Ухвала

від 24.09.2013 по справі 826/5896/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/5896/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

24 вересня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Кучми А.Ю., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Бащенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство торгівлі технічними тканинами» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 21.12.2012 року №0006722220,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 21.12.2012 року №0006722220.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 червня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 червня 2013 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Під час апеляційного розгляду справи замінено відповідача у справі - Державну податкову інспекцію у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби, його правонаступником - Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління міндоходів у м. Києві.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Респект - 2000» за період з 01.07.2011 року по 30.09.2011 року; за наслідками перевірки складено акт від 05.12.2012 року №606/22-205/33690982.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 63150,00 грн. за вересень 2011 року.

В Акті перевірки зазначається, що за усною домовленістю позивач придбав у свого контрагента (третьої особи) для використання у власній господарській діяльності наступні товари: матеріал, кільця 12, кільця 25, кільця 40, заклепки 10, ремінь митний 24, трос митний 6, скоба тентова 25, скоба тентова 35, стрічка митна. Відносно чого сторонами угоди оформлено рахунок від 01.09.2011 року №73 на суму 378900,00 грн. з ПДВ 63150,00 грн., податкова накладна від 01.09.2011 року №73 на суму ПДВ 63150,00 грн., накладна від 01.09.2011 року №73 на загальну суму ПДВ 63150,00 грн. Розрахунки не проведені, що пояснюється позивачем необхідністю врегулювання контрагентом питань, пов'язаних з претензіями податкових та правоохоронних органів щодо діяльності контрагента.

На стор. 4 Акту перевірки зазначено, що позивач дійсно мав відносини з ТОВ «Респект-2000» у вересні 2011 року. Всі взаєморозрахунки та товарні відносини підтверджуються документально, відвантаження продукції здійснювалось силами та за рахунок постачальника. Операції з поставки продукції, як зазначає ДПІ, мали відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Разом з тим, на сторінці 7 Акту перевірки відповідач зазначає, що під час здійснення спеціальним підрозділом по боротьбі з організованою злочинністю СБУ - відділом по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Управління СБ України в Київській області заходів, отримано інформацію стосовно ТОВ «Рекспект-2000» - комерційної структури з ознаками фіктивності, реквізити якої використовуються у протиправній схемі «мінімізації» податкових зобов'язань та незаконного формування податкового кредиту з ПДВ реально існуючим суб'єктам господарювання. Зазначено, що встановлено реєстрацію зазначеного підприємства невстановленими особами на підставну особу за винагороду та реєстрацію його за адресою, де фактично не знаходиться та ніколи не знаходилось; вказане підприємство використовувалось в якості «транзитного» в схемі протиправного формування податкового кредиту з ПДВ ряду суб'єктів господарювання з ознаками фіктивності, зокрема, ТОВ «Рекспект-2000», стосовно якого за фактом фіктивного підприємства, що завдало великих збитків інтересам держави, тобто за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України слідчим відділом Управління СБК в Київській області, порушено кримінальну справу від 16.01.2012 року №209.

Також, як зазначається в Акті перевірки, від ДПІ у Києво-Святошинському районі м. Києва ДПС до відповідача надійшов акт про результати перевірки ТОВ «Рекспект-2000» від 31.08.2012 року, в результаті чого не підтверджено реальність здійснення операцій з придбання та продажу товарів.

У зв'язку із цим орган державної податкової служби дійшов висновку, що зазначений вище правочин не спричиняє реального настання правових наслідків.

21 грудня 2012 року ДПІ у Подільському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення - рішення №0006722220, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 94725,00 грн., у тому числі за основним платежем 63150,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями 31575,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, а висновки акту перевірки не знайшли свого підтвердження, тому останнім правомірно сформовані дані податкового обліку по господарських операціях з ТОВ «Респект - 2000».

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною 2 ст. 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Отже, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та його контрагентом, обставини використання придбаного товару (робіт, послуг) у власній господарській діяльності позивача та встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасника господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

Як вбачається з акту перевірки та встановлено судом першої інстанції, за усною домовленістю позивач придбав у ТОВ «Респект - 2000» для використання у власній господарській діяльності товари: матеріал, кільця 12, кільця 25, кільця 40, заклепки 10, ремінь митний 24, трос митний 6, скоба тентова 25, скоба тентова 35, стрічка митна.

На підтвердження зазначеного позивачем надано рахунок від 01.09.2011 року №73 на суму 378900,00 грн., накладну від 01.09.2011 року №73, податкову накладну від 01.09.2011 року №73 на суму ПДВ 63150,00 грн.

Також, на підтвердження отримання зазначених товарів позивачем надано витяг з журналу реєстрації довіреностей, згідно якого 01.09.2011 року позивачем видано довіреність на отримання товару від ТОВ «Респект - 2000».

На підтвердження використання отриманих товарів позивачем надані договір постачання, виконання монтажних робіт від 19 вересня 2011 року №1911, специфікацію, накладну, акт прийому виконаних монтажних робіт, податкові накладні, акт звірки взаєморозрахунків, договір підряду від 01.09.2011 року №1-13-08-11, акт прийняття - передачі виконаних робіт, податкові накладні.

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що господарські операції позивача з контрагентом - ТОВ «Респект - 2000», здійснювались в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами.

При цьому, колегія суддів також враховує, що податковим органом підтверджується та визнається факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Відповідно до пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих виконавцем податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на дату підписання договорів та розрахункових документів контрагент позивача не був припинений та був платником податку на додану вартість.

Також, як вбачається з акту перевірки, підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань є лише лист Відділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Управління СБУ в Київській області від 28.03.2012 року №52/7-831 та акт ДПІ у Києво - Святошинському районі Київської області «Про результати виїзної документальної перевірки ТОВ «Респект - 2000» з питань дотримання вимог податкового законодавства за весь період господарської діяльності» від 31.08.2012 року №305/22-2/34779041.

Також, щодо наданого під час розгляду справи протоколу допиту ОСОБА_1, в якому зазначається про реєстрацію ТОВ «Рекспект 2000» за винагороду, покази якого за загальним правилом підлягають оцінці судом при розгляді кримінальної справи, колегія суддів зазначає, що відповідачем під час розгляду справи не надано вироку або іншого рішення суду по кримінальній справі відносно посадових осіб позивача або контрагентів позивача, якими б встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями або реєстрації/перереєстрації підприємства - контрагента позивача на підставних осіб.

Будь - яких інших доказів на підтвердження укладення між позивачем та контрагентом правочину, який вчинений без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином, не надано.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що органом державної податкової служби, як суб'єктом владних повноважень не доведено, що зазначений вище правочин є таким, що не відповідає моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, спрямований на не реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано встановив протиправність податкового повідомлення - рішення від 21.12.2912 року №0006722220.

Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 червня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 27.09.2013 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: А.Ю. Кучма

Суддя: І.В. Федотов

.

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Кучма А.Ю.