Постанова

від 14.06.2013 по справі 816/3144/13-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/3144/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Клочка К.І.,

при секретарі - Іванюк Є.В.,

за участю:

представників позивача - Пасюка В.В.,

представників відповідача -Лях Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфранет» до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

30 травня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфранет» (далі - позивач, ТОВ «Інфранет») звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.05.2013 №0003082202/883, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 52219,00 грн, з яких: за основним платежем 50706,00 грн, 1313,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, а також №0003092202/94, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 43698,00 грн, з яких 42647,00 грн за основним платежем, 1051,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що господарські операції з Товариством з обмеженою відповідальністю «КПІ-Сервіс» (далі - ТОВ «КПІ-Сервіс») підтверджені первинними бухгалтерськими документами. Під час господарських операцій з позивачем підприємство було зареєстроване платником ПДВ.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

26.12.2001 ТОВ «Інфранет» зареєстроване у якості суб'єкта господарювання виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради (ідентифікаційний код 31847457) /том 1 арк. с. 31-32/.

Видами економічної діяльності ТОВ «Інфранет» є оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням, оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворення звуку й зображення, оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткуванням, деталями до нього, оптова торгівля офісними меблями, ремонт комп'ютерів і периферійного устаткування, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна /том 1 арк. с. 32/.

Пунктом 20.1. статті 20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до положень пункту 75.1. статті 75 та пункту 77.1. статті 77 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 78.1.1. пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

У період з 08.04.2013 по 12.04.2013 згідно наказу від №1433 від 08.04.2013 та відповідно до направлень від 08.04.2013 №№ 1834/001834, 1835/001835, 1836/001836, Кременчуцькою ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Інфранет» з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012.

Перевіркою встановлено заниження податку на прибуток у сумі 50 706,00 грн та заниження ПДВ на суму 42 647,00 грн, чим порушено вимоги пункту 5.1., підпункту 5.2.1. пункту 5.2., підпункту 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підпункту 138.1.1. пункту 138.1., пункту 138.4. статті 138 Податкового кодексу України, пункту 7.2., підпунктів 7.4.1., 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 187.1. статті 187, пунктів 198.1., 198.4., 198.6. статті 198, пункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу України.

За результатами перевірки Кременчуцькою ОДПІ складено акт перевірки від 19.04.2013 №3329/22.2-12/31847457 /том 5 арк. с. 17-43/.

На підставі зазначеного акту перевірки 15.05.2013 Кременчуцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення №0003082202/883, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 52219,00 грн, з яких: за основним платежем 50706,00 грн, 1313,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, а також №0003092202/94, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 43698,00 грн, з яких 42647,00 грн за основним платежем, 1051,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач не погодився із вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх до суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Досліджуючи правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 15 травня 2013 року №№ №0003082202/883, №0003092202/94, судом встановлено наступне.

Відповідно до пункту 5.2.1. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. При цьому не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із підпунктом 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6.).

При цьому підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З огляду на викладені положення Закону, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Підпунктом 7.7.1. пункту 7.7. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до положень статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною першою статті 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно акту перевірки підставою для нарахування позивачу грошового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 50706,00 грн та з ПДВ у розмірі 42647,00 грн стали господарські правовідносини позивача з ТОВ «КПІ-Сервіс».

01.01.2010 та 01.01.2011 між позивачем та ТОВ «КПІ-Сервіс» укладено договори №103 та №157 за умовами яких, останній зобов'язався поставити ТОВ «Інфранет» комп'ютерне обладнання та офісну техніку /том 5 арк. с. 12-15/.

Відповідно до умов договорів ТОВ «КПІ-Сервіс» зобов'язався здійснювати поставку товару ТОВ «Інфранет».

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з ТОВ «КПІ-Сервіс» позивачем надано рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні, виписки по особовому рахунку.

На підставі господарських операцій з ТОВ «КПІ-Сервіс» позивачем віднесено до валових витрат 213235,00 грн та сформовано податковий кредит у розмірі 42647,00 грн.

У ході судового розгляду справи, судом встановлено, що в межах власної господарської діяльності придбаний у ТОВ «КПІ-Сервіс» товар позивач реалізовував ТОВ «Житлорембудсервіс», ТОВ «ТД «Україна Промресурс», ПАТ «Кредитпромбанк», ТОВ «Кременчуцький шкірзавод», ПАТ «Датагруп», ТОВ «Виробнича фірма «Маркатор», ВАТ «Козельщинський завод керамнизитного графію», ТОВ «РТС «Експо-центр», ТОВ «НПК «Хоум-Нет», ТОВ «Кременчуцька компанія «Гігант», ПП «Фортуна-інгрідієнт», ТОВ «ТД Україна Промресурс», ПП «Абіллон», ПП «Енергоексперт», ТОВ «Юкрейн Стач», АКБ «Диамантбанк», що підтверджується наявними у матеріалах справи надано рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні, банківські виписки, довіреності.

Як вбачається з акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «КПІ-Сервіс» №84/22-017/30146161 від 29.11.2012 складеного Катеринопільскою ОДПІ за період з 30.07.2001 по день підписання акту ТОВ «КПІ-Сервіс» було зареєстровано платником ПДВ.

Посилання органу державної податкової служби на відсутність товарно-транспортних накладних суд відхиляє з огляду на те, що за умовами договору транспортування товару здійснювалось постачальником, а також на те, що позивач не формував вантажних витрат та податкового кредиту з ПДВ на підставі транспортних послуг.

З огляду на частину другу статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено порушення позивачем вимог пункту 5.1., підпункту 5.2.1. пункту 5.2., підпункту 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підпункту 138.1.1. пункту 138.1., пункту 138.4. статті 138 Податкового кодексу України, пункту 7.2., підпунктів 7.4.1., 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 187.1. статті 187, пунктів 198.1., 198.4., 198.6. статті 198, пункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу України.

Враховуючи те, що позивачем належним чином підтверджено факт здійснення спірних господарських операцій, суд вважає висновок Кременчуцької ОДПІ про заниження неправомірним, оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 15 травня 2013 року №№ №0003082202/883, №0003092202/94 протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а позовні вимоги ТОВ «Інфранет» обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до положень частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфранет» до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 15 травня 2013 року №№0003082202/883, №0003092202/94.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфранет» (ідентифікаційний код 31847457) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 294 (двох тисяч двохсот дев'яноста чотирьох) гривень 00 (нуль) копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 14 червня 2013 року.

Суддя К.І. Клочко