Постанова

від 12.03.2009 по справі 50/239

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

50/239

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 12.03.2009                                                                                           № 50/239

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Моторного О.А.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача –           Пицик Я.М.

 від відповідача –           Петиченко І.В.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 31.10.2008

 у справі № 50/239 (суддя  

 за позовом                               Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта"

 до                                                   ЗАТ "Український мобільний зв"язок"

 про                                                   заміна придбаної продукції на суму 40000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Позивач ВАТ „Укрнафта” звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ЗАТ „Український мобільний зв'язок” про заміну придбаної продукції на суму 40000 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.10.2008 року у справі № 50/239в задоволенні позову ВАТ „Укрнафта” до ЗАТ „Український мобільний зв'язок” про заміну придбаної продукції на суму 40000 грн. відмовлено повністю.  

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення повністю та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

          Представником відповідача суду надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду від 31.10.2008 року без змін.

          Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне:

          01.04.2005 року між позивачем ВАТ „Укрнафта” та відповідачем ЗАТ „Український мобільний зв'язок” був укладений договір купівлі-продажу № 26/186а-ін.

          Відповідно до умов договору продавець постачає, а покупець приймає, оплачує та реалізує кінцевому споживачу стартові пакети і ваучери SIM-SIM і стартові пакети на ваучери Джинс.

          Факт придбання вказаної в договорі продукції ВАТ „Укрнафта” підтверджується відповідними накладними:

-№ 93598592 від 16.05.2005 року

-№ 94009391 від 06.09.2005 року

-№ 93867056 від 26.07.2005 року

-№ 93698488 від 16.06.2005 року

-№ 94957453 від 04.07.2006 року

-№ 94841012 від 26.05.2006 року

-№ 94528937 від 30.01.2006 року

-№ 94331653 від 14.12.2005 року

-№ 94202831 від 11.11.2005 року

-№ 94102645 від 07.10.2005 року

-№ 93458830 від 31.03.2005 року.

          Відповідно до п.2.2 договору зазначено, що під час приймання продуктів SIM-SIM та Джинс покупець зобов'язаний в присутності представника продавця провести перевірку цілісності пакування, а також відповідності кількості серійних номерів продуктів, вказаних в накладній.

          Пунктом 1.3 договору передбачено, що продавець зобов'язується не поставляти покупцю продукцію, строк придатності якої складає менше 45 днів.

          З матеріалів справи вбачається, що термін, до якого мали бути використані надані позивачем та досліджені у судовому засіданні платіжні картки SІМ-SІМ та Джинс, сплив у період з 31.10.2006 року по 31.08.2007 року.

Відповідно до п.1.4 договору передбачено, що строк придатності продуктів SIM-SIM та Джинс може бути продовженим, про що продавець інформує покупця офіційним листом.

Згідно з листами, що містяться в матеріалах справи вбачається, що з метою відновлення строків придатності придбаної продукції, позивач звертався до відповідача з листами № юр-62 від 17.01.2008 року та № юр-324 від 06.03.2008 року з проханням повідомити про строки придатності продукції, перелік якої було надано.

          Відповідачем було направлено лист на адресу відповідача № SD-08-23756 від 11.04.2008 року, яким повідомлено ВАТ „Укрнафта” про неможливість продовження строку придатності придбаних карток.

          Позивач, звертаючись з вказаним позовом до ЗАТ „УМЗ” просить  зобов'язати відповідача замінити придбану продукцію на 40000 грн.

          Колегія суддів вважає, що даний позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

          Як зазначалося вище, відповідно до умов укладеного договору строк придатності продуктів  SІМ-SІМ та Джинс може бути продовжений.

          Тобто в даному випадку це є право продавця (відповідача) продовжувати чи не продовжувати строк придатності придбаної позивачем продукції.

          Як вбачається з умов договору ВАТ „Укрнафтою” дана продукція придбавалася для подальшої реалізації третім особам.

          Як вбачається з довідки наданої представником відповідача, продукцію, придбану відповідно до договору № 26/186а-ін відповідачем було передано позивачу 26.07.2005 року і строк дії даних карток закінчувався після 09.09.2005 року.

          Тобто продавцем було поставлено продукцію покупцю в строк відповідно до умов договору.

          Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог чи заперечень.  

          Відповідачем не було надано доказів ані суду першої інстанції ані при розгляді апеляційної скарги того, що дані картки були передані йому з порушення строків, вказаних в договорі або що відповідачем передавалися позивачу прострочені картки.

Крім того, пунктом 3 загальних положень Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг встановлено, що:

телекомунікаційна картка - засіб, що дає споживачу можливість доступу до заздалегідь визначеного переліку та/або обсягу телекомунікаційних послуг відповідного оператора, провайдера і може застосовуватись як платіжний засіб для оплати телекомунікаційних послуг;

телекомунікаційна послуга (послуга) - продукт діяльності оператора та/або провайдера телекомунікацій, спрямований на задоволення потреб споживачів у сфері телекомунікацій.

          Із зазначеного випливає, що телекомунікаційні картки це не послуги, а засіб оплати послуг. Сплив терміну дії засобу оплати не є обмеженням в наданні послуг. Послуги в разі спливу терміну дії засобу оплати продовжують надаватися й надалі, недійсною є лише картка як засіб оплати.

          Також, позивачем в процесі судового розгляду даного спору була подана заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої він просив стягнути з відповідача штраф в розмірі 10000 грн., мотивуючи це тим, що відповідно до вимог чинного законодавства оператор, несе перед споживачем за ненадання оплачених телекомунікаційних послуг відповідальність у розмірі оплаченої вартості ненадання послуг та штрафу в розмірі 25 відсотків вартості послуг.

          Проте, колегія суддів не погоджується з даним твердженням, виходячи з наступного.

          Відповідно до загальних положень Закону України „Про телекомунікації”  споживач телекомунікаційних послуг – це юридична або фізична особа, яка потребує, замовляє та/або отримує телекомунікаційні послуги для власних потреб.

          Відповідно до умов договору позивач є реалізатором карток споживачу і відповідач не надає позивачу телекомунікаційні послуги, а лише дозволяє реалізовувати свою продукцію, тобто ВАТ „Укрнафта” є посередником, а не споживачем.

Як зазначалося вище, відповідно до ст. 40 вказаного закону оператор, провайдери телекомунікацій несе перед споживачем за ненадання або неналежне надання телекомунікаційних послуг майнову відповідальність, зокрема, у розмірі оплаченої вартості ненаданих послуг та штрафу в розмірі 25% вартості послуг.

Тобто, як вбачається з вказаної норми, відповідальність настає перед споживачем послуг.

В процесі розгляду справи було встановлено, що позивач не є споживачем телекомунікаційних послуг, оскільки придбавав продукцію для реалізації третім особам.

Дане чітко передбачене умовами договору та не оспорювалося позивачем.

Таким чином, ВАТ „Укрнафта” не має право вимагати сплати штрафу за придбану продукцію у відповідача.

Отже, позовні вимоги ВАТ „Укрнафта” до ЗАТ „УМЗ” про заміну придбаної продукції на загальну суму 40000 грн. та сплату штрафу в розмірі 10000 грн. не підлягають задоволенню.

           Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права,  правомірно відмовлено в задоволені позовних вимог, а тому апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства „Укрнафта” не підлягає задоволенню.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Укрнафта” залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2008 року у справі № 50/239 – без змін.

2.      Матеріали справи № 50/239 повернути до Господарського суду міста Києва

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді