Постанова

від 30.09.2013 по справі 904/2922/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2013 року Справа № 904/2922/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сизько І.А. (доповідач),

суддів: Герасименко І.М., Кузнецової І.Л.,

при секретарі судового засідання: Турбуєвій А.О.,

за участю представників сторін:

від позивача: Сміянова О.Є. представник, довіреність №13/5-1 від 13.05.13р.;

представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дизельний завод" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2013р. по справі №904/2922/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Векта", м.Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область

до відповідача публічного акціонерного товариства "Дизельний завод", м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості у розмірі 190 203, 54 грн.

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Векта" (далі ТОВ "Векта") звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Дизельний завод" (далі ПАТ "Дизельний завод") про стягнення за договором поставки №89м/2010 від 15.01.2010р. 181 504, 09 грн. основного боргу, 6 266, 58 грн. пені, 2 432, 87 грн. 3% річних (з урахуванням клопотання від 27.05.2013р. (а.с.52-54)).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2013р. по справі №904/2922/13 (суддя Ярошенко В.І.) позов задоволено частково: стягнуто з ПАТ "Дизельний завод" на користь ТОВ "Векта" 181 504, 09 грн. основного боргу, 2 427, 20 грн. 3% річних та 3 678, 63 грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення господарського суду мотивоване тим, що поставка товару за видатковими накладними відбувалась без додержання умов, передбачених договором №89м/2010, тому не має підстав вважати ці господарські операції такими, що були здійснені на підставі договору; сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 181 504, 09 грн., про що сторони дійшли згоди в акті звірки взаєморозрахунків станом на 28.05.2013р.; правовідносини сторін, що є предметом розгляду даної справи, є позадоговірними, тому не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача пені.

Не погодившись з рішенням суду, ПАТ "Дизельний завод" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2013р. по справі №904/2922/13 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ "Векта" відмовити.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що господарський суд, задовольнивши позовні вимоги, послався на позадоговірні відносини між сторонами, тоді як підставою позову ТОВ "Векта" визначено договір поставки №89м/2010 від 15.01.2010р.; позивач у встановленому ст. 22 Господарського процесуального кодексу України порядку письмову заяву про зміну предмета чи підстав позову не надавав.

В відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Векта" просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2013р. у справі №904/2922/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача в судові засідання 19.09.2013р., 30.09.2013р. не з'явився, про час та місце проведення судового засідання ПАТ "Дизельний завод" було повідомлене належним чином (а.с.142, 143, 160).

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

15.01.2010р. між ТОВ "Векта" (постачальник) та ВАТ "Дизельний завод", правонаступником якого є ПАТ "Дизельний завод", (покупець) укладено договір №89м/2010, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити і передати у зумовлені строки у власність покупцю певну продукцію (товар) відповідно до специфікацій, зазначених у додатках, які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного договору (п. 1.1 договору).

Асортимент товару передбачається у специфікаціях до даного договору у додатках (п. 3.1 договору).

Покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною вказаною у рахунку-фактурі, погодженому у специфікаціях, зазначених у додатках до даного договору (п. 6.1 договору).

За п. 7.1 договору, форма розрахунків: у безготівковій формі в національній валюті України, в гривнях згідно рахунка постачальника.

Відповідно п. 7.2 договору, першу партію товару сплачує покупець постачальнику на умовах попередньої оплати - 100%. Наступні партії товару - відстрочка розрахунку за домовленістю.

В специфікації до договору від 01.08.2011р. сторони зазначили суму товару 697 440, 00 грн., термін постачання товару - серпень-жовтень 2011р., умови оплати - протягом 15-ти (п'ятнадцяти) банківських днів після отримання кожної партії товару покупцем.

За актом звірки взаємних розрахунків станом на 28.05.2013р., підписним сторонами, за період з 01.01.2011р. по 28.05.2013р. ТОВ "Векта" поставлено товар на суму 3 621 714, 28 грн., а ПАТ "Дизельний завод" сплачено за поставлений товар 3 536 337, 66 грн. (а.с.72).

Позивачем як докази заборгованості відповідача надано: видаткові накладні №РН-0000313 від 15.09.2011р. на суму 35 949, 60 грн., №РН-0000332 від 30.09.2011р. на суму 5 838, 96 грн., №РН-0000350 від 13.10.2011р. на суму 41 101, 20 грн., №РН-0000351 від 14.10.2011р. на суму 125 505, 60 грн.; рахунки-фактури №СФ-0000313 від 15.09.2011р. на суму 35 949, 60 грн., №СФ-0000332 від 30.09.2011р. на суму 5 838, 96 грн., №СФ-0000350 від 13.10.2011р. на суму 41 101, 20 грн., №СФ-0000351 від 14.10.2011р. на суму 125 505, 60 грн.; довіреності ПАТ "Дизельний завод" серії ЯПЕ №006751 від 15.09.2011р. та серії ЯПЕ №006833 від 27.09.2011р. на Бондаренко Е.М., серії ЯПЕ №006945 від 13.10.2011р. та серії ЯПЕ №006953 від 14.10.2011р. на Чумаченко Ю.В.; податкові накладні №313 від 15.09.2011р. на суму 35 949, 60 грн., №332 від 30.09.2011р. на суму 5 838, 96 грн., №350 від 13.10.2011р. на суму 41 101, 20 грн., №351 від 14.10.2011р. на суму 125 505, 60 грн.

Як вбачається з наведених документів, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 208 395, 36 грн. Відповідач 13.12.2011р. здійснив оплату в розмірі 30 000, 00 грн., що підтверджується банківською випискою. Отже, заборгованість ПАТ "Дизельний завод" перед позивачем становить 178 395, 36 грн.

На думку господарського суду, правовідносини виникли між сторонами не на підставі договору №89м/2010, а на підставі видаткових накладних, оскільки: по видатковим накладним №РН-0000313 від 15.09.2011р. та №РН-0000332 від 30.09.2011р. не надано письмових замовлень на товар відповідно п. 5.1 договору, а асортимент товару не співпадає з асортиментом за специфікацією до договору; по видатковій накладній №РН-0000350 від 13.10.2011р. було замовлення на поставку, асортимент співпадає з визначеним у специфікації, однак ціна за одиницю товару в специфікації складає 225,00 грн., а в видатковій накладній зазначена ціна за одиницю товару 233,00 грн. (більше на 08, 00грн.); по видатковій накладній №РН-0000351 від 14.10.2011р. асортимент та ціна співпадають з специфікацією до договору, але відсутнє письмове повідомлення відповідача постачальнику на відвантаження товару.

Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, виходячи з наступного.

Відповідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 671 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами.

Відповідно ч. 1, ч. 3 ст. 672 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав товар в асортименті, що не відповідає умовам договору купівлі-продажу, покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми; у разі відмови від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, або пред'явлення вимоги про заміну цього товару покупець має право відмовитися від оплати цього товару, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Судом першої інстанції не було встановлено, що відповідач (покупець) висував позивачу (продавцю) претензії щодо асортименту товару, зокрема, відмовлявся від його прийняття та оплати саме з цих причин.

Безпідставно судом першої інстанції не застосована до спірних правовідносин ч. 4 ст. 672 Цивільного кодексу України, відповідно до якої товар, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, є прийнятим, якщо покупець у розумний строк після його одержання не повідомив продавця про свою відмову від нього.

Згідно ч. 1 ст. 688 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

До того ж, в п. 5.2 та п. 5.3 договору зазначено, що представник покупця при прийнятті товару зобов'язаний звірити відповідність кількості і асортименту товару, вказаному в рахунку-фактурі і накладній; датою поставки товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками видаткової накладної.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідачем не заперечується отримання товару.

Відповідно п. 6.3 договору, покупець має право відмовитись від отримання товару, ціна на який збільшилася після підписання специфікації, при цьому покупець не несе ніякої відповідальності за не виконання своїх зобов'язань по покупці погодженої специфікацією кількості товару та не відшкодовує збитків постачальника, пов'язаних з вищевказаними обставинами.

Оскільки доказів звернення до позивача з претензіями стосовно асортименту та ціни поставленого товару, доказів повернення переданого товару відповідачем не надано, податкові накладні містять посилання на договір №89м/2010, колегія суддів вважає, що відповідач зобов'язаний виконати зобов'язання по оплаті поставленого товару згідно умов, визначених в договорі №89м/2010.

Щодо посилання скаржника на відсутність письмових повідомлень покупця постачальнику на відвантаження товару за п. 5.1 договору, то ПАТ "Дизельний завод" не відмовилося від отримання товару без письмового повідомлення, отримало товар по видатковим накладним, тим самим погодившись з запропонованим позивачем механізмом поставки товару без письмового повідомлення.

Відповідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В п. 11.3 договору №89м/2010 сторони погодили, що за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення від суми неоплаченої вартості товару.

Відповідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Заява відповідача про застосування позовної давності щодо вимог про стягнення пені в матеріалах справи відсутня.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

27.05.2013р. позивачем подано клопотання в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України з розрахунком пені (6 266, 58 грн. з 07.10.2011р. по 06.04.2012р.) та 3% річних (2 432, 87 грн. з 07.10.2011р. по 06.04.2012р.), тобто, про збільшення розміру позовних вимог за тими ж вимогами, які було заявлено у позовній заяві.

В п. 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції " зазначено, що Господарським процесуальним кодексом України, зокрема ст. 22 цього Кодексу, не передбачено право позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення " або "уточнення " позовних вимог, або заявлення "додаткових " позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як, зокрема, збільшення розміру позовних вимог.

Частиною 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено право позивача збільшити розмір позовних вимог до прийняття рішення судом першої інстанції. У разі прийняття судом зміни кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Судом першої інстанції не повернуто клопотання позивача, проте спір вирішено виходячи з кількісних показників, зазначених в позовній заяві.

Оскільки відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати товару виконав частково, підлягає стягненню з відповідача сума основного боргу в розмірі 178 395, 36 грн., 6 266, 58 грн. пені за 182 дня з 07.10.2011р. по 06.04.2012р. на підставі п. 11.3 договору та 3% річних в сумі 2 432, 87 грн. за той же період з урахуванням положень ст. 625 Цивільного кодексу України.

Щодо посилання позивача на наявність заборгованості відповідача в розмірі 181 504, 09 грн., про що зазначено в акті звірки взаєморозрахунків станом на 28.05.2013р., слід зазначити, що акт звірки не є первинним документом, на підставі якого встановлюється наявність чи відсутність зобов'язань сторони, факт проведення відповідної господарської операції повинен підтверджуватись первинними бухгалтерськими документами.

У разі коли позивач на підставі ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України до прийняття рішення зі справи збільшив розмір позовних вимог, в зв'язку з чим зросла ціна позову, він відповідно до абзацу 2 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" повинен сплатити недоплачену в зв'язку з цим суму судового збору до звернення з відповідною заявою до господарського суду. З урахуванням конкретних обставин справи суд може розглянути змінені вимоги позивача без доплати останнім суми судового збору з подальшим розподілом останнього між сторонами за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України (п. 2.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України"). Позивачем до заяви про збільшення розміру позовних вимог не було додано докази сплати судового збору, тому підлягає стягненню з позивача несплачена в установленому порядку та розмірі сума судового збору.

За пп. 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", ставка судового збору за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду встановлюється у розмірі 50% ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50% ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Відповідачу слід було сплатити судовий збір в сумі 1 839, 31 грн. ( 183 931, 29 грн. (оспорювана сума) * 2% * 50%), тоді як скаржником платіжним дорученням №284 від 27.06.2013р. сплачено судовий збір в розмірі 1 876, 10 грн. Надмірно сплачений судовий збір в розмірі 36, 79 грн. підлягає поверненню скаржнику з Державного бюджету України.

Керуючись ст. 7 Закону України "Про судовий збір", ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дизельний завод", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2013р. по справі №904/2922/13 скасувати в частині стягнення 3 108, 73 грн. основного боргу та в частині відмови в позові про стягнення 6 266, 58 грн. пені, 05, 67 грн. 3% річних та 63, 27 грн. судового збору, виклавши абзац 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

"Стягнути з публічного акціонерного товариства "Дизельний завод", м.Кривий Ріг на користь ТОВ "Векта", м. Дніпродзержинськ 178 395, 36 грн. основного боргу, 6 266, 58 грн. пені, 2 432, 87 грн. 3% річних та 3 741, 90 грн. витрат по сплаті судового збору. "

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Векта", м.Дніпродзержинськ в доход Державного бюджету України (отримувач Управління Державної казначейської служби України у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37989269, банк отримувача ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, рахунок отримувача 31214206783005, код класифікації доходів бюджету 22030001) 49, 56 грн. судового збору за позовною заявою.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Векта", м.Дніпродзержинськ на користь публічного акціонерного товариства "Дизельний завод", м. Кривий Ріг 31, 27 грн. витрат по сплаті судового збору за апеляційною скаргою.

Повернути публічному акціонерному товариству "Дизельний завод", м.Кривий Ріг з Державного бюджету України 36, 79 грн. надмірно сплаченого судового збору за апеляційною скаргою, перерахованого платіжним дорученням №284 від 27.06.2013р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи №904/2922/13.

Припинити стягнення за наказом господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2013р. по справі №904/2922/13, виданим на примусове виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2013р. у справі №904/2922/13.

Виконання постанови доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя І.А. Сизько

Суддя І.М. Герасименко

Суддя І.Л. Кузнецова

(Повний текст постанови складено 04.10.2013р.)