практикою вищих судових інстанцій, можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента позивача, чого в даному випадку не доведено ДПІ належними та допустимими доказами, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, а тим більше можливі порушення з боку контрагентів контрагента позивача, не є самостійною та достатньою підставою для позбавлення покупця сформованих сум податкових вигод.

У той же час , в контексті дослідження питання щодо товарності спірних операцій, слід зазначити, що сукупність досліджених судом під час розгляду справи первинних, платіжних, облікових та звітних документів, інших відомостей, зокрема, у складі: рахунку, накладної, податкової накладної, оборотно-сальдових відомостей, матеріалів щодо подальшого використання придбаної продукції, а також наявні у справі відомості щодо штату позивача, документально підтверджені відомості щодо складських ресурсів позивача, тобто сукупність тих відомостей та документів, які зазвичай супроводжують та підтверджують виконання операцій такого роду, не дає підстав для сумніву щодо фактичного здійснення спірних операцій, для висновку про нездійснення спірних операцій контрагентом позивача та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод, натомість, сукупність цих документів, а також власне визнання ДПІ в Акті перевірки товарності цих операцій , підтверджує виконання спірних операцій.

В контексті наведеного, слід зазначити, що до матеріалів справи, крім іншого, додані докази наявності у позивача трудових ресурсів та наявності складських ресурсів (договір від 26.07.2010 р. № 03/54-10 з ТОВ «Джі Ді Сі Україна» та первинні документи до нього), зокрема, щодо суборенди позивачем за місцем своєї реєстрації складських площ: 83,55 кв.м., 435 кв.м., 12 кв.м., 86,60 кв.м., а всього 617,15 кв.м.

Окрім того, щодо подальшого використання придбаних матеріалів, позивачем надано: договір № 1911 від 19.11.2011 р., укладений з ТОВ «АПК-Інвест», а також додатки та схема до нього, первинні документи; договір № 1-13-08-11 від 01.09.2011 р., укладений з ПАТ «Богуславська сільгосптехніка», а також додатки та первинні документи до нього, відповідно до яких позивачем здійснювалось виготовлення каркасно-тентової конструкції та виконувались роботи по реконструкції виробничих цехів із використанням придбаних матеріалів. Наведені відомості не спростовані ДПІ під час розгляду справи.

При цьому, відносно уповноваження своїх працівників на отримання продукції від третьої особи, позивачем також надано копію витягу з журналу реєстрації довіреностей.

Суд в контексті наведеного враховує, що поставка здійснювалась контрагентом на склад позивача, умови поставки щодо чого (на склад позивача) не спростовуються ДПІ, та приймання матеріалів здійснювалось на складі позивача, що не передбачає його участі у транспортних відносинах та, відповідно, оформлення документації із транспортними підприємствами. При цьому, суд також враховує, що в даному випадку при участі третьої особи фактично мало місце проведення операцій з перепродажу, що не заборонено законодавством та не потребує для їх організації значних адміністративних та трудових ресурсів.

Слід зазначити, що характер спірних операцій відповідає звичайній господарській діяльності позивача.

Вищезгадані первинні документи, податкова накладна видані контрагентом позивача за оподатковуваною операцією за ставкою 20% (за звичайними правилами), що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав її видачі, наведені в ній відомості відповідають та кореспондуються з даними первинних документів.

Контрагент позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних був зареєстрований платником ПДВ, а отже видача ним податкових накладних, є правомірною.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

В силу положень ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача , якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене в сукупності , суд приходить до висновку, що в даному випадку, в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних податкових вигод за вищезгаданими операціями, та які свідчили б про нездійснення спірних операцій та юридичну дефектність первинних документів за спірними операціям. У свою чергу, судом не встановлено обставин, які б унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкових вигод. Враховуючи наведене у сукупності, суд приходить до висновку, що в даному випадку ДПІ не доведено законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень, у зв'язку з чим та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 та ч. 2 ст. 11 КАС України, суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство Торгівлі Технічними Тканинами» (код з ЄДР 33690982; адреса: 04176, м. Київ, Подільський район, вул.. Електриків, 23-Б) задовольнити .

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі міста Києва ДПС від 21.12.2012 № 0006722220.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А.Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 18.06.2013 р.