Рішення

від 17.06.2013 по справі 904/2922/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.06.13р. Справа № 904/2922/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Векта", м. Дніпродзержинськ

до Публічного акціонерного товариства "Дизельний завод", м. Кривий Ріг

про стягнення заборгованості у розмірі 187 720 грн. 50 коп.

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: Сміянова О.Є - представник за дов. № 13/5-1 від 13.05.2013

від відповідача: Гольськов Д.О. - представник за дов. № 3 від 02.01.2013

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Векта" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дизельний завод" про стягнення основної заборгованості у розмірі 181 504 грн. 09 коп., пені у розмірі 3 789 грн. 21 коп. та 3% річних - 2 427 грн. 20 коп. за договором поставки № 89м/2010 від 15.01.2013.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем свої зобов'язань за вищевказаним договором в частині повної оплати за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду від 15.04.2013 порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 13.05.2013. Ухвалою від 13.05.2013 розгляд справи відкладено на 27.05.2013 та ухвалою від 27.05.2013 відкладено на 10.06.2013.

10.06.2013 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Поставки товарів, згідно наданих позивачем накладних, не відповідають за кількістю та асортиментом товарів, зазначених у специфікації до спірного договору, а тому не має підстав вважати, що дана заборгованість відповідача стосується виконання договору поставки №89м/2010 від 15.01.2013.

10.06.2013 представник позивача подав клопотання про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять днів.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) присутнім у судовому засіданні представникам сторін оголошено перерву до 17.06.2013.

Ухвалою від 10.06.2013 задоволено клопотання представника позивача та продовжено строк розгляду справи до 01.07.2013.

14.06.2013 через канцелярію суду від позивача надійшли заперечення на відзив.

У судовому засіданні 17.06.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15.01.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Векта» (далі - позивач, постачальник) та Відкритим акціонерним товариством «Дизельний завод» (далі - відповідач, покупець) був укладений договір № 89М/2010 (далі - договір).

Згідно з п.1 додаткової угоди до договору № 89М/2010 від 15.01.2010 Відкрите акціонерне товариство «Дизельний завод» було замінено на Публічне акціонерне товариство «Дизельний завод» у зв'язку з приведенням діяльності ВАТ «Дизельний завод» у відповідності до Закону України «Про акціонерні товариства» (арк. с. 10).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується поставити і передати у зумовлені строки у власність покупцю певну продукцію (далі - товар) відповідно до специфікацій, зазначених у додатках, які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного договору.

Асортимент товару передбачається у специфікаціях до даного договору і додатках (п. 3.1. договору).

Згідно п. 5.1. договору невід'ємною умовою поставки товару має бути тільки письмове повідомлення покупця постачальнику на відвантаження товару, в якому зазначені строки поставки, кількість та вартість товару.

Датою поставки товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками видаткової накладної (п. 5.3. договору).

Покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною вказаною у рахунку-фактурі, погодженому у специфікаціях, зазначених у додатках до даного договору (п. 6.1. договору).

Згідно з п. 7.1. договору форма розрахунків: у безготівковій формі в національній валюті України, в гривнях згідно рахунка постачальника.

Відповідно до п. 7.2. першу партію товару сплачує покупець постачальнику на умовах попередньої оплати - 100%. Наступні партії товару - відстрочка розрахунку за домовленістю.

За порушення умов договору постачальник відшкодовує у повному обсязі спричинені цим збитки у порядку, передбаченому чинним законодавством (п. 11.1. договору).

У специфікації до договору від 01.08.2011 сторони дійшли згоди, що сума специфікації складає 697 440 грн. 00 коп., термін постачання товару - серпень-жовтень 2011 року, умови оплати - протягом 15-ти (п'ятнадцяти) банківських днів після отримання кожної партії товару (арк. с. 11).

За 2011 рік та січень 2012 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 3 621 714 грн. 28 коп., а відповідач частково сплатив поставлений товар у розмірі 3 536337 грн. 66 коп., про що свідчить акт звірки взаємних розрахунків станом на 30.09.2012, підписний обома сторонами (арк. с. 29).

Останні поставки відбулися згідно з видатковими накладними № РН-0000313 від 15.09.2011 на суму 35 949 грн. 60 коп., № РН-0000332 від 30.09.2011 на суму 5838 грн. 96 коп., № РН-0000350 від 13.10.2011 на суму 41101 грн. 20 коп. та № РН-0000351 від 14.10.2011 на суму 125 505 грн. 60 коп.

Відповідач здійснив останню оплату 13.12.2011 у розмірі 30 000 грн. 00 коп., що підтверджується банківською випискою (арк. с. 28).

Як вбачається з видаткових накладних № РН-0000313 від 15.09.2011, № РН-0000332 від 30.09.2011, асортимент товару за даними накладними не співпадає зі специфікацією до договору. Крім того, позивачем не надано до суду письмових замовлень відповідача на переданий, відповідно до вищезазначених накладних, товар, що передбачено п. 5.1. договору.

28.09.2011 позивач одержав від відповідача замовлення на поставку у жовтні місяці Балочки центруючої у кількості 400 шт. (арк. с. 104).

Згідно видаткової накладної № РН-0000350 від 13.10.2011 на суму 41101 грн. 20 коп. позивач поставив відповідачу Балочку центруючи 106.00.011-2 у кількості 147 шт., що співпадає з асортиментом визначеним сторонами у специфікації до договору. Однак, ціна визначена на даний вид товару у специфікації складає 225,00 грн., тоді як відповідно до видаткової накладної № РН-0000350 від 13.10.2011 та рахунку-фактури № СФ-0000350 від 13.10.2011 виставленого позивачем на оплату отриманого товару, вбачається, що ціна за одиницю Балочки центруючої 106.00.011-2 склала 233,00 грн.

Пунктом 6.3. договору передбачено, що після узгодження ціни та кількості товару, шляхом підписання специфікації, ціна може змінюватися тільки по узгодженню сторін, про що сторони повідомляють один одного листами, які є невід'ємною частиною договору. У випадку прийняття рішення збільшення цін, сторони укладають додаткову угоду з викладанням цієї специфікації в новій редакції.

Товар, поставка якого була здійснена позивачем згідно видаткової накладної № РН-0000351 від 14.10.2011 на суму 125 505 грн. 60 коп., за асортиментом та ціною співпадає із специфікацією до договору. Однак, відповідно до п. 5.1. договору невід'ємною умовою поставки товару має бути тільки письмове повідомлення покупця постачальнику на відвантаження товару, в якому зазначені строки поставки, кількість та вартість товару. Письмові повідомлення відповідача щодо поставки товару, переданого відповідно до видаткової накладної № РН-0000351 від 14.10.2011, позивачем до суду не надано.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що поставка товару за вказаними видатковими накладними, відбувалась без додержання умов, передбачених договором № 89м/2010 від 15.01.2010, а тому не має підстав вважати дані господарські операції такими, що були здійснені на підставі договору.

Отже, сума основної заборгованості відповідача перед позивачем складає 181 504 грн. 09 коп., про що сторони дійшли згоди, підписавши акт звірки взаєморозрахунків станом на 28.05.2013 (арк. с. 72).

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (ст. 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 181 Господарського суду України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Дії сторін (передача продавцем товару покупцю за видатковими накладними, прийняття товару покупцем) свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною першою ст. 222 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб'єктів, поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно з приписами ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На час розгляду спору у господарському суді, відповідачем не заперечено факт отримання товару за представленими накладними та не надано доказів повної оплати або повернення переданого товару на суму 181 504 грн. 09 коп., а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню в розмірі 181 504 грн. 09 коп.

У зв'язку з несвоєчасним виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 3 789 грн. 21 коп., на підставі п. 11.2. договору.

Відповідно до ст. ст. 546, 547 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З аналізу вищезазначених норм слідує, що нарахування неустойки, зокрема пені, можливе лише на підставі договору. Оскільки судом встановлено, що спірні правовідносини сторін, що є предметом розгляду даної справи, є позадоговірними, у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 3 789 грн. 21 коп. слід відмовити.

Крім того, позивач за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань нарахував 3% річних у розмірі 2 427 грн. 20 коп.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійним способом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування 3% річних, задовольняє їх в сумі 2 427 грн. 20 коп. за період заявлений позивачем.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 3 678грн. 63 коп.

Керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дизельний завод" (50106, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрозаводська, 34, код ЄДРПОУ 00190957) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Векта" (5190, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Фрунзе, 42, код ЄДРПОУ 30498257) суму основного боргу у розмірі 181 504 грн. 09 коп. (сто вісімдесят одна тисяча п'ятсот чотири грн. 09 коп.), 3% річних у розмірі 2 427 грн. 20 коп. (дві тисячі чотириста двадцять сім грн. 20 коп.) та 3 678 грн. 63 коп. (три тисячі шістсот сімдесят вісім грн. 63 коп.) витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя В.І. Ярошенко Повне рішення складено 18.06.13р.