Постанова

від 14.08.2013 по справі 19/67/2012/5003

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2013 року Справа № 19/67/2012/5003

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І.,

Самусенко С.С.,

розглянувши касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04 червня 2013 року у справі № 19/67/2012/5003 Господарського суду Вінницької області за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ, до Відділу освіти Гайсинської районної державної адміністрації, Вінницька область, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1) Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", м. Київ; 2) Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз", м. Вінниця, про стягнення заборгованості та штрафних санкцій в загальному розмірі 87 456,06 грн.,

за участю представників сторін:

позивача - Цибізова О.О. (дов. № 257/10 від 14.12.12);

відповідача - не з'явився;

третьої особи-1 - не з'явився;

третьої особи-2 - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2012 року позивач ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" пред'явив у господарському суді позов до відповідача Відділу освіти Гайсинської районної державної адміністрації про стягнення 87 456,06 грн.

Вказував, що 01.12.09 між ним (постачальником) та відповідачем (споживачем) був укладений договір № Г/Б-09-386 на постачання та транспортування природного газу, згідно якого він зобов'язався передати споживачу у грудні 2009 року та у 2010 році природний газ, а споживач - прийняти та здійснити оплату газу на встановлених договором умовах.

Посилаючись на порушенням відповідачем умов договору в частині оплати отриманого природного газу, позивач просив стягнути з відповідача на його користь 69 393,16 грн. основного боргу, 4 163,59 грн. інфляційних втрат, 3 835,22 грн. - 3 % річних, 5 206,57 грн. пені, 4 857,52 грн. - 7 % штрафу та судові витрати, а всього - 87 456,06 грн.

Рішенням Господарського суду Вінницької області 26 лютого 2013 року (колегія суддів у складі: Яремчук Ю.О. - головуючий, Банасько О.О., Балтак О.О.) позов задоволено частково.

Визнано недійсним абзац 2 п. 6.1 договору Г/Б-09-386 на постачання та транспортування природного газу від 01.12.09, укладеного між ДП "Нафтогазмережі" НАК "Нафтогаз України" (правонаступником якого є позивач) та Відділом освіти Гайсинської районної державної адміністрації.

Постановлено стягнути з Відділу освіти Гайсинської районної державної адміністрації на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 69 393,16 грн. основного боргу, 4 857,52 грн. штрафу, 4 037,80 грн. інфляційних втрат, 3 835,22 грн. 3 % річних та 1 642,47 грн. судового збору.

В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення в частині визнання недійсним абзацу 2 п. 6.1 договору мотивоване посиланнями на невідповідність останнього вимогам ч. 2 ст. 260, ст. 261 ЦК України та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Рішення в частині задоволення вимог про стягнення боргу, 3 % річних, штрафу та інфляційних втрат, обґрунтоване посиланнями на порушення відповідачем умов договору в частині оплати отриманого природного газу, що є підставою для покладення на нього обов'язку по їх сплаті з врахуванням правильного розрахунку інфляційних втрат.

Рішення в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення пені обґрунтоване нарахуванням позивачем пені на підставі абзацу 2 п. 6.1 договору, який судом визнано недійсним.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 04 червня 2013 року (колегія суддів у складі: Гулова А.Г. - головуючий, Маціщук А.В., Петухов М.Г.) рішення змінено в частині стягнення основного боргу, штрафу, річних, інфляційних та судових витрат.

Пункти 3, 5 резолютивної частини рішення викладено в наступній редакції:

"3. Стягнути з Відділу освіти Гайсинської районної державної адміністрації на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 45 368,56 грн. основного боргу, 3 175,79 грн. штрафу, 2 313,80 грн. інфляційних, 2 513,29 грн. 3 % річних, всього - 53 371,44 грн. та 1 067,43 грн. витрат по сплаті судового збору.

5. В решті позову відмовити".

Постанова мотивована посиланнями на те, що позивачем належними та допустимими доказами доведено наявність у відповідача перед ним заборгованості в сумі 45 368,56 грн. з якої і підлягають нарахуванню інфляційні втрати, 3 % річних та штраф, а не в сумі 69 393,16 грн. з якої здійснює нарахування позивач.

У касаційній скарзі ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", посилаючись на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 525, 526, 599, 625, 629, 692, 712 ЦК України та ст. 43 ГПК України, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині часткової відмови в задоволенні вимог про стягнення основного боргу, інфляційних втрат, 3 % річних, штрафу та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 01.12.09 між ним сторонами у справі був укладений договір № Г/Б-09-386 на постачання та транспортування природного газу, згідно якого позивач (постачальник) зобов'язався передати споживачу (відповідачу) у грудні 2009 року та у 2010 році природний газ, а споживач - прийняти та здійснити оплату газу на встановлених договором умовах.

Пунктами 5.1 та 5.2 договору сторони погодили, що споживач не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку поставки газу здійснює попередню оплату грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок постачальника 100 % вартості газу, який запланований для поставки. В разі перебору обсягів газу понад попередньо оплачених, остаточний розрахунок здійснюється до 5 числа, наступного за звітним місяця.

Приймання-передача газу, поставленого постачальником споживачу у відповідному місяці оформляється щомісячними актами приймання-передачі газу (п. 3.13 договору).

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на виконання умов договору № Г/Б-09-386 позивачем у лютому - березні 2010 року було передано відповідачу природний газ на загальну суму 88 145,90 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі газу за вказаний період, тоді як відповідачем було перераховано позивачу грошові кошти в сумі 42 777,34 грн., внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 45 368,56 грн.

Приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Встановивши порушення відповідачем договірного зобов'язання в частині повної оплати отриманого природного газу у вказаному періоді, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованих висновків про стягнення з відповідача 45 368,56 грн. основного боргу, 2 313,80 грн. інфляційних втрат та 2 513,29 грн. 3 % річних.

Крім того, п. 6.1 договору сторони погодили, що в разі несплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ, послуги з постачання та транспортування у строки, визначені у п. 5.2 договору, споживач сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості з врахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день простроченого платежу. За прострочення понад тридцять календарних днів окрім пені, додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків від суми заборгованості.

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Враховуючи що відповідачем прострочено оплату отриманого ним природного газу понад тридцять календарних днів, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про наявність правових підстав для стягнення з останнього 3 175,79 грн. штрафу.

Відповідно до абз. 2 п. 6.1 договору неустойка нараховується постачальником за шість місяців, які передували моменту звернення із претензією або позовом.

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Відповідно до частини першої статті 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Порядок обчислення позовної давності в силу вимог частини другої статті 260 ЦК України не може бути змінений за домовленістю сторін.

Відтак, частиною шостою статті 232 ГК України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Враховуючи викладене, положення пункту 6.1 договору, в якому сторони фактично змінили порядок обчислення позовної давності за вимогами про стягнення пені за прострочену суму, оскільки встановили, що строк позовної давності за вимогами про стягнення неустойки починає свій перебіг не з моменту прострочення платежу, а з дати, що визначається шляхом зворотнього відрахунку шести місяців від дати звернення постачальника з позовом, що суперечать вимогам частини другої статті 260, статті 261 ЦК України та частини шостої статті 232 ГК України.

З вказаних обставин правильно виходили суди попередніх інстанцій визнаючи недійсним абз. 2 п. 6.1 укладеного між сторонами у справі договору та відмовляючи в задоволенні вимог про стягнення пені, нарахованої позивачем на підставі даного пункту договору.

Дійшовши висновків про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 69 393,16 грн. основного боргу, 4 857,52 грн. штрафу, 4 037,80 грн. інфляційних втрат та 3 835,22 грн. 3 % річних, суд першої інстанції, в порушення вимог ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом не надав належної правової оцінки акту приймання-передачі природного газу від 15.12.09 № 23/25, згідно якого відповідачу природний газ в грудні 2009 року в обсязі 7,3 тис.куб.м. на суму 19 328,55 грн. поставило Гайсинське УГГ, вартість якого платіжним дорученням № 1161 від 28.12.09 на суму 21 595,01 грн. оплачена відповідачем на підставі виставленого Гайсинським управлінням газового господарства рахунку-фактури № УГГ0001797 від 15.12.09.

Неправильне встановлення місцевим судом дійсної суми основного боргу, вплинуло на правильність розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних, які є складовою частиною боргу, та штрафу.

Зазначені помилки суду першої інстанції стали обґрунтованою підставою для зміни рішення суду в означеній частині вимог апеляційним судом.

Посилання касаційної скарги ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" на неправильне встановлення судом апеляційної інстанції дійсної суми основного боргу та нарахованих на нього інфляційних втрат, 3 % річних та штрафу, не заслуговують на увагу суду, оскільки як зазначено вище, дані розбіжності виникли в зв'язку з включенням позивачем до суми основного боргу вартості природного газу спожитого відповідачем у грудні 2009 року, за який відповідач розрахувався в повному обсязі.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції на підставі встановлених фактичних обставин, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Суд дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, переоцінка доказів, відповідно до ст. 111 7 ГПК України, не входить до повноважень суду касаційної інстанції.

Постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04 червня 2013 року у справі № 19/67/2012/5003 залишити без змін.

Головуючий суддя: Н.Г.Дунаєвська

Судді: Н.І. Мележик

С.С. Самусенко