Ухвала

від 10.03.2009 по справі 11/635(3/103)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/635(3/103)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

У Х В А Л А

                                                                                Справа № .

За позовом Дочірнього підприємства «Інгаз», м. Маріуполь Донецької області,

до  Відкритого акціонерного товариства  «Алчевський металургійний комбінат»,              м. Алчевськ Луганської області, -      

про стягнення  200000 грн. 00 коп.

          Суддя господарського суду Луганської області  Середа А.П.,

при секретарі судових засідань Качановській О.А.,

за участю представників сторін:

від позивача –  не з'явився;

від відповідача –Афанасьєва О.В. –заступник начальника юридичного відділу, - довіреність  № 01-026-19 від 02.01.09 року;

від органу примусового виконання рішень –Відділу державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції Луганської області –Слюсар Є.В. –головний державний виконавець, - довіреність №2 від 24.02.09 року,

розглянувши матеріали справи, -

                                                                   в с т а н о в и в:          

          суть справи: 13.03.2001 року Дочірнє підприємство «Інгаз»(далі –ДП «Інгаз»), місто Маріуполь Донецької області, звернулося до арбітражного суду Луганської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат»(далі –ВАТ «АМК»), місто Алчевськ Луганської області (вих. №Ин-25 від 06.03.01 року), в якому поставило питання про:

          покладення на ВАТ «АМК»зобов'язання - на виконання умов договору №6-026/014-8у-862, укладеного між сторонами 04.04.98 року, передати йому 960 куб. метрів криптоново-ксенонової суміші за ціною 156 дол. США за 1 куб.м за курсом НБУ на момент поставки суміші;

          сплату відповідачем на користь позивача неустойки у сумі 200000,00 грн. за неналежне виконання того ж договору, - при цьому відповідач безумовно повинен виконати в натурі свої зобов'язання за цим договором.

Рішенням арбітражного суду Луганської області від 14.05.2001 у справі № 3/103 (том 1, а.с. 112)  позовні вимоги ДП «Інгаз»задоволені, відповідача - ВАТ «Алчевський металургійний комбінат», зобов'язано передати на користь позивача продукцію (суміш) у кількості 885852  куб.  м на суму 749060 грн. 86 коп.  

          На виконання вказаного вище судового  рішення 21.05.2001 року на адресу позивача арбітражним судом Луганської області був надісланий наказ від 14.05.2001 № 3/103 (том 1, а.с. 113).

Постановою про відкриття виконавчого провадження від 16.07.2001 року цей наказ був прийнятий до виконання Відділом державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції (далі –ВДВС) (том 1, а.с. 117).

Постановою від 24.07.2001 року виконавче провадження по примусовому виконанню зазначеного наказу було зупинене до розгляду арбітражним судом справи про банкрутство боржника (том 1, а.с. 119).

06.08.2004 року виконавче провадження було поновлено на підставі п. 5 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження».

10.08.2004 року відділом державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції було винесено постанову про зупинення виконавчого провадження до вирішення господарським судом питання щодо встановлення способу та порядку виконання  зазначеного вище наказу господарського суду № 3/103.

13.12.2004 року органом державної виконавчої служби було винесено постанову про поновлення виконавчого провадження.

14.12.2004 органом державної виконавчої служби винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку із припиненням провадження у  справі про банкрутство боржника за результатами затвердження сторонами у  справі мирової угоди (том 2, а.с. 10).  

22.07.2005 року господарським судом Луганської області у справі № 3/103 винесено ухвалу  по визнання недійсними постанов відділу державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції  від 13.12.2004 року № В1-64 про  поновлення виконавчого провадження та від 14.12.2004 року № В1-64/01 про закінчення виконавчого провадження, - вказаний орган державної виконавчої служби зобов'язаний  поновити виконавче провадження за наказом суду від 14.05.2001 року № 3/103.

Вказане виконавче провадження органом виконавчої служби поновлено не було.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 19.02.2007 року у справі                 № 3/103,  залишеною без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від  05.04.2007 року, а також постановою судової колегії Вищого господарського суду України від 15.08.2007 року, - наказ господарського суду Луганської області від 14.05.2001 року № 3/103 був визнаний таким, що не підлягає виконанню.

Постановою Верховного Суду України від 20.11.2007 року вказані вище процесуальні документи судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій були скасовані, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Луганської області.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 18.02.2008 року по цій справі, залишеною без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду  від  25.03.2008 року, заяву відповідача  про визнання наказу арбітражного суду Луганської області від 14.05.2001 року  № 3/103 таким, що не підлягає виконанню, залишено без задоволення.

29.09.2008 на адресу господарського суду Луганської області позивачем було надіслано заяву  про видачу дублікату наказу господарського суду Луганської області від 14.05.2001 року № 3/103 та поновлення строку пред'явлення його до виконання.

Заяву позивачем мотивовано фактом надсилання вказаного вище судового наказу від 14.05.2001 року № 3/103 органом державної виконавчої служби, після винесення постанови про закінчення виконавчого провадження за наказом, на адресу господарського суду як органу, що видав виконавчий документ, у  відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою господарського суду Луганської області від 02.12.08 року вимоги позивача задоволено частково, а саме:

1)видано дублікат наказу №3/103 від 14.05.2001 року;

2)відмовлено у продовженні терміну звернення наказу до виконання з посиланням на приписи ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження», згідно яким строки  пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються, зокрема, пред'явленням його до виконання. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

До виконання наказ суду від 14.05.2001 року № 3/103 позивачем було пред'явлено 16.07.2001 року; органом державної виконавчої служби було порушено виконавче провадження, яке 24.07.2001 року, - зупинене. В подальшому це провадження органом державної виконавчої служби зупинялося та поновлювалося неодноразово, у зв'язку з чим неодноразово переривався і строк пред'явлення до виконання наказу господарського суду від 14.05.2001 року № 3/103. Крім того, судом вирішувалося питання про законність постанови органу державної виконавчої  служби про закінчення виконавчого провадження, а також питання щодо вирішення заяви відповідача  про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.   

З урахуванням того, що ухвала господарського суду Луганської області від 18.02.2008 року про відмову у задоволенні заяви відповідача про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню,  набрала законної сили 25.03.2008 року, строк пред'явлення наказу від 14.05.2001 року № 3/103  до виконання відповідно до вимог ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження»розпочався заново.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що строк пред'явлення позивачем наказу  арбітражного суду від 14.05.2001 року № 3/103 на день його звернення до господарського суду Луганської області із заявою про видачу дублікату наказу - не пропущено.

Як вбачається далі з матеріалів справи, стягувач –ДП «Інгаз», отримавши дублікат спірного наказу, звернувся до Відділу державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції Луганської області з заявою про примусове виконання цього наказу відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження».

ВДВС, отримавши його, постановою від 31.12.08 року відкрило виконавче провадження  ВП №10857009,  запропонувавши боржнику у термін до 07.01.09 року добровільно виконати вищезгаданий наказ (п.3) (том 4, а.с. 16-17).

Боржник цю пропозицію ВДВС не виконав, як не виконав і рішення суду у будь-якій його частині, пославшись на те, що «у 1998 році при укладенні між ВАТ «АМК»та ДП «Інгаз»договору №7-026/014-8у-862 від 03.02.1998 року на постачання  криптоново-ксенонової суміші, на ВАТ «АМК» діяла установка УСК-1, яка на даний час не експлуатується та за скінченням терміну її експлуатації була списана як така, що відпрацювала свій ресурс.

У 2006 році комбінатом було укладено договір  з ТОВ «Еіргаз»на постачання  нової установки для отримання криптоново-ксенонової суміші. Істотною умовою договору був обов'язок ВАТ «АМК»укласти з ТОВ «Еіргаз»договір на постачання криптоново-ксенонової суміші  в рахунок розрахунків за поставлену установку, згідно якому увесь обсяг  отриманої суміші постачається  підприємству ТОВ «Еіргаз». При цьому комбінат  позбавлений можливості реалізувати суміш третім  особам, у тому числі в рахунок  виконання зобов'язань перед третіми особами.

Таким чином, на даний час  ВАТ «АМК»не має можливості виконати рішення господарського суду Луганської області від 14.05.2001 року по справі №3/103 –за відсутності у комбінату даної продукції»(вих. №026-112 від 26.01.09 року (том 4, а.с. 18).

З огляду на цю обставину ВДВС 25.02.09 року звернулося до господарського суду Луганської області з заявою про зміну способу та порядку виконання рішення суду (вих. №2794 від 12.02.09 року) (том 4, а.с. 13-14), мотивуючи її тими ж причинами, на які посилається ВАТ «АМК» у своєму вищецитованому  листі на адресу ВДВС.

У судовому засіданні, яке відбулося 10.03.09 року, представники відповідача та ВДВС звернулися до суду з клопотанням про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст.4-4,22 та 81-1 ГПК України, а тому його задоволено судом.

          Представник  відповідача (боржника)  вирішення питання про спосіб  та порядок виконання наказу господарського суду №3/103 від 14.05.2001 року  залишив на розсуд суду, при цьому на питання останнього щодо причин невиконання судового рішення послався на ті ж самі причини, про які йдеться вище у цій ухвалі (лист на адресу ВДВС), при цьому він надав до справи копію договору постачання №108/2080 від 11.09.06 року, згідно якому:

           ВАТ «АМК»  (постачальник) зобов'язується відвантажити на користь ТОВ «Еіргаз»криптоново-ксенонову суміш  (ГОСТ 1018-77, ТУ РГ-48) у кількості 10363,1335 куб. метрів за ціною 1120,80 грн., з урахуванням ПДВ, на загальну суму 11.615.000,00 грн., з урахуванням ПДВ (п.1.1).

          Загальна сума договору  на момент його укладення становить 11.615.000,00 грн. (з урахуванням ПДВ) (п.2.2).

          Постачальник гарантує, що термін дії договору купівлі-продажу криптоново-ксенонової суміші –до повного погашення заборгованості за договором №078/1866 від 03.08.06 року за поставлену установку «Хром-3»(п.9.4).

          Представник ВДВС повністю підтримав своє клопотання, викладене у вищезгаданій заяві.

          Представники боржника та ВДВС не заперечили проти розгляду заяви за відсутності стягувача (позивача).

          Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги те,  що неявка стягувача до судового засідання не є перешкодою для вирішення судом заяви ВДВС по суті, суд, керуючись ст.ст.22,43 та 75 ГПК України, вважає за можливе розглянути її за відсутності позивача (стягувача), - на підставі наявних у справі доказів.

          Заслухавши представників боржника (відповідача) та ВДВС, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, суд вважає, що клопотання останнього не підлягає задоволенню з наступних підстав.

          1.Як сказано у статті 1 Закону України від 21.04.1999 року №606-ХІУ «Про виконавче провадження»(далі -  ЗУ №606-ХІУ), виконавче провадження –це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

          Частиною 1 ст. 2 цього Закону  визначено, що  примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу  службу,  яка  входить  до  системи органів Міністерства юстиції України.

          Примусовому виконанню відповідно до пунктів 1-3 частини 2 ст. 3 названого Закону підлягають накази господарських судів, ухвали,  постанови  судів  у   цивільних,   господарських, адміністративних та кримінальних справах у випадках,  передбачених

законом; судові накази.

          Статтею 4 Закону №606-ХІУ встановлено, що відповідно до пунктів 1,3 та 4 різновидами заходів примусового виконання рішень є: звернення стягнення на майно боржника, вилучення   у   боржника  і  передача  стягувачеві  певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням, - як то має місце за даним спором.

         Той же Закон (частина 1 ст. 5) зобов'язує державного виконавця вживати заходів примусового виконання   рішень,  встановлених  цим   Законом,  неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

          Частина 3 тієї ж статті покладає на державного виконавця обов'язок одержувати необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки, іншу інформацію.

          Сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник (частина 1 ст. 11 ЗУ №606-ХІУ).

             Державний виконавець відкриває виконавче провадження на

підставі  виконавчого  документа  за  заявою  стягувача  або його представника про примусове виконання  рішення,  зазначеного  в  статті  3  цього  Закону (п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону «Про виконавче провадження»).  

Як встановлено  частинами 1-2 статті 24 Закону №606-ХІУ, державний виконавець  зобов'язаний  прийняти   до   виконання виконавчий  документ  і  відкрити  виконавче провадження,  якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей  документ  відповідає  вимогам,  передбаченим  цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за

належним  місцем  виконання  рішення.

Державний виконавець  у  3-денний  строк з дня надходження до нього  виконавчого  документа  виносить  постанову  про  відкриття виконавчого   провадження.   В   постанові   державний  виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення -

п'ятнадцяти днів,  та попереджає боржника про примусове  виконання рішення  після  закінчення  встановленого  строку  зі стягненням з нього  виконавчого  збору  і  витрат,  пов'язаних  з  провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

          Суд вважає, що ВДВС, діючи на підставі цього Закону, правильно та своєчасно відкрив вищезгадане виконавче провадження.

          В той же час ним не вжито усіх необхідних заходів, спрямованих на належне виконання вимог ст.5 Закону «Про виконавче провадження», а значить –і на виконання спірного наказу суду.  

           2.Такого висновку суд дійшов з огляду на  наступне.

           Боржник по цій справі –ВАТ «АМК», надавши до справи вищецитований договір  постачання №0108/2080 від 11.09.06 року, фактично підтвердив, що продукцію, яку він  зобов'язаний  відвантажити ДП «Інгаз»  на виконання наказу суду №3/103 від 14.05.2001 року, -  він (боржник) виготовляв до надходження заяви ВДВС та виготовляє і має у своєму розпорядженні на даний час.

          Посилання представника відповідача у судовому засіданні на те, що стару установку УСК-1 ним, наче б то, списано  у зв'язку з відпрацюванням нею свого ресурсу, - ніякими документальними  доказами не підтверджено; це, крім того, на думку суду, у даному конкретному випадку не має значення для вирішення заяви ВДВС.

           Боржник не надав до суду жодного документального доказу стосовно того, на яку ж суму він поставив криптоново-ксенонову суміш на користь ТОВ «Еіргаз»з моменту укладення договору №0108/2080 від 11.09.06 року –і до цього часу, - тобто документально не довів суду факт того, що у нього дійсно відсутня продукція, яку він зобов'язаний був поставити на користь також і ДП «Інгаз».

          ВДВС не вжив заходів до встановлення та перевірки цих обставин.

Представник боржника у судовому засіданні заявив усне клопотання про відкладення розгляду заяви ВДВС для надання йому  можливості подати до суду  акт про списання установки УСК-1 для виробництва криптоново-ксенонової суміші.

Суд, розглянувши це клопотання, відмовив у його задоволенні, керуючись частиною 1 ст. 121 ГПК України, в якій сказано, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від  обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

У суду відсутні правові та фактичні підстави погоджуватися з доводом боржника про те, що він тому не може виконати наказ суду, що уся продукція  (криптоново-ксенонова суміш) ним відвантажується на користь ТОВ «Еіргаз», - при цьому суд виходить з того, що згідно ст.4-5 ГПК господарські суди  здійснюють  правосуддя  шляхом   прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал,

постанов.  Рішення і  постанови  господарських  судів  приймаються іменем України.

Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне  відповідальність,  встановлену  цим  Кодексом   та   іншими законами України.

А статтею 115 ГПК України встановлено, що рішення, ухвали,  постанови  господарського суду,  що набрали законної  сили,  є  обов'язковими  на  всій  території  України  і виконуються   у   порядку,   встановленому  Законом  України  «Про виконавче провадження».

Стаття 37 ЗУ «Про виконавче провадження»не містить такої підстави для припинення виконавчого провадження, на яку  як на підставу для невиконання судового наказу посилається  боржник (відвантаження усієї продукції на користь іншого учасника господарсько-правових відносин боржника).

Цей Закон дійсно містить ст.33, згідно частинам 1-2 якої за наявності обставин,  що  ускладнюють виконання рішення  або роблять   його   неможливим,   державний   виконавець  за  власною ініціативою або за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про

відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи

зміну  способу  і  порядку виконання. Рішення про відстрочку або розстрочку виконання, встановлення чи  зміну  способу  і  порядку  виконання  повинно бути прийнято у

10-денний  строк  і  може  бути оскаржено у встановленому порядку.

Але у даному випадку наявність таких обставин по справі не доведена, а тому підстави для задоволення клопотання, викладеного у заяві ВДВС від 12.02.09 року за вих. №2794, - у суду відсутні.

          На підставі викладеного, ст.ст. 1-5 Закону України від 19.04.1999 року №606-ХІУ «Про виконавче провадження», керуючись ст.ст.4-5,22, 32-34,36,43,75,86 та 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                                  у х в а л и в :

           у задоволенні клопотання, викладеного у заяві відділу державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції Луганської області від 12.02.09 року за вих. №2794, –про зміну способу та порядку виконання  рішення арбітражного суду Луганської області від 14.05.2001 року по справі №3/103, - відмовити.

          Ухвалу може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у десятиденний термін.

        Суддя                                                                                  А.П.Середа