Постанова

від 19.06.2013 по справі 50/214

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2013 року Справа № 50/214

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Остапенка М.І. (головуючого),

Гончарука П.А. (доповідача),

Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Стокмастер" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21 лютого 2013 року у справі № 50/214 за позовом військового прокурора Дарницького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України до державного підприємства МВС України "Спецсервіс", товариства з обмеженою відповідальністю "Ідеальна Лінія", за участю третіх осіб: військової частини 3030, товариства з обмеженою відповідальністю "Стокмастер", про визнання недійсним договору, -

Встановив:

У липні 2008 року військовий прокурор Дарницького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до державного підприємства МВС України "Спецсервіс", товариства з обмеженою відповідальністю "Ідеальна Лінія" про визнання недійсним з моменту укладення договору від 29 грудня 2004 року купівлі-продажу майнового комплексу, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 67, укладеного відповідачами, посилаючись на те, що даний договір суперечить вимогам чинного законодавства.

Ухвалами господарського суду м. Києва від 26 серпня 2008 року та від 21 листопада 2008 року до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору залучено військову частину 3030 і товариство з обмеженою відповідальністю "Стокмастер".

Рішенням господарського суду м. Києва від 18 грудня 2012 року позов задоволено. Визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу майнового комплексу військових містечок № 181/1 та № 181/2 по вул. Бориспільській, 67, у м. Києві, від 29 грудня 2004 року, укладений між відповідачами. Стягнуто з відповідачів в дохід державного бюджету судові витрати.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21 лютого 2013 року рішення місцевого суду скасовано частково. Позов, заявлений до державного підприємства МВС України "Спецсервіс", задоволено. Визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу майнового комплексу військових містечок № 181/1 та № 181/2 по вул. Бориспільській, 67, у м. Києві, від 29 грудня 2004 року, укладений між відповідачами. Стягнуто з державного підприємства МВС України "Спецсервіс" в дохід державного бюджету судові витрати. Провадження у справі в частині позовних вимог, заявлених до товариства з обмеженою відповідальністю "Ідеальна Лінія", припинено.

У касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Стокмастер", посилаючись на порушення та неправильне застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постановлені у справі судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, військової частини 3030, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом першої інстанції, Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 214-р. від 12 квітня 2002 року затверджено перелік нерухомого військового майна внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, яке пропонується до відчуження.

Згідно з додатком № 1 від 13 січня 2003 року, затвердженим Урядовим комітетом з питань оборони, оборонно-промислового комплексу та правоохоронної діяльності Кабінету Міністрів України, військові містечка № 181/2 та № 181/1, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 67, внесені до переліку на відчуження.

Головним управлінням внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, як комітентом, і державним підприємством Міністерства внутрішніх справ України "Спецсервіс", як комісіонером, укладено договір комісії про порядок реалізації нерухомого військового майна № 317/2 (3/21/1-59Д), який підписано комісіонером 4 червня 2004 року, а комітентом - 7 липня 2004 року, за умовами якого комітент доручає, а комісіонер бере на себе зобов'язання за комісійну винагороду вчинити в інтересах комітента і за рахунок останнього від свого імені угоду з третьою особою на реалізацію нерухомого військового майна, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 67, військові містечка № 181/2 та № 181/1.

29 грудня 2004 року державне підприємство Міністерства внутрішніх справ України "Спецсервіс", як продавець, уклав з товариством з обмеженою відповідальністю "Ідеальна Лінія", як покупцем, договір купівлі-продажу майнового комплексу, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 67, військові містечка № 181/2 та № 181/1, нотаріально посвідчений 11 квітня 2005 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Забігайло Л.П. під реєстровим номером 2411.

Рішенням господарського суду м. Києва від 18 липня 2007 року у справі № 6/533 договір комісії № 3/21/1-59Д від 6 липня 2004 року визнано недійсним з моменту його укладення, в зв'язку з чим військовий прокурор звернувся з позовом у справі № 50/214 про визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу від 29 грудня 2004 року, посилаючись на те, що цей договір суперечить вимогам ст. 203 Цивільного кодексу України.

Розглядаючи позовні вимоги по суті, господарський суд першої інстанції встановив, що майно, яке є предметом договору купівлі-продажу від 29 грудня 2004 року, належить до державної власності, знаходиться на балансі військової частини 3030 на підставі Свідоцтва про право власності серії САА № 181884, виданого згідно з наказом Головного управління комунальної власності в м. Києві № 875-В від 7 липня 2004 року і зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 9 липня 2004 року за реєстровим № 960з.

Отже, порядок відчуження та реалізація такого майна повинні здійснюватися відповідно до вимог, встановлених в Положенні про порядок відчуження та реалізації військового майна, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 1919 від 28 грудня 2000 року.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 грудня 2000 року № 481-p повноваження на реалізацію на внутрішньому ринку надлишкового військового майна внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ надано державному підприємству Міністерства внутрішніх справ України "Спецсервіс".

Підписуючи договір купівлі-продажу від 29 грудня 2004 року, продавець порушив вимоги Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна, не врегулювавши відносини з військовою частиною 3030, яка володіє спірним майном, оскільки продавець, для реалізації військового майна, зобов'язаний був належним чином укласти відповідну угоду з власником цього майна.

Разом з тим, Головне управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України не мало передбачених чинним законодавством повноважень на укладення договору комісії № 317/2(3/21/1-59Д) з державним підприємством Міністерства внутрішніх справ України "Спецсервіс" на реалізацію військового майна, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 67, а державне підприємство Міністерства внутрішніх справ України "Спецсервіс", в свою чергу, не мало права укладати в інтересах Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України угоду на реалізацію нерухомого військового майна, оскільки договір комісії був чинним до 6 жовтня 2004 року, тоді як договір купівлі-продажу майнового комплексу підписаний сторонами 29 грудня 2004 року.

При цьому, в переліку, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2002 року № 214-р "Про затвердження переліку нерухомого військового майна внутрішніх військ МВС, яке пропонується до відчуження", нерухоме майно, відчужене на підставі спірного договору купівлі-продажу, відсутнє. Проте, рішенням Урядового комітету з питань оборони, оборонно-промислового комплексу та правоохоронної діяльності від 28 травня 2004 року, погодженим з Міністром економіки та з питань європейської інтеграції, затверджено додатковий перелік № 3 нерухомого військового майна внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, що може бути відчужене, до якого, зокрема, включене майно, що є предметом договору купівлі-продажу від 29 грудня 2004 року.

Крім того, на підставі договору купівлі-продажу нерухоме військове майно було відчужене за значно нижчою ціною, ніж та, яка визначена у звіті суб'єкта оціночної діяльності. Вказаний звіт був складений без отримання даних від уповноваженого органу щодо залишкової вартості такого майна і не був рецензований у встановленому чинним законодавством порядку, що, в свою чергу, свідчить про порушення сторонами договору купівлі-продажу обов'язкових вимог законодавства в частині визначення ціни військового майна, яке є предметом договору.

Встановивши зазначене, керуючись нормами ст.ст. 203, 215, 236, 628, 655, 656, 706 Цивільного кодексу України, Законів України "Про правовий режим майна в Збройних Силах України", "Про оборону України", "Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України", господарський суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі, зважаючи на їх доведеність матеріалами справи, та визнання договору купівлі-продажу від 29 грудня 2004 року недійсним з моменту його укладення.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, господарський суд другої інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги, заявлені до державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Спецсервіс", підлягають задоволенню. При цьому, за результатами перегляду справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що спірний договір укладено з порушенням вимог ст. 203 Цивільного кодексу України, оскільки державне підприємство Міністерства внутрішніх справ України "Спецсервіс", як продавець за договором, не мало достатнього обсягу цивільної дієздатності для його укладення, а зміст договору в частині визначення його ціни не відповідає вимогам цивільного законодавства.

Разом з тим, апеляційний суд частково скасував рішення у справі та на підставі п. 6 ч. 1, ст. 80 Господарського процесуального кодексу України припинив провадження у справі в частині позовних вимог, заявлених до товариства з обмеженою відповідальністю "Ідеальна Лінія", оскільки згідно витягів з ЄДРПОУ, що містяться в матеріалах справи, товариство з обмеженою відповідальністю "Ідеальна Лінія" припинило свою діяльність як юридична особа та було вилучено з ЄДРПОУ ще до моменту звернення прокуратури з позовом до суду.

Вказані висновки апеляційного господарського суду є законними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам і наявним матеріалам справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постанови апеляційної інстанції у справі не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Стокмастер" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 21 лютого 2013 року у справі № 50/214 - без змін.

Головуючий Остапенко М.І.

Судді Гончарук П.А.

Стратієнко Л.В.