Постанова

від 17.05.2013 по справі 2а-15349/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 травня 2013 року 10 год. 10 хв. № 2а-15349/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Легкий вибір» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12 червня 2012 року № 0004672208, № 0004682208, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Легкий вибір» (далі - ТОВ «Легкий вибір», позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі - ДПІ у Печерському р-ні м. Києва, відповідач) про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12 червня 2012 року № 0004672208, № 0004682208.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що висновки Акта документальної позапланової виїзної перевірки від 04.05.2012р. № 242/22-8/35975705 щодо того, що фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Легкий вибір» та його контрагентами - ТОВ «Сібер» (ідентифікаційний код 30264292) і ТОВ «Лойер» (ідентифікаційний код 37002621) є нікчемними правочинами, що укладені з фіктивно створеними суб'єктами господарської діяльності, а тому позивач не має право врахувати в бухгалтерському і податковому обліках суми витрат і податку на додану вартість, сплаченого таким підприємством в ціні товару, нормативно та документально не підтверджуються. Крім того, позивач наголошує на тому, що самі по собі дії відповідача по винесенню спірних податкових повідомлень-рішень на підставі матеріалів документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Легкий вибір», призначеної відповідно до норми пп. 78.1.11 ст. 78.1 ст. 78 ПК України, безпосередньо суперечать вимог п. 86.9 ст. 86 цього Кодексу, а отже є протиправними.

Відповідач проти позову заперечував, надавши до суду письмові заперечення б/н і б/д, додаткові документи (т. 2 а.с. 205 - 217). В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що в ході проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Легкий вибір» з питань дотримання вимог податкового законодавства з рядом суб'єктів господарської діяльності за період з 01.01.2010р. по 31.12.2011р., перевіряючим встановлено, що Товариством в порушення вимог п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями), пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України та пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), п. 198.1 ст. 198, ст. 185 Податкового кодексу України, було занижено податок на прибуток підприємства на загальну суму 47 225, 00 грн. та податок на додану вартість на суму 38 677, 00 грн. (по взаємовідносинам з двома контрагентами - ТОВ «Сібер» (ідентифікаційний код 30264292) і ТОВ «Лойер» (ідентифікаційний код 37002621)). Зокрема, відповідно до показників податкової звітності обох названих контрагентів, останні не мали можливості здійснювати господарську діяльність та виконувати взятті на себе договірні зобов'язання. Крім того, протоколом допиту свідка ОСОБА_1 від 22.11.2011р., проведеного в порядку досудового слідства, підтверджується фіктивність створення підприємств ТОВ «Сібер» і ТОВ «Лойер».

В судових засіданнях по справі представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

26 квітня 2013 року в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що протягом періоду з 19.04.2012р. по 25.04.2012р. згідно з нормами ст. 75, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та на підставі направлення на перевірку від 19.04.2012р. № 384/22-08, наказу ДПІ у Печерському районі м. Києва від 18.04.2012р. № 283 і постанови старшого слідчого СВПМ ДПІ в Солом'янському районі м. Києва, майора податкової міліції Скирди Р.В. від 15.03.2012р. (т. 3 а.с. 74 - 75), винесеної в рамках кримінальної справи № 79-00254, працівником податкової інспекції була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Легкий вибір» (ідентифікаційний код 35975705) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з рядом суб'єктів господарської діяльності, в тому числі ТОВ «Сібер» (ідентифікаційний код 30264292) і ТОВ «Лойер» (ідентифікаційний код 37002621) за період з 01.01.2010р. по 31.12.2011р., за результатами якої складений Акт від 04.05.2012р. № 242/22-8/35975705 (т. 1 а.с. 37 - 61)(далі - Акт перевірки).

Під час проведення вказаної документальної перевірки перевіряючим були використані документи, що були надані ТОВ «Легкий вибір», та документи, що отримані з різних джерел (конкретний перелік таких документів наведений на стор. 3 - 4 Акта перевірки).

В ході проведення вказаної документальної перевірки позивача перевіряючим встановлено, що між ТОВ «Легкий вибір» (Покупець), в особі директора Тимошенка В.В., і ТОВ «Лойер» (Продавець), в особі директора ОСОБА_1, був укладений письмовий договір поставки від 02.06.2011р. за № 020611, згідно яких Продавець зобов'язується поставити товар, визначений згідно видаткових накладних, а Покупець прийняти та оплатити такий товар. Загальна вартість товару згідно наданих до перевірки видаткових і податкових накладних складає 67 279, 20 грн., в т.ч. ПДВ - 11 213, 20 грн. Згідно виписок банку Покупцем перераховано суму коштів у розмірі 81 000, 00 грн. (з ПДВ) в рахунок оплати товарів за вказаним договором поставки.

Однак відповідно до документів бухгалтерського обліку до складу валових витрат за вказаним Договором поставки ТОВ «Легкий вибір» були віднесені витрати на вартість фактично отриманого товару в сумі 56 066, 00 грн., в т.ч. за ІІ-ий квартал 2011 року - 17 238, 00 грн. за ІІІ-ій квартал 2011 року - 38 828, 00 грн.

До складу податкового кредиту за червень 2011 року ТОВ «Легкий вибір» віднесено суму ПДВ у розмірі 3 447, 60 грн. по податковій накладній від 07.06.2011р. № 60704, за липень 2011 року - суму ПДВ у розмірі 7 765, 60 грн. за податковими накладними від 04.07.2011р. № 70405 і від 11.07.2011р. № 71102.

Також на підставі наданих до перевірки первинних і розрахункових документів встановлено укладення в 2010 році усної угоди між ТОВ «Легкий вибір» (Покупець) і ТОВ «Сібер» (Продавець) щодо поставки товару. Первинні документи від імені Продавця підписані директором ОСОБА_1 За видатковими накладними здійснено поставку товару на загальну суму 164 784, 00 грн. (з ПДВ).

Згідно виписок банку Покупцем перераховано суму коштів у розмірі 56 900, 00 грн. (з ПДВ) в рахунок оплати товарів за вказаним договором поставки (з урахуванням наявної кредиторської заборгованості на суму 107 884, 00 грн. за попередніми взаємовідносинами з цим контрагентом).

На виконання цього договору поставки ТОВ «Сібер» на адресу ТОВ «Легкий вибір» були виписані податкові накладні за листопад-грудень 2010 року і січень 2011 року на загальну суму 164 784, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 27 464, 00 грн.). До складу податкового кредиту за листопад 2010 року ТОВ «Легкий вибір» віднесено суму ПДВ у розмірі 10 442, 00 грн. по податковій накладній від 08.11.2010р. № 281, за грудень 2010 року - суму ПДВ у розмірі 10 140, 00 грн. по податковій накладній від 01.12.2010р. № 373/3, за січень 2011 року - суму ПДВ у розмірі 6 882, 00 грн. по податковій накладній від 10.01.2011р. № 14.

Відповідно до документів бухгалтерського обліку до складу валових витрат по взаємовідносинам з ТОВ «Сібер» позивачем віднесено суму витрат у розмірі 137 320, 00 грн., в т.ч. за 2010 рік - 102 910, 00 грн., за І-ий квартал 2011 року - 34 410, 00 грн.

Одночасно перевіряючим було виявлено, що згідно бази облікових даних в обох контрагентів ТОВ «Легкий вибір» відсутні трудові та матеріальні ресурси необхідні для ведення господарської діяльності.

Крім того, згідно протоколу допиту свідка від 22.11.2011р., проведеного слідчим СВПМ ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, майором податкової міліції Скирдою Р.В., допитаний в якості свідка ОСОБА_1 (засновник і директор обох названих вище підприємств) пояснив про реєстрацію ним за участі третіх осіб підприємств ТОВ «Сібер» і ТОВ «Лойер» на своє ім'я за винагороду. В подальшому ОСОБА_1 значився директором цих підприємств, однак безпосередньо фінансово-господарської діяльності не здійснював, а лише систематично підписував бухгалтерські та звітні документи від імені товариств.

На підставі вищевикладеного, працівник ДПІ у Печерському районі м. Києва прийшов до висновку про відсутність поставок товарів між ТОВ «Легкий вибір» і його контрагентами-постачальниками (ТОВ «Сібер» і ТОВ «Лойер»), та відповідно про нікчемність зазначених вище правочинів. Як наслідок, ТОВ «Легкий вибір» безпідставно віднесло до складу валових витрат суми витрат на вартість поставлених товарів від цих контрагентів на загальну суму 193 386, 00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на суму 47 225, 00 грн., та неправомірно завищило податковий кредит на суму ПДВ 38 677, 00 грн.

В розділі 4 «Висновок» Акта від 04.05.2012р. № 242/22-8/35975705 перевіряючий встановив порушення ТОВ «Легкий вибір» вимог:

- п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями), пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого було занижено податок на прибуток підприємства на загальну суму 47 225, 00 грн., в т.ч. за 2010 рік на суму 25 728, 00 грн., за І-ий квартал 2011 року - 8 603, 00 грн., за ІІ-ий квартал 2011 року - 3 965, 00 грн., за ІІІ-ій квартал 2011 року - 8 930, 00 грн.;

- пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), п. 198.1 ст. 198, ст. 185 Податкового кодексу України, внаслідок чого було занижено податок на додану вартість на загальну суму 38 677, 00 грн., в т.ч. за листопад 2010 року на суму 10 442, 00 грн., за грудень 2010 року - 10 140, 00 грн., за січень 2011 року - 6 882, 00 грн., за червень 2011 року - 3 448, 00 грн., за липень 2011 року - 7 766, 00 грн.

12 червня 2012 року ДПІ у Печерському районі м. Києва на підставі Акта від 04.05.2012р. № 242/22-8/35975705 прийняла наступні спірні податкові повідомлення-рішення (т. 1 а.с. 62 - 63):

- № 0004672208, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу за порушення вимог п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями), визначило ТОВ «Легкий вибір» суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства в розмірі 56 883, 00 грн., в т.ч. 47 226, 00 грн. - основний платіж, 9 657, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- № 0004682208, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу за порушення вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), визначило ТОВ «Легкий вибір» суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 46 627, 00 грн., в т.ч. 38 678, 00 грн. - основний платіж, 7 950, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

При вирішення даного спору суд виходив з наступного.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (в редакції на момент спірних правовідносин, що існували в період до 01 квітня 2011 року) (далі - Закон № 334/94-ВР), який був спеціальним законом з податку на прибуток на момент спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Зазначений пункт містить загальне визначення валових витрат.

Пункт 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР містить конкретизацію ознак окремих груп витрат, що відносяться до валових витрат.

В силу підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу підпункту 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Водночас, загальне визначення валових витрат повинно тлумачитись у системному зв'язку з визначенням господарської діяльності, наведеному в п. 1.32 ст. 1 Закону № 334/94-ВР, який визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації господарської діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (ч. 2 ст. 3 Господарського кодексу України).

У відповідності до п 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (застосовується до спірних правовідносин, що виникли після 01 квітня 2011 року) (далі - ПК України) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу).

Згідно абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічна норма містяться в пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, якою визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім цього, у відповідності до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (в редакції на момент спірних правовідносин, що існували в період до 01 січня 2011 року)(далі - Закон № 168/97-ВР) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Аналогічно відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України (в цій частині застосовується до спірних правовідносин, що виникли після 01 січня 2011 року) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту/пунктом 201.11 ст. 201 цього Кодексу.) (абз. 1 пп. 7.4.5 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР/абз. 1 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Обов'язкові реквізити податкової накладної визначені в пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Абзацом 1 підпункту 7.2.4 пункту 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України 21 грудня 2010 року № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, (який набрав чинності 10 січня 2011 року та втратив чинність 16 грудня 2011 року)(далі - Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 4 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

В силу п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку.

Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).

Аналогічні положення також містились в Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року за № 165, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037 (який діяв до 10 січня 2011 року).

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, як Законом № 168/97-ВР, так і ПК України, визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

В силу п. 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (п. 1.3 Положення).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в Листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11.

В ході судового розгляду також було встановлено, що протягом 2010 - 2011 років між ТОВ «Легкий вибір» (Покупець) та контрагентами - ТОВ «Сібер» і ТОВ «Лойер» (Постачальники) були укладені усні (з ТОВ «Сібер») та письмова (договір від 02.06.2011р. № 020611 з ТОВ «Лойер») угоди поставок товару (полиць за асортиментом), відповідно до яких Постачальники зобов'язувалися передати Покупцю товар, асортимент та кількість якого визначені у видаткових накладних, відповідно до заявок Покупця та виставлених рахунків-фактур.

Відповідно до письмових пояснень позивача б/н і б/д (т. 2 а.с. 115), наданих до суду 21 листопада 2012 року разом із супровідним листом, поставки і розвантаження товарів на складі ТОВ «Легкий вибір» здійснювалися ТОВ «Сібер» і ТОВ «Лойер» самотужки за допомогою власних транспортних засобів. Приймання товарів по якості та кількості здійснювалося особисто директором ТОВ «Легкий вибір» Тимошенком В.В.

Факт виконання Сторонами своїх договірних зобов'язань (поставки та оплати товару) за вказаними угодами поставок підтверджуються копіями наступних первинних і розрахункових документів, що наявні в матеріалах справи (т. 3 а.с. 41 - 71):

- договір поставки від 02.06.2011р. № 020611, укладений між ТОВ «Легкий вибір» (як Покупцем) і ТОВ «Лойер» (Постачальником) на поставку товару (т. 3 а.с. 50 - 51);

- видатковими накладними від 04.07.2011р. № 71341 на суму 33 993,60 грн. (в т.ч. ПДВ - 5 665, 60 грн.), від 11.07.2011р. № 71678 на суму 12 600, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 2 100, 00 грн.), від 07.06.2011р. № 19 на суму 20 685, 60 грн. (в т.ч. ПДВ - 3 447, 60 грн.) - щодо поставки ТОВ «Лойер» товарів на склад позивача, та від 08.11.2010р. № РН-0000001 на суму 62 652, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 10 442, 00 грн.), від 10.01.2011р. № РН-000001 на суму 41 292, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 6 882, 00 грн.), від 01.12.2010р. № РН-0000012 на суму 60 840, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 10 140, 00 грн.) - щодо поставки ТОВ «Сібер» на склад позивача, і отримання останнім придбаних товарів (т. 3 а.с. 44 - 46, 59 - 60, 62);

- рахунків-фактур від 01.12.2010р. № СФ-0000012, від 08.11.2010р. № СФ-0000001 (т. 3 а.с. 64 - 65);

- виписками з розрахункового рахунку позивача № 26000000272071 в ПАТ «Універсал Банк» (МФО 322001)(т. 2 а.с 151 - 180; т. 3 а.с. 52 - 57, 67 - 71). Часткова оплата за придбані товарів здійснювалося ТОВ «Легкий вибір» шляхом перерахування безготівкових коштів зі свого рахунку № 07212025000272071 в ПАТ «Універсал Банк» (МФО 322001) на рахунки своїх контрагентів: кошти в сумі 81 000, 00 грн. ТОВ «Лойер» на рахунок № 260083272101 в ПАТ «Комерційний банк «Даніель» у м. Києві (МФО 380980), кошти в сумі 56 900, 00 грн. ТОВ «Сібер» - на рахунок № 260003256301 в ПАТ «Комерційний банк «Даніель» у м. Києві (МФО 380980), що не заперечується відповідачем. При цьому, решта заборгованості позивача перед ТОВ «Сібер» за усними угодами поставок товарів у сумі 107 884, 00 грн. була зарахована в рахунок наявної заборгованості контрагента, що виникла за попередніми господарськими операціями, існування якої також не заперечується відповідачем;

- оборотно-сальдовими відомостями позивача по рахунку бухгалтерського обліку № 631 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» за періоди з 01.11.2010р. по 31.12.2011р. та з 01.06.2011р по 31.12.2011р. (т. 3 а.с. 43, 58).

За результатами здійснення поставок товарів ТОВ «Сібер» і ТОВ «Лойер» були виписані такі податкові накладні: № 60704 від 07.06.2011р. на суму 20 685, 60 грн. (в т.ч. ПДВ - 3 447, 60 грн.), № 70405 від 04.07.2011р. на суму 33 993, 60 грн. (в т.ч. ПДВ - 5 665, 60 грн.), № 71102 від 11.07.2011р. на суму 12 600, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 2 100, 00 грн.), № 14 від 10.012011р. на суму 41 292, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 6 882, 00 грн.), № 373/3 від 01.12.2010р. на суму 60 840, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 10 140, 00 грн.), № 281 від 08.11.2010р. на суму 62 652, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 10 442, 00 грн.)(т. 3 а.с. 47 - 49, 61, 63, 66), які містять усі обов'язкові реквізити, передбачені ст. 201 Податкового кодексу України.

За результатами дослідження вище перелічених первинних документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону № 996-ХІV та вказаного Положення.

Відповідно до згадуваних вище письмових пояснень позивача, наданих в ході розгляду даної справи, з документальним підтвердженням, придбані товари були використанні Товариством в своїй подальшій господарській діяльності, а саме - реалізовані ТОВ «Епіцентр К», про що свідчать наступні документи (т. 1 а.с. 16 - 25, 68 - 250; т. 2 а.с. 1 - 110, 136 - 180, 186 - 187): витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АА № 788715; договір поставки від 15.10.2010р. № 4528/40/10, укладений між позивачем (Постачальником) і ТОВ «Епіцентр К» (Покупець) щодо поставки товарів (меблі - полиці за асортиментом) з оформленими до нього видатковими і податковими накладними; виписок з розрахункового рахунку позивача у банку з відомостями про отримання коштів від ТОВ «Епіцентр К» за реалізовані товари та про здійснення інших розрахункових операцій в результаті ведення господарської діяльності; договір про надання транспортних послуг від 2.08.2011р. № 2175/РУ, укладений між ТОВ «Легкий вибір» (Замовник) та ТОВ «Епіцентр К» (Перевізник) щодо перевезення вантажів; накази ТОВ «Легкий вибір» про призначення Тимошенка В.В. на відповідні керівні посади; тимчасовий реєстраційний талон на наявні у позивача власні транспортні засоби; податкові розрахунки позивача за формою № 1-ДФ за спірні періоди; фотозображення товарів, що придбавалися (в межах спірних правовідносин) та в подальшому реалізовувалися позивачем, що відповідає заявленим видам діяльності позивача за КВЕД.

Відповідачем не надано доказів відсутності у ТОВ «Сібер» і ТОВ «Лойер» спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вищевказаних правочинів, зокрема того, що вказані підприємства не було зареєстровані в якості платників податку на додану вартість або того, що їх реєстрація платниками податку на додану вартість була анульована в 2010 - 2011 роках. Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за листопад-грудень 2010 року та січень, червень-липень 2011 року, відповідають вимогам, встановленим пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР і ст. 201 ПК України.

Також відповідачем не було надано до суду доказів, які б свідчили про відсутність у контрагентів позивача умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб.

В силу п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Частиною другою ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Так, безпосередньо в Акті перевірки від 04.05.2012р. № 242/22-8/35975705 не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (Покупця) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платником податку-контрагентом (Продавцем) шляхом позбавлення його права на податковий кредит та валові витрати.

Відповідачем не заперечувався факт декларування та сплати позивачем сум податку на додану вартість за наслідками спірних господарських операцій.

В ході розгляду даної справи в суді відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочинів, укладених між Позивачем і його контрагентами - ТОВ «Сібер» і ТОВ «Лойер».

Зокрема, в Акті перевірки від 04.05.2012р. № 242/22-8/35975705 також відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від сплати податків та зборів, визначення йому сум податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам Товариства за фактом ухиляння від сплати податків, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

У відповідності до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до постанови Печерського районного суду м. Києва від 07.06.2012р. по кримінальній справі № 1-333/12 (т. 2 а.с. 237 - 255), наданої разом із супровідним листом від 05.03.2013р. № 222 у відповідь на судовий запит від 22.02.2013р. № 15349/12/2670, ОСОБА_1 визнано винним в скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 і 4 ст. 358 Кримінального кодексу України, та на підставі ст. 75 цього Кодексу звільнено від відбування покарання у виді обмеження волі з випробуванням за іспитовим строком на 1 рік.

21 серпня 2012 року ухвалою Апеляційного суду м. Києва вказану постанову районного суду м. Києва від 07.06.2012р. по кримінальній справі № 1-333/12 було залишено без змін.

За результатами дослідження тексту постанови Печерського районного суду м. Києва від 07.06.2012р. по кримінальній справі № 1-333/12, а також наявних у даній справі матеріалів досудового слідства по кримінальній справі № 79-00254 (постанови про порушення кримінальних справ від 02.11.2011р. та від 02.12.2011р., постанова про призначення документальної перевірки від 15.03.2012р., протокол допиту підозрюваного від 22.11.2011р.) судом встановлено, що під час провадження судового та досудового слідства по вказаній кримінальної справі факти реальності (товарності) господарських операцій безпосередньо між ТОВ «Передмістя 2000» і його контрагентами - ТОВ «Сібер» і ТОВ «Лойер» не досліджувались. Натомість, районним судом встановлені лише факти фіктивної реєстрації ОСОБА_1 підприємств ТОВ «Сібер» і ТОВ «Лойер» та підписання ним в подальшому статутних і бухгалтерських документів цих юридичних осіб за винагороду.

В контексті з вищенаведеним, судом не приймаються до уваги посилання відповідача на матеріали досудового слідства по кримінальній справі № 79-00254 (зокрема: протокол допиту підозрюваного ОСОБА_1 від 22.11.2011р.) та постанову Печерського районного суду м. Києва від 07.06.2012р. по кримінальній справі № 1-333/12, як належні докази нікчемності спірних правочинів позивача з його постачальниками товарів - ТОВ «Сібер» і ТОВ «Лойер».

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованими платниками податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу сум податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість, а також застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Крім того суд зважає на той факт, що документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Легкий вибір» (ідентифікаційний код 35975705) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з рядом суб'єктів господарської діяльності, в тому числі ТОВ «Сібер» (ідентифікаційний код 30264292) і ТОВ «Лойер» (ідентифікаційний код 37002621) за період з 01.01.2010р. по 31.12.2011р. була проведена саме згідно з підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України на підставі згаданої вище постанови старшого слідчого СВПМ ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, майора податкової міліції Скирди Р.В. від 15.03.2012р., винесеної в рамках кримінальної справи № 70-00254.

У відповідності до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється у разі отримання постанови суду (ухвали суду) про призначення перевірки або постанови органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Пунктом 86.9 статті 86 ПК України та пунктом 7 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984, зареєстрованого Міністерством юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772 (далі - Порядок), передбачено, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

За своїм змістом дані норми не містять жодних обмежень чи застережень щодо застосування лише до осіб, відносно яких порушена кримінальна справа чи ведеться оперативно-розшукова справа, тому стосується всіх перевірок, призначених відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність.

Таким чином, згідно з пунктом 86.9 статті 86 ПК України належним доказом на підтвердження правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення за результатами вказаної перевірки є відповідне рішення суду.

Разом із тим відповідачем не представлено доказів на підтвердження наявності на час винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідного судового рішення по кримінальній справі, що, в свою чергу, додатково вказує на відсутність встановлених пунктом 86.9 статті 86 ПК України підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в даному випадку.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України) .

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, а тому суд вважає на підставі ч. 2 ст. 11 та п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України за необхідне визнати протиправними та скасувати спірні по справі податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача усі фактично здійснені та документально підтверджені ним судові витрати в розмірі 1 035, 11 грн.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Легкий вибір» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби від 12 червня 2012 року № 0004672208, № 0004682208.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Легкий вибір» (місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд. 28, кв. 337, ідентифікаційний код 35975705) 1 035 (одну тисячу тридцять п'ять) грн. 11 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова