Постанова

від 19.06.2013 по справі 910/4419/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2013 р. Справа№ 910/4419/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Сухового В.Г.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Кац О.В.,

представники сторін у судове засідання не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова аграрна компанія»

на рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2013 року

у справі №910/4419/13 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВІВАС 7», м. Харків,

до товариства з обмеженою відповідальністю

«Торгова аграрна компанія», м. Київ,

про стягнення 95556,28 грн., -

ВСТАНОВИВ:

В березні 2013 року ТОВ «ВІВАС 7» (далі - позивач) подало до господарського суду міста Києва з позов до ТОВ «Торгова аграрна компанія» (далі - відповідач) про стягнення 95556,28 грн. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на наявність у відповідача простроченої заборгованості перед ним згідно договору поставки від 22.06.2012 року №22.

10.04.2013 року позивачем в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу було подано суду заяву про зміну позовних вимог в сторону їх збільшення, яку судом прийнято до розгляду. В заяві позивач просив суд стягнути з відповідача 87407,28 грн. основного боргу, 262,00 грн. інфляційних нарахувань, 1745,75 грн. 3% річних, 6627,19 грн. пені та судові витрати.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.05.2013 року у справі №910/4419/13 позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з ТОВ «Торгова аграрна компанія» на користь ТОВ «ВІВАС 7» заборгованість у розмірі 87407,28 грн., пеню у розмірі 6627,19 грн., 3% річних у розмірі 1745,75 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1920,87 грн. При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку про наявність у відповідача простроченої заборгованості перед позивачем згідно договору поставки від 22.06.2012 року №22, а також про правомірність нарахування позивачем на суму боргу відповідача пені та 3% річних. Одночасно, суд першої інстанції відмовив в задоволенні позову про стягнення інфляційних втрат, оскільки за вказаний позивачем період прострочення відповідача сукупний індекс інфляції не перевищив 100,00%.

Не погодившись із вказаним рішенням, ТОВ «Торгова аграрна компанія» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2013 року у справі №910/4419/13 в частині стягнення 5,27 грн. судового збору та прийняти нове рішення. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що судом першої інстанції невірно розраховано суму судового збору, яка підлягає відшкодуванню позивачеві за рахунок відповідача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2013 року у справі №910/4419/13 апеляційну скаргу ТОВ «Торгова аграрна компанія» на рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2013 року у справі №910/4419/13 прийнято до провадження та призначено її розгляд на 19.06.2013 року.

В судове засідання 19.06.2013 року представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили. Сторони про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає частковому скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 22.06.2012 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено договір поставки №22 (далі - договір), згідно умов якого позивач зобов'язувався передати у власність відповідача, а відповідач прийняти і оплатити нафтопродукти (продукція) у порядку і на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 1.2. договору кількість, номенклатура, ціна, терміни оплати та умови поставки продукції визначаються в рахунках-фактурах, виставлених на кожну партію товару, які є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України та п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України та п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до ч. 1. ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріали справи свідчать, що позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000126 від 10.08.2012 року на загальну суму 87407,28 грн. Вказана накладна підписана представниками сторін без зауважень або застережень, містить відтиски печаток сторін. При цьому, відповідачем факт отримання товару за вказаною накладною не заперечується, а також підтверджується довіреністю від 09.08.2012 року №578.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що постачання продукції здійснюється на умовах 100% (сто відсоткової) передплати покупцем, якщо інше не передбачене у додаткових угодах до договору.

Відповідачем не надано суду доказів в порядку ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження здійснення розрахунку з позивачем за отриману від нього продукцію, а тому висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 87407,28 грн. боргу колегія суддів вважає законним та обґрунтованим.

У зв'язку з простроченням відповідачем строків оплати отриманої продукції, позивачем нараховано на суму боргу відповідача 6627,19 грн. пені, 262,00 грн. інфляційних нарахувань та 1745,75 грн. 3% річних.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України). Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно до п. 5.2. договору у разі порушення покупцем строків оплати поставленої продукції і транспортних витрат, передбачених відповідним додатком до договору, постачальник має право вимагати від покупця сплати пені в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання перед позивачем, а також положення наведених норм законодавства України та умови укладеного між сторонами спору договору, колегія суддів дійшла до висновку про правомірність стягнення судом першої інстанції з відповідача на користь позивача 6627,19 грн. пені та 1745,75 грн. 3% річних. При цьому, судом апеляційної інстанції перевірено розрахунки пені та 3% річних, здійснені позивачем та прийняті місцевим господарським судом, та встановлено їх арифметичну правильність.

Одночасно, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позову в частині стягнення 262,00 грн. інфляційних нарахувань, оскільки за вказаний позивачем період прострочення відповідача сукупний індекс інфляції не перевищив 100,00%, тобто знецінення грошових коштів не відбулось.

Поряд із тим, колегією суддів встановлено, що місцевим господарським судом невірно розраховано суму судового збору, яка підлягає відшкодуванню позивачеві за рахунок відповідача, з огляду на наступне.

Згідно пп. 1) п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду, зокрема, 1) позовної заяви майнового характеру сплачується 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вже зазначалось, рішенням господарського суду міста Києва від 15.05.2013 року у справі №910/4419/13 присуджено до стягнення з ТОВ «Торгова аграрна компанія» на користь ТОВ «ВІВАС 7» заборгованість у розмірі 87407,28 грн., пеню у розмірі 6627,19 грн., 3% річних у розмірі 1745,75 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1920,87 грн.

Загальна сума стягнення становить 95780,22 грн. Відтак, сума судового збору, яка підлягає відшкодуванню позивачеві за рахунок відповідача, повинна розраховуватись пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з урахуванням положень пп. 1) п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», сума судового збору, яка підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача за подання останнім позову у даній справі становить: 95780,22 грн. х 2% = 1915,60 грн.

Судом першої інстанції присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача судовий збір за подання позову у даній справі в сумі 1920,87 грн., що на 5,27 грн. більше, що є порушенням ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відтак, рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2013 року у справі №910/4419/13 в частині стягнення 5,27 грн. судового збору підлягає скасуванню. В решті оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін.

Враховуючи зазначене, колегія суддів скасовує рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2013 року у справі №910/4419/13 в частині стягнення 5,27 грн. судового збору.

Керуючись статями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова аграрна компанія» на рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2013 року у справі №910/4419/13 задовольнити повністю.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2013 року у справі №910/4419/13 в частині стягнення 5,27 грн. судового збору скасувати.

3. В решті рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2013 року у справі №910/4419/13 залишити без змін.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ВІВАС 7» (61034, м. Харків, вул. Наріманова, буд. 6, код ЄДРПОУ 35070134) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова аграрна компанія» (04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12, код ЄДРПОУ 37469662) 0,06 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Господарському суду міста Києва видати наказ.

6. Справу повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Агрикова О.В.

Судді Суховий В.Г.

Чорногуз М.Г.