Постанова

від 12.06.2013 по справі 922/929/13-г

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2013 р. Справа № 922/929/13-г

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І. , суддя Плужник О.В. , суддя Істоміна О.А.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився.

відповідача - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1606 Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 07.05.13 р. у справі № 922/929/13-г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастербіч Сістем", м. Донецьк

до Приватного підприємства "Компанія кольорової поліграфії "Україна-Юнь-Чень", м. Харків

про стягнення 19674,36 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мастербіч Сістем" звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача - Приватного підприємства "Компанія кольорової поліграфії "Україна-Юнь-Чень" 17880,02 грн. основного боргу, 1262,66 грн. пені, 316,88 грн. 3% річних та судові витрати у розмірі 1720,50 грн. Обґрунтовуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 51Х від 08.06.2011 р.

15.04.2013 року позивач звернувся до господарського суду Харківської області з заявою про збільшення розміру позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача 17880,02 грн. основного боргу, 1333,67 грн. пені, 339,07 грн. суми 3% річних, яка судом прийнята до розгляду.

07.05.2013 року позивач звернувся до господарського суду Харківської області з заявою про збільшення розміру позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача 17880,02 грн. основного боргу, 1333,67 грн. пені, 461,45 грн. 3% річних, яка також прийнята судом як така, що подана відповідно до ст. 22 ГПК України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 07.05.2013 року у справі № 922/929/13-г позов задоволено частково, стягнуто з Приватного підприємства "Компанія кольорової поліграфії "Україна-Юнь-Чень" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастербіч Сістем" 17880,02 грн. основної заборгованості, 1333,67 грн. пені, 447,48 грн. 3% річних та 1720,50 грн. судового збору, в частині позову щодо стягнення 13,97 гривень 3% річних відмовлено.

Рішення мотивоване з посиланням на законність та обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог, з тих підстав, що відповідач не надав суду жодного доказу, який б спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі та ін.

Відповідач із вказаним рішенням господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 07.05.2013 р. у справі № 922/929/13-г про стягнення з приватного підприємства "Компанія кольорової поліграфії Україна - Юнь - Чень" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастербіч Сістем" 17880,02 грн. основної заборгованості, 1333,67 грн. пені, 447,48 грн. 3% річних та 1720,50 грн. судового збору скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастербіч Сістем" до Приватного підприємства "Компанія кольорової поліграфії Україна - Юнь Чень" про стягнення основної заборгованості, пені та 3% річних відмовити в повному обсязі, з мотивів та підстав, зазначених в апеляційній скарзі.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, з мотивів викладених у відзиві та ін.

06.06.2013 р. від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з участю 10.06.2013 р. його уповноваженого представника Веретун Наталії Ігорівни в іншому судовому засіданні у Харківському апеляційному адміністративному суді.

Позивач та відповідач у призначене судове засідання не з'явились.

Колегія суддів, розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, вважає, що у задоволенні клопотання слід відмовити, оскільки чинне законодавство не обмежує представника відповідача у виборі кола осіб, які можуть представляти його інтереси в суді, а відповідачем не надано належних доказів неможливості призначити іншого представника для участі у справі у разі, якщо відповідач вважає обов'язковою участь свого представника у судовому засіданні (колегія суддів зазначає, що явка представників сторін у судове засідання апеляційного господарського суду не була визнана обов'язковою). До того ж, матеріали справи містять довіреності на іншого представника відповідача Голубкіну Дар'ю Валентинівну (т. 2 а. с. 132, т. 3 а. с 31), яка приймала участь у суді першої інстанції.

Враховуючи факт належного повідомлення позивача та відповідача про час та місце розгляду апеляційної скарги, та те, що норми ст. 38 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, судова колегія вважає, що судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Неявка в судове засідання представника позивача та відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, 08.06.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мастербіч Сістем" (постачальник) та Приватним підприємством "Компанія кольорової поліграфії "Україна-Юнь-Чень" (покупець) укладено договір поставки № 51Х.

Відповідно до умов договору, постачальник зобов'язався у встановлені строки поставити та передати у власність покупця товар (суперконцентрат), а покупець зобов'язався своєчасно прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1.3. договору, підставою для виникнення зобов'язань щодо поставки товару є підписана сторонами специфікація, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 2.1. договору, одиниця вимірювання та кількість кожної окремої партії товару встановлюється сторонами у специфікації. Загальна кількість поставленого за договором товару встановлюється шляхом складення кількості товару, який було фактично відвантажено відповідно до накладних.

Відповідно до п. 5.3. договору, повна оплата партії товару за договором здійснюється покупцем на протязі 14 календарних днів з моменту отримання відповідної партії товару від постачальника.

Відповідно до п. 9.2. договору, за порушення строків оплати товару покупець сплачує на користь постачальника пеню від суми невиконаних грошових зобов'язань в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в цей період, за кожен день прострочення.

На виконання умов договору, між сторонами складено та підписані специфікації (т. 1 а. с. 45, 49, 53, 57, 62, 67, 72, 80, 85, 89, 93, 97, 101, 105, 110, 115, 122, 126, 134, 139, 144): специфікація № 1 від 10.06.11 р. на суму 1 350,00 грн.; специфікація № 2 від 08.07.11 р. на суму 5 539,99 грн.; специфікація № 3 від 11.07.11 р. на суму 3 300,00 грн.; специфікація № 4 від 14.07.11 р. на суму 25 459,97 грн.; специфікація № 5 від 19.07.11 р. на суму 6 600,00 грн.; специфікація № 6 від 20.07.11 р. на суму 18 697,48 грн.; специфікація № 7 від 25.07.11 р. на суму 9 900,00 грн.; специфікація № 8 від 08.08.11 р. на суму 2 688,00 грн.; специфікація № 9 від 26.09.11 р. на суму 2 400,00 грн.; специфікація № 10 від 11.10.11 р. на суму 4 800,00 грн.; специфікація № 12 від 07.11.11 р. на суму 825,00грн.; специфікація № 13 від 30.11.11 р. на суму 9 900,00 грн.; специфікація № 14 від 06.02.12 р. на суму 33 000,00 грн.; специфікація № 15 від 15.03.12 р. на суму 396,80 грн.; специфікація № 16 від 06.04.12 р. на суму 36 500,04 грн.; специфікація № 17 від 05.06.12 р. на суму 32 850,04 грн.; специфікація № 18 від 14.06.12 р. на суму 36 500,04 грн.; специфікація № 19 від 25.07.12 р. на суму 850,00 грн.; специфікація № 20 від 31.07.12 р. на суму 2 000,00 грн.; специфікація № 21 від 13.08.12 р. на суму 3 000,00 грн., в яких узгоджено найменування товару, його кількість та вартість.

На підставі вищезазначених специфікацій позивач поставив на адресу відповідача товар, факт поставки товару підтверджується видатковими накладними (т. 1 а. с. 44, 48, 52, 56, 61, 66, 71, 79, 84, 88, 92, 96, 100, 104, 109, 114, 121, 125, 133, 138, 143): видатковою накладною № МС-0001695 від 10.06.11 р. на суму 1 350,00 грн. у тому числі ПДВ 225,00 грн., видатковою накладною № МС-0002077 від 08.07.11 р. на суму 5 539,99 грн. у тому числі ПДВ 923,33 грн., видатковою накладною № МС-0002095 від 11.07.11 р. на суму 3 300,00 грн. у тому числі ПДВ 550,00 грн., видатковою накладною № МС-0002142 від 14.07.11 р. на суму 25 459,97 грн. у тому числі ПДВ 4243,33 грн., видатковою накладною № МС-0002218 від 19.07.11 р. на суму 6 600,00 грн. у тому числі ПДВ 1100,00 грн., видатковою накладною № МС-0002223 від 20.07.11 р. на суму 18 697,48 грн. у тому числі ПДВ 3116,25 грн., видатковою накладною № МС-0002297 від 25.07.11 р. на суму 9 900,00 грн. у тому числі ПДВ 1650,00 грн., видатковою накладною № МС-0002502 від 08.08.11 р. на суму 2 688,00 грн. у тому числі ПДВ 448,00 грн., видатковою накладною № МС-0003222 від 26.09.11 р. на суму 2 400,00 грн. у тому числі ПДВ 400,00 грн., видатковою накладною № МС-0003464 від 11.10.11 р. на суму 4 800,00 грн. у тому числі ПДВ 800,00 грн., видатковою накладною № МС-0003727 від 28.10.11р. на суму 9 600,00 грн. у тому числі ПДВ 1600,00 грн., видатковою накладною № МС-0003857 від 07.11.11 р. на суму 825,00 грн. у тому числі ПДВ 137,50 грн., видатковою накладною № МС-0004194 від 30.11.11 р. на суму 9 900,00 грн. у тому числі ПДВ 1650,00 грн., видатковою накладною № МС-0000398 від 06.02.12 р. на суму 33 000,00 грн. у тому числі ПДВ 5500,00 грн., видатковою накладною № МС-0000885 від 15.03.12 р. на суму 396,80 грн. у тому числі ПДВ 66,13 грн., видатковою накладною № МС-0001235 від 06.04.12 р. на суму 36 500,04 грн. у тому числі ПДВ 6083,34 грн., видатковою накладною № МС-0002060 від 05.06.12 р. на суму 32 850,04 грн. у тому числі ПДВ 5475,01 грн., видатковою накладною № МС-0002205 від 14.06.12 р. на суму 36 500,04 грн. у тому числі ПДВ 6083,34 грн., видатковою накладною № МС-0002824 від 25.07.12 р. на суму 850,00 грн. у тому числі ПДВ 141,67 грн., видатковою накладною № МС-0002921 від 31.07.12 р. на суму 2 000,00 грн. у тому числі ПДВ 333,33 грн., видатковою накладною № МС-0003092 від 13.08.12 р. на суму 3 000,00 грн. у тому числі ПДВ 500,00 грн., які підписані сторонами.

Позивач зазначає, що відповідач частково здійснив оплату отриманого товару, що підтверджується платіжними дорученнями (т. 2 а. с. 41-59).

З метою досудового врегулювання спору позивачем направлено на адресу відповідача претензію № 256 від 20.11.2012 р. (т. 1 а. с. 167-168) про сплату виниклої заборгованості, претензія відповідачем отримана, що підтверджується повідомленням про вручення, яке долучено до матеріалів справи, однак відповідач претензію залишив без задоволення.

У зв'язку з порушенням умов договору позивач нарахував відповідачу пеню згідно з умовою п. 9.3. договору та 3 % річних.

Зазначені обставини стали підставою звернення позивача з позовом по даній справі.

В процесі розгляду справи у суді першої інстанції позивач двічі збільшував свої позовні вимоги, а саме: 15.04.2013 р. звернувся з заявою про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій, просив суд стягнути з відповідача 17880,02 грн. основного боргу, 1333,67 грн. пені, 339,07 грн. 3% річних; 07.05.2013 року звернувся з заявою про збільшення розміру позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача 17880,02 грн. основного боргу, 1333,67 грн. пені, 461,45 грн. 3% річних, вищезазначені вимоги позивача прийняті судом, які такі, що заявлені відповідно до вимог ст. 22 ГПК України.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що відповідач не надав суду жодного доказів, які б спростовували наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі та ін.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь -які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ст. ст. 626-629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до вимог ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналогічна норма міститься в ст. 265 ГК України, згідно з якою за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Таким чином договір № 51Х від 08.06.2011 р. за своєю юридичною природою є договором поставки.

Пунктом 1-2 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог , відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

В ст. 1 цього Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Кожною стороною (підприємством), що брала участь у здійсненні господарської операції, мають бути отримані первинні документи для записів у регістрах бухгалтерського обліку, інформація в яких ідентично засвідчує зміст господарської операції. Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Як свідчать матеріали справи, позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними (т. 1 а. с. 44, 48, 52, 56, 61, 66, 71, 79, 84, 88, 92, 96, 100, 104, 109, 114, 121, 125, 133, 138, 143).

Таким чином, позивач свої зобов'язання виконав перед відповідачем щодо поставки товару.

Відповідач в свою чергу отримав товар через уповноважених представників, довіреності яких містяться у матеріалах справи.

Проте, покупець (відповідач) порушив умови п. 5.3. договору, не у повному обсязі дотримував строки оплати товару, що підтверджується копіями банківських виписок (т. 2 а. с. 41-59), які здійснені з порушенням встановлених договором строків оплати товару.

Отже, факт отримання відповідачем товару підтверджується матеріалами справи.

Стосовно посилань відповідача на те, що позивачем порушені умови договору (п. 2.2.) щодо надання покупцеві разом з товаром товаросупровідних документів на підтвердження якості товару, не може прийматися до уваги, оскільки у відносинах між сторонами мало місце отримання покупцем товару постачальника партіями.

Крім того, позивач зазначає, що разом з кожною партією товару відповідачеві передані товаросупровідні документи та паспорта якості товару.

При цьому, доказів приймання неякісного товару відповідач не надав, прийняв його без заперечень та без зауважень щодо якості.

Згідно з ст. 666 ЦК України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. При цьому, відповідач не надав доказів звернення до позивача про відсутність таких документів, строк для передання документів відповідач також не встановлював.

Щодо посилань відповідача на неналежну якість отриманого товару, колегія суддів зазначає про наступне:

Статтею 674 ЦК України передбачено, що відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 268 ГК України, якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

Згідно з п. 1 „Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю", затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.66 р. № 7 (далі за текстом -Інструкція П-7), ця Інструкція застосовується в усіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, Основними та Особливими умовами постачання або іншими обов'язковими для сторін правилами не встановлений інший порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю.

Відповідно до п. 16 Інструкції, при виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, що надійшла, тари або упаковки вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам), договору або даним, зазначеним у маркуванні і супровідних документах, що засвідчують якість продукції, одержувач призупиняє подальшу прийомку продукції і складає акт, в якому вказує кількість оглянутої продукції і характер виявлених при прийманні дефектів.

Відповідно до п. 2.4. договору, у разі поставки товару неналежної якості або товару, який не відповідає умовам договору, постачальник зобов'язується за свій рахунок у термін до 20 днів з моменту складання акта про неналежну якість товару / невідповідності товару умовам договору замінити такий товар відповідним. Виклик уповноваженого представника поставщика для складання акту про неналежну якість товару / невідповідності товару умовам договору є обов'язковим.

Доказів виклику уповноваженого представника позивача (постачальника) або зупинення приймання товару відповідачем до матеріалів справи не надано, актів приймання по кількості та якості, відповідачем також не надано.

Наявна у матеріалах справи факсимільна копія акту № 293 від 14.09.2012 р. не може вважатися належним доказом, оскільки складена за відсутністю представника ТОВ «Мастербіч Сістем». Крім того, отримана позивачем після спливу чотиримісячного строку, встановленого договором та законодавством.

Відповідно до п. 2.5. договору, претензії відносно якості та кількості товару можуть бути пред'явлені на протязі 10 календарних днів з моменту його отримання. За закінченням цього строку, товар вважається прийнятим за відсутністю претензій по кількості та якості.

Поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків, в т ч. поведінка (конклюдентні дії) відповідача щодо прийняття товару.

Крім того, акт звірки взаєморозрахунків (т. 1 а. с. 170) за період з 01.10.2012 р. по 31.12.2012 р., який підписаний бухгалтерами сторін та скріплений печатками відображає дані про заборгованість у сумі 17880,02 грн., які відповідачем не спростовані.

Таким чином, враховуючи, що позивачем надані суду всі необхідні докази на підтвердження своїх вимог, суд першої інстанції правомірно вважав позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 17880,02 грн. заборгованості обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, відповідач допустив порушення зобов'язання, оскільки не виконав його в повному обсязі у строк, встановлений договором і ці факти не заперечує.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 9.2. спірного договору, за порушення строків оплати товару покупець сплачує на користь постачальника пеню від суми невиконаних грошових зобов'язань в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в цей період, за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками господарського суду про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача - 1333,67 грн. пені, 447,48 грн. 3 % річних від простроченої суми.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення з огляду на задоволення позову та з посиланням на ст. 49 ГПК України зазначив про розподіл судових витрат, та стягнув з відповідача на користь позивача 1720,50 грн. судового збору.

З урахуванням викладеного, суд визнає доводи відповідача позбавленими фактичного та правового обґрунтування, а так само такими, що не відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у зв'язку з ненаданням всупереч вимогам ст. 33 ГПК України доказів в підтвердження обставин, на існуванні яких наполягає відповідач.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Харківської області від 07.05.13 р. по справі № 922/929/13-г прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та чинного законодавства.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області від 07.05.13 р. у справі № 922/929/13-г залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 13.06.2013 р.

Головуючий суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.

Суддя Істоміна О.А.