Рішення

від 05.03.2009 по справі 15/36

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/36

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                                                Справа №

За позовом Дочірнього підприємства «Торгівельний дім «Анталекс-Пак», м. Донецьк,

до  Товариства з обмеженою відповідальністю фірма  «Літо»,  м. Луганськ, -  

про стягнення 11502 грн. 81 коп.

          Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судових засідань –Скоковій К.Л.,

в присутності представників сторін:

від позивача - Новіков К.В. –юрисконсульт, - довіреність №б/н від 18.02.09 року; Клименко О.М. –юрисконсульт, - довіреність №б/н від 18.02.09 року;

від відповідача –не з'явився, -

розглянувши матеріали справи, -

встановив:

          суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача:

           основного боргу у сумі 9663,70 грн., пені у сумі 1159,68 грн., 3% річних за користування чужими грошовими коштами –179,43 грн. та інфляційні нарахування у сумі 500,00 грн., а всього 11502,81 грн., які виникли станом на 29.12.08 року внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору постачання №153, укладеного між сторонами 04.12.07 року;  

          судових витрат: державного мита –115,03 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –118,00 грн.

          На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 20 лютого до 05 березня  2009 року –у зв'язку з неявкою відповідача.

          На підставі розпорядження голови господарського суду Луганської області Зубової Л.В. від 05.03.09 року у зв'язку з відпусткою судді Пономаренка Є.Ю. розгляд справи доручено судді Середі А.П.          

          У судовому засіданні, яке відбулося 05.03.09 року, представники позивача позов підтримали у повному обсязі та заявили клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст.4-4, 22 та 81-1 ГПК України, а тому його задоволено судом.

          Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не надав, до судового засідання не прибув, участь у ньому свого представника не забезпечив, про причини неявки до суду не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності до суду не спрямував, хоча належним чином поставлений до відома про дату, час та місце судового слухання.

Такого висновку суд дійшов з огляду на те, що на юридичну адресу відповідача (смт Слов'яносербськ, провул. Партизанський, 3 Луганської області, - що підтверджено довідкою державного реєстратора виконкому Луганської міської ради АВ №972052 від 16.02.09 року) ним 09.02.09 року за вих. №161 та 25.02.09 року за вих. №219 спрямовано ухвали суду про призначення справи до судового слухання.

Оператором поштового зв'язку надіслано до суду письмове повідомлення про вручення першого поштового відправлення уповноваженій особі відповідача, однак до судового засідання, призначеного на 20.02.09 року, він не прибув, без пояснення причин; повідомлення про вручення другого поштового відправлення станом на час розгляду спору по суті до суду не надійшло.

З огляду на викладене  суд вважає, що ним вжито належних заходів, спрямованих на доведення до відома відповідача  даних про дату, час та місце судового слухання.

Представники позивача не заперечили проти слухання спору по суті за відсутності відповідача.

З урахуванням викладеного, керуючись ч. 3 ст. 22, ст.ст.43 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе здійснити розгляд спору по суті за відсутності відповідача, - на підставі наявних у справі доказів.

 І. Заслухавши представників позивача, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов наступного.

1. 04.12.07 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець)  укладено договір №153, згідно якому постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а покупець  - прийняти та оплатити паперово-картонну продукцію (далі –товар), асортимент, кількість та ціна якої вказані у специфікаціях, що додаються до цього договору та є його невід»ємною частиною (п.1.1 договору).

Умови поставки та оплати окремої партії товару можуть узгоджуватися сторонами шляхом підписання окремих угод до договору. Асортимент, кількість та вартість кожної конкретної партії товару узгоджуються шляхом підписання специфікацій або додаткових угод, які є невід'ємною частиною договору (п.1.2.).

Покупець здійснює повну оплату ціни кожної поставленої партії товару (п.5.1). Оплата покупцем здійснюється впродовж 5-ти банківських днів з моменту отримання відповідної партії  шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п.5.2). Умови оплати можуть бути змінені шляхом посилання на це у специфікаціях або додаткових угодах, підписаних сторонами (п.5.3) Днем оплати відповідної партії товару вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця на поточний рахунок продавця (п.5.4).

У випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та договором (п.7.1). За невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань за договором покупець  зобов'язаний сплатити продавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, а також компенсувати втрати від інфляції (п.7.2). У випадку відмови  від отримання  та прийняття замовленої партії товару покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі вартості поставленого відповідно до його заявки та специфікації товару (п.7.3). Сплата неустойки не звільняє покупця від виконання грошових та інших зобов'язань за договором в натурі (п.7.4).

Усі спори у разі недосягнення згоди шляхом переговорів вирішуються  у господарському суді згідно визначеної законом підсудності (п.9.2).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2008 року (п.10.1) (а.с.32-35).

          На виконання умов договору постачальник відпустив  покупцеві товар на загальну суму 15713,70 грн., що підтверджується:

          видатковою накладною №ТД-0000485 від 15.04.08 року на відпуск 4000 шт. гофроящиків № 16 380*285*190 за ціною 1,375 грн. за 1 шт. на суму 6600,00 грн. (з ПДВ);

          видатковою накладною №ТД-0000553 від 06.05.08 року на відпуск 1500 шт. гофроящиків № 16 380*285*190 за ціною 1,4166667 грн. за 1 шт. на суму 2550,00 грн. (з ПДВ);

          видатковою накладною №ТД-0000583 від 13.05.08 року на відпуск 3861 шт. гофроящиків №16 380*285*190 за ціною 1,4166667 грн. за 1 шт. на суму 6563,70 грн. (з ПДВ);

          Кожна з них містить підпис уповноваженої покупцем особи про отримання, скріплений печаткою підприємства (а.с. 20-22).

          Позивач стверджує, що відповідач частково вжив заходів до сплати суми боргу у розмірі 6050,00 грн., однак станом на час звернення з позовом до суду залишок основного боргу склав 9663,70 грн., що підтверджується доданими до справи документальними доказами (а.с.23-31).

          Відповідач не спростував ці доводи позивача та не вжив заходів до погашення основного боргу, пені, 3% річних  та інфляційних нарахувань.

          З урахуванням наявних у справі доказів суд вважає, що станом на час розгляду цього спору його предметом є: основний борг у сумі 9663,70 грн., пеня - 1159,68 грн., інфляційні нарахування –500,00 грн. та 3% річних –179,43 грн., а всього 11502,81 грн.

          Розрахунки кожної складової боргу додано до справи.

          ІІ.Заслухавши представників позивача, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.             

            1.Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки  виникають  із  дій  осіб,  що передбачені актами цивільного законодавства,  а також із дій осіб, що  не  передбачені  цими  актами,  але  за  аналогією  породжують

цивільні права та обов'язки. Підставами   виникнення   цивільних  прав  та  обов'язків,

зокрема, є договори та інші правочини.

          Правочином є дія особи,  спрямована на набуття,  зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

          Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ).

          Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника   виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

          Закон –ст.525 ЦКУ – не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань.

          Згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

          Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

          Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до купівлі-продажу.

          Тобто відповідач, отримавши від позивача товар на вищезгадану суму, повинен був у визначений договором  строк оплатити їх вартість, однак зробив це не у повному обсязі.

          Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає  або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

          Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст.662 та 663 ЦКУ, - тобто передав відповідачу обумовлену договором кількість товару.

           Відповідач припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.

           Так, статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець    зобов'язаний    оплатити   товар   за   ціною, встановленою  у  договорі  купівлі-продажу,  або,  якщо  вона   не встановлена  у  договорі  і не може бути визначена виходячи з його умов,  - за ціною,  що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу,  а  також вчинити за свій рахунок дії,  які відповідно до договору,  актів цивільного законодавства або вимог,  що  звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

            Якщо  ціну  встановлено  залежно  від  ваги  товару,  вона визначається за вагою нетто, якщо інше  не  встановлено  договором купівлі-продажу.

            Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників,  що зумовлюють ціну  товару (собівартість,  затрати тощо),  але при цьому не визначено способу її перегляду,  ціна визначається виходячи  із  співвідношення  цих показників  на  момент  укладення  договору  і на момент передання товару.

           Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо  передання товару,   ціна   визначається   виходячи   із  співвідношення  цих показників на  момент  укладення  договору  і  на  день  передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором,  - на день,  визначений відповідно до статті 530  цього Кодексу.  

           Положення цієї    частини    про   визначення   ціни   товару застосовуються,  якщо  інше  не  встановлено   актами   цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

           Отримавши від позивача товар, відповідач повинен був дотримуватися як вимог вищецитованої статті, так і умов договору.

           Такий його обов'язок передбачено частинами 1 та 2 ст. 692 ЦКУ, якими встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття  товаророзпорядчих  документів   на   нього,   якщо договором  або  актами  цивільного  законодавства  не встановлений інший строк оплати товару.

           Покупець  зобов'язаний  сплатити  продавцеві  повну   ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

          З огляду на те, що відповідач не вчинив таких дій, позивач цілком правомірно скористався правилом частини 3 ст. 692 ЦКУ, в якій сказано, що у разі прострочення  оплати  товару  продавець  має  право вимагати  оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

          Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов'язань).

          Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням  умов,   визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

          Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

              Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

          Боржник,  який прострочив   виконання   зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки  і  за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

          З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів  наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

          Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки.

          Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

          Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає   стягненню   у  повному  розмірі,  незалежно  від відшкодування збитків.

           Договором може  бути  встановлено  обов'язок  відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.

          Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

          Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які   боржник   повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання. Пенею  є  неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання.

          При вирішенні питання про стягнення інфляційний нарахувань та 3% річних суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій  боржник   не   звільняється   від   відповідальності    за

неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

           Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.          

          Таким чином, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Що стосується судових витрат, то суд, керуючись ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України,  покладає  їх  на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведено до суду.

          На підставі викладеного, ст.ст. 11, 525, 526, 530, 560, 610-612, 614, 623, 655, 691 та 692 Цивільного кодексу України, ст.232 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34, 43,44, 47-1, частиною 2 ст. 49 та ст.ст.75, 82, 84, 85 ГПК України,  суд

в и р і ш и в :

          1.Позов задовольнити  у повному обсязі.    

         2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Літо», ідентифікаційний код 32065121, яке знаходиться за адресою: смт Слов'яносербськ, провул. Партизанський, 3 Луганської області, - на користь Дочірнього підприємства «Торгівельний дім  Анталекс-Пак», ідентифікаційний код 33005751, яке знаходиться за адресою: юридична: місто Донецьк, вул. Незалежності, 15, кв.115; поштова: місто Донецьк, вул. Університетська, 36-а, -  основний борг у сумі  9663 (дев'ять тисяч шістсот шістдесят три) грн. 70 коп., інфляційні нарахування у сумі  500 (п'ятсот) грн. 00 коп., 3% річних у сумі 179 (сто сімдесят дев'ять) грн. 43 коп., пеню у сумі 1159 (одна тисяча сто п'ятдесят дев'ять) грн. 68 коп., а також витрати по сплаті  державного мита у сумі 115 (сто п'ятнадцять) грн. 03 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118  (сто  вісімнадцять) грн. 00 коп.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 05.03.2009 року за згодою  представників позивача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

          Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду  у 10-денний термін з дня підписання.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано –  10 березня 2009 року.

Суддя                                                                                                А.П.Середа