Ухвала

від 06.03.2014 по справі 2а-15349/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №2а-15349/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В.; Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.

У Х В А Л А

Іменем України

06 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сорочко Є.О.

Суддів: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Легкий Вибір" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Легкий Вибір" (далі - ТОВ "Легкий Вибір") звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Печерському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.06.2012 р. №0004672208, №0004682208.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 травня 2013 року позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі від 12.06.2012 р. №0004672208, №0004682208.

На вказану постанову відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, та згідно п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України підлягає розгляду в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, ДПІ у Печерському районі проведено документальну позапланову перевірку ТОВ "Легкий Вибір" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин, зокрема, з ТОВ "Сібер", ТОВ "Лойер" за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2011 р., за результатами якої складено акт перевірки від 04.05.2012 р. №242/22-8/35975705.

Даною перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток підприємства на суму 47 225,00 грн.;

- пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , п. 198.1 ст. 198, ст. 185 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 38 677,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 12.06.2012 р. №0004672208, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 56 883,00 грн. (47226,00 грн. - основний платіж та 9657,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та №0004682208, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 46 627,00 грн. (38678,00 грн. - основний платіж та 7950,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 цієї статті визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпункти 7.2.1, 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 цього Закону передбачають обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну з відповідними реквізитами, яка складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця та є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрований як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Аналогічні положення закріплені у ст.ст. 139, 198 Податкового кодексу України.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом 2010 - 2011 років між позивачем (покупець) та контрагентами - ТОВ «Сібер» і ТОВ «Лойер» (постачальники) укладено усний (з ТОВ «Сібер») та письмовий договір від 02.06.2011 р. №020611 (з ТОВ «Лойер») про поставку товару, відповідно до яких постачальники зобов'язувалися передати покупцю товар, асортимент та кількість якого визначені у видаткових накладних, відповідно до заявок покупця та виставлених рахунків-фактур.

Реальність виконання вказаних договорів підтверджується належними первинними документами, зокрема податковими і видатковими накладними, рахунками-фактурами, банківськими виписками, оборотно-сальдовими відомостями.

Крім того, в матеріалах містяться докази використання позивачем у власній господарській діяльності товару, придбаного у вказаних контрагентів та його подальшої реалізації ТОВ «Епіцентр К», про що свідчать наступні документи: договір поставки від 15.10.2010 р. № 4528/40/10, укладений між позивачем (постачальником) і ТОВ «Епіцентр К» (покупець) щодо поставки товарів (меблі - полиці за асортиментом) з оформленими до нього видатковими і податковими накладними; виписок з розрахункового рахунку позивача у банку з відомостями про отримання коштів від ТОВ «Епіцентр К» за реалізовані товари та про здійснення інших розрахункових операцій в результаті ведення господарської діяльності; договір про надання транспортних послуг від 12.08.2011 р. №2175/РУ, укладений між ТОВ «Легкий вибір» (замовник) та ТОВ «Епіцентр К» (перевізник) щодо перевезення вантажів; тимчасовий реєстраційний талон на наявні у позивача власні транспортні засоби; податкові розрахунки позивача за формою №1-ДФ за спірні періоди; фотозображення товарів, що придбавалися (в межах спірних правовідносин) та в подальшому реалізовувалися позивачем, що відповідає заявленим видам діяльності позивача за КВЕД.

В свою чергу, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Сібер», ТОВ «Лойер».

При цьому, колегія суддів зазначає, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників при створенні підприємства та здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на валові витрати та податковий кредит.

Згідно постанови Печерського районного суду м. Києва від 07.06.2012 р. по кримінальній справі №1-333/12, ОСОБА_3 визнано винним в скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3, 4 ст. 358 Кримінального кодексу України. Однак, даною постановою встановлені лише факти фіктивної реєстрації ОСОБА_3 підприємств ТОВ «Сібер» і ТОВ «Лойер» та підписання ним в подальшому статутних і бухгалтерських документів цих юридичних осіб за винагороду, тобто факти реальності (товарності) господарських операцій не досліджувались.

Отже, встановлені факти стосуються лише обставин реєстрації контрагента та подання ним податкової звітності, і жодним чином не доводять недобросовісності позивача та відсутності реальності господарських операцій.

Посилання податкового органу на відсутність реального характеру зазначеного правочину через неспроможність контрагентів його виконання у зв'язку з відсутністю належних ресурсів, - є необґрунтованими, оскільки відповідачем не доведено кількість працівників контрагентів та конкретно визначених ресурсів в тому числі і складських приміщень, які повинні були бути у контрагентів для виконання передбачених вказаними договорами операцій.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 12.06.2012 р. №0004672208, №0004682208 є протиправними та підлягають скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову, а тому апеляційну скаргу ДПІ у Печерському районі необхідно залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 травня 2013 року - без змін, оскільки вона ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 травня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.