Постанова

від 12.06.2013 по справі 910/413/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2013 р. Справа№ 910/413/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорної Л.В.

суддів: Гончарова С.А.

Смірнової Л.Г.

при секретарі Громак В.О.

за участю представників сторін: від позивача - Скрипка М.Д. (представник за довіреністю);

від відповідача - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Фонду державного майна України

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2013

по справі № 910/413/13 (суддя - Якименко М.М.)

за позовом Фонду державного майна України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Турінвестбуд»

про стягнення 52 310,35 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.02.2013 позовні вимоги Фонду державного майна України задоволені частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Турінвестбуд» на користь Фонду державного майна України 25 566,82 грн. - пені, 786,65 грн. - судового збору. По решті - відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Фонд державного майна України звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2013 по справі № 910/413/13 в частині відмови в задоволені позовних вимог Фонду та в цій частині прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги та стягнути 26 743,53 грн. пені на користь Державного бюджету України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2013 відновлено Фонду державного майна України строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до провадження.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2013 змінено склад колегії суддів.

Фондом державного майна України подано заяву про долучення до матеріалів справи копію постанови Вищого господарського суду України від 03.04.2013 у справі № 5011-12/11851-2012.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Турінвестбуд» в судове засідання своїх представників не направило, про причини неявки суд не повідомило, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлене.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Згідно із п.3.9.2 Постанови № 18 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, апеляційна скарга розглядається за відсутності представника відповідача, за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

25.05.2010 між Фондом державного майна України - Орендодавець за Договором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Турінвестбуд» - Орендар за Договором укладено Договір оренди № 203 нерухомого майна, що належить до державної власності, за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно (далі по тексту - Майно) - нежитлові приміщення загальною площею 542,8 кв. м, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Артема, 73 на другому поверсі будинку (реєстровий номер - 03539024.1.ХЦБВРЛ004), що обліковується на балансі Управління адміністративних будинків Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України, код ЄДРПОУ 03539024 (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 30.11.2009 та становить 4880340,00 грн./а.с. 10-16/.

Згідно з п. 2.1. Договору Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передавання Майна.

Згідно п. 3.1. Договору орендна плата відповідає стартовій платі за оренду державного нерухомого майна, яка визначена на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою КМУ від 04.10.95 № 786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку), і становить без ПДВ за базовий місяць оренди (січень 2010) - 62661,25 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - травень 2010 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць оренди - січень 2010 року на індекси інфляції за лютий, березень, квітень та травень 2010 року.

Згідно п. 3.2. Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Орендар зобов'язується своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату (п. 5.3. Договору).

Згідно п. 10.1. Договору цей Договір укладено строком на 2 роки 11 місяців. Що діє з 25 травня 2010 року по 24 квітня 2013 року включно.

25.05.2010 на виконання умов Договору Сторони підписали Акт приймання-передавання державного нерухомого майна, за умовами якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно. /а.с. 18/.

Приписами статті 35 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Так, рішенням Господарського суду м. Києва від 25.05.2011 у справі № 37/89 року було розірвано Договір оренди № 203 нерухомого майна, що належить до державної власності укладений між позивачем та відповідачем. /а.с. 28-41/.

А, рішенням господарського суду м. Києва від 15.08.2012 у справі № 5011-7/7283-2012 року стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТУРІНВЕСТБУД» на користь Державного бюджету України 130 395,39 грн. - основного боргу за оренду приміщення, 30 538,77 грн. пені, 31 977,77 грн. - штрафу, 646 362,12 грн. - пені. /а.с. 23-27/.

Враховуючи те, що за період з 23.11.2011 по 21.12.2012 відповідач не повністю виконав рішення господарського суду м. Києва від 15.08.2012 у справі № 5011-7/7283-2012 року і має заборгованість перед позивачем в розмірі 319 777,71 грн., а тому позивач просить в порядку пунктів 3.7., 3.11. Договору стягнути пеню у розмірі 52 310,35 грн.

Пунктом 3.7. Договору встановлено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному п. 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно з пунктом 3.11. Договору у разі припинення (розірвання) договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення Майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє Орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та Балансоутримувачу.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку про те, що вимоги позивача в частині стягнення пені в розмірі 52 310,35 грн. (за період з 23.11.2011 по 21.12.2012) підлягають частковому задоволенню (за 6 місяців, згідно пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України) і за уточненим розрахунком суду становлять 25 566,82 грн.

З такими висновками колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погодитися не може з огляду на наступне.

Відповідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до статті 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема є сплата неустойки. (п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частково відмовляючи у стягненні пені, суд першої інстанції помилково не звернув уваги на зміст Договору оренди, за яким орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному п. 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Оскільки умовами укладеного договору передбачена можливість стягнення пені за кожний день прострочення, включаючи день оплати, то позовна вимога про стягнення пені є обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Аналогічна позиція міститься у постановах Вищого господарського суду України від 03.04.2013 по справі № 5011-12/11851-2012, від 31.08.2011 у справі № 41/103.

Відповідно до статті 104 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право:

1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення;

2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення;

3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково;

4) змінити рішення.

З наведених у даній постанові обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2013 року у справі № 910/413/13 скасуванню частково, з прийняттям нового рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фонду державного майна України задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2013 року у справі № 910/413/13 скасувати частково та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Турінвестбуд» (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, буд. 11-А, офіс 54, код ЄДРПОУ 36678046) в доход Державного бюджету України (01133, м. Київ, вул. Кутузова, буд. 18/9, код ЄДРПОУ 00032945) 52 310 (п'ятдесят дві тисячі триста десять) грн. 35 коп. пені, 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Турінвестбуд» (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, буд. 11-А, офіс 54, код ЄДРПОУ 36678046) в доход Державного бюджету України (01133, м. Київ, вул. Кутузова, буд. 18/9, код ЄДРПОУ 00032945) 860 (вісімсот шістдесят) грн. 25 коп. - судового збору за розгляд апеляційної скарги.

4. Видачу відповідних наказів доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи № 910/413/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

6. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Головуючий суддя Чорна Л.В.

Судді Гончаров С.А.

Смірнова Л.Г.