Постанова

від 12.12.2006 по справі 20-4/481-3/070-5/325-12/338-5/133

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

20-4/481-3/070-5/325-12/338-5/133

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

12 грудня 2006 р.                                                                                   № 20-4/481-3/070-5/325-12/338-5/133  

Вищий господарський суд  України у складі колегії суддів :

головуючий суддяМуравйов О.В.

суддіПолянський А.Г.

Коробенко Г.П.

розглянувши у відкритому судовомузасіданні касаційнускаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю “Антей”

на  постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 23.10.2006р.

у справі№20-4/481-3/070-5/325-12/338-5/133 Господарського суду м. Севастополя

за позовомАгропромислового товариства з обмеженоювідповідальністю “Родникове”

доСевастопольського державного підприємства“Атлантика”

треті особиДержавна податкова інспекція у Гагарінському районім. Севастополя,Товариство з обмеженою відповідальністю “Антей”

за участюПрокурора м. Севастополя

провизнання спального корпусу на 15 номерів базивідпочинку “Ізумруд-2” Севастопольського державногопідприємства “Атлантика” загальною дольовою власністю з розміром по 50%

та за позовом третьоїособи

Товариства з обмеженою відповідальністю “Антей”

доСевастопольського державного підприємства“Атлантика”

провизнання спального корпусу на 15 номерів бази відпочинку “Ізумруд-2” Севастопольського державногопідприємства “Атлантика” загальною дольовоювласністю з розміром по 50%

За участю представників сторін:

позивача –   не з'явилися,

відповідача –1:   Гребьонкіна А.Л. –дов. №059 від 14.09.2006р.

третьої особи - 1:  не з'явилися,

третьої особи –2: Ускова І.В. –директор,

прокуратури –Савицька О.В. –посвідчення №231

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Севастополя від 25.07.2002 року позовні вимоги задоволено.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.11.2002 року вказане рішення скасовано, а справу № 20-4/481 передано на новий розгляд.

26.06.2003 року Господарський суд міста Севастополя прийняв рішення у справі № 20-4/481-3/070 яким у задоволенні позовних вимог АП ТОВ “Родникове” відмовлено, спальний корпус на 15 номерів бази відпочинку “Ізумруд-2” визнано загальною частковою власністю ТОВ “Антей” та СДП “Атлантика” з розміром часток по 50%.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.11.2003 року зазначене рішення Господарського суду міста Севастополя залишено без змін.

Вищий господарський суд України постановою від 15.06.2004 року рішення господарського суду м. Севастополя від 26.06.2003 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.11.2003 року скасував, а справу № 20-4/481-3/070 було передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

06.12.2005 року Господарським судом міста Севастополя було винесено рішення, яким у задоволенні позову АП ТОВ “Родникове” про визнання права загальної дольової власності на базу відпочинку “Ізумруд-2” АП ТОВ “Родникове” та СДП “Аталантика” відмовлено, у задоволенні позову ТОВ “Антей” про визнання спального корпусу на 15 номерів бази відпочинку “Ізумруд-2” загальною дольовою власністю СДП “Атлантика” та ТОВ “Антей” з розміром часток у 50% також відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.02.2006 року зазначене рішення господарського суду міста Севастополя залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.06.2006 року рішення господарського суду м. Севастополя від 06.12.2005 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.02.2006 року було скасовано, справу № 20-4/481-3/070-5/325-12/338 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 14.08.2006 року у справі № 20-4/481-3/070-5/325-12/338-5/133 (суддя Євдокімов І.В.) у задоволенні первісного позову Агропромислового ТОВ “Родникове” про визнання спільного корпусу на 15 номерів бази відпочинку “Ізумруд-2” СПД “Атлантика” загальною дольовою власністю з розміром часток по 50% відмовлено. Позов ТОВ “Антей” задоволено. Суд визнав спільний корпус на 15 номерів бази відпочинку “Ізумруд-2” СПД “Атлантика” загальною дольовою власністю ТОВ “Антей” з розміром часток по 50%, а також стягнув з СДП “Атлантика” судові витрати.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.10.2006 року у справі №20-4/481-3/070-5/325-12/338-5/133 (судді: Латинін О.А., Антонова І.В., Волков К.В.) пункт 1 рішення Господарського суду міста Севастополя від 14.08.2006 року у справі № 20-4/481-3/070-5/325-12/338-5/133 залишено без змін.

Пункти 2, 3, 4 рішення господарського суду міста Севастополя від 14.08.2006 року у справі № 20-4/481-3/070-5/325-12/338-5/133 скасовано.

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю “Антей” відмовлено.

ТОВ “Антей” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.10.2006 року у справі № 20-4/481-3/070-5/325-12/338-5/133 скасувати, а рішення Господарського суду міста Севастополя від 14.08.2006 року залишити без змін, мотивуючи касаційну скаргу тим, що постанова Севастопольського апеляційного господарського суду не обґрунтована належним чином та суперечить вимогам діючого законодавства, а саме: п. 4, 7, 8 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 101, 83, 11112 ГПК України, Постанові Пленуму Верховного Суду України від 22.02.1991 року № 1, ст. 20, 21 Закону України “Про власність”, Роз'ясненням Вищого Арбітражного суду України від 28.04.1995 року №02-5/302 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням договорів про сумісну діяльність”

Відзиви на касаційну скаргу суду не надані.

Позивач та третя особа –1 не скористалися наданим процесуальним правом на участь у судовому засіданні касаційної інстанції.

Заслухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи 01.09.1995 року між Агропромисловим товариством з обмеженою відповідальністю “Родникове” та Севастопольським державним підприємством “Атлантика” було укладено договір №100 про дольову участь радгоспу “Родникове” Сімферопольського району в реконструкції та розширенні бази відпочинку “Ізумруд-2” в селищі Ласпі Севастопольського виробничого об'єднання рибної промисловості “Атлантика” (далі - Договір).

Відповідно до  п.п. 2.1.1. п. 2.1. Договору сторонами було встановлено обов'язок Севастопольського державного підприємства “Атлантика” надати радгоспу “Родникове”, правонаступником якого є Агропромислове товариство з обмеженою відповідальністю “Родникове”, для реконструкції та розширення незавершений будівництвом спальний корпус на 15 номерів.

Радгосп в свою чергу взяв на себе зобов'язання закінчити незавершене будівництво спального корпусу на 15 номерів та ввести його в експлуатацію у строк до 25.05.1996 року (п.п. 2.2.1. п. 2.2. Договору).

Крім того, сторони в п. 3.2. Договору передбачили, що  Севастопольське державне підприємство “Атлантика” в продовж трьох діб після здачі в експлуатацію спального корпусу на 15 місць виділяє радгоспу “Родникове” у безстрокове користування Ѕ номерів та після здачі спального корпусу до експлуатації перераховує на розрахунковий рахунок останнього Ѕ затрат.

Як  встановлено в ході здійснення судового провадження та вбачається з матеріалів справи незавершене будівництво спального корпусу на 15 номерів було реконструйовано та, відповідно, радгосп “Родникове” отримало в користування Ѕ номерів у реконструйованому корпусі.

Апеляційний господарський суд в постанові дійшов вірного висновку, що відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення   літературних,   художніх   творів,   винаходів   та   інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Відповідно до ст. 20 Закону України “Про власність” від 07.02.1991 № 697-ХІІ (далі Закон), суб'єктами права колективної власності є трудові колективи державних підприємств, колективи орендарів, колективні підприємства, кооперативи, акціонерні товариства, господарські товариства, господарські об'єднання, професійні спілки, політичні партії та інші громадські об'єднання, релігійні та інші організації, що є юридичними особами.

Право колективної власності виникає на підставі: добровільного об'єднання майна громадян  і юридичних осіб для створення кооперативів, акціонерних товариств, інших господарських товариств і об'єднань; передачі державних підприємств в оренду; викупу колективами трудящих державного майна; перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства; безоплатної передачі майна державного підприємства у власність трудового колективу, державних субсидій; пожертвувань організацій і громадян, інших цивільно-правових угод (ст. 21 Закону).

Згідно ст. 26 Закону об'єктами права власності господарського товариства, що є юридичною особою, є грошові та майнові внески його членів, а також майно, набуте внаслідок господарської діяльності, та інше майно, придбане на підставах, не заборонених законом.

Зазначені норми у якості підстав виникнення права власності встановлюють, зокрема, цивільно-правові угоди (договори та інші правочини).

Враховуючи вимоги вказаних вище норм АП ТОВ “Родникове” не надано до матеріалів справи правовстановлюючих документів, які б підтверджували його право власності на спірні номери бази відпочинку “Ізумруд-2” Севастопольського державного підприємства “Атлантика”.

До того ж, як вбачається з матеріалів справи спірне майно зареєстровано 03.11.2005 року за СДП “Атлантика” з видачею відповідного свідоцтва на право власності.

За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов цілком обґрунтованого висновку, що у АП ТОВ “Родникове” відсутні правові підстави вимагати визнання права загальної дольової власності на спірний об'єкт.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Проте, в порушення вимог ст. 129 Конституції України, ст.ст. 43, 33 та 34 ГПК України Агропромислове ТОВ “Родникове” не надало суду належних доказів того, що останнє отримало саме право власності на частину спального корпусу на 15 номерів “Атлантика”.

Крім того, касаційна інстанція погоджується з висновком господарського суду апеляційної інстанції стосовно того, що наявність у ТОВ “Антей” свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства - не може бути належним доказом права загальної часткової власності на спірний об'єкт, оскільки підтверджує лише факт передачі права власності на майновий пай співвласників АП ТОВ “Родникове”.

При цьому, апеляційна інстанція правомірно взяла до уваги рішення Балаклавського районного суду м. Севастополя від 30.06.2005 року, яким договір купівлі-продажу від 26.12.2002 року № 45 (на який ТОВ “Антей” посилається як на підстави позову та касаційної скарги) укладений між ТОВ “Антей” та Агропромисловим ТОВ “Родникове” визнано недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, що вирішує господарські спори) при розгляді однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких приймають участь ті самі сторони.

Що ж стосується доводів касаційної скарги, то колегія суддів зазначає, що вони були підставою перегляду рішення Господарського суду міста Севастополя від 14.08.2006р. в апеляційному порядку і їм, відповідно, надано належну правову оцінку, а тому до уваги не беруться.

Отже, апеляційний господарський суд, повторно розглядаючи справу, повно з'ясував обставини, які мали значення для правильного розгляду поданої апеляційної скарги. Висновки апеляційного суду, якими спростовано обставини на які посилається позивач за зустрічним позовом в обґрунтування своїх вимог і заперечень, ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями.

Враховуючи наведене, постанова Севастопольського апеляційного господарського суду є такою, що відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки ґрунтується на довільному та неправильному тлумаченні положень чинного законодавства.

Відповідно до ст.ст.85, 1115 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за згодою присутніх представників сторін оголошена  вступна та резолютивна частини постанови.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст.  1115, 1117, п.1 ст.1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Антей” залишити  без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.10.2006 року у справі №20-4/481-3/070-5/325-12/338-5/133 залишити без змін.

Головуючий    суддя                                                                   Муравйов О.В.

Судді                                                                                             Полянський А.Г.

                                                                                          Коробенко Г.П.