Ухвала

від 19.06.2013 по справі 5019/1328/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26 А

УХВАЛА

"19" червня 2013 р. Справа № 5019/1328/11

Суддя Павленко Є.В., розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Племзавод" (далі - Товариство) про розстрочку виконання рішення господарського суду Рівненської області від 9 серпня 2011 року у справі № 5019/1328/11 за позовом заступника прокурора міста Рівного в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (далі - Кабмін), відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (далі - ВАТ "НАК "Украгролізинг") в особі відокремленого підрозділу - Рівненської філії Національної акціонерної компанії "Украгролізинг" (далі - Філія) до Товариства про стягнення заборгованості в сумі 293 498 грн. 99 коп.,

за участі представників:

Кабміну: Фінчук Г.Р. за дов. від 3 січня 2013 року,

ВАТ "НАК "Украгролізинг": Куляши О.І. за дов. від 14 січня 2013 року № 14/20-74-13,

Товариства: не з'явився,

прокуратури: Герасимчук Ю.М. за посв. від 20 жовтня 2012 року № 010595,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2011 року заступник прокурора міста Рівного звернувся до господарського суду Рівненської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Кабміну та ВАТ "НАК "Украгролізинг" в особі Філії про стягнення з Товариства заборгованості за договором фінансового лізингу від 1 квітня 2009 року № 17-09-92 бфл/143 в сумі 293 498 грн. 99 коп., з яких: 196 409 грн. 06 коп. - основний борг, 3 187 грн. 42 коп. - пеня, 92 263 грн. 04 коп. - штраф, 3% річних у розмірі 666 грн. 11 коп., 973 грн. 36 коп. - інфляційні втрати.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 9 серпня 2011 року у даній справі (суддя Павлюк І.Ю.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства на користь ВАТ "НАК "Украгролізинг" в особі Філії 196 409 грн. 06 коп. основного боргу, 3 187 грн. 42 коп. пені, 3% річних у розмірі 666 грн. 11 коп. та 973 грн. 36 коп. інфляційних втрат. Крім того, з відповідача в доход Державного бюджету України було стягнуто 2 012 грн. 36 коп. державного мита та 161 грн. 81 коп. витрат на послуги по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

22 серпня 2011 року на виконання вищезазначеного рішення були видані відповідні накази.

10 червня 2013 року через канцелярію господарського суду Рівненської області надійшла заява Товариства від 3 червня 2013 року про розстрочку виконання вищезазначеного рішення згідно запропонованого відповідачем графіку його виконання з 16 липня 2013 року по 16 листопада 2016 року.

Відповідно до пункту 3.9.1. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, враховуючи факт обрання судді Мамченко Ю.А. суддею Рівненського апеляційного господарського суду, та на підставі пунктів 3.1.12-3.1.13 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, розпорядженням виконуючого обов'язки керівника апарату господарського суду Рівненської області від 10 червня 2013 року № 01-07/133/2013 було призначено повторний автоматичний розподіл справи № 5019/1328/11, за результатами якого дану справу передано на розгляд судді Павленку Є.В.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 11 червня 2013 року зазначена заява Товариства була прийнята до розгляду суддею Павленком Є.В. та призначена до слухання в судовому засіданні на 19 червня 2013 року.

У судовому засіданні 19 червня 2013 року представники позивачів та прокуратури просили відмовити Товариству у задоволенні заяви про розстрочку виконання прийнятого у даній справі рішення, оскільки заявником не було надано жодних доказів, які б підтверджували наявність підстав, що ускладнюють виконання вищезазначеного рішення або роблять таке виконання неможливим.

Товариство про дату, час та місце розгляду заяви було повідомлене належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення відповідних поштових відправлень (а.с. 89, 91), проте явку свого повноважного представника у судове засідання не забезпечило, будь-яких заяв чи клопотань про відкладення розгляду заяви на адресу суд не направило.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивачів та прокуратури, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява відповідача про розстрочку виконання судового рішення, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні з огляду на наступне.

Згідно з вимогами частини 2 статті 6, частини 2 статті 19, пункту 1 частини 3 статті 129 Конституції України, суд здійснює надані йому повноваження виключно на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Відповідно до статті 121 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання. Про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" передбачено, що при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до статті 351 ЦПК України і статті 121 ГПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Наведеними нормами встановлено, що розстрочення (відстрочення) виконання рішення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.

Відтак, саме на заявника в контексті приписів статей 4-3, 33 ГПК України покладається обов'язок доведення існування відповідних підстав, тоді як стягувач, у разі наявності заперечень, має навести докази, що спростовують обставини, на які посилається заявник.

Водночас у своїй заяві відповідач посилався на складну ситуацію в агропромисловому комплексі, а також на те, що в зв'язку з накладенням органами Державної виконавчої служби арешту на рахунки та майно підприємства останнє позбавлене можливості належним чином здійснювати свою господарську діяльність. Вказані обставини можуть призвести до повного блокування процесу господарювання даної юридичної особи. У той же час заявник зазначив, що Товариство проводить часткове погашення існуючої заборгованості та сплачує ВАТ "НАК "Украгролізинг" чергові платежі.

Проте в обґрунтування наведених обставин заявником не було надано жодних доказів, які б підтверджували наявність підстав, що ускладнюють виконання вищезазначеного рішення або роблять таке виконання неможливим.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України. За приписами статті 115 ГПК України рішення господарського суду, що набрали законної сили, виконуються у порядку, встановленому цим Кодексом і Законом України "Про виконавче провадження".

Слід також враховувати, що за змістом частини 1 статті 229 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за невиконання грошового зобов'язання боржник несе відповідальність, якщо таке виконання стало неможливим внаслідок його винних дій чи бездіяльності, а не внаслідок дії непереборної сили, випадку тощо. Відповідальність боржника означає можливість стягнення за рахунок майна боржника суми невиконаного грошового зобов'язання. Тобто боржник може бути звільнений від відповідальності за невиконання своїх договірних зобов'язань лише в силу об'єктивних факторів.

Окрім того, частина 2 статті 218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 617 ЦК України, статті 218 ГК України не вважається винятковим випадком, зокрема, недодержання своїх зобов'язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язань, відсутність у боржника необхідних коштів.

В силу приписів статті 96 ЦК України юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Таким чином, наведені відповідачем обставини не свідчать про неможливість або ускладнення виконання рішення господарського суду Рівненської області від 9 серпня 2011 року у справі № 5019/1328/11, і не є винятковими в розумінні статті 121 ГПК України. Ці обставини лише вказують на те, що примусове виконання даного судового рішення може негативно вплинути на фінансовий стан відповідача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 25 квітня 2012 року у справі № 2/97.

Крім того, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, суд зобов'язаний враховувати інтереси не лише боржника, а й стягувача.

Разом з тим ВАТ "НАК "Украгролізинг" також є суб'єктом господарювання, відноситься до державного сектору економіки, здійснює підприємницьку діяльність та зобов'язане оплачувати роботу своїх працівників. Відтак, розстрочення виконання вказаного судового рішення також може істотно погіршити його фінансовий стан.

Приписами частини 1 статті 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з вимогами статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оскільки відповідач не довів належними та допустимими доказами наявності правових підстав, з якими закон пов'язує можливість розстрочки виконання прийнятого у даній справі судового рішення, у задоволенні його заяви слід відмовити.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "Племзавод" у задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення господарського суду Рівненської області від 9 серпня 2011 року у справі № 5019/1328/11 за позовом заступника прокурора міста Рівного в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" в особі відокремленого підрозділу - Рівненської філії Національної акціонерної компанії "Украгролізинг" до товариства з обмеженою відповідальністю "Племзавод" про стягнення заборгованості в сумі 293 498 грн. 99 коп.

Суддя Є.В. Павленко