Рішення

від 27.02.2009 по справі 8/27

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/27

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                                                Справа №

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрсировина», м. Київ,

до  Приватного підприємства «ПродВосток»,  м. Луганськ, -  

про стягнення 93959 грн. 88 коп.

          Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судових засідань –Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача - Кібальний В.Д. - представник, - довіреність №26/02 від 26.02.09 року;

від відповідача –Циганок Г.А. –представник, - довіреність №б/н від 05.01.09 року,

розглянувши матеріали справи, -

встановив:

          суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача:

           основного боргу у сумі 74949,75 грн., пені у сумі 13799,86 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 5210,27 грн., а всього 93959,88 грн., які виникли станом на 19.01.09 року внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу №28/08, укладеного між сторонами 28.08.07 року;  

          судових витрат: державного мита –939,60 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –118,00 грн.

          На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 13 лютого до 27 лютого 2009 року –у зв'язку з неявкою позивача.                    

          У судовому засіданні, яке відбулося 27.02.09 року, представники сторін заявили клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст.4-4, 22 та 81-1 ГПК України, а тому його задоволено судом.

          Представник позивача звернувся до суду  з листом (вих. №3/23 від 23.02.09 року), в якому довів до відома  суду про уточнення своїх позовних вимог, а саме: просить стягнути з відповідача основний борг у сумі 74949,75 грн., пеню у сумі 11150,74 грн. та інфляційні нарахування у сумі 5210,27 грн., а всього 91310,76 грн.

           Враховуючи, що ця заява відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, судом її прийнято та враховано при прийнятті по справі кінцевого рішення.

          Представник відповідача позов визнав частково, про що також зазначено у відзиві на нього від 13.02.09 року за вих. №б/н, при цьому відповідач посилається на те, що він повністю визнає суму основного боргу у розмірі 74949,75 грн., однак, на його думку, позивач невірно визначив суму пені, а саме: він невірно послався на дату, з якої слід починати відлік її нарахування: позивач її нарахував, починаючи з 12.06.09 року по 19.01.09 року, в той час, як правильним є нарахування пені за період з 19.06.09 року по  15.12.08 року (контррозрахунок додано до відзиву) (а.с. 34, 38).

Як вбачається з вищезгаданої заяви про уточнення позовних вимог, позивач повністю погодився з позицією відповідача.

 І. Заслухавши представників сторін, розглянувши наявні у справі та додатково надані сторонами докази, суд дійшов наступного.

1.  28.08.07 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрсировина»(Продавець) та Приватним підприємством «ПродВосток»(Покупець) укладено договір №28/08, згідно якому  Продавець зобов'язується поставити та продати, а Покупець  - прийняти та купити  і оплатити молоко сухе цільне 25% ДСТУ 4273-2003, - у відповідності з умовами  цього договору, в асортименті, кількості, термін та за ціною, вказаних у специфікаціях, що додаються до цього договору та є його невід»ємною частиною (п.1.1 договору).

Ціна на товар –згідно специфікаціям на кожну партію (п.3.1). Розрахунки між сторонами здійснюються в національній валюті гривні України (п.3.2).

Покупець зобов'язується здійснити оплату товару впродовж 1 банківського дня з моменту прийняття товару на склад покупця за кількістю та якістю (п.4.1). Зміни щодо строків оплати товару додатково обумовлюються у специфікаціях, які є невід»ємною частиною цього договору (п.4.2).

У випадку несвоєчасної оплати товару Покупець сплачує Продавцеві пеню за кожний день прострочення у розмірів подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми неоплаченого товару (п.6.2). Сплата пені не звільняє Покупця  та Продавця від виконання зобов'язань (п.6.3).

Усі спори у разі недосягнення згоди шляхом переговорів вирішуються у господарському суді за місцем знаходження відповідача (п.8.1).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2007 року (п.9.1) (а.с.12-13).

04.02.08 року сторони уклали додаткову угоду №1 до цього договору, згідно п. 1 якої термін його  дії продовжили до 31.12.098 року (а.с.14).

          На виконання умов договору Продавець відпустив Покупцеві товар, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000894 від 10.06.07 року  на відпуск 10000 кг  сухого знежиреного молока за ціною 11,16666 грн. за 1 кг на суму 134000,00 грн. (з ПДВ),  та  довіреністю ЯПА №017343 від 09.06.08 року на ім'я Миронової  С.А.(15-16).

          Як вбачається з претензії №11/15 від 14.11.08 року, відповідач лише частково –у розмірі 55050,25 грн. – сплатив вартість отриманого товару, у зв'язку з чим залишок основного боргу склав 74949,75 грн., крім того, нарахована пеня у сумі 7356,32 грн. та інфляційні нарахування у сумі 2173,54 грн.(а.с.17-20).

          Відповідач не вжив заходів до сплати цього боргу, пені та інфляційних нарахувань.

          З урахуванням наявних у справі доказів суд вважає, що станом на час розгляду цього спору його предметом є: основний борг у сумі 74949,75 грн., пеня - 11150,74 грн. та інфляційні нарахування  - 5210,27 грн., а всього 91310,76 грн.

          ІІ.Заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі (з урахуванням їх уточнення) з наступних підстав.             

            1.Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки  виникають  із  дій  осіб,  що передбачені актами цивільного законодавства,  а також із дій осіб, що  не  передбачені  цими  актами,  але  за  аналогією  породжують

цивільні права та обов'язки. Підставами   виникнення   цивільних  прав  та  обов'язків,

зокрема, є договори та інші правочини.

          Правочином є дія особи,  спрямована на набуття,  зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

          Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ).

          Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника   виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

          Закон –ст.525 ЦКУ – не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань.

          Згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

          Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

          Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до купівлі-продажу.

          Тобто відповідач, отримавши від позивача товар на вищезгадану суму, повинен був у визначений договором  строк оплатити їх вартість, однак зробив це не у повному обсязі.

          Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає  або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

          Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст. 662 та 663 ЦКУ, - тобто передав відповідачу обумовлену договором кількість товару.

           Відповідач припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.

           Так, статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець    зобов'язаний    оплатити   товар   за   ціною, встановленою  у  договорі  купівлі-продажу,  або,  якщо  вона   не встановлена  у  договорі  і не може бути визначена виходячи з його умов,  - за ціною,  що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу,  а  також вчинити за свій рахунок дії,  які відповідно до договору,  актів цивільного законодавства або вимог,  що  звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

            Якщо  ціну  встановлено  залежно  від  ваги  товару,  вона визначається за вагою нетто, якщо інше  не  встановлено  договором купівлі-продажу.

            Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників,  що зумовлюють ціну  товару (собівартість,  затрати тощо),  але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи  із  співвідношення  цих показників  на  момент  укладення  договору  і на момент передання товару.

           Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо  передання товару,   ціна   визначається   виходячи   із  співвідношення  цих показників на  момент  укладення  договору  і  на  день  передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором,  - на день,  визначений відповідно до статті 530  цього Кодексу.  

           Положення цієї    частини    про   визначення   ціни   товару застосовуються,  якщо  інше  не  встановлено   актами   цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

           Отримавши від позивача товар, відповідач повинен був дотримуватися як вимог вищецитованої статті, так і умов пунктів 1.1 та 4.1 договору.

           Такий його обов'язок передбачено частинами 1 та 2 ст. 692 ЦКУ, якими встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття  товаророзпорядчих  документів   на   нього,   якщо договором  або  актами  цивільного  законодавства  не встановлений інший строк оплати товару, - а також п.2.4 договору (з урахуванням змін до нього).

           Покупець  зобов'язаний  сплатити  продавцеві  повну   ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

          З огляду на те, що відповідач не вчинив таких дій, позивач цілком правомірно скористався правилом частини 3 ст. 692 ЦКУ, в якій сказано, що у разі прострочення  оплати  товару  продавець  має  право вимагати  оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

          Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов'язань).

          Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням  умов,   визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

          Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

              Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

          Боржник,  який прострочив   виконання   зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки  і  за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

          З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів  наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

          Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки.

          Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

          Якщо за порушення зобов'язання встановлено  неустойку,  то вона   підлягає   стягненню   у  повному  розмірі,  незалежно  від відшкодування збитків.

           Договором може  бути  встановлено  обов'язок  відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.

          Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

          Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які   боржник   повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання. Пенею  є  неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання.

          При вирішенні питання про стягнення інфляційний нарахувань та 3% річних суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій  боржник   не   звільняється   від   відповідальності    за

неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

           Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.          

          Таким чином, оцінивши доводи сторін та наявні у справі докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі (з урахуванням їх уточнення) з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Що стосується судових витрат, то суд, керуючись ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України,  покладає  їх  на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог як на сторону, яка порушила умови договору та вимоги чинного законодавства, а саме:

державне мито у сумі 913,11 грн. (1% від 91310,76 грн.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 114,67 грн.

Решта судових витрат, а саме: державне мито у сумі 26,49 грн.  (939,60 грн. –913,11 грн.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 3,33 грн. (118,00 грн. –114,67 грн.) покладаються на позивача у зв'язку з тим, що він при зверненні до суду з позовом припустився невірного визначення суми пені, що призвело до необхідності уточнення ним позовних вимог.

          На підставі викладеного, ст.ст. 11, 525, 526, 530, 560, 610-612, 614, 623, 655, 691 та 692 Цивільного кодексу України, ст.232 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34, 43,44, 47-1, частиною 2 ст. 49 та ст.ст.75, 82, 84, 85 ГПК України,  суд

в и р і ш и в :

          1.Позов задовольнити  у повному обсязі.    

         2.Стягнути з Приватного підприємства «ПродВосток», ідентифікаційний код 32900799, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Совєтская, буд.54, кімн. 473, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрсировина», ідентифікаційний код 34731631, яке знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Гната Юри, 9, кімн. 414, -  основний борг у сумі 74949 (сімдесят чотири тисячі дев'ятсот сорок дев'ять) грн. 75 коп., інфляційні нарахування у сумі  5210 (п'ять тисяч двісті десять) грн. 27 коп., пеню у сумі 11150 (одинадцять тисяч сто п'ятдесят) грн. 74 коп., а також витрати по сплаті  державного мита у сумі 913 (дев'ятсот тринадцять) грн. 11 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 114  (сто чотирнадцять) грн. 67 коп.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          3.Решту судових витрат покласти на позивача.

          Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 27.02.2009 року за згодою  представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

          Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду  у 10-денний термін з дня підписання.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано –  02 березня 2009 року.

Суддя                                                                                                А.П.Середа