Постанова

від 19.06.2013 по справі 20/370-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2013р.м.Київ№ 20/370-А

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Регіональний центр досліджень «СТОІК-Коммерс» доКабінету Міністрів України за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1) Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2) Міністерство доходів і зборів України провизнання незаконною та скасування постанови Кабінету Міністрів України №678 від 17.05.2006 р. Головуючий суддя Куркотова Є.Б.

Судді Марченко О.В.

Капцова Т.П.

Представники: Від позивачане з'явився Від відповідача Заінчковський Д.А. Від третьої особи 1:Красовська Ю.Г. Від третьої особи 2:Столярець С.Ю.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду м. Києва передано позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОІК-Коммерс» до Кабінету Міністрів України про визнання незаконною та скасування постанови Кабінету Міністрів України №678 від 17.05.2006 р. «Питання відрахування господарськими організаціями до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2005 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2006 році».

Позивач також заявив клопотання про забезпечення позову шляхом заборони органам Державної податкової служби вчиняти будь-які дії, спрямовані на спонукання Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» (акціонером якого є позивач) на подання розрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 678 від 17.05.2006 року «Питання відрахування господарськими організаціями до загального фонду державного бюджету частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2005 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2006 році»; здійснення нарахування (визначення) ВАТ «Укртелеком» частини прибутку відповідно до спірної постанови Кабінету Міністрів України; спонукання ВАТ «Укртелеком» сплачувати частину прибутку відповідно до спірного нормативного акту.

Ухвалою Господарського суду м. Києва про відкриття провадження у адміністративній справі від 20.06.2006 р. колегією суддів Палій В.В. (головуючий), Якименко М.М., Сулім В.В. відкрито провадження у адміністративній справі №20/370-А, залучено до участі у справі, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Відкрите акціонерне товариство «Укртелеком» (ПАТ «Укртелеком») та третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державну податкову адміністрацію України, розгляд справи призначено на 15.08.2006 р.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.06.2006 р. з метою забезпечення позову заборонено органам Державної податкової служби вчиняти будь-які дії спрямовані на:

- спонукання Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» на подання розрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 678 від 17.05.2006 року «Питання відрахування господарськими організаціями до загального фонду державного бюджету частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2005 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2006 році»;

- здійснення нарахування (визначення) ВАТ «Укртелеком» частини прибутку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 678 від 17.05.2006 року „Питання відрахування господарськими організаціями до загального фонду державного бюджету частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2005 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2006 році»;

- спонукання ВАТ «Укртелеком» сплачувати частину прибутку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 678 від 17.05.2006 року „Питання відрахування господарськими організаціями до загального фонду державного бюджету частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2005 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2006 році».

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.08.2006 р. у зв'язку із неявкою у судове засідання представників позивача, відповідача та третьої особи 1, розгляд справи відкладено до 05.09.2006 р.

В судовому засіданні 05.09.2006 р. оголошена перерва до 26.09.2006 р.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.09.2006 р. зупинено провадження у справі №20/370-А до набрання законної сили судовим рішенням в справі №17/622-А, за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СТОІК-Коммерс» до Кабінету Міністрів України та Державної податкової адміністрації України про скасування нормативних актів, що розглядається в порядку адміністративного судочинства.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.02.2008 р. ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2006 р. та ухвалу Господарського суду м. Києва від 20.06.2006 р. у справі 20/370-А (про забезпечення позову) скасовано, касаційну скаргу Державної податкової адміністрації України задоволено.

За розпорядженням керівника апарату Господарського суду м. Києва №04-1/574 від 04.07.2012 р. у зв'язку із обранням судді Палій В.В. на посаду судді Вищого господарського суду України було здійснено повторний автоматичний розподіл справи.

Згідно автоматизованої системи документообігу господарського суду міста Києва справу №20/370-А передано на розгляд судді Куркотовій Є.Б.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.07.2012 р. справу №20/154 прийнято до провадження судді Куркотової Є.Б.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.04.2013 р., у зв'язку із особливою складністю справи №20/370-А, суд за власною ініціативою призначив колегіальний розгляд вказаної справи.

19.04.2013 р. суддя Куркотова Є.Б. звернулась до В.о. голови Господарського суду м. Києва із заявою щодо визначення складу суду для колегіального розгляду справи.

Розпорядженням В.о голови Господарського суду м. Києва від 19.04.2013 р. справу №20/370-А передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючий суддя: Куркотова Є.Б., суддя Ониськів О.М. та суддя Капцова Т.П.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.04.2013 р. вказаною колегією суддів справу №20/370-А прийнято до свого провадження.

Постановою Господарського суду м. Києва №17/622-А від 01.04.2013 р. в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Стоік-Комерс» до Кабінету Міністрів України та Державної податкової служби України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічне акціонерне товариство «Укртелеком», про визнання незаконними та нечинними нормативно-правових актів відмовлено повністю.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.04.2013 р. враховуючи вирішення Господарським судом м. Києва спору у справі №17/622 А, до вирішення якого було зупинено провадження у справі №20/370-А, провадження у справі №20/370-А поновлено, розгляд адміністративної справи призначено на 22.05.2013 р.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.05.2013 р. замінено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державну податкову службу України в порядку процесуального правонаступництва Міністерством доходів і зборів України, розгляд справи відкладено до 19.06.2013 р.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду м. Києва від 19.06.13 р. у зв'язку із великою завантаженістю сектора №68, суддю Ониськів О.М. виведено зі складу колегії суддів, що розглядає справу №20/370-А, а вказану справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючий суддя: Куркотова Є.Б., судді: Капцова Т.П., Марченко О.В.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.06.2013 р. вказаною колегією суддів прийнято справу №20/370-А до свого провадження, розгляд справи призначено на 19.06.2013 р.

В судове засідання представник позивача не з'явився.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, проти задоволення позову заперечував у повному обсязі.

У судове засідання представник Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» з'явився, надав пояснення по справі.

Представник Міністерства доходів та зборів у судове засідання з'явився, надав письмові заперечення на позовну заяву, за змістом яких проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі.

У відповідності до вимог ст. 171 КАС України з метою повідомлення про судовий розгляд справи всіх заінтересованих осіб, відповідача зобов'язано опублікувати відповідне оголошення. Оголошення про судовий розгляд даної справи опубліковано у Офіційному віснику України № 40 від 07 червня 2013 р. (витяг залучено до матеріалів справи), та є підставою вважати, що всі заінтересовані особи належним чином повідомлені.

В судовому засіданні відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Заслухавши доводи присутніх у судовому засіданні учасників судового процесу, дослідивши наявні докази у справі, ознайомившись з правовою позицією сторін, що викладена письмово, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.2006 р. №678, що оскаржується позивачем, затверджено Порядок і нормативи відрахування господарськими організаціями до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2005 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2006 році.

Враховуючи доводи викладені позивачем письмово у позовній заяві, додаткових поясненнях наданих до справи, суд відзначає про відсутність підстав для задоволення заявлених вимог виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 113 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

До повноважень Кабінету Міністрів України, визначених ст. 116 Конституції України, зокрема належить: забезпечення державного суверенітету і економічної самостійності України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України…

Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання. Акти Кабінету Міністрів України підписує Прем'єр-міністр України (ст. 117 Конституції України).

Відповідно до п. 5 розділу 1 Тимчасового регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2000р. № 915, Кабінет Міністрів на основі та на виконання Конституції та законів України, актів Президента України видає у межах своєї компетенції постанови і розпорядження, обов'язкові для виконання на території України.

Постанову від Кабінету Міністрів України №678 від 17.05.2006 р. «Питання відрахування господарськими організаціями до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2005 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2006 році» прийнято відповідно до статті 63 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», про що зазначено у самій постанові, у зв'язку з чим відсутні підстави вважати наявною некомпетентність Кабінету Міністрів України на прийняття зазначеного нормативно-правового акту.

Статтею 67 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» (в редакції закону від 14 листопада 2006 року № 3235-IV), визначено, що:

господарські організації: державні, в тому числі казенні підприємства та їх об'єднання і дочірні підприємства, а також акціонерні, холдингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірні підприємства сплачують до Державного бюджету України частину прибутку (доходу).

частина прибутку (доходу) сплачується до Державного бюджету України або місцевих бюджетів за результатами фінансово-господарської діяльності 2005 року (крім частини прибутку (доходу), сплаченої відповідно до статті 65 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., NN 17 - 19, ст. 267) та наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2006 році;

для акціонерних, холдингових компаній та інших суб'єктів господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірніх підприємств, а також господарських організацій, у статутних фондах яких є частка комунальної власності, зазначені відрахування провадяться з частини прибутку (доходу) відповідно до розміру державної або комунальної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах;

порядок і норматив відрахування частини прибутку (доходу), визначеної цією статтею, встановлюються Кабінетом Міністрів України з інформуванням Комітету Верховної Ради України з питань бюджету.

При вирішенні даного спору, слід виходити з предмету регулювання нормативно-правового акту, який оскаржується, а в даному випадку обґрунтування позовних вимог зводяться до відповідного можливого застосування положень Порядку і нормативів відрахування господарськими організаціями до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2005 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2006 році, та виконання зобов'язань, що виникають для господарського товариства - ВАТ «Укртелеком», акціонером якого, на час звернення до суду, був позивач.

Згідно з пунктом 1 частини 2 ст. 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

На час прийняття оскаржуваних нормативно-правових актів, принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників були визначені Законом України «Про систему оподаткування», де у ч. 1 ст. 2 зазначалось, що під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Вичерпний перелік загальнодержавних, а також місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів) містився у ст. 14 та 15 вказаного закону.

Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 14 Закону «Про систему оподаткування», до загальнодержавних віднесено, зокрема: податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами.

Зазначене кореспондується з визначенням, що міститься у п. 1.9 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», де під дивідендом розуміється платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку; до дивідендів прирівнюється також платіж, який здійснюється державним некорпоратизованим, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства. При цьому наявність чи відсутність прибутку, розрахованого згідно з правилами податкового обліку, не може впливати на прийняття чи неприйняття рішення щодо нарахування дивідендів.

Таким чином, враховуючи наведені норми законодавства, частина прибутку (доходу) господарських організацій, у статутних фондах яких є державна частка, що сплачується до бюджету (крім платежу, що сплачується державним некорпоратизованим, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства), не включено до переліку загальнодержавних чи місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів), визначеного статтями 14 та 15 Закону України «Про систему оподаткування», і вказаний платіж не є податком чи збором.

В свою чергу, Закон України «Про господарські товариства», де у ст. 10 визначено право учасника товариства брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди), не є спеціальним законом, що регулює порядок сплати чи встановлює нормативи сплати до загального фонду Державного бюджету частини прибутку (доходу) спеціальними суб'єктами: державними, казенними підприємствами, їх об'єднаннями, дочірніми підприємствами, акціонерними, холдинговими компаніями та іншими суб'єктами господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї).

Господарським кодексом України регулювання прибутку (доходу) суб'єкта господарювання визначено статтею 142, де:

в частині третій зазначено, що порядок використання прибутку (доходу) суб'єкта господарювання визначає власник (власники) або уповноважений ним орган відповідно до законодавства та установчих документів. Порядок використання прибутку державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) належить державі, здійснюється відповідно до статті 75 цього Кодексу;

а згідно з частиною четвертою: держава може впливати на вибір суб'єктами господарювання напрямів та обсягів використання прибутку (доходу) через нормативи, податки, податкові пільги та господарські санкції відповідно до закону.

Відповідно до статті 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав і основних свобод людини:

кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права;

проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

У пунктах 2, 3 Порядку і нормативів, затверджених оскаржуваною постановою Кабінет Міністрів України встановлює у відсотковому співвідношенні розміри відрахувань до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку, що належить державі, а не встановлює розміри дивідендів.

Виникнення питань у застосуванні положень відповідного нормативно-правового акту не можуть бути підставою для визнання його незаконним та нечинним, Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання.

Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини Рішення від 03.10.97 року № 4-зп зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована одно предметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується одно предметний акт, який діяв у часі раніше".

В частині встановлення відповідного порядку сплати до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2005 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2006 році, затвердженого постановою КМУ від 17.05.2006 р. №678, не вступають в суперечність із нормами Закону України «Про систему оподаткування», оскільки Закон про Державний бюджет України на поточний рік регулює бюджетні відносини, зокрема, у сфері наповнення бюджету через механізми справляння податків.

Пунктом 1 частини 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України встановлено, що бюджет - план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.

Зі змісту пункту 3 частини 1 ст. 4 Бюджетного кодексу України випливає, що нормативно-правовими актами, що регулюють бюджетні відносини в Україні, є, зокрема, Закон про Державний бюджет України.

При виконанні бюджетного процесу в Україні положення правових актів застосовуються лише в частині, які не суперечать положенням Конституції України, Бюджетного кодексу України і Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік (ст. 4 Бюджетного кодексу України).

Закон про Державний бюджет України на поточний рік передбачає розмір кожної доходної статті бюджету, зокрема шляхом визначення розміру податкових ставок, зупинення дії податкових зобов'язань для визначеного кола суб'єктів і звільнення окремих суб'єктів господарювання від сплати певних видів податків.

Отже, дія зазначеного закону поширюється, у тому числі, і на податкові правовідносини, оскільки одним із джерел формування доходної частини Державного бюджету на поточний рік є податки, які справляються за встановленими ставками.

Положення ст. 67 Закону "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20 грудня 2005 року № 3235-IV не визнані неконституційними, а тому мають силу закону, є обов'язковими до виконання і регулюють відповідні суспільні відносини.

У матеріалах справи наявні документи, що підтверджують проходження встановленої законом процедури прийняття актів Кабінету Міністрів України, а саме:

- висновок Міністерства юстиції України за результатами правової експертизи проекту постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2006 р., таблиця неврегульованих розбіжностей, а також проект постанови «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.05.2006 р. №678 «Про затвердження Порядку і нормативів відрахування господарськими організаціями до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2005 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2006 році», пояснювальна записка, довідка про погодження проекту постанови Кабінету Міністрів України від 17.05.2006 р. №678 «Про затвердження Порядку і нормативів відрахування господарськими організаціями до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2005 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2006 році».

Тобто, в частині повноважень та процедури прийняття оскаржуваного акту, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 17.05.2006 р. №678 «Про затвердження Порядку і нормативів відрахування господарськими організаціями до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2005 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2006 році» в межах своїх повноважень та відповідно до законодавчо визначеної процедури прийняття актів Уряду.

Твердження позивача щодо відсутності повноважень Державної податкової адміністрації України, правонаступником якої є Міністерство доходів та зборів України на встановлення порядку розрахунку дивідендів та порядку відображення його у бухгалтерському обліку з тих підстав, що Положеннями (стандарту) бухгалтерського обліку 24 «Прибуток на акцію» визначено методологічні засади формування інформації про чистий прибуток на одну просту акцію та її розкриття у фінансовій звітності, суд відхиляє через наступне.

Відповідно до статті 29 Бюджетного кодексу України (в редакції чинній на час прийняття постанови КМУ від 17.05.2006р. №678) проценти і дивіденди, нараховані на частку майна, що належить державі в майні господарських товариств, є доходами Державного бюджету України.

Пунктом 30 статті 2 зазначеного Кодексу передбачено, що органами стягнення є податкові, митні та інші державні органи, яким відповідно до закону надано право стягнення до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших надходжень .

Одним із завдань органів державної податкової служби, визначених у статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

За таких обставин, пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.02.2006 р. №678 відповідає законодавчим актам України, у зв'язку з чим відсутні підстави для визнання його незаконним чи нечинним.

При цьому, розрахунок частини прибутку (доходу), що підлягає сплаті до загального фонду Державного бюджету України за результатами фінансово-господарської діяльності у 2005 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2006 році, разом із Порядком складання вказаного розрахунку, затверджені наказом Державної податкової адміністрації України №421 від 19.07.2006 р. та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 03.09.2006 р. за N 929/12803.

Таким чином, оскаржуваний нормативно-правовий акт: постанова Кабінету Міністрів України постанови Кабінету Міністрів України № 678 від 17.05.2006 року «Питання відрахування господарськими організаціями до загального фонду державного бюджету частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2005 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2006 році» прийнятий в межах повноважень відповідача та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Підстави для задоволення позовних вимог відсутні, судові витрати у справі покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 98, ст. 105, 158-163, 171 КАС України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональний центр досліджень «СТОІК-Коммерс» відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку на подання апеляційної скарги. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено та підписано 20.06.2013 р.

Головуючий суддя: Є.Б. Куркотова

Судді: О.В. Марченко

Т.П. Капцова