Постанова

від 17.06.2013 по справі 5011-39/17887-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2013 р. Справа№ 5011-39/17887-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коршун Н.М.

суддів: Алданової С.О.

Пашкіної С.А.

за участю представників:

Від позивача: Мошкіна Н.Л. - представник за довіреністю,

Від відповідача: Авраменко О.В. - представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІ ЛЮКС"

на рішення Господарського суду м. Києва від 01.04.2013 року

у справі № 5011-39/17887-2012 (головуючий суддя: Стасюк С.В., судді:

Картавцева Ю.В., Полякова К.В. )

за позовом Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія

"Укррічфлот" в особі Чернігівської філії Публічного

акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІ ЛЮКС"

про стягнення 90 777,94 грн.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2012 року Публічне акціонерне товариство "Судноплавна компанія "Укррічфлот" в особі Чернігівської філії Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІ ЛЮКС" про стягнення 90 777,94 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору підряду № 19 від 10.10.2007 року щодо оплати виконаних позивачем робіт.

18.02.2013 року від представника відповідача до суду першої інстанції надійшла заява про застосування строків позовної давності.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 01.04.2013 року у справі № 5011-39/17887-2012 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, як таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що позивачем не надано до матеріалів справи кошторису.

Крім того, апелянт стверджує про те, що позивачем не надано Акту приймання-передачі судна.

Також, апелянт вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти її вимог заперечує та просить суд залишити її без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.10.2007 року між Акціонерною судноплавною компанією "Укррічфлот" в особі філії Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" "Чернігівський суднобудівний-судноремонтний завод" (найменування яких було змінено на Публічне акціонерне товариство "Судноплавна компанія "Укррічфлот" в особі Чернігівської філії Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот") (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Профі Люкс" (Замовник) було укладено Договір № 19, за умовами якого Замовник (відповідач) передає та зобов'язується оплатити, а Виконавець (позивач) приймає на себе виконання робіт по ремонту та переобладнанню н/с 2544 - надалі Судно.

Відповідно до п. 2.1 Договору попередня договірна вартість ремонту визначається згідно зведеної калькуляції кошторису та складає з урахуванням ПДВ 576 968,50 грн.

Пунктом 2.2. Договору сторони передбачили, що вартість ремонту Судна, що вказана в п. 2.1 цього Договору, може бути змінена з урахуванням уточнених, виявлених та виключених під час дефекації робіт. Вартість, обсяги та номенклатура цих робіт узгоджується сторонами додатковою угодою до Договору.

Встановлено, що в подальшому загальна вартість робіт Договору змінювалась згідно Додаткових угод до Договору № 1 від 28.12.2007 p., № 2 від 03.06.2008 p., № 3 від 11.08.2008 р. та № 4 від 01.10.2008 p., № 4 від 01.10.2008 p., які були визначені сторонами невід'ємними частинами Договору, за редакцією останньої загальна вартість робіт склала 2 397 997,94 грн.

Згідно з п. 3.1 Договору Замовник (відповідач) сплачує вартість ремонту на поточний рахунок Виконавця (позивача) у наступному порядку:

- протягом 5 діб з моменту підписання договору - аванс у розмірі 50 % вартості договору;

- решта суми перераховується по узгодженому сторонами графіку платежів.

Пунктом 8.1 Договору сторони встановили, що даний Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до моменту його остаточного виконання.

Як свідчать матеріали справи, позивач на виконання умов Договору виконав ремонтні роботи в повному обсязі на загальну суму 2 397 997,94 грн. що підтверджується актами здачі-приймання робіт, які підписані та скріплені печатками сторін, а саме:

Акт № 1 здачі-приймання робіт від 31.01.2008 р. на суму 317 101,19 грн.;

Акт № 2 здачі-приймання робіт від 29.02.2008 р. на суму 376 395,22 грн.;

Акт № 4 здачі-приймання робіт від 31.03. 2008 р. на суму 71 855,60 грн.;

Акт № 8 здачі-приймання робіт від 24.04.2008 р. на суму 333 470,67 грн.;

Акт № 11 здачі-приймання робіт від 26.06.2008 р. на суму 161 009,70 грн.;

Акт № 12 здачі-приймання робіт від 23.07.2008 р. на суму 380 138,26 грн.;

Акт № 13 здачі-приймання робіт від 28.08.2008 р. на суму 330 452,51 грн.;

Акт № 9 здачі-приймання робіт від 29.09.2008 р. на суму 196 306,48 грн.;

Акт № 7 здачі-приймання робіт від.31.10.2008 р. на суму 197 249,70 грн.;

Акт № 10 здачі-приймання робіт від 17.11.2008 р. на суму 34 018,61 грн.

Однак, матеріали справи свідчать про те, що відповідач за виконані позивачем ремонтні роботи розрахувався частково, сплативши позивачу грошові кошти в загальній сумі 2 307 220,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями:

№ 2 від 05.03.2007 p. на суму 20 000,00 грн.,

№ 5 від 02.11.2007 p. на суму 200 000,00 грн.,

№ 7 від 14.11.2007 p. на суму 90 000,00 грн.,

№ 8 від 17.12.2007 p. на суму 105 000,00 грн.,

№ 1 від 25.01.2008 p. на суму 110 000,00 грн.,

№ 6 від 13.02.2008 p. на суму 200 000,00 грн.,

№ 8 від 31.03.2008 p. на суму 50 000,00 грн.,

№ 9 від 21.05.2008 p. на суму 300 000,00 грн.,

№ 10 від 17.06.2008 p. на суму 50 000,00 грн.,

№ 11 від 27.06.2008 p. на суму 100 000,00 грн.,

№ 12 від 17.07.2008 p. на суму 100 000,00 грн.,

№ 13 від 21.07.2008 p. на суму 300 000,00 грн.,

№ 14 від 21.08.2008 p. на суму 281 220,00 грн.,

№ 15 від 21.08.2008 p. на суму 81 000,00 грн.,

№ 24 від 14.11.2008 р. на суму 320 000,00 грн. (надалі разом - платіжні доручення).

Як пояснив позивач, відповідачем 20 000,00 грн. за платіжним дорученням № 2 від 05.03.2007 p. були перераховані помилково, проте за подальшою домовленістю сторін були направлені на погашення заборгованості відповідача за Договором.

Враховуючи зазначене вище, за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 907 77,94 грн.

Як передбачено ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 526 ЦК України.

В силу ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

За приписами ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

В силу ст. 846 ЦК України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Частиною 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи те, що остаточний строк виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати робіт за Договором умовами Договору не був встановлений, позивач, керуючись ч. 2 ст. 530 ЦК України, направив відповідачу лист-вимогу № 17-01-21 від 11.06.2012 р. щодо погашення заборгованості за Договором в сумі 90 777,94 грн. у строк до 30.06.2012 р., що підтверджується фіскальними чеками № 0857, № 0858 від 11.06.2012 р. з описами вкладення у цінний лист, який був отриманий відповідачем 13.06.2012 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 49-56).

Однак, докази сплати зазначеної заборгованості в матеріалах справи не містяться.

Як свідчать матеріали справи, 09.10.2012 р. позивач направляв відповідачу претензію № 17-01-37 щодо погашення заборгованості за Договором в сумі 90 777,94 грн.

Проте, докази реагування на зазначену претензію в матеріалах справи відсутні.

Судова колегія не приймає до уваги посилання апелянта на те, що Договір і додаткові угоди до нього, якими збільшено вартість робіт за Договором, з боку відповідача підписані різними особами, а акти виконаних робіт підписані головним інженером товариства Юрківським В.І. за відсутності доказів, що підтверджують його повноваження, враховуючи наступне.

Встановлено, що Додаткові угоди № 2, 3, 4 до Договору підписані з боку відповідача із зазначенням прізвища Мельникової Л.Г., проте фактично наявний на них підпис відрізняється від підпису Мельникової Л.Г. на Договорі та Додатковій угоді № 1 до нього. Судом також встановлено, що підписи на Додаткових угодах № 2, 3, 4 до Договору скріплені печаткою відповідача.

За приписами ч. 1 ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Частиною 2 ст. 241 ЦК України передбачено, що наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Відповідно до п. 9.2 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12 березня 1999 року № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними", (чинні станом на час винесення рішення у даній справі), наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.).

Враховуючи вказані вище норми, навіть якщо правочин і вчинений представником юридичної особи з перевищенням повноважень, він створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки такого підприємства у разі наступного схвалення правочину такою юридичною особою.

Судовою колегією встановлено, що відповідачем неодноразово вчинялися дії, а саме в період після підписання зазначених додаткових угод продовжив прийняття виконаних позивачем робіт з урахуванням їх збільшеної вартості, що підтверджується актами здачі-приймання робіт № 11 від 26.06.2008 р., № 12 від 23.07.2008 р., № 13 від 28.08.2008 р., № 9 від 29.09.2008 р., № 7 від.31.10.2008 р., № 10 від 17.11.2008 р. Крім того, відповідач в період після підписання зазначених додаткових угод здійснював платежі позивачу на підставі Договору з урахуванням його збільшеної вартості, що підтверджується платіжними дорученнями № 10 від 17.06.2008 p., № 11 від 27.06.2008 p., № 12 від 17.07.2008 p., № 13 від 21.07.2008 p., що свідчать про наступне їх схвалення.

Крім того, судова колегія приходить до висновку про те, що посилання апелянта на те, що позивачем не було надано кошторису, не заслуговують на увагу, оскільки матеріали справи свідчать про те, що Додаткові угоди до договору містять номери кошторисів, відповідно до яких повинні були проводитись роботи, а також містять загальну вартість робіт за кошторисами (а.с.13-16).

Стосовно доводів апелянта про те, що позивачем не надано Акту приймання-передачі судна, представник відповідача у судовому засіданні суду апеляційної інстанції пояснив, що судно фактично передано позивачем відповідачу, але не за Актом приймання-передачі судна, судова колегія вважає не обґрунтованими вказані вище посилання апелянта з огляду на те, що відповідачу фактично було передано судно після здійснення позивачем робіт, передбачених договором.

Судова колегія відхиляє посилання апелянта на те, що позивачем пропущено строк позовної давності, з огляду на наступне.

За приписами ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

В силу абз. 2 ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання; якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Відповідно до п. 26 Інформаційного листа Вищого господарський суду України від 07.04.2008 р. № 01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" (чинний станом на час винесення рішення у даній справі), під пільговим строком у розумінні абзацу другого частини п'ятої статті 261 ЦК України слід розуміти строк, протягом якого боржник після пред'явлення йому вимоги в порядку частини другої статті 530 ЦК України повинен виконати свій обов'язок.

Як вже було встановлено вище, позивач пред'явив відповідачу лист-вимогу № 17-01-21 від 11.06.2012 р. про сплату заборгованості за Договором в сумі 90 777,94 грн., відповідно до якого відповідачеві був наданий строк до 30.06.2012 р. для сплати заборгованості ("пільговий строк" у розумінні абзацу другого частини п'ятої статті 261 ЦК України).

Таким чином, перебіг позовної давності у спірному випадку розпочався зі спливом наданого відповідачеві "пільгового строку" для виконання вимоги про сплату заборгованості за Договором в сумі 90 777,94 грн., з 01.07.2012 р.

Враховуючи зазначене, судова колегія приходить до висновку про те, що позивач звернувся з позовом до суду в межах загального строку позовної давності, встановленого ст. 257 ЦК України.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 90 777,94 грн. заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи встановлені вище обставини, судова колегія дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення місцевого господарського суду, яким позов задоволено, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судом першої інстанції вірно покладено судовий збір за подання позовної заяви в порядку ст. 49 ГПК України на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІ ЛЮКС" на рішення Господарського суду м. Києва від 01.04.2013 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 01.04.2013 року у справі № 5011-39/17887-2012 - без змін.

3. Матеріали справи № 5011-39/17887-2012 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Коршун Н.М.

Судді Алданова С.О.

Пашкіна С.А.