Постанова

від 04.06.2013 по справі 19/67/2012/5003

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2013 р. Справа № 19/67/2012/5003

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Гулова А.Г.

суддя Маціщук А.В. ,

суддя Петухов М.Г.

при секретарі Басюку Р.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Іванова П.О. - представника за довіреністю №274/10 від 14.12.2012р.

від відповідача: не з'явився

від третіх осіб: не з"явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Відділу освіти Гайсинської районної державної адміністрації, м.Гайсин Вінницької області

на рішення господарського суду Вінницької області

від 26.02.13 р. у справі № 19/67/2012/5003 (головуючий суддя Яремчук Ю.О.,

судді Банасько О.О., Балтак О.О.)

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м.Київ

до Відділу освіти Гайсинської районної державної адміністрації, м.Гайсин Вінницької області

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", м.Київ та Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз", м.Вінниця

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій в загальному розмірі 87 456,06 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 26.02.2013р. у справі №19/67/2012/5003 визнано недійсним абзац другий п.6.1 договору №Г/Б-09-386 на постачання та транспортування природного газу від 01.12.2009р., укладеного між Дочірнім підприємством "Нафтогазмережі" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та відділом освіти Гайсинської районної державної адміністрації.

Позов задоволено частково.

Стягнуто з Відділу освіти Гайсинської районної державної адміністрації на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 69393,16 грн. основного боргу; 4857,52 грн. штрафу; 4037,80 грн. інфляційних; 3835,22 грн. - 3% річних та 1642,47 грн. грн. витрат на сплату судового збору.

Відмовлено в позові в частині стягнення 5206,57 грн. пені та в частині інфляційних втрат в розмірі 125,79 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, зокрема, наступне:

- в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 87456,06 грн., яка також не збігається із розміром заборгованості, вказаним в інших документах;

- в розмір заборгованості позивач включив борг за грудень 2009 року, хоча представники ДП "Нафтогазмережі" НАК "Нафтогаз України" в судовому засіданні вказували, що заборгованість виникла за період січень-березень 2010 року. Крім того, відділ освіти Гайсинської райдержадміністрації платіжним дорученням №1161 від 28.12.2009р. сплатив 19328,55 грн. за поставлений природний газ;

- рахунок-фактура за лютий 2010 року про поставку 24758 тис. куб.м. газу позивачем не виставлявся, з актом приймання-передачі природного газу за лютий 2010 року відповідач ознайомився лише під час судового розгляду справи. Даний рахунок помилково підписаний представником відповідача як другий екземпляр цього ж акту, але з вказаним об'ємом поставленого газу 5781 тис. куб.м. Судом не досліджено факт наявності двох актів приймання-передачі природного газу за лютий 2010 року за №112/24, а прийнято до уваги екземпляр позивача, який не відповідає дійсним об'ємам поставленого природного газу та показникам лічильника;

- позивачем не виконано вимоги ухвал суду від 28.11.2012р., 19.12.2012р., 15.01.2013р., 12.02.2013р. щодо надання завірених копій рахунків на сплату поставленого газу за актами, доданими до позовної заяви;

- суд не взяв до уваги положення п.3.2 договору №Г/Б-09-386 від 01.12.2009р. згідно з яким кількість газу, яка подається споживачу, визначається контрольно-вимірювальними приладами (КВП) споживача та не встановив дійсну кількість транспортованого відповідачу газу за спірний період.

Позивач та треті особи не скористалися правом подачі письмового відзиву на апеляційну скаргу, що, у відповідності до ч.2 ст.96 ГПК України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважаючи її безпідставною. Просить оскаржене рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представники відповідача та третіх осіб в засідання суду не з"явилися.

30.05.2013р. від відповідача факсимільним зв"язком надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника Відділу освіти Гайсинської районної державної адміністрації.

Треті особи про причини неявки своїх представників в судове засідання суд не повідомили.

Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду представників відповідача та третіх осіб, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого судового рішення, судова колегія розглянула апеляційну скаргу за відсутності представників відповідача та третіх осіб.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 01.12.2009 року між Відділом освіти Гайсинської районної державної адміністрації (споживач) та Дочірнім підприємством "Нафтогазмережі" НАК "Нафтогаз України" (постачальник) укладено договір на постачання та транспортування природного газу №Г/Б-09-386 (далі - договір), згідно п.1.1 якого постачальник зобов'язався поставити споживачу в грудні 2009 та у 2010 році природний газ, а споживач зобов'язався прийняти та оплатити газ, послуги з його постачання та транспортування на умовах даного договору (т.1, а.с.10-17).

Згідно п.4.1 договору граничний рівень ціни на природний газ становить 2020,25 грн. за 1000 м.куб. без урахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання, крім того: збір - 2% - 40,4050 грн.; тариф на постачання - 23 грн.; тариф на транспортування 99,70 грн.; тариф на транспортування магістральними трубами 22,30 грн.; ПДВ - 20%. До слати за 1000 куб.м. природного газу 2205,6550 грн., крім того ПДВ - 441,1310 грн., всього з ПДВ 2646,7860 грн.

Пунктами 5.1, 5.2 договору сторони визначили, що споживач не пізніше, ніж за 10 календарних днів до початку поставки газу здійснює попередню оплату грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок постачальника 100% вартості газу, який запланований для поставки (згідно з п.2.1. договору) та послуг по постачанню та транспортуванню. В разі перебору обсягів газу понад попередньо оплачених, остаточний розрахунок здійснюється до 5-го числа місяця, наступного за звітним.

За період грудень 2009 року, січень-березень 2010 року відповідачу поставлено природний газ об'ємом 50825,0 куб.м., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу №112/24 від 24.02.2010р., №59/24 від 23.03.2010р., №23/25 від 15.12.2009р., №201/24 від 28.01.2010р. (т.1, а.с.18,19, 86, 91, 93).

При цьому слід зазначити, згідно акту приймання-передачі природного газу від 15.12.2009р. №23/25 постачальником 7,3 тис. куб.м. газу в грудні 2009 року є Гайсинське УГГ, а не Вінницька філія ДП "Нафтогазмережі", як помилково вказує у позовній заяві позивач.

Наказом Міністерства палива та енергетики України №141/1 від 13.04.2010 року з 25.01.2011 року припинено діяльність ДП "Нафтогазмережі" шляхом його реорганізації - приєднання до дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

На підставі вказаного наказу внесено відповідні зміни до Статуту ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", згідно п.1.2 якого компанія є правонаступником, зокрема, реорганізованого дочірнього підприємства "Нафтогазмережі" НАК "Нафтогаз України" (т.1, а.с.21-24).

08.10.2012р. ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Відділу освіти Гайсинської районної державної адміністрації 69393,16 грн. основного боргу, 5206,57 грн. пені за період з 05.04.2012р. по 05.10.2012р., 4857,52 грн. 7% штрафу, 4163,59 грн. інфляційних за період з грудня 2009р. по березень 2010 року, 3835,22 грн. 3% річних за період з 01.12.2010р. пол. 05.10.2012р., всього - 87456,06 грн. (т.1, а.с.2-5).

Обґрунтовуючи позов, посилаючись, зокрема, на ст.ст.525,526,530,550-552,611,625,712 ЦК , ст.ст.193, 216, 217, 264, 265 ГК України, позивач зазначає, що в грудні 2009 року, в період січень-березень 2010 року згідно договору №Г/Б-09-386 від 01.12.2009р. ДП "Нафтогазмережі" НАК "Нафтогаз України" в особі Вінницької філії відповідачу було поставлено природний газ, однак у зв"язку з частковою оплатою його вартості на день заявлення позову борг складає 69393,16 грн.

Як вже зазначалося, рішенням господарського суду Вінницької області від 26.02.2013р. визнано недійсним абзац другий п.6.1 договору № Г/Б - 09-386 на постачання та транспортування природного газу від 01.12.2009р., укладеного між Дочірнім підприємством "Нафтогазмережі" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та відділом освіти Гайсинської районної державної адміністрації; позов задоволено частково: стягнуто з відділу освіти Гайсинської районної державної адміністрації на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 69393,16 грн. основного боргу; 4857,52 грн. штрафу; 4037,80 грн. інфляційних; 3835,22 грн. - 3% річних та 1642,47 грн. грн. витрат на сплату судового збору; відмовлено в позові в частині стягнення 5206,57 грн. пені та в частині інфляційних втрат в розмірі 125,79 грн. (т.2, а.с.14-23).

Колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про необхідність зміни рішення суду першої інстанції в частині стягнення основного боргу, штрафу, річних, інфляційних та судових витрат, з огляду на таке.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 ГК України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як зазначено в ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За своєю правовою природою правовідносини, які склалися між сторонами у справі, є правовідносинами поставки товару.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як передбачено ч.ч.1,2 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов"язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В позовній заяві ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" вказує, що сума боргу Відділу освіти Гайсинської районної державної адміністрації за поставлений природний газ становить 69393,16 грн., на підтвердження чого надає розрахунок (а.с.20).

З вказаного розрахунку вбачається, що відповідачу поставлено згідно актів приймання-передачі природний газ вартістю 134514,68 грн., а саме:

в грудні 2009 року - 7,3 тис. куб.м. на суму 19321,54 грн.;

в січні 2010 року - 10,222 тис. куб.м. на суму 27055,44 грн.;

в лютому 2010 року - 24,758 тис. куб.м. на суму 65529,13 грн.;

в березні 2010 року - 8,545 тис. куб.м. на суму 22616,77 грн.

За даними розрахунку позивача відповідач сплатив лише 65121,52 грн., зокрема, згідно платіжних доручень №66 від 29.01.2010р. - 27055,44 грн., №179 від 26.02.2010р. - 15301,08 грн., №302 від 30.03.2010р. - 27476,26 грн. (т.1, а.с.43-46).

В письмових поясненнях №31/10-7609 від 17.12.2012р. позивач вказує, що сплачені відповідачем кошти в сумі 65121,52 грн. були зараховані в рахунок погашення заборгованості за грудень 2009р., лютий 2010р., неоплаченою залишилася заборгованість в сумі 69393,16 грн., яка утворилася за період лютий-березень 2010 року.

Проте, позивачем не враховано, що згідно акту приймання-передачі природного газу від 15.12.2009р. №23/25 7,3 тис. куб.м. в грудні 2009 року відповідачу поставило Гайсинське УГГ, вартість якого оплачена, на підставі виставленого Гайсинським управлінням газового господарства рахунку-фактури №УГГ0001797 від 15.12.2009р. на суму 19328,55 грн., платіжним дорученням №1161 від 28.12.2009р. на суму 21595,01 грн.

Таким чином, судом встановлено, що ДП "Нафтогазмережі" (правонаступником якого є позивач) в грудні 2009 року відповідачу природний газ не поставляло.

Поставлений в січні 2010 року ДП "Нафтогазмережі" природний газ в кількості 10,222 тис. куб.м. вартістю 27055,44 грн. відповідач оплатив, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, актом приймання-передачі природного газу від 28.01.2010р. №201/24, рахунком-фактурою Вінницької філії ДП "Нафтогазмережі" від 29.01.2010р. №НГ-Г000124 на суму 27055,44 грн., платіжним дорученням №66 від 29.01.2010р. на суму 27055,44 грн. (т.1, а.с.44, 91).

Як свідчать матеріали справи, зокрема, двохсторонні акти приймання-передачі природного газу №59/24 від 23.03.2010р. та №112/24 від 24.02.2010р., в лютому 2010 року Вінницькою філією ДП "Нафтогазмережі" поставлено відповідачу 24,758 тис. куб.м. на суму 65529,13 грн., в березні 2010 року - 8,545 тис. куб.м. на суму 22616,77 грн., всього вартість спожитого в лютому-березні газу складає 88145,90 грн.

В матеріалах справи наявні два акти приймання-передачі природного газу від 24.02.2010р. з різними показниками спожитого газу, а саме: в примірнику, наданому позивачем, вказано об'єм спожитого газу 24,758 тис. куб.м., а в примірнику відповідача - 5,5781 тис.куб.м.

Проаналізувавши акти приймання-передачі природного газу за період січень-березень 2010р., судова колегія дійшла висновку, що об"єм спожитого газу в кількості 5,781 тис. куб.м., зазначений в акті від 24.02.2010р., наданому відповідачем, ввійшов до складу обсягів спожитого газу в лютому 2010р., в кількості 24,758 тис.куб.м., відображеного в акті приймання-передачі від 24.02.2010р., наданому позивачем, в якому зазначено показники лічильника на початок лютого 2010 року 57540 (що збігаються з показниками лічильника, на кінець січня 2010 року, зазначеними в підписаному сторонами акті приймання-передачі газу від 28.01.2010р.), а показники лічильника на кінець лютого 2010 року - 74180 (такий показник на початок березня 2010 року відображено в акті приймання-передачі природного газу від 23.03.2010р.).

Наведеним вище спростовуються доводи відповідача, що судом не досліджено факт наявності двох актів приймання-передачі природного газу за лютий 2010 року за №112/24, а прийнято до уваги акт позивача, який не відповідає дійсним об'ємам поставленого природного газу та показникам лічильника.

Вартість спожитого в лютому-березні 2010 року природного газу відповідач сплатив частково, в сумі 42777,34 грн., зокрема, згідно платіжних доручень №179 від 26.02.2010р. - 15301,08 грн., №302 від 30.03.2010р. - 27476,26 грн. (т.1, а.с.45-46).

З огляду на викладене, заборгованість відповідача за поставлений природний газ становить 45368,56 грн. і саме ця сума підлягає стягненню на користь позивача.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплатити 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором, або законом.

Здійснивши перерахунок сум інфляційних та 3% річних на суму боргу 45368,56 грн., колегія суддів дійшла висновку, що стягненню підлягають 2313,80 грн. інфляційних, нарахованих за період з лютого 2011 року по березень 2012 року, та 2513,29 грн. 3% річних, нарахованих за період з 01.12.2010р. по 05.10.2012р., в стягненні 1849,79 грн. інфляційних та 1321,93 грн. 3% річних слід відмовити.

Відповідно до п.6.1 договору у разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ по постачанню та транспортуванню у строки, визначені у п.5.2. даного договору, споживач сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. За прострочення понад 30 календарних днів окрім пені, додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми заборгованості. Неустойка нараховується постачальником протягом 6 місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

За змістом п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною третьою ст.549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком періоду нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання є день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Таке нарахування триває протягом шести місяців, якщо інше не встановлено законом або договором.

Згідно частини першої статті 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Порядок обчислення позовної давності в силу вимог частини другої статті 260 ЦК України не може бути змінений за домовленістю сторін.

Відтак, ч.6 ст.232 ГК України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується із правомірним висновком місцевого господарського суду про те, що положення пункту 6.1 укладеного між сторонами договору, в якому сторони фактично змінили порядок обчислення позовної давності за вимогами про стягнення пені на прострочену суму, зазначивши, що строк позовної давності за вимогами про стягнення неустойки починає свій перебіг не з моменту прострочення платежу, а з дати, що визначається шляхом зворотного відрахунку шести місяців від дати звернення з позовом (претензією), суперечить вимогам ч.2 ст.260, ст.261 ЦК України та ч.6 ст.232 ГК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 04.12.2012р. у справі №17/034-11 та від 11.12.2012р. у справі №15/046-11.

В силу ч.1 ст.111-28 ГПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Згідно з ч.3 ст.6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України (у редакції, чинній на момент укладення Договору) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 217 ЦК України встановлено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Пунктом 1 ч.1 ст.83 ГПК України визначено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" про стягнення з відділу освіти Гайсинської районної державної адміністрації 5206,57 грн. пені, нарахованої за період з 05.04.2012р. по 05.10.2012р., задоволенню не підлягають.

Згідно ч.2 ст.549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Як зазначалося, пунктом 6.1 договору сторони передбачили, що за прострочення понад 30 календарних днів окрім пені, додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

За таких обставин, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 7% штрафу у розмірі 3175,79 грн., нарахованих на суму боргу 45368,56 грн., а в стягненні 1681,73 грн. штрафу слід відмовити.

Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Решта доводів апеляційної скарги спростовуються наведеним вище, матеріалами справи та не ґрунтуються на чинному законодавстві.

Враховуючи вищевикладене, рішення господарського суду Вінницької області від 26.02.2013р. слід змінити в частині стягнення основного боргу, інфляційних, 3% річних та судових витрат, а в решті - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Відділу освіти Гайсинської районної державної адміністрації, м.Гайсин Вінницької області задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 26.02.2013р. у справі №19/67/2012/5003 змінити в частині стягнення основного боргу, штрафу, річних, інфляційних та судових витрат.

Пункти 3, 5 резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції:

« 3. Стягнути з Відділу освіти Гайсинської районної державної адміністрації (23700, Вінницька область, м.Гайсин, вул.1 Травня, 40, код ЄДРПОУ 02141319) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м.Київ (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827) 45368 грн. 56 коп. основного боргу, 3175 грн. 79 коп. штрафу, 2313 грн. 80 коп. інфляційних, 2513 грн. 29 коп. 3% річних, всього - 53371 грн. 44 коп. та 1067 грн. 43 коп. витрат по сплаті судового збору.

5. В решті позову відмовити».

3. Стягнути з Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м.Київ (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827) на користь Відділу освіти Гайсинської районної державної адміністрації (23700, Вінницька область, м.Гайсин, вул.1 Травня, 40, код ЄДРПОУ 02141319) 301 грн. 18 коп. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду Вінницької області.

5. Справу №19/67/2012/5003 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Гулова А.Г.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Петухов М.Г.

Віддрук. 6 прим.:

1 - до справи,

2 - позивачу (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 1),

3 - відповідачу (23700, Вінницька обл., м.Гайсин, вул.1 Травня, 40),

4 - ПАТ "Укртрансгаз" (01021, м.Київ, Кловський узвіз, 9/1),

5 - ПАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (21012, м.Вінниця, пров.Щорса, 24),

6 - в наряд.