Постанова

від 12.12.2006 по справі 20/101/06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

20/101/06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

12 грудня 2006 р.                                                                                   № 20/101/06  

  Вищий господарський суд  України у складі колегії суддів :

головуючий суддяМуравйов О.В.

суддіПолянський А.Г.

Коробенко Г.П.

розглянувши

касаційну скаргуПП “Ронмат”

на  постанову від 26.09.2006 р. Запорізького апеляційного господарського суду

у справі№  20/101/06 господарського суду Запорізької області

за позовомРВ ФДМУ по Запорізькій області

ДоПП “Ронмат”

треті особи   

про                   1.          Управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Запорізької обласної державної адміністрації2.          ВАТ “Гамма”виселення та повернення майна до державної власності

За участю представників сторін:

позивач –не з'явились,

відповідач –Акімочкін В.О. дов. № 1 від 03.07.2006 р.

третя особа –1- Артемчук В.В. дов. від 11.12.2006 р.

третя особа –2- Могуренко С.Є. дов. № 22 від 14.11.2006 р.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 15.06.2006 р. (суддя Гандюкова Л.П.) позов задоволено. Зобов'язано ПП “Ронмат” звільнити державне нерухоме майно, яке знаходиться на балансі ВАТ “Гамма” та не увійшло  до його статутного фонду, а саме –автостоянка, площею 3218,5 кв.м., яка розташована над об'єктом ЦО, за адресою м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 62 на користь РВ ФДМ України по Запорізькій області. На підставі акта приймання-передачі повернути зазначене вище майно регіональному відділенню Фонду державного майна України по Запорізькій області.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 26.09.2006 р. (судді: Яценко О.М., Кагітіна Л.П., Коробка Н.Д.) рішення господарського суду Запорізької області від 15.06.2006 р. залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Запорізької області від 15.06.2006 р. та постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 26.09.2006 р., ПП “Ронмат” звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач не скористався наданим процесуальним правом участі у суді касаційної інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити рішення та постанову без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.    

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

          Як вбачається з матеріалів справи, 19.11.2004 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області (Орендодавець) та ПП “Ронмат” (Орендар) укладено договір оренди державного майна № 1271 (з додатковою угодою від 29.12.2004 року), за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно –автостоянку загальною площею 3218,5 кв.м., яке перебуває на балансі ВАТ “Гамма” та не увійшла до його статутного фонду розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 63. Майно передано в оренду з метою розміщення автостоянки.

     Відповідно до п.10.1 строк договору встановлений до 15.11.2005 р.

     Пунктом 10.6 договору передбачено, що в разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення його терміну дії він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які передбачені цим договором.

      Позивач повідомив відповідача про припинення договору оренди листом від 16.11.2005 р. № 9091/26-202, а також від 09.12.2005 року за № 01-3/40233. Як встановлено попередніми судовими інстанціями відповідач проти отримання цих листів не заперечував.

      Стаття 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” визначає термін договору оренди, зокрема термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

         Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

         У відповідності до цієї статті позивач надав докази попередження про закінчення строку дії договору оренди.

         Згідно ст. 627 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

         А отже, сторони на власний розсуд передбачили саме таку дату закінчення договору, що підтверджує правильність висновків судів про задоволення позовних вимог.

         Крім того, слід зазначити, що згідно пункту 5.8 договору оренди № 1271 орендар повинен передбачити виконання ремонту –відновлюваних робіт асфальтового покриття та ремонт головків вентиляційних шахт, проектно-кошторисного документацію на проведення цих робіт узгодити у головному управлінні з питань надзвичайних ситуацій.

       Листом від 23.09.2005 року № 3/1-602 управління просило відповідача до 03.10.2005 року повідомити про виконання пунктів 5.8. та 5.9. договору оренди № 1271.

       Але, як встановлено апеляційним господарським судом, ПП “Ронмат” зверталось лише до РВ ФДМУ, всупереч умовам договору не звернувшись до Управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Запорізької обласної державної адміністрації, та не виконало зобов'язань по договору, що стало причиною не продовження дії договору на наступний строк.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази.

На підставі встановлених фактичних обставин місцевим господарським судом з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини та прийнято обгрунтоване рішення.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України, повторно розглядаючи справу, повно з'ясував обставини, які мали значення для правильного розгляду поданої апеляційної скарги. Висновки апеляційного суду ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та частин 1, 2 статті 1117 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст.ст.85, 111-5 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за згодою сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства “Ронмат” залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 15.06.2006 р. у справі № 20/101/06 та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 26.09.2006 року у справі № 20/101/06 залишити без змін.

Головуючий    суддя                                                                  Муравйов О.В.

Судді                                                                                            Полянський А.Г.   

                                                                                                     Коробенко Г.П.