Рішення

від 22.12.2008 по справі 8/90

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/90

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                                                Справа №

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова фірма «СПІВДРУЖНІСТЬ», м. Луганськ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лугпромканцторг»,  м. Луганськ, -  

про стягнення 284367 грн. 85 коп.

          Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судових засідань –Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача - Шурдук Ю.А. –юрисконсульт, - довіреність №б/н від 24.03.08 року;

від відповідача –Левшин О.І. –директор, - паспорт ЕК №167264, вид. Жовтневим РВ ЛМУ УМВСУ у Луганській області 21.05.96 року, копія довідки ЄДРПОУ АА №230434, розглянувши матеріали  справи, -

встановив:

          суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача:

           1)основного  боргу станом на 10.11.08 року у сумі 106026,66 грн., 2% пені від вартості неоплаченого товару у сумі 178141,19 грн. та втрачену вигоду (неодержані прибутки) у сумі 200,00 грн.;  

          2)судових витрат: державного мита –2843,68 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –118,00 грн.

          На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 25 листопада до 09 грудня 2008 року та  з 09 грудня до 22 грудня 2008 року –у зв'язку з необхідністю надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази, здійснити взаємозвірку стану платежів за спірним договором та у зв'язку з неприбуттям відповідача.

          У судовому засіданні, яке відбулося 22.12.08 року, представники сторін заявили клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст.4-4, 22 та 81-1 ГПК України, а тому його задоволено судом.

          Представник позивача позов підтримав у повному обсязі.

           Відповідач позов визнав частково: лише у межах основного боргу; заперечує проти стягнення неотриманої вигоди  у розмірі 200,00 грн. та проти стягнення пені заперечує та стверджує, що вона не може бути більшою, ніж подвійна облікова ставка НБУ і може, згідно наданого розрахунку, складати 5878,67 грн., - тобто відповідач борг визнає на загальну суму 111905,33 грн.

 І. Заслухавши представників сторін, розглянувши наявні у справі та додатково надані сторонами докази, суд дійшов наступного.

1.  20.03.08 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова фірма «СПІВДРУЖНІСТЬ»(Продавець), - з одного боку, - та Товариством з  обмеженою відповідальністю «Лугпромканцторг»(Покупець), - з іншого боку, - укладено договір №609, згідно якому  Продавець зобов'язується в період дії цього договору передати у власність Покупцеві товари народного споживання у асортименті, кількості та за узгодженими сторонами цінами, вказаними у накладних, які є невід'ємною частиною цього договору, а Покупець зобов'язується: отримувати та у разі необхідності –вивозити ці товари зі складу Продавця; приймати товари за кількістю та якістю, а також сплатити їх вартість  не пізніше 14 банківських днів з моменту отримання Товару, у безготівковій формі, з оформленням відповідних документів (п.1 договору).

Товар вважається переданим Продавцем та прийнятим Покупцем з моменту підписання приходної накладної (п.1.1).

Прострочення оплати вартості Товару терміном більше вказаного у цьому пункті договору сторони вважають розстроченням платежу (п. 1.3).

Вантажно-розвантажувальні, експедиторські та транспортні витрати включені у вартість Товару (п.6).

Сума цього договору визначається загальною сумою накладних, на підставі яких буде відвантажено Товар (п.7).

За невиконання або несвоєчасне  виконання Покупцем вимог п.3 цього договору останній сплачує  Продавцеві штраф у розмірі 200,00 грн. (п. 11).

У разі несвоєчасної оплати вартості отриманого товару понад 30 днів Покупець відшкодовує  Продавцеві  додатково понад плату за надання розстрочення збитки у вигляді  неотриманого прибутку (упущеної вигоди) у твердій грошовій сумі у розмірі 200,00 грн. (п.13).

Підписання цього договору сторонами встановлено плату  за користування наданим Покупцеві розстроченням оплати вартості товару у розмірі 2% від вартості отриманого Покупцем товару за кожний день розстрочення (п.14).

Термін дії цього договору: з моменту його підписання та до дня здійснення кінцевого розрахунку між сторонами. Цей договір може бути доповнено, змінено чи достроково розірвано тільки з письмової згоди сторін (п.15).

Усі спори та розбіжності, які виникають під час виконання умов цього договору, сторони розглядають відповідно до законодавства України у господарському суді. З усіх інших питань, не відображених у цьому договорі, сторони керуються чинним законодавством України (п.16).

          На виконання умов договору Продавець відпустив  Покупцеві наступні партії товару, що підтверджується матеріалами справи:

          1)витратною накладною №СД-0007126 від 26.03.08 року  на відпуск гастрономічної та плодово-овочевої продукції в асортименті на загальну суму 1765,12 грн. (з ПДВ);

          2)витратною накладною №СД-0008180 від 08.04.08 року  на відпуск аналогічної продукції в асортименті на загальну суму 3530,72 грн. (з ПДВ);

          3)витратною накладною №СД-0009738 від 24.04.08 року  на відпуск аналогічної продукції в асортименті на загальну суму 2088,36 грн. (з ПДВ);

           4)витратною накладною №СД-0012720 від 04.06.08 року  на відпуск аналогічної продукції в асортименті на загальну суму 11220,00 грн. (з ПДВ);

          5)витратною накладною №СД-0013004 від 09.06.08 року  на відпуск аналогічної продукції в асортименті на загальну суму 3870,98 грн. (з ПДВ);

          6)витратною накладною №СД-001443 від 25.06.08 року  на відпуск аналогічної продукції в асортименті на загальну суму 27809,92 грн. (з ПДВ);

          7)витратною накладною №СД-001444 від 25.06.08 року  на відпуск аналогічної продукції в асортименті на загальну суму 86,02 грн. (з ПДВ);

          8)витратною накладною №СД-0015514 від 08.07.08 року  на відпуск аналогічної продукції в асортименті на загальну суму 12519,84 грн. (з ПДВ);

          9)витратною накладною №СД-0015798 від 10.07.08 року  на відпуск аналогічної продукції в асортименті на загальну суму 16245,00 грн. (з ПДВ);

          10)витратною накладною №СД-0016171 від 15.07.08 року  на відпуск аналогічної продукції в асортименті на загальну суму 7429,61 грн. (з ПДВ);

          11)витратною накладною №СД-0016804 від 28.07.08 року  на відпуск аналогічної продукції в асортименті на загальну суму 16580,01 грн. (з ПДВ);

          12)витратною накладною №СД-0017560 від 29.07.08 року  на відпуск аналогічної продукції в асортименті на загальну суму 219,70 грн. (з ПДВ);

          13)витратною накладною №СД-0017564 від 29.07.08 року  на відпуск аналогічної продукції в асортименті на загальну суму 32490,00 грн. (з ПДВ);

          14)витратною накладною №СД-0018611 від 08.08.08 року  на відпуск аналогічної продукції в асортименті на загальну суму 60,32 грн. (з ПДВ);

          15)витратною накладною №СД-0018614 від 08.08.08 року  на відпуск аналогічної продукції в асортименті на загальну суму 39910,02 грн. (з ПДВ);

          16)витратною накладною №СД-0018615 від 08.08.08 року  на відпуск аналогічної продукції в асортименті на загальну суму 24531,98 грн. (з ПДВ), -

а всього на суму 200350,94 грн.

          Кожна з накладних має докази отримання товару Покупцем.

            Позивач стверджує (і це визнав відповідач), що останнім лише частково вжито заходів, спрямованих на оплату вартості отриманого товару, внаслідок чого станом на 10.11.08 року сума основного боргу становить  106026,66 грн.

          ІІ.Заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.             

            1.Згідно статті 11 Цивільного кодексу України зобов'язання для фізичних та юридичних осіб виникають внаслідок вчинення ними дій, передбачених цим Кодексом, у т.ч. - укладення договорів.

          Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ).

          Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника   виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

          Закон –ст.525 ЦКУ – не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань.

          Згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

          Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

          Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до купівлі-продажу.

          Тобто відповідач, отримавши від позивача товар на вищезгадану суму, повинен був у визначений договором  строк оплатити їх вартість, однак зробив це не у повному обсязі.

          Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає  або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

          Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст.662 та 663 ЦКУ, - тобто передав відповідачу обумовлену договором кількість товару.

           Відповідач припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.

           Так, статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець    зобов'язаний    оплатити   товар   за   ціною, встановленою  у  договорі  купівлі-продажу,  або,  якщо  вона   не встановлена  у  договорі  і не може бути визначена виходячи з його умов,  - за ціною,  що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу,  а  також вчинити за свій рахунок дії,  які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог,  що  звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

            Якщо  ціну  встановлено  залежно  від  ваги  товару,  вона визначається за вагою нетто, якщо інше  не  встановлено  договором купівлі-продажу.

            Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників,  що зумовлюють ціну  товару (собівартість,  затрати тощо),  але при цьому не визначено способу її перегляду,  ціна визначається виходячи  із  співвідношення  цих показників  на  момент  укладення  договору  і на момент передання товару.

           Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо  передання товару,   ціна   визначається   виходячи   із  співвідношення  цих показників на  момент  укладення  договору  і  на  день  передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором,  - на день,  визначений відповідно до статті 530  цього Кодексу.  

           Положення цієї    частини    про   визначення   ціни   товару застосовуються,  якщо  інше  не  встановлено   актами   цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

           Отримавши від позивача товар, відповідач повинен був дотримуватися як вимог вищецитованої статті, так і умов пунктів 1.1-1.4 договору.

           Такий його обов'язок передбачено частинами 1 та 2 ст. 692 ЦКУ, якими встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття  товаророзпорядчих  документів   на   нього,   якщо договором  або  актами  цивільного  законодавства  не встановлений інший строк оплати товару, - а також п.1 договору.

           Покупець  зобов'язаний  сплатити  продавцеві  повну   ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

          З огляду на те, що відповідач не вчинив таких дій, позивач цілком правомірно скористався правилом частини 3 ст. 692 ЦКУ, в якій сказано, що у разі прострочення  оплати  товару  продавець  має  право вимагати  оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

          Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов'язань).

          Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням  умов,   визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

          Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

              Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

          Боржник,  який  прострочив  виконання   зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки  і  за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

          З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів  наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

          Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки.

          Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

          Якщо за порушення зобов'язання встановлено  неустойку,  то вона   підлягає   стягненню   у  повному  розмірі,  незалежно  від відшкодування збитків.

          Договором може  бути  встановлено  обов'язок  відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.

         Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

          При вирішенні питання про стягнення з відповідача  пені у розмірі 2% від суми наданого йому Продавцем розстрочення платежу за кожний день розстрочення, - то річних суд керується:

    1)частиною 1 ст. 202 ЦКУ, згідно якій правочином є дія особи,  спрямована на набуття,  зміну або припинення цивільних прав та обов'язків;

          2)частинами 12-5 ст.203 ЦКУ, якими встановлено, що зміст  правочину  не може суперечити цьому Кодексу,  іншим актам  цивільного  законодавства,  а   також   моральним   засадам суспільства.

            Особа,  яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

            Волевиявлення  учасника  правочину  має  бути  вільним   і відповідати його внутрішній волі.

            Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

            Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

           3)та статтею 638 ЦКУ, згідно якій  договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

           Істотними умовами  договору  є  умови  про  предмет договору, умови,  що визначені законом як  істотні  або  є  необхідними  для договорів даного виду,  а також усі ті умови,  щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

          Договір  укладається  шляхом  пропозиції  однієї   сторони укласти  договір  (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

          З наявних у справі доказів вбачається, що про умову договору, викладену у п. 14 договору, - тобто про стягнення  з Покупця пені у розмірі 2% від суми розстрочення платежу, наданого йому на умовах договору, - домовилися самі сторони за договором, який є чинним у повному обсязі на час розгляду цього спору.

          За таких обставин позивач правомірно просить стягнути з відповідача пеню у загальній сумі 178141,19 грн.

          Такий же підхід суд проявив при вирішенні питання про стягнення з відповідача втраченої вигоди у розмірі 200,00 грн.  

          Суд, керуючись частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України (ГКУ), не погоджується з доводами відповідача про те, що позивач невірно визначив період, за який слід стягувати пеню за спірним договором, а також її суму.

          Як встановлено ч.6 ст. 232 ГКУ, нарахування штрафних  санкцій  за  прострочення  виконання зобов'язання,  якщо  інше  не  встановлено  законом або договором, припиняється через шість місяців від дня,  коли зобов'язання  мало бути виконано.

          Таким чином, оцінивши доводи сторін та наявні у справі докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Що стосується судових витрат, то суд, керуючись ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України,  покладає  їх  на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору та вимоги чинного законодавства.

          На підставі викладеного, ст.ст. 11, 525, 526, 530, 560, 610-612, 614, 623, 655, 691 та 692 Цивільного кодексу України, ст.232 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 32-34, 44, 47-1, 49,75, 82, 84, 85 ГПК України,  суд

в и р і ш и в :

           1.Позов задовольнити  у повному обсязі.

                    2.Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Лугпромканцторг», ідентифікаційний код 32649191, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. К.Лібкнехта, 51, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова фірма «СПІВДРУЖНІСТЬ», ідентифікаційний код 30694979, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. 2-а Червонопрапорна (2-я Краснознаменная), 16-в, -  основний борг у сумі 106026 (сто шість тисяч двадцять шість) грн. 66 коп., пеню у сумі  178141 (сто сімдесят  вісім тисяч сто сорок одна) грн. 19 коп., та неотриманий прибуток (втрачену вигоду) у сумі 200 (двісті) грн. 00 коп., а також витрати по сплаті  державного мита у сумі 2843 (дві тисячі вісімсот сорок три) грн. 68 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118  (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 22.12.2008 року за згодою  представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

          Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду  у 10-денний термін з дня підписання.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано –  29 грудня 2008 року.

Суддя                                                                                                А.П.Середа