Постанова

від 18.06.2013 по справі 12/5005/7910/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2013 року Справа № 12/5005/7910/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е., суддівЧернова Є.В, Цвігун В.Л., розглянув касаційну скаргу Петропавлівської районної спілки споживчих товариств на постановувід 16.04.2013 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі№12/5005/7910/2012 господарського суду Дніпропетровської області за позовомКП "Петропавлівський ринок" доПетропавлівської районної спілки споживчих товариств; ТОВ "Альянс 3" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Петропавлівська селищна рада проповернення самовільно зайнятої земельної ділянки за участю представників:

позивача: Решетнікова А.О., дов. б/н від 30.10.2012;

відповідача 1: Прохорова В.М., дов. №94 від 27.12.2012;

відповідача 2: Прохорова В.М., дов. №118 від 06.11.2012;

третьої особи: Решетнікова А.О., дов. б/н від 02.07.2012;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2012 (суддя О. Ємельянова), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.04.2013 (судді І. Герасименко, І. Кузнецова, І. Сизько) позов задоволено частково, зобов'язано Петропавлівську районну спілку споживчих товариств звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,4817, яка знаходиться за адресою - смт. Петропавлівка, вул. Червона, 80. Стягнуто з Петропавлівської районної спілки споживчих товариств на користь Комунального підприємства "Петропавлівський ринок" 1 073 грн. 00 коп. судового збору. В позовних вимогах про зобов'язання ТОВ "Альянс 3" звільнити земельну ділянку площею 0,4817, яка знаходиться за адресою - смт. Петропавлівка, вул. Червона, 80 - відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими рішеннями, Петропавлівська районна спілка споживчих товариств - відповідач 1 у справі, - звернулася із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2012 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.04.2013, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Вважає, що судами порушено приписи ст.ст. 126,212 ЗК України, ними не дотримано вимог ст.ст. 43,84,105 ГПК України.

До Вищого господарського суду України надійшов відзив КП "Петропавлівський ринок" - позивача у справі, в якому він просить касаційну скаргу Петропавлівської районної спілки споживчих товариств залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.111 5 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Відповідно ст.111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

22 березня 2011 року Петропавлівською селищною радою Дніпропетровської області було прийнято рішення №105-5/УІ "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою", згідно з яким селищна рада на підставі п.2 ст. 92, ст. 149, п.п. "б", "в" п. 3 ст. 141 Земельного кодексу України вирішила:

1. У зв'язку з ліквідацією ринку Петропавлівської райспоживспілки припинити право користування земельною ділянкою по вул. Червона, площею 0,65 га та скасувати державний акт на право постійного користування землею, який зареєстровано в книзі Державних актів на право постійного користування землею 20 вересня 1993 року за №70.

2. Вилучити вищенаведену земельну ділянку з постійного користування ринку Петропавлівської РПС та віднести її до земель запасу Петропавлівської селищної ради.

Вказане рішення селищної ради було оскаржено в судовому порядку. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06 лютого 2012 року по справі №37/5005/16265/2011 було задоволено позов Петропавлівської районної спілки споживчих товариств (смт. Петропавлівка Дніпропетровської області) до Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області (смт. Петропавлівка Дніпропетровської області) за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору -комунального підприємства "Петропавлівський ринок" (смт. Петропавлівка Дніпропетровської області) і скасовано рішення Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області від 22.03.2011 року "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою" №105-5/УІ.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.03.2012р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06 лютого 2012 року скасовано, прийнято нове рішення, яким у позовних вимогах про визнання недійсним рішення селищної ради відмовлено.

Суди попередніх інстанцій, посилаючись на ст. 35 ГПК України надали преюдиційного значення наступним фактам.

Спірна земельна ділянка була надана в постійне користування юридичній особі - Петропавлівському ринку райспоживспілки на підставі рішення виконкому Петропавлівської селищної ради від 16.09.1993 року №321. Згідно з зазначеним рішенням ринку Петропавлівської РСС був виданий Державний акт на право постійного користування землею, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 70.

Вищезазначене підприємство було створено на підставі постанови правління Петропавлівської райспоживспілки від 15.09.1991 року № 63. Згідно зі Статутом ринку РПС підприємство належить Петропавлівській райспоживспілці, однак є самостійно господарюючим суб'єктом (п.1.1). За п.1.2 Статуту підприємство є юридичною особою.

Земельна ділянка була надана ринку Петропавлівської РСС в постійне користування як юридичній особі.

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вбачається, що 17.08.2007 року державним реєстратором зроблено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи -Петропавлівського ринку в результаті ліквідації. Створене на базі ринку підприємство отримало майно не від Петропавлівського ринку РПС, а від Петропавлівської районної спілки споживчих товариств. Новоствореному підприємству був присвоєний інший ідентифікаційний код, що також свідчить про відсутність правонаступництва. При цьому слід враховувати, що ліквідація ринку Петропавлівського РСС і виключення останнього із державного реєстру проведена через 4 роки після створення підприємства Петропавлівської районної спілки споживчих товариств "Центральний ринок", що також свідчить про відсутність правонаступництва.

Таким чином, позивач - Петропавлівська районна спілка споживчих товариств за зазначених вище обставин не може бути визнана правонаступником ринку Петропавлівської РСС.

Досліджуючи матеріали справи, суди встановили, що факт самовільного користування відповідачем - 1 земельною ділянкою площею 0,4817, що знаходиться по вул. Червона, 80 в смт. Петропавлівка підтверджено доказами наданими позивачем.

Судами досліджено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 30.11.2011р. (т.2, а.с. 23), в якому встановлено, що земельна ділянка, яка знаходиться у смт. Петропавлівка, по вул. Червона, 80 площею 0,4817 використовується Головою правління Петропавлівсьої РССТ Тусєм Петром Гавриловичем без державної реєстрації права власності на земельну ділянку, права постійного користування та права оренди земельної ділянки та документів, що посвідчують право на земельну ділянку, що є порушенням ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України. Відповідальність за скоєне правопорушення передбачено ст..51-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та п. «б»ч.1 ст. 211 Земельного кодексу України (Т.2 а.с. 23).

Застосовуючи до спірних правовідносин приписи ст.ст.12, 116, 123, 125, 126, 212 ЗК України, суди дійшли висновку про те, що відповідач 1 - Петропавлівська РССТ спірну земельну ділянку займає самовільно, і тому, задовольнили позов в цій частині. Щодо відповідача 2 - ТОВ "Альянс 3" - то суди відмовили в задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не доведено факту самовільного зайняття ним земельних ділянок.

З огляду на встановлені попередніми судовими інстанціями обставини справи колегія суддів зазначає наступне.

Законом України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» встановлено, що самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними (ст.1).

Відповідно до ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" пунктами 3.1.,3.4. роз'яснено, що обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Разом з тим, у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

За змістом статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України до особи, яка набула права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій розміщено відповідне нерухоме майно, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

У разі встановлення факту правомірного набуття особою права на нерухоме майно за наявності у попереднього власника належно оформленого права на земельну ділянку, на якій воно розміщене, необхідно враховувати, що така особа набула права на відповідну земельну ділянку. З виникненням прав власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку в користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. Тому відсутність у такої особи переоформлених на її ім'я правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може кваліфікуватися як самовільне зайняття земельної ділянки. З урахуванням викладеного в таких випадках положення статті 212 ЗК України застосуванню не підлягають.

Переглядаючи судові рішення у касаційному порядку, колегія суддів констатує, що судами попередніх інстанцій не дотримано зазначених вище рекомендацій Пленуму, а зосереджено увагу лише на тому, що Петропавлівська РССТ не є правонаступником Петропавлівського ринку РПС, яке було ліквідовано у 2007 році.

Судами залишено поза увагою доводи Петропавлівської РССТ про те, що ринок, який розташований на спірній земельній ділянці є цілісним майновим комплексом, що знаходиться на балансі відповідача 1 та є його власністю (т. 1, арк. 126-127). Ними не досліджувалася достовірність наданих відповідачем 1 даних. Хоча, в силу приписів ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України Петропавлівська РССТ має право користування земельною ділянкою, зайнятою належним їй майном. Ними не з'ясовувалося яким чином Петропавлівська РССТ набула право власності на ЦМК, чи зверталася вона до ради із заявою про надання їй земельної ділянки тощо (п.п. 3.1,3.4 ППВГСУ від 17.05.2011 №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин"). Не досліджувалися надані відповідачем 1 свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Судами не перевірялося яким чином співвідносяться земельні ділянки, що: належить КП "Петропавлівський ринок", площею 0,752 га, на якій розташований ринок, площею 0,65 га та яку самовільно займає відповідач, площею 0,4817 га. Ними достовірно не встановлено, що відповідач 1 займає земельну ділянку, надану КП "Петропавлівський ринок" чи її частину.

Крім того, приписами ст. 211 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства зокрема і за таке порушення як самовільне зайняття земельних ділянок. Водночас, так як самовільне зайняття є адміністративним правопорушенням, за вчинення якого настає відповідальність у вигляді звільнення самовільно зайнятих земель, то для застосування такої міри відповідальності необхідно встановити наявність вини. Вина ж в свою чергу підтверджується приписом про усунення порушень та протоколом про адміністративне правопорушення. Останні стосовно відповідача 1 в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, висновки судів про те, що відповідач 1 займає спірну земельну ділянку самовільно є передчасними. Доводи скаржника про порушення судами приписів ст. 212 ЗК України та про те, що судами недотримано вимог ст.ст. 43,84,105 ГПК України є обґрунтованими.

Пунктом 11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 №11 "Про деякі питання застосування розділу ХІІ 1 Господарського процесуального кодексу України" встановлено, що відповідно до частини першої статті 4 7 ГПК судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, також є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (пункт 3 частини першої статті 111 9 ГПК), оскільки касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Порушення судами норм процесуального права, зокрема ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи є підставою для скасування прийнятих у справі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2012 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.04.2013 в частині задоволення позовних вимог щодо відповідача 1. В цій частині касаційний суд на підставі ст.111 9 ГПК України направляє справу на новий розгляд до місцевого суду, оскільки вказаних порушень припустилися як суд першої, так і апеляційної інстанцій.

Під час нового розгляду справи необхідно усунути зазначені вище порушення.

З'ясовувати яким чином Петропавлівська РССТ набула право власності на ЦМК, чи зверталася вона до ради із заявою про надання їй земельної ділянки; яким чином співвідносяться земельні ділянки, що: належить КП "Петропавлівський ринок", площею 0,752 га, на якій розташований ринок, площею 0,65 га та яку самовільно займає відповідач, площею 0,4817 га. Дослідити надані відповідачем 1 свідоцтва про право власності на нерухоме майно. Встановити вину відповідача 1 у скоєнні такого правопорушення як самовільне зайняття земельної ділянки.

До встановлених обставин справи застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, винести законне і обґрунтоване рішення суду.

Водночас, колегія суддів погоджується з висновками судів щодо відповідача 2 та в цій частині залишає оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 111 5 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, - Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Петропавлівської районної спілки споживчих товариств задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2012 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.04.2013 скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо Петропавлівської районної спілки споживчих товариств. В цій частині справу направити на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

В решті, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2012 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.04.2013 залишити без змін.

Головуючий, суддяВ. Овечкін Судді:Є. Чернов В. Цвігун