Постанова

від 06.08.2013 по справі 922/929/13-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2013 року Справа № 922/929/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Гоголь Т.Г., Рогач Л.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного підприємства "Компанія кольорової поліграфії "Україна-Юнь-Чень" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 10.06.2013 року у справі№ 922/929/13-г Господарського суду Харківської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Мастербіч Сістем" доПриватного підприємства "Компанія кольорової поліграфії "Україна-Юнь-Чень" простягнення 19674,36 грн. за участю представників: позивачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно) відповідачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мастербіч Сістем" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 17880,02 грн. заборгованості за поставлену продукцію, 1262,66 грн. пені, 316,88 грн. 3% річних, посилаючись на невиконання відповідачем зобов'язання щодо оплати товару за договором поставки відповідно до умов цього договору, та на положення статей 526, 530, 625, 694 Цивільного кодексу України. Заявами від 03.04.2013 року та від 29.04.2012 року (т.2, а.с.136-138, т.3, а.с.28-30) позивач збільшив позовні вимоги та просив стягнути 17880,02 грн. заборгованості за поставлену продукцію, 1333,67 грн. пені, 461,45 грн. 3% річних.

Відповідач відхилив позов, зазначивши про неповну відповідність переданого позивачем товару вимогам щодо якості та цільовому використанню, виявлення прихованих недоліків товару після закінчення процесу виготовлення продукції з цього товару, невиконання позивачем обов'язку передати разом з товаром товаросупровідні документи на підтвердження його якості, що зумовлює право відповідача зупинити виконання зустрічного обов'язку чи відмовитися від його виконання.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 07.05.2013 року (суддя Аріт К.В.) позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 17880,02 грн. заборгованості за поставлену продукцію, 1333,67 грн. пені, 447,48 грн. 3% річних та 1720,50 грн. судового збору; в частині позову про стягнення 13,97 грн. 3% річних відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.06.2013 року (судді: Пушай В.І., Плужник О.В., Істоміна О.А.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з огляду на відповідність вимогам чинного законодавства та обставинам справи; доводи апеляційної скарги відхилено, як необґрунтовані.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, Приватне підприємство "Компанія кольорової поліграфії "Україна-Юнь-Чень" подало до Вищого господарського суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, прийнявши нове рішення про відмову в позові в повному обсязі. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення господарськими судами статей 4-2, 4-3, 33, 34, 43, пункту 7 частини 1 статті 105 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з незастосуванням ними частини 4 статті 268 Господарського кодексу України, статей 538, 692 Цивільного кодексу України; судами не досліджено матеріали справи, не надано належної правової оцінки доводам відповідача та наданим ним доказам порушення зобов'язання позивачем; суд першої інстанції за власною ініціативою змінив вимоги позивача, що не було враховано судом апеляційної інстанції; апеляційний суд унеможливив реалізацію процесуальних прав відповідача, яким заявлялося клопотання про відкладення розгляду справи.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу відхилив її доводи, зазначивши про законність та обґрунтованість судових рішень.

Сторони не скористалися правом на участь їх представників у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Як встановлено господарським судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 08.06.2011 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Мастербіч Сістем" (постачальник) та Приватним підприємством "Компанія кольорової поліграфії "Україна-Юнь-Чень" (покупець) укладено договір поставки № 51Х, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався у встановлені строки поставити та передати у власність покупця товар (суперконцентрат), а покупець зобов'язався своєчасно прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до пунктів 1.3., 2.1. договору підставою для виникнення зобов'язань щодо поставки товару є підписана сторонами специфікація, яка є невід'ємною частиною цього договору; одиниця вимірювання та кількість кожної окремої партії товару встановлюється сторонами у специфікації. Загальна кількість поставленого за договором товару встановлюється шляхом складення кількості товару, який було фактично відвантажено відповідно до накладних.

Пунктом 2.2. договору передбачено надання покупцеві разом з товаром товаросупровідних документів на підтвердження якості товару, а саме паспорт якості, копія висновку санітарно-епідеміологічної експертизи, а також інші документи, передбачені законодавством. Претензії щодо якості та кількості товару можуть бути пред'явлені на протязі 10 календарних днів з моменту його отримання; за закінченням цього строку товар вважається прийнятим за відсутністю претензій по кількості та якості (пункт 2.5 договору).

За пунктом 5.3. договору повна оплата партії товару за договором здійснюється покупцем на протязі 14 календарних днів з моменту отримання відповідної партії товару від постачальника. Відповідно до пункту 9.2. договору за порушення строків оплати товару покупець сплачує на користь постачальника пеню від суми невиконаних грошових зобов'язань в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в цей період, за кожен день прострочення.

Також судами встановлено, що на виконання умов договору сторонами складено та підписано специфікації: № 1 від 10.06.2011 року на суму 1350,00 грн.; № 2 від 08.07.2011 року на суму 5539,99 грн.; № 3 від 11.07.2011 року на суму 3300,00 грн.; № 4 від 14.07.2011 року на суму 25459,97 грн.; № 5 від 19.07.2011 року на суму 6600,00 грн.; № 6 від 20.07.2011 року на суму 18697,48 грн.; № 7 від 25.07.2011 року на суму 9900,00 грн.; № 8 від 08.08.2011 року на суму 2688,00 грн.; № 9 від 26.09.2011 року на суму 2400,00 грн.; № 10 від 11.10.2011 року на суму 4800,00 грн.; № 12 від 07.11.2011 року на суму 825,00грн.; № 13 від 30.11.2011 року на суму 9900,00 грн.; № 14 від 06.02.2012 року на суму 33000,00 грн.; № 15 від 15.03.2012 року на суму 396,80 грн.; № 16 від 06.04.2012 року на суму 36500,04 грн.; № 17 від 05.06.2012 року на суму 32850,04 грн.; № 18 від 14.06.2012 року на суму 36500,04 грн.; № 19 від 25.07.2012 року на суму 850,00 грн.; № 20 від 31.07.2012 року на суму 2000,00 грн.; № 21 від 13.08.2012 року на суму 3000,00 грн., де узгоджено найменування товару, його кількість та вартість.

На підставі вищезазначених специфікацій позивач поставив на адресу відповідача товар за видатковими накладними: № МС-0001695 від 10.06.2011 року на суму 1350,00 грн., у тому числі ПДВ 225,00 грн., № МС-0002077 від 08.07.2011 року на суму 5539,99 грн., у тому числі ПДВ 923,33 грн., № МС-0002095 від 11.07.2011 року на суму 3300,00 грн., у тому числі ПДВ 550,00 грн., № МС-0002142 від 14.07.2011 року на суму 25459,97 грн., у тому числі ПДВ 4243,33 грн., № МС-0002218 від 19.07.2011 року на суму 6600,00 грн., у тому числі ПДВ 1100,00 грн., № МС-0002223 від 20.07.2011 року на суму 18697,48 грн., у тому числі ПДВ 3116,25 грн., № МС-0002297 від 25.07.2011 року на суму 9900,00 грн., у тому числі ПДВ 1650,00 грн., № МС-0002502 від 08.08.2011 року на суму 2688,00 грн., у тому числі ПДВ 448,00 грн., № МС-0003222 від 26.09.2011 року на суму 2400,00 грн., у тому числі ПДВ 400,00 грн., № МС-0003464 від 11.10.2011 року на суму 4800,00 грн., у тому числі ПДВ 800,00 грн., № МС-0003727 від 28.10.2011 року на суму 9600,00 грн., у тому числі ПДВ 1600,00 грн., № МС-0003857 від 07.11.2011 року на суму 825,00 грн., у тому числі ПДВ 137,50 грн., № МС-0004194 від 30.11.2011 року на суму 9900,00 грн., у тому числі ПДВ 1650,00 грн., № МС-0000398 від 06.02.2012 року на суму 33000,00 грн., у тому числі ПДВ 5500,00 грн., № МС-0000885 від 15.03.2012 року на суму 396,80 грн., у тому числі ПДВ 66,13 грн., № МС-0001235 від 06.04.2012 року на суму 36500,04 грн., у тому числі ПДВ 6083,34 грн., № МС-0002060 від 05.06.2012 року на суму 32850,04 грн., у тому числі ПДВ 5475,01 грн., № МС-0002205 від 14.06.2012 року на суму 36500,04 грн., у тому числі ПДВ 6083,34 грн., № МС-0002824 від 25.07.2012 року на суму 850,00 грн., у тому числі ПДВ 141,67 грн., № МС-0002921 від 31.07.2012 року на суму 2000,00 грн., у тому числі ПДВ 333,33 грн., № МС-0003092 від 13.08.2012 року на суму 3000,00 грн., у тому числі ПДВ 500,00 грн.; накладні підписані уповноваженими представниками відповідача, довіреності яких містяться у матеріалах справи.

За наданим позивачем розрахунком, відповідач несвоєчасно та неповно здійснював оплату переданого йому товару, в зв'язку з чим станом на час звернення з позовом заборгованість відповідача за прийнятий та неповернутий товар становила 17880,02 грн.; розмір та строки здійсненої оплати підтверджуються копіями платіжних доручень, що містяться в матеріалах справи. Відповідна сума заборгованості відповідача підтверджена сторонами в підписаному ними та скріпленому печатками акті звірки взаєморозрахунків за період з 01.10.2012 року по 31.12.2012 року.

З метою досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача претензію № 256 від 20.11.2012 року про сплату заборгованості; претензія відповідачем отримана, що підтверджується повідомленням про вручення, долученим до матеріалів справи, однак залишена без задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з доведеності позивачем належними та допустимими доказами фактичних обставин справи щодо виконання ним договірного зобов'язання відповідно до умов договору та положень чинного законодавства; розглянувши заперечення відповідача, суди відхилили їх, як не підтверджені документально належним чином.

Відповідно до вимог статей 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж Кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 цього Кодексу, тобто, із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 175, статті 193 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку; суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судами попередніх інстанцій визначено, що за своєю правовою природою укладений сторонами договір відповідає договору поставки згідно з визначенням, що міститься у статті 265 Господарського кодексу України. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Одностороння відмова від зобов'язання чи одностороння зміна його умов не допускаються, крім випадків, передбачених договором чи законом, зокрема, у випадках порушення зобов'язання; такі випадки повинні підтверджуватися належними доказами, складеними та оформленими відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Статтею 1 цього Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Кожною стороною (підприємством), що брала участь у здійсненні господарської операції, мають бути отримані первинні документи для записів у регістрах бухгалтерського обліку, інформація в яких ідентично засвідчує зміст господарської операції. Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Також згідно з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1994 року, господарські операції господарюючих суб'єктів фіксуються та підтверджуються первинними документами, складеними та оформленими відповідно до вимог зазначеного Положення; первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, від імені якого складено документ, назва документа, дата та місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі), посади, підписи та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та складання первинного документу; первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто, перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів (пункти 2.4 та 2.15 вказаного Положення).

Згідно зі статтею 662 цього Кодексу продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Також статтею 666 цього Кодексу передбачено, що у разі, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання; якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Згідно з пунктом 1 „Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю", затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 року № 7 (далі за текстом -Інструкція П-7), ця Інструкція застосовується в усіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, Основними та Особливими умовами постачання або іншими обов'язковими для сторін правилами не встановлений інший порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю.

За приписами абзацу г) пункту 2 Інструкції П-7, підприємство-постачальник повинно забезпечити своєчасне відправлення одержувачу документів, що засвідчують якість та комплектність продукції, що, за загальним правилом, відсилаються разом з продукцією, якщо інше не передбачено обов'язковими для сторін правилами чи умовами договору. Разом з тим пунктом 14 Інструкції П-7 встановлено, що у разі відсутності супровідних документів, що засвідчують якість та комплектність продукції, чи деяких з них приймання продукції не зупиняється, натомість, у такому випадку складається акт із зазначенням відсутніх документів.

Посилаючись на ненадання позивачем необхідних товаросупровідних документів, відповідач залишив поза увагою, що загальний порядок виконання постачальником зобов'язань за договором поставки передбачає надання продавцем документів, що стосуються товару, разом з товаром; при цьому відсутність необхідних товаросупровідних документів підлягає фіксації при прийнятті товару складання відповідного засвідчувального документа (акта).

Також судами вмотивовано відхилено доводи відповідача щодо виявлених ним прихованих недоліків поставленого товару, як такі, що також не підтверджуються належним чином документально. Так, відповідно до пунктів 9, 33 Інструкції П-7 акт про приховані недоліки товару складається на протязі п'яти днів з моменту виявлення недоліків у порядку, передбаченому зазначеною Інструкцією, якщо інше не передбачено іншими обов'язковими правилами чи договором; документи, на які посилається відповідач, вказаним вимогам не відповідають, а будь-яких інших правил, що регулюють порядок складання акта про приховані недоліки у спірних правовідносинах, відповідач не навів.

Судами вірно зазначено, що належне виконання позивачем своїх договірних зобов'язань перед відповідачем щодо поставки товару підтверджено документами, складеними відповідно до наведених вище положень; натомість відповідач, в порушення статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України, не надав складених під час приймання товару документів, що зазначали б про відсутність необхідних товаросупровідних документів, чи належно оформлених документів про приховані недоліки товару.

Відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 17880,02 грн. заборгованості є доведеним та підлягають задоволенню.

Згідно зі статтями 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до пункту 9.2. спірного договору, за порушення строків оплати товару покупець сплачує на користь постачальника пеню від суми невиконаних грошових зобов'язань в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в цей період, за кожен день прострочення.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, висновки господарських судів про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені та 3 % річних від простроченої суми є законними та обґрунтованими.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно та об'єктивно розглянули у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізували спірні правовідносини, правильно застосували норми матеріального та процесуального права, що їх регулюють.

Доводи скаржника про порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права суперечать дійсним обставинам справи та приписам чинного законодавства, не спростовують обґрунтованих висновків судів, фактично зводяться до переоцінки обставин, належно та повно встановлених судами та не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України; підстав для скасування законних та обґрунтованих судових рішень не вбачається.

Керуючись статтями 43, 111 7 , пунктом 1 статті 111 9 , статтями 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Компанія кольорової поліграфії "Україна-Юнь-Чень" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.06.2013 року у справі № 922/929/13-г Господарського суду Харківської області та рішення Господарського суду Харківської області від 07.05.2013 року залишити без змін.

Головуючий Т. Дроботова

Судді: Т. Гоголь

Л. Рогач