Постанова

від 10.03.2009 по справі 6/6-09

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

6/6-09

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2009 року                                                                                       Справа№  6/6-09

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого                    Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів:             Джихур О.В., Лисенко О.М.

при секретарі: Геворгян Е.М.

за участю представників сторін:  

позивача –  Голуб Андрій Володимирович, довіреність № б/н  від 03.03.09;

відповідача –  Кітченков Микола Олександрович, довіреність № б/н  від 08.01.09;

розглянувши у відкритому судовому засіданні          апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Майстер-Профі-Україна” м.Дніпропетровськ

на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2009 року                                    

у справі № 6/6-09                             

за позовом  підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Євро Фінанс ЛТД”, м.Київ

до  товариства з обмеженою відповідальністю “Майстер-Профі-Україна”, м.Дніпропетровськ

про  стягнення 3 771 892 грн. 60 коп.  

          За згодою представників сторін, присутніх в судовому засіданні, було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).   

ВСТАНОВИВ:

          Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2009р. (суддя Коваленко О.О.) по справі № 6/6-09 за позовом підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Євро Фінанс ЛТД”, м.Київ (далі –підприємство з ІІ у формі ТОВ “Євро Фінанс ЛТД”) до товариства з обмеженою відповідальністю “Майстер-Профі-Україна”, м.Дніпропетровськ (далі –ТОВ “Майстер-Профі-Україна”) про стягнення 3 771 892 грн. 60 коп. було вжито заходи по забезпеченню позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачеві та знаходяться на його поточному рахунку № 26005060147774 в КБ “Приватбанк” або будь-яких інших рахунках, виявлених Державною виконавчою службою при виконанні ухвали про забезпечення позову, в сумі 3797510 грн. 00 коп.

          Вищевказану ухвалу господарського суду Дніпропетровської області мотивовано тим, що невжиття таких заходів може утруднити або зробити неможливим виконання рішення по справі; в якості норм процесуального права зазначену ухвалу місцевого господарського суду мотивовано ст.ст.66, 67 ГПК України.

          Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, його оскаржує відповідач по справі –ТОВ “Майстер-Профі-Україна”, м.Дніпропетровськ, посилається на порушення господарським судом норм процесуального права, неповного дослідження господарським судом всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема:

          - господарським судом порушено вимоги ст.43 ГПК України, п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976р. № 11 “Про судове рішення” щодо вимог до судового рішення;

          - господарським судом не взято до уваги, що безпосередньо позивач не виконує умови договору, по якому виник спір –не погоджує проектну документацію і в односторонньому порядку намагається розірвати договір;

          - господарським судом не надано належної правової оцінки тому, що вжиття заходів по забезпеченню позову здійснюється за заявою, а не за клопотанням сторони у справі, чим порушено вимоги, викладені в листі Вищого господарського суду України від 12.12.2006р. № 01-8/2776;

          - господарським судом не прийнято до уваги, що заявник жодним доказом не обґрунтував відповідно до ст.33 ГПК України причини звернення із заявою про забезпечення позову;

          - господарським судом безпідставно накладено арешт на рахунки відповідача, що суперечить вимогам, викладеним в Роз'ясненні Вищого господарського суду України від 23.08.1994р. № 02-5/611;

          - крім цього, господарським судом при прийнятті оскаржуваної ухвали порушено вимоги ст.41 Конституції України, ст.ст.2, 48 Закону України “Про власність”.

          У відзиві на апеляційну скаргу позивач по справі –підприємство з ІІ у формі ТОВ “Євро Фінанс ЛТД” м.Київ –проти її задоволення заперечував, посилаючись на відповідність оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду вимогам закону, матеріалам, обставинам справи.

          Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, заслухавши представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржувану ухвалу слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Отже, ні ст.66 ГПК України, ні розділ Х Господарського процесуального кодексу України не регламентують обов'язковість розгляду заяви про вжиття заходів по забезпеченню позову в судовому засіданні або з обов'язковим викликом учасників судового процесу.

Таким чином, умовою застосування заходів по забезпеченню позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми), які є у відповідача на момент подання позову, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення господарського суду, тобто існує реальна загроза неможливості або утруднення виконання рішення суду.

Статтею 67 ГПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на грошові суми, що належать відповідачеві, про що судом виноситься ухвала.

З матеріалів справи, прохальної частини позовної заяви, поданої до суду 26.12.2008р., вбачається, що позивач просив господарський суд:

- розірвати договір № 40 від 10.07.2008р., укладений між сторонами;

- стягнути з відповідача на користь позивача 3 313 462 грн. 60 коп. оплаченого в порядку передоплати авансу, а також 458 430 грн. 00 коп. штрафних санкцій, витрати п держмиту та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В якості норм матеріального права позивач обґрунтовував свої вимоги ст.ст.188, 193, 230, 232 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 526, 529 ЦК України (а.с.3-5). При цьому позивач посилався  на факт перерахування відповідачеві 3 313 462 грн. 60 коп. авансу по платіжному дорученню  № 724 від 02.07.2008р. (а.с.9 –оригінал платіжного доручення) згідно договору № 40 від 10.06.2008р., зобов'язання по якому не виконані відповідачем до теперішнього часу, в встановлений договором № 40 строк (п.4.1 договору). Також на підставі п.6.2 р.6 договору № 40 позивач просив господарський суд стягнути пеню за прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань.

22.01.2009р. позивач звернувся до господарського суду з клопотанням про вжиття заходів по забезпеченню позову (а.с.19-20).

З оскаржуваної ухвали господарського суду, наданої для огляду в судовому засіданні позивачем постанови про арешт коштів боржника від 16.02.2009р. Самарського відділу ДВС Дніпропетровського міського управління юстиції (ксерокопію залучено до справи) вбачається, що арешт було накладено, зокрема, згідно з резолютивною частиною ухвали господарського суду від 27.01.2009р. на грошові кошти в межах суми 3 797 510 грн. 60 коп., тобто в межах позовних вимог на певні рахунки відповідача. Тобто, посилання скаржника на арешт усіх рахунків підприємства не підтверджується жодним доказом в розумінні ст.ст.32, 33, 36 ГПК України, тоді як ухвалою господарського суду від 27.01.2009р. накладено арешт на грошові кошти в межах визначеної суми позовних вимог, що не суперечить вимогам закону, зокрема, ст.ст.66, 67 ГПК України, і фактично на рахунках відповідача акумулюється сума грошових коштів –3 797 510 грн. 60 коп.   

Посилання скаржника на порушення господарським судом норм процесуального права, зокрема, на те, що позивачем не було подано заяву в порядку ст.ст.66-67 ГПК України, а подано до господарського суду клопотання не приймаються в силу вимог ч.2 ст.104 ГПК України.

Отже, між конкретним, обраним судом за власною ініціативою, заходом по забезпеченню позову та предметом спору існує певний зв'язок, обсяг грошових коштів, які знаходяться в обороті відповідача, а також ймовірність утруднення виконання рішення господарського суду, останній дійшов до правильного та обґрунтованого висновку щодо застосування відповідно до ст.ст.66-67 ГПК України заходів по забезпеченню позову саме в спосіб, передбачений оскаржуваною ухвалою господарського суду.  

Враховуючи викладене, правові підстави щодо зміни або скасування ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2009р. по цій справі відсутні.  

Керуючись ст.ст.99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

          Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2009р. по справі № 6/6-09 –залишити без змін; апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Майстер-Профі-Україна” м.Дніпропетровськ –залишити без задоволення.

          Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд в місячний строк.

Головуючий                                                                                                    О.М. Виноградник

Судді                                                                                                               О.В. Джихур

                                                                                                    О.М.Лисенко

Дата виготовлення в повному обсязі 13.03.2009р.