Рішення

від 09.01.2009 по справі 8/112

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/112

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                                                Справа №

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройкомітет», місто Запоріжжя,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Знак якості-2006», місто Луганськ, -

про стягнення 15537 грн. 96 коп.

          Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судових засідань Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача –Горбачов Ю.В. –представник, - довіреність №б/н від 12.12.08 року;

від відповідача – не з'явився, -   

встановив:

           суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача:

           заборгованості за проданий йому товар у сумі 14730,00 грн., інфляційні нарахування у сумі 418,12 грн., 3% річних  у сумі 389,84 грн., а всього –15537,96 грн.;

           витрати по сплаті державного мита у сумі 155,38 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн.

          На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено з 16 грудня 2008 року до 09 січня 2009 року –у зв'язку з неявкою відповідача.

          У судовому засіданні, яке відбулося 09.01.09 року, представник позивача позов підтримав у повному обсязі та  звернувся до суду з клопотанням про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст.4-4,22 та 81-1 ГПК України, а тому його задоволено судом.

Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не надав, до судового засідання не прибув, участь у ньому свого представника не забезпечив, позов не оспорив, про причини неявки до суду не повідомив, заяву про розгляд спору по суті за його відсутності до суду не спрямував, хоча належним чином поставлений до відома про дату, час та місце судових слухань.

            Такого висновку суд дійшов з огляду на те, що юридичною адресою відповідача є місто Луганськ. вул. Радянська (Совєтская), 62, що підтверджується   серії АВ №966689 від 10.12.08 року, наданою на вимогу суду державним реєстратором виконавчого комітету Луганської міської ради.

            Судом  02.12.08 року за вих. №450 та 22.12.08 року за вих. №547 на цю адресу спрямовано  ухвали суду про признання справи до судових слухань.

          Оператором поштового зв'язку перше поштове відправлення повернуто на адресу суду з доданням довідки: «за закінченням терміну зберігання».

Згідно ст. 93 Цивільного кодексу місцезнаходженням юридичної особи  є адреса органу чи особи, які  відповідно до установчих документів юридичної особи або закону виступають від її імені, - судом саме на цю адресу було спрямовано вищеназвані поштові відправлення.

У зв'язку з викладеним суд керується частиною 1 пункту 132 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.02 року №1155, -  в якому сказано, що поштові відправлення можуть бути повернені об'єктом поштового зв'язку за зворотною адресою у разі письмової заяви відправника,  письмової відмови адресата, смерті адресата (одержувача), неможливості вручення через відсутність адресата (одержувача) чи закінчення встановленого терміну зберігання.

Наявні у справі докази підтверджують факт того, що відповідач знаходиться за своєю юридичною адресою, але з невідомих причин до судового засіданні не прибув.

Будь-які інші дані про місцезнаходження відповідача у суду відсутні.

Представник позивача не заперечує проти розгляду спору по суті за відсутності відповідача.

З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що ним вжито належних заходів для повідомлення відповідача про дату, час та місце судових слухань, а  тому спір відповідно до ч.3 ст.22 і ст.ст. 43 та 75 ГПК України ним розглянуто  за відсутності відповідача, - за  наявними в ній  матеріалами.

          І.Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи та додатково надані  докази, суд дійшов наступного.

Позивач стверджує, що між ним Продавець), з одного боку, - та відповідачем (Покупець), - з іншого боку, - 18.12.07 року та 20.12.07 року у спрощений спосіб, відповідно до частини 1 ст. 181 Господарського кодексу України (далі –ГКУ), укладено господарський договір на поставку дверей броньованих в асортименті.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору відпустив (продав) Покупцеві двері броньовані в асортименті, що підтверджується наступними доказами:

          1)рахунками-фактурами (сума у кожному –з урахуванням ПДВ):

          №СФ-0004018 від 18.12.07 року на суму 950,00 грн.;          

          №СФ-0004046 від 20.12.07 року на суму 9750,00 грн.;

          №СФ-0004047 від 20.12.07 року на суму 9100,00 грн.;

          №СФ-0004048 від 20.12.07 року на суму 11050,00 грн.;

          №СФ-0004049 від 20.12.07 року на суму 10400,00 грн.;

           №СФ-0004050 від 20.12.07 року на суму 9750,00 грн.;

          №СФ-0004051 від 20.12.07 року на суму 9350,00 грн.;

          №СФ-0004052 від 20.12.07 року на суму 10550,00 грн.;

          №СФ-0004053 від 20.12.07 року на суму 10330,00 грн.;

          №СФ-0004056 від 20.12.07 року на суму 12600,00 грн., -

а всього на загальну суму -  93830,00 грн.

          Кожен рахунок-фактура містить у собі посилання на дату, до якої належить сплатити вартість отриманих товарно-матеріальних цінностей, - вона співпадає з датою виставлення рахунку-фактури;

          2)видатковими накладними (сума у кожній – з урахуванням ПДВ):

          РН-0001573 від 18.12.07 року на суму 950,00 грн.;

          РН-0001579 від 20.12.07 року на суму 9750,00 грн.;

          РН-0001581 від 20.12.07 року на суму 9100,00 грн.;

          РН-0001582 від 20.12.07 року на суму 11050,00 грн.;

          РН-0001583 від 20.12.07 року на суму 10400,00 грн.;

          РН-0001584 від 20.12.07 року на суму 9750,00 грн.;

          РН-0001585 від 20.12.07 року на суму 9350,00 грн.;

          РН-0001586 від 20.12.07 року на суму 10550,00 грн.;

          РН-0001587 від 20.12.07 року на суму 10330,00 грн.;

          РН-0001588 від 20.12.07 року на суму 12600,00 грн., -

а всього на суму 93830,00 грн.;

          3)витратними накладними (повернення) (сума у кожній накладній – з урахуванням ПДВ), згідно яким відповідач повернув частину товару постачальнику (позивачеві):

          №ЗО-0000003 від 02.10.07 року на суму 10400,00 грн.;

          №ЗО-0000004 від 02.10.07 року на суму 11050,00 грн.;

          №ЗО-0000005 від 02.10.07 року на суму 9100,00 грн.;

          №ЗО-0000006 від 02.10.07 року на суму 9100,00 грн.;

          №ЗО-0000007 від 02.10.07 року на суму 10000,00 грн., -

а всього на суму 49650,00 грн.;

          3)довіреностями на право отримання товарно-матеріальних цінностей представником відповідача –від позивача:

          ЯМХ №069414 від 17.12.07 року на ім'я Бровка С.Ю.;

          ЯМХ №069415 від 20.12.07 року на ім'я Бровка С.Ю.;

          ЯМХ №069416 від 20.12.07 року на ім'я Бровка С.Ю.;

          4)виписками  з рахунку позивача –про часткову сплату відповідачем суми вартості отриманого товару:

           від 19.12.07 року –на суму 950,00 грн.; від 23.06.08 року на суму 4500,00 грн., від 30.07.08 року на суму 24000,00 грн., - а всього на суму 29450,00 грн.

          Кожен з документів, згаданих вище, містить у собі докази отримання відповідачем товарно-матеріальних цінностей від позивача (підписи уповноважених осіб відповідача, скріплені печаткою останнього).

          Про визнання факту отримання відповідачем  товарно-матеріальних цінностей та часткове вжиття ним заходів щодо сплати їх вартості, крім вищеперелічених документальних доказів, також свідчить акт звіряння взаємних розрахунків між сторонами за цим спором станом на 29.07.08 року, згідно якому залишок боргу на вказану дату становив 88380,00 грн.

          Позивач стверджує, що станом на 28.11.08 року (дату звернення його з позовом до господарського суду Луганської області) залишок основної суми боргу становить 14730,00 грн., - звідки сума інфляційних нарахувань складає 418,12 грн., 3% річних –389,84 грн., - а всього 15537,96 грн. (розрахунки кожної з  сум позивачем надано до справи).

          Відповідач позовні вимоги не оспорив та не спростував.

ІІ.Заслухавши представника  позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі  з таких підстав.

          Згідно статті 11 Цивільного кодексу України (далі –ЦКУ) зобов'язання для фізичних та юридичних осіб виникають внаслідок вчинення ними дій, передбачених цим Кодексом, у т.ч. - укладення договорів.

          Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ).

          Частиною 1 ст. 181 ГКУ передбачено можливість укладення господарського договору у спрощений спосіб.

          Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника   виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

          Закон –ст.525 ЦКУ – не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань.

          Згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

          Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

          Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до постачання (купівлі-продажу).

          Тобто відповідач, отримавши від позивача товар на вищезгадану суму, повинен був у визначений договором  строк оплатити їх вартість, однак зробив це не у повному обсязі.

          Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає  або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

          Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст.662 та 663 ЦКУ, - тобто передав відповідачу обумовлену договором кількість товару.

           Відповідач припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.

           Так, статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець    зобов'язаний    оплатити   товар   за   ціною, встановленою  у  договорі  купівлі-продажу,  або,  якщо  вона   не встановлена  у  договорі  і не може бути визначена виходячи з його умов,  - за ціною,  що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу,  а  також вчинити за свій рахунок дії,  які відповідно до договору,  актів цивільного законодавства або вимог,  що  звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

            Якщо  ціну  встановлено  залежно  від  ваги  товару,  вона визначається за вагою нетто, якщо інше  не  встановлено  договором купівлі-продажу.

            Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників,  що зумовлюють ціну  товару (собівартість,  затрати тощо),  але при цьому не визначено способу її перегляду,  ціна визначається виходячи  із  співвідношення  цих показників  на  момент  укладення  договору  і на момент передання товару.

           Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо  передання товару,   ціна   визначається   виходячи   із  співвідношення  цих показників на  момент  укладення  договору  і  на  день  передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором,  - на день,  визначений відповідно до статті 530  цього Кодексу.  

           Положення цієї    частини    про   визначення   ціни   товару застосовуються,  якщо  інше  не  встановлено   актами   цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

           Отримавши від позивача товар, відповідач повинен був дотримуватися як вимог вищецитованої статті  ЦКУ, тобто оплатити його вартість.

           Такий його обов'язок передбачено частинами 1 та 2 ст. 692 ЦКУ, якими встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття  товаророзпорядчих  документів   на   нього,   якщо договором  або  актами  цивільного  законодавства  не встановлений інший строк оплати товару, - а також п.2.2 договору.

           Покупець  зобов'язаний  сплатити  продавцеві  повну   ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

          З огляду на те, що відповідач не вчинив таких дій, позивач цілком правомірно скористався правилом частини 3 ст. 692 ЦКУ, в якій сказано, що у разі прострочення  оплати  товару  продавець  має  право вимагати  оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

          Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов'язань).

          Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням  умов,   визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

          Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

    Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

          Боржник,  який  прострочив   виконання   зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки  і  за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

          З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів  наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

          Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки.

          Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

          Якщо за порушення зобов'язання встановлено  неустойку,  то вона   підлягає   стягненню   у  повному  розмірі,  незалежно  від відшкодування збитків.

          Договором може  бути  встановлено  обов'язок  відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.

         Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

          Позивач, з урахуванням вищевикладеного, правомірно просить стягнути з відповідача, крім основного боргу, також інфляційні нарахування та 3% річних з суми основного боргу, що передбачено статтею 625 ЦКУ, а саме: боржник   не   звільняється   від   відповідальності    за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

          Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Оцінивши доводи позивача та наявні у справі докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст.44, 47-1 та 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача як на сторону, яка порушила закон та умови договору.

          На підставі викладеного, ст.ст. 11, 525, 526, 530, 560, 610-612, 614, 623, 655, 691 та 692 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст.44, 47-1, 49,75, 82, 84, 85 ГПК України,  суд

в и р і ш и в :

           1.Позов задовольнити у повному обсязі.

           2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Знак якості - 2006», ідентифікаційний код 34449554, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Радянська (Совєтская), 62, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройкомітет», ідентифікаційний код 32889854, яке знаходиться за адресою: місто Запоріжжя, вул. Грязнова, 87, -  основний борг у сумі 14730 (чотирнадцять тисяч сімсот тридцять) грн. 00 коп., інфляційні нарахування у сумі 418 (чотириста вісімнадцять) грн. 12 коп., 3% річних у сумі 389 (триста вісімдесят дев'ять) грн. 84 коп., а також витрати по сплаті  державного мита у сумі 155 (сто п'ятдесят п'ять) грн. 38 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.

           Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 09.01.2009 року за згодою представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

          Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду  у 10-денний термін з дня підписання.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано –  12 січня 2009 року.

Суддя                                                                                                А.П.Середа