Постанова

від 05.12.2013 по справі 904/2922/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2013 року Справа № 904/2922/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В. суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. (доповідач) розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Дизельний завод" на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.09.13 у справі№ 904/2922/13 Господарського суду Дніпропетровської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Векта" доПублічного акціонерного товариства "Дизельний завод" простягнення суми

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, хоча належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Векта" звернулося з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дизельний завод", у якому з урахування уточнень просило стягнути 181 504,09 грн. основного боргу, 6 266,58 грн. пені та 2 432,87 грн. 3 % річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки від 15.01.13 № 89м/2010 у частині оплати поставленого товару. При цьому позивач посилався на приписи статей 525, 526, 530, 625, 837 Цивільного кодексу України, статей 193, 222, 224 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.13, ухваленим суддею Ярошенко В.І., позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 181 504,09 грн. основного боргу та 2 427,20 грн. 3 % річних. У решті позову відмовлено. Вмотивовуючи оскаржуване рішення, суд дійшов висновку про наявність у відповідача заборгованості за поставлений позивачем товар. Водночас суд виходив з того, що правовідносини сторін є позадоговірними, оскільки поставка товару відбулася за видатковими накладними. При цьому суд керувався приписами статей 525, 526, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, статей 173, 181, 193 Господарського кодексу України.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Сизько І.А. - головуючого, Герасименко І.М., Кузнецової І.Л., постановою від 30.09.13 перевірене рішення місцевого господарського суду скасував частково, виклавши абзац 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції: "Стягнути з ПАТ "Дизельний завод на користь ТОВ "Векта" 178 395,36 грн. основного боргу, 6 266,58 грн. пені, 2 432,87 грн. 3 % річних та 3 741,90 грн. витрат по сплаті судового збору". Вмотивовуючи оскаржувану постанову, апеляційний суд визнав доведеним факт поставки відповідачу товару саме за договором та відсутність зі сторони останнього оплати товару у розмірі задоволеного до стягненню боргу. Водночас розглядаючи спір в частині стягнення 3 % річних та пені апеляційним судом була врахована заява позивача про збільшення розміру цих вимог, подана до суду першої інстанції. При цьому апеляційний суд керувався приписами статей 525, 526, 625, 672, 688, 712 Цивільного кодексу України, статті 232 Господарського кодексу України.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Публічне акціонерне товариство "Дизельний завод" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. В обґрунтування доводів касаційної скарги, скаржник вказує на помилковий висновок апеляційного суду щодо здійснення поставки товару на спірну суму на підставі договору. Також посилається на порушення апеляційним судом приписів статей 4 2 , 4 3 Господарського процесуального кодексу України щодо розгляду позову з урахуванням заяви позивача про збільшення вимог, з якою відповідач не був належним чином ознайомлений.

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 15.01.10 між ТОВ "Векта" (постачальник) та ВАТ "Дизельний завод", правонаступником якого є ПАТ "Дизельний завод", (покупець) укладено договір № 89м/2010, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити і передати у зумовлені строки у власність покупцю певну продукцію (товар) відповідно до специфікацій, зазначених у додатках, які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного договору (пункт 1.1. договору). Асортимент товару передбачається у специфікаціях до даного договору у додатках (пункт 3.1. договору). Покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною вказаною у рахунку-фактурі, погодженому у специфікаціях, зазначених у додатках до даного договору (пункт 6.1. договору). Відповідно до пункту 7.2. договору, першу партію товару сплачує покупець постачальнику на умовах попередньої оплати - 100%. Наступні партії товару - відстрочка розрахунку за домовленістю. В специфікації до договору від 01.08.11 сторони зазначили суму товару 697 440 грн., термін постачання товару - серпень-жовтень 2011 року, умови оплати - протягом 15 банківських днів після отримання кожної партії товару покупцем. В пункті 11.3. договору сторони погодили, що за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми неоплаченої вартості товару. Апеляційним судом також установлено, що на виконання умов договору поставки товару Товариство з обмеженою відповідальністю "Векта" поставило, а Публічне акціонерне товариство "Дизельний завод" отримало товар на загальну суму 208 395,36 грн., що підтверджується видатковими накладними: №РН-0000313 від 15.09.11, №РН-0000332 від 30.09.11, №РН-0000350 від 13.10.11, №РН-0000351 від 14.10.11. Установлено апеляційним судом і те, що відповідач свої зобов'язання за договором щодо оплати товару виконав частково, здійснивши 13.12.11 оплату в розмірі 30 000 грн., що підтверджується банківською випискою. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Векта" до Публічного акціонерного товариства "Дизельний завод" про стягнення 181 504,09 грн. основного боргу, 6 266,58 грн. пені та 2 432,87 грн. 3 % річних. Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до приписів частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, зокрема, з урахуванням, трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно з частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Установивши факт невиконання відповідачем зобов'язання з оплати отриманого за вищевказаним договором товару, апеляційний суд дійшов правомірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимоги про стягнення основного боргу в сумі 178 395,36 грн. та вимог про стягнення 6 266,58 грн. пені та 2 432,87 грн. 3 % річних. Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовуються встановленими апеляційним судом обставинами. Колегія суддів також зазначає, що скаржник в касаційній скарзі вказує і на питання, які стосуються оцінки доказів. Згідно з частиною другою статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дизельний завод" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.09.13 у справі № 904/2922/13 Господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Головуючий суддя: Т. Добролюбова

Судді: Т. Гоголь

В. Швець