Рішення

від 11.03.2009 по справі 7/94-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/94-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

11 березня 2009 р.                                                                                                   Справа 7/94-08

за позовом: Приватного підприємства "Хімагромаркетинг 2000", м. Київ.   

до: 1. Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мир", с. Слобода-Межирівська, Жмеринський район, Вінницька область.

     2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Інагро-Гайсин", м. Одеса.  

про стягнення 82 357,70 грн.

Головуючий суддя          

Cекретар судового засідання  

Представники

позивача : Гоц Н.О. - представник, довіреність № 22/118  від 02.01.2009 року.

СТОВ "Мир" : не з'явився.

ТОВ "Інагро-Гайсин" : не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

Приватним підприємством "Хімагромаркетинг 2000" подано позов до СТОВ "Мир" та ТОВ "Інагро-Гайсин" про стягнення заборгованості у розмірі 82 357,70 грн., в тому рахунку 51 269,75 грн. основного боргу, 16 121,21 грн. штрафу, 3 741,99 грн. пені, 2 338,74 грн. 15 % річних, 1 673,72 грн. інфляційних нарахувань в зв'язку з неналежним виконанням відповідачами умов договору поставки № Х2-02-0166 від 16.04.2008 року та договору поруки від 09.09.2008 року.

Ухвалою суду від 24.12.2008 року було порушено провадження у справі № 7/94-08 та призначено до розгляду в судовому засіданні 02.02.2009 року.

02.02.2009 року позивачем  подано заяву про уточнення позовних вимог, в зв'язку з невірним визначенням періоду нарахування штрафних санкцій в якій останній просить стягнути з відповідача 69 967,79 грн., з яких 51 269,75 грн. основного боргу, 16 121,21 грн. штрафу, 1 112,48 грн. пені, 695,30 грн. 15 % річних, 769,05 грн. інфляційних нарахувань.

Розглянувши вказану заяву, яка власне за своїм змістом є заявою про зменшення позовних вимог, суд прийняв її до розгляду оскільки остання не суперечить вимогам ст.22 ГПК України.

02.02.2009 року представником відповідачів подано клопотання про зупинення провадження у справі в зв'язку з поданням СТОВ "Мир" до Господарського суду міста Києва позову про визнання недійсним договору поставки № х2-02-0166 укладеного з ПП "Хімагромаркетинг 2000".

В зв'язку з ненаданням  сторонами витребуваних документів та необхідністю у витребувані нових доказів суд відклав розгляд справи до 23.02.2009 року.

В судовому засіданні 23.02.2009 року заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи судом встановлено, що ненадання відповідачами витребуваних доказів (щодо підтвердження наявності в провадженні господарського суду м.Києва справи за позовом СТОВ "Мир" до ТОВ "Хімагромаркетинг 2000" про визнання недійсним договору поставки № Х2-02-0166) унеможливлює прийняття рішення у даному судовому засіданні, оскільки залишається невирішеним клопотання про зупинення провадження у справі.

За таких обставин розгляд справи було відкладено до 11.03.2009 року та зобов'язано як позивача так і відповідачів надати інформацію щодо наявності (відсутності) в провадженні господарського суду м.Києва справ за позовом СТОВ "Мир" про визнання недійсним договору поставки № Х2-02-0166 укладеного з ПП "Хімагромаркетинг 2000".

11.03.2009 року представником СТОВ "Мир" та ТОВ "Інагро-Гайсин" через канцелярію суду повторно подано клопотання про зупинення провадження у справі в зв'язку з поданням до господарського суду м.Києва СТОВ "Мир" позову про визнання недійсним в частині договору поставки за № Х2-02-0166 від 16.04.2008 року укладеного з ПП "Хімагромаркетинг-2000". Також у вказаному клопотанні представник відповідачів вказує на неможливість бути присутнім в судовому засіданні в зв'язку з участю в іншому судовому засіданні.

Також 11.03.2009 року до суду надійшла заява позивача про збільшення та уточнення розміру позовних вимог, а саме в частині розміру пені, 15 % річних та інфляційних в зв'язку з несплатою боргу у період з 05.12.2008 року до 03.03.2009 року. З огляду на збільшення розміру позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 77406,79 грн., у тому рахунку 51269,75 грн. боргу, 4112,81 грн. пені, 16121,21 грн. штрафу, 2570,49 грн. 15 % річних та 3332,53 грн. інфляційних втрат. До вказаної заяви позивачем долучено докази сплати державного мита в розмірі 74,39 грн. (платіжне доручення від 04.03.2009 року № 263) та докази її надіслання на адресу відповідачів 03.03.2009 року.

Розглянувши вказану заяву, суд прийняв її до розгляду, як таку, що не суперечить вимогам ст.22 ГПК України згідно якої позивач має право до прийняття рішення у справі, крім іншого, збільшити розмір позовних вимог.

За письмовим клопотанням представника позивача розгляд справи відбувається без здійснення технічної фіксації судового процесу, що не суперечить ч. 7 ст. 81-1 ГПК України.

В судовому засіданні представник позивача надав письмове пояснення в якому заперечує проти задоволення клопотання відповідачів про зупинення провадження у справі. При цьому в поясненні вона посилається на те, що клопотання про зупинення провадження у справі на підставі поданої 30.01.2009 року до господарського суду м.Києва позовної заяви вже заявлялось відповідачами. Однак вказану позовну заяву 09.02.2009 року було повернуто без розгляду. Як вказує в своєму поясненні позивач нове клопотання про зупинення обґрунтоване подачею позовної заяви від 26.02.2009 року, яка зареєстрована господарським судом м.Києва 27.02.2009 року. Позивач вважає такі дії відповідачів зловживанням процесуальними правами та наполягає на розглядові справи по суті за наявними у ній документами.

Враховуючи те, що відповідачі про час і місце судового засідання були поінформовані належним чином, що вбачається із їх дій по наданню до суду відзиву, клопотань та пояснень, а також те, що наявних у справі документів достатньо для вирішення спору суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними у ній документами відповідно до вимог встановлених ст.75 ГПК України. Крім того, суд враховує, що відповідно до ч.3 ст.28 ГПК України представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації. З огляду на вказану норму, суд вважає, що відповідач 1 та відповідач 2 не були позбавлені можливості надати довіреність будь-якій іншій особі, яка б могла реалізувати їх процесуальні права в судовому засіданні 11.03.2009 року.

В судовому засіданні розглянувши клопотання представника відповідачів щодо зупинення провадження у справі, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.  79 ГПК України господарський   суд  зупиняє  провадження  у  справі  в  разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної  з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Як вбачається із названої статті однією із умов для зупинення провадження у справі є наявність достовірної інформації про розгляд пов'язаної справи іншим судом. Така інформація може підтверджуватися відповідними процесуальним документами суду, як то ухвали, постанови, рішення тощо.

Слід звернути увагу, що суд ухвалами від 02.02.2009 року та від 23.02.2009 року вимагав від відповідачів надати належним чином засвідчені копії процесуальних документів господарського суду м.Києва щодо результатів розгляду позовної заяви СТОВ "Мир" про визнання недійсним договору поставки № Х2-02-0166 укладеного з ПП "Хімагромаркетинг 2000" 16.04.2008 року.

Однак всупереч вимогам процесуального закону та ухвал суду представник відповідачів при повторному заявлені клопотання про зупинення провадження у справі не надав відповідних копій процесуальних документів господарського суду м.Києва, які б підтверджували розгляд справи за позовною заявою СТОВ "Мир" до ТОВ "Хімагромаркетинг 2000" про визнання недійсним договору поставки № Х2-02-0166 від 16.04.2008 року.

З огляду на вказане, беручи до уваги заперечення позивача та його наполягання на розгляді справи, суд дійшов висновку про відхилення клопотання представника відповідачів щодо зупинення провадження у справі.

Відхиляючи клопотання відповідачів щодо зупинення провадження у справі суд зауважує, що в разі набрання рішенням суду про задоволення позову СТОВ "Мир" до ТОВ "Хімагромаркетинг 2000" про визнання недійсним договору поставки № Х2-02-0166 від 16.04.2008 року, позивач за даним позовом (СТОВ "Мир") вправі звернутись до господарського суду Вінницької області із заявою про перегляд рішення у справі № 7/94-08 за нововиявленими обставинами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

16.04.2008 року між ПП "Хімагромарокетинг 2000" "Продавець" та СТОВ "Мир" "Покупець" був укладений договір поставки № Х2-02-0166, згідно п.п.1.1, 1.2 якого, Продавець  зобов'язувався передати у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язувався прийняти й оплатити засоби захисту рослин загальною вартістю 39643,00 грн..

У п.1.3 Договору сторони погодили, що кількість та асортимент Товару, який підлягає поставці, визначається відповідно до п.1.1 Договору, але за бажанням Покупця кількість та асортимент товару можу бути збільшені, що оформляється додатковою угодою, в якій визначається кількість та асортимент товару, що підлягає поставці та строк оплати.

Як вбачається із доданих до позовної заяви документів, до Договору поставки від 16.04.2008 року № Х2-02-0166 сторони уклали ряд додаткових угод, в тому рахунку додаткову угоду від 17.04.2008 року №  Х2-02-0166ДС1 на суму 681,75 грн., додаткову угоду від 12.05.2008 року №  Х2-02-0166ДС2 на суму 28288,00 грн., додаткову угоду від 17.06.2008 року №  Х2-02-0166ДС4 на суму 23188,00 грн. (на повернення товару), додаткову угоду від 17.06.2008 року №  Х2-02-0166ДС5 на суму 16150,00 грн., додаткову угоду від 18.06.2008 року №  Х2-02-0166ДС6 на суму 22712,00 грн..

На виконання Договору поставки від 16.04.2008 року №  Х2-02-0166 та додаткових угод до нього позивач за період з 17.04.2008 року по 26.06.2008 року поставив СТОВ "Мир" товар на загальну суму 107457,75 грн.. На підтвердження вказаного суду надано видаткові накладні та  довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, оригінали яких оглядались в судовому засіданні 02.02.2009 року: № Х2-02-0238 від 17.04.2008 року на суму 39643,00 грн. (довіреність серія ЯОЛ 057469), № Х2-02-0303 від 24.04.2008 року на суму 681,75 грн. (довіреність серія ЯОЛ 057478), № Х2-02-0402 від 16.05.2008 року на суму 28288,00 грн. (довіреність серія ЯОЛ 057486), № Х2-02-0612 від 18.06.2008 року на суму 16150,00 грн. (довіреність серія ЯПГ 850411), № Х2-02-0625 від 19.06.2008 року на суму 8075,00 грн. (довіреність серія ЯПГ 850409), № Х2-02-0664 від 26.06.2008 року на суму 14620,00 грн. (довіреність серія ЯПГ 850410).

За одержаний товар відповідач 1 провів розрахунок грошовими коштами на загальну суму 33000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, які знаходяться в матеріалах справи, зокрема 16.04.2008 року на суму 20000,00 грн., 12.06.2008 року на суму 1000,00 грн., 29.07.2008 року на суму 3000,00 грн..

Крім того, СТОВ "Мир" згідно накладної на повернення товару № Х2-02-0011 від 18.06.2008 року повернуло позивачу товар на суму 23188,00 грн..

З врахуванням викладеного сума боргу відповідача 1 перед позивачем складає 51269,75 грн. ((39643,00+681,75+28288,00+16150,00+8075,00+14620,00=107457,75) - (33000,00+23188,00=56188,00)).

Як вказує позивач в позовній заяві, в зв'язку з тим, що відповідач 1 не міг вчасно провести розрахунок за одержаний товар, в забезпечення договору поставки № Х2-02-0166 від 16.04.2008 року  09.09.2008 року між ТОВ "Інагро-Гайсин" "Поручитель" ПП "Хімагромаркетинг 2000" "Кредитор" та СТОВ "Мир" "Боржник" був укладений договір поруки від 09.09.2008 року, згідно п.3.1 якого Поручитель  зобов'язувався відповідати перед Кредитором за невиконання або неналежне виконання зобов'язань Боржником, в повному обсязі, тобто в тому же обсязі, як і Боржник за основним договором, включаючи сплату основного боргу та штрафних санкцій передбачених основним Договором та чинним законодавством України, у випадку пред'явлення до нього позову. Згідно п.2.1 Договору поруки під Основним договором у цьому договорі розуміють Договір від 16.04.2008 року          № Х2-02-0166, а також додаткові угоди до нього, укладені між Кредитором та Божником.  У п.п.1.1, 2.2 сторони Договору поруки зафіксували розмір заборгованості в сумі 51269,75 грн. та кінцевий термін для проведення остаточних розрахунків - до 01.11.2008 року.

Відповідно до п.3.2, 3.3 Договору поруки при неперерахуванні Боржником суми основного боргу у визначений строк (до 01.11.2008 року), кредитор має право звернутись до Поручителя з письмовою вимогою про виконання ним такого обов'язку за цим Договором. Поручитель зобов'язаний сплатити Кредитору несплачену Боржником суму основного боргу, у 10-денний строк з дня отримання письмової вимоги. У п.3.5 Договору поруки сторони встановили, що у випадку невиконання або неналежного виконання Поручителем свого зобов'язання перед Кредитором, передбаченого п.3.3 Договору, Кредитор має право пред'явити до Поручителя позов із нарахуванням всіх штрафних санкцій передбачених Основним Договором.

За посиланням позивача в зв'язку з несплатою боргу відповідачем 1, 07.11.2008 року відповідачу 2 було надіслано лист-вимогу № 5-06/118 про сплату заборгованості в розмірі 51269,75 грн.. На підтвердження факту надіслання та отримання вказаного листа-вимоги позивачем надано суду опис-вкладення, фіскальний чек № 7081, повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення № 45912479 (а.с.42, т.1).

На час розгляду справи в суді, як відповідач 1 так і відповідач 2 свого зобов'язання щодо погашення боргу в розмірі 51269,75 грн. не виконали.

Зважаючи на викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 51269,75 грн. основного боргу з відповідачів 1, 2 враховуючи наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару відповідачу 1 та дії  відповідача 1 по прийняттю вказаного товару за визначеною ціною свідчать  про те, що у боржника (відповідача 1)  виникло зобов'язання  по оплаті  за отриманий товар.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Ч.1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи те, що позовні вимоги  щодо стягнення заборгованості в розмірі 51269,75 грн. підтверджуються наявними у справі первинними бухгалтерськими документами, суд вважає суму боргу в розмірі 51269,75 грн. доведеною позивачем.

Також судом розглянуто вимогу позивача про стягнення 4112,81 грн. пені за період з 02.11.2008 року по 05.03.2009 року та 16121,21 грн. штрафу в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними  санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В п. 5.2 договору № Х2-02-0166 від 16.04.2008 року сторони встановили, що покупець відповідає за несвоєчасну оплату товару відповідно до діючого законодавства, а саме сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Також сторони встановили у вказаному пункті, що при розрахунку пені застосовується ставка НБУ, що діє в період нарахування пені, а нарахування здійснюється з дня прострочення, але Продавець має право застосувати штрафну санкцію лиш у випадку прострочення оплати Покупцем понад 30 днів. Як вказувалось раніше, в Договорі поруки від 09.09.2008 року, сторони погодили кінцевий термін для проведення остаточних розрахунків - до 01.11.2008 року та відповідальність Поручителя в повному обсязі, включаючи сплату основного боргу та штрафних санкцій передбачених основним Договором та чинним законодавством України, у випадку пред'явлення до нього позову. При цьому суд також звертає увагу, що кінцевий термін проведення оплати згідно Договору від 16.04.2008 року № Х2-02-0166 визначено його сторонами в п.2-1 –не пізніше 15.08.2008 року.

В п.5.4 договору № Х2-02-0166 від 16.04.2008 року сторони встановили, що у випадку прострочення виконання зобов'язань більше ніж на 30 днів Покупець додатково сплачує Продавцеві штраф у розмірі 15 % від ціни договору.

Як вбачається із долучених до заяви про зменшення позовних вимог (від 02.02.2009 року № 4-30/019-Г) та заяви про збільшення розміру позовних вимог (від 03.03.2009 року               № 01-03/039-Г)  розрахунків позивач заявив до стягнення пеню за період з 02.11.2008 року по 03.03.2009 року.

Перевіркою розрахунку суми пені за вказані періоди із визначеною позивачем сумою заборгованості судом виявлено помилки допущені позивачем при обрахунку. Так, визначаючи розмір нарахування пені за один день позивач не врахував, що в 2008 році загальна кількість днів становить 366. Натомість в розрахунку зробленому позивачем така кількість днів становить 365.

Проведений судом перерахунок пені привів до отримання пені в розмірі 4107,29 грн..

Відносно заявленого до стягнення штрафу, окрім вказаного вище, суд звертає увагу на те, що відповідно до п.1.4 Договору кількість та асортимент Товару за бажанням Покупця можуть бути збільшені, що оформляється додатковою угодою. Як вбачається Договору та додаткових угод, укладених між сторонами за винятком додаткової угоди від 17.06.2008 року №  Х2-02-0166ДС4 на суму 23188,00 грн. (на повернення товару), загальна вартість Товару складає 107474,75 грн..

Таким чином сума штрафу заявлена позивачем складає 16121,21 грн.  (107474,75*15/100).

Суд погоджується із вказаним розрахунком і вважає його правильним.

Крім того суд враховує, що нарахування пені та заявлення до стягнення штрафу проведено в межах строку позовної давності встановленої п.1 ч.2 ст.258 ЦК України та ч.6 ст.232 ГК України. До того ж в п. 5.3 Договору сторони обумовили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через три роки від дня, коли це зобов'язання повинно було бути виконане.

Таким чином заявлення позивачем вимог про стягнення пені та штрафу є правомірним та обґрунтованим, оскільки відповідає чинному законодавству та умовам укладеного сторонами договору.

Як вбачається із викладеного судом при перевірці було встановлено неправильність обрахунку пені в зв'язку з чим суд дійшов висновку про відмову в стягненні 5,52 грн. пені.

Судом здійснено також перевірку розрахунку 2570,49 грн. 15 % річних  за результатами чого встановлено помилковість в їх нарахуванні з причин аналогічних тим, що були виявлені судом при перевірці правильності нарахування пені, а саме неврахування того, що в 2008 році загальна кількість днів становила 366, а не 365, як зазначено в обрахунку позивача

Проведений судом перерахунок привів до отримання 2567,06 грн. 15 % річних.

Слід зауважити, що статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В п.5.5 Договору сторони погодили зміну розміру процентної ставки, передбаченої ч.2 ст.625 ЦК України і встановили її в розмірі 15 %.

Таким чином суд констатує, що вимоги позивача щодо стягнення 15 % річних також є правомірними і відповідають умовам Договору.

Однак в зв'язку з тим, що суд встановив помилку в обрахунку  15 % річних в їх стягненні в розмірі 3,43 грн. слід відмовити.

Перевіркою інфляційних втрат судом встановлено, що позивачем проведено розрахунок наступним чином –(сума заборгованості –51269,75 грн. –період прострочення –листопад 2008 року –січень 2009 року), з яких за листопад 2008 року інфляційні складають 769,05 грн., за грудень 2008 року –1076,66 грн., січень 2009 року –1486,82 грн..

Провівши перевірку інфляційних втрат суд не виявив помилок в обрахунках позивача.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Проте, всупереч наведеним нормам та вимогам ухвал суду від 24.12.2008 року, 02.02.2009 року та 23.02.2009 року відповідачі не подали до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, пені, 15 % річних, штрафу, інфляційних втрат, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо відмови  в стягненні 5,52 грн. пені та 3,43 грн. 15 % річних.

Задовольняючи позовні вимоги судом також враховано норми матеріального права, зокрема ч.ч. 1, 2 ст.543 ЦК України згідно яких у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Частиною 1 ст. 553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ч.1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. В частині 2 названої статті встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

З огляду на вказане суд дійшов висновку про солідарне стягнення з СТОВ "Мир" та ТОВ "Інагро-Гайсин" боргу у розмірі 51269,75 грн., 16121,21 грн. штрафу, 4107,29 грн. пені, 2567,06 грн. 15% річних та 3332,53 грн. інфляційних втрат.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача пропорційно задоволеним вимогам відповідно до ст. 49 ГПК України.

При розподілі державного мита суд враховує припис, який міститься в абз.2 п.4.2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78  "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Крім того суд звертає увагу на п.17 інформаційного листа ВГСУ від 20.10.2006 року                   № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" та п.6  інформаційного листа ВГСУ від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року " в яких наголошено зокрема на тому, що під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.  В разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

За письмовим клопотанням позивача 11.03.2009 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 6, 11, 509, 525, 526, 527, ч.ч. 1 ст.530, ч.ч.1, 2 ст. 543, ч.1 ст. 546, ст.549, ч. 1 ст.550, ч.1 ст.553, ч.ч.1, 2 ст.554, ст.610, п.3 ч.1 ст.611, ч.1 ст.612, ч.ч.1, 2 ст.614, ст.ст. 625, 627, 628, 629 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, ч.2 ст.217, ст.230 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, ч.ч.1, 5 ст. 49,  ст.ст.75, 82, 84, 85, 115, 116  ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мир", с. Слобода-Межирівська, Жмеринський район, Вінницька область, 23122  - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 03377840, р/р - 26002303150349 в Вінницькому центральному відділені "Промінвестбанк", м. Вінниця МФО - 302322) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інагро-Гайсин", вул. Канатна, м. Одеса, 65026 (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 35019916, р/р - 26007134498900 в АКІБ "Укрсиббанк" МФО - 351005) на користь Приватного підприємства "Хімагромаркетинг 2000", проспект Воз"єднання, 15, м. Київ, 02160 - (інформація про реквізити - р/р - 26008233 в філії ЗАТ "ПУМБ" в м. Севастополь, МФО-308092, ідентифікаційний код - 30369454) - 51269 грн. 75 коп. боргу, 16121 грн. 21 коп. штрафу, 4107 грн. 29 коп. пені, 2567 грн. 06 коп. 15 % річних, 3332 грн. 53 коп. інфляційних втрат, 773 грн. 98 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита та 117 грн. 99 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (сто вісімнадцять грн. 00 коп.).

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. В стягненні 05 грн. 52 коп. пені, 03 грн. 43 коп. 15 % річних відмовити.

5. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.   

Суддя                                             

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України  16 березня 2009 р.

віддрук. 4 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - ПП "Хімагромаркетинг 2000", пр-т. Возз'єднання, 15, м. Київ, 02160.

3 - відповідачу 1 - СТОВ "Мир", с. Слобода-Межирівська, Жмеринський район, Вінницька область, 23122.

4 - відповідачу 2 - ТОВ "Інагро-Гайсин", вул. Канатна, 41/16, м. Одеса, 65026.