Постанова

від 21.06.2013 по справі 815/3705/13-а

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/3705/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2013 року 10 год. 37 хв. м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тарасишиної О.М.,

за участю секретаря Слободянюка К.С.,

представників позивача Липового О.О., Сулевського О.В., Шмеріги М.О.,

представника відповідача Ідрісової Е.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом приватного виробничого підприємства «Танго» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.04.2013 року № 0002002210, -

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулось приватне виробниче підприємство «Танго» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.04.2013 року № 0002002210.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали та просили задовольнити позовні вимоги з підстав та мотивів, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував просив суд відмовити у задоволені позовних вимог повністю, посилаючись в тому числі на письмові заперечення надані суду раніше.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін у справі, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, судом встановлено наступне.

На підставі направлення №413 від 11.03.2013 р. (Том 2 а.с. 115), відповідно до наказу №397 від 11.03.2013 р. ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області державної податкової служби (Том 2 а.с. 114), керуючись пп. 20.1.4 п.20.1 ст.20, пп. 75.1.2 п.75.1 ст.75, пп. 78.1.1 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ПВП «Танго» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по господарським взаємовідносинам з платниками податків ТОВ «Еліт Консалт», ТОВ «Мембрана Техно Імпульс», ТОВ «Віннерком», ТОВ «Форсаж- Медіамаркет», ТОВ «Грифон Консалт», ТОВ «Альта Логістік», ПП «Володимир», ПАТ «Одеський завод радіально-свердлильних верстатів», ПАТ «Разнобитпродукт», ПП «К«Комплекси контролю», ДП «Інженерний центр «Промзвязок», ТОВ «Парадіс Сервіс», ТОВ «Ювілайт», ТОВ «Зінат», ТОВ «Тероль», ВКФ «Ніка Пласт» за весь період взаємовідносин.

За результатами перевірки відповідачем складено акт №42/22-213/25039960/937 від 25.03.2012р. (Том1 а.с. 62-93), на підставі якого прийнято податкове повідомлення - рішення 29.04.2013р. №0002002210 (Том 1 а.с. 98), відповідно до якого позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 687 445 грн., з яких 563 255 грн. за основним платежем та 124 190 грн. штрафних санкцій.

Під час проведення перевірки, відповідачем були використані Акти перевірок ТОВ «Альта Логістик» № 700/3-23-20-35077517 від 06.07.2011 року, № 80/3-22-30-35077517 від 29.03.2012 року та матеріали, отримані листом №1614/7/22-307 від 02.04.2012 року від ДПІ у Голосіївському районі м. Києва; Акти перевірок ТОВ «Компанія Грифон Консалт» № 59/23-7/36048906 від 11.01.2012 року, № 4848/22-2/36048906 від 12.11.2012 року та матеріали, отримані листом № 427/7/23-710 від 11.01.2012 року від ДПІ у Печерському районі м. Києва; Акти перевірок ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс» № 4851/22-8/35060241 від 13.11.2012 року, № 1081/22-3/35060241 від 03.05.2012 року;Акт перевірки ТОВ «Еліт Консалт» № 1677/23-9 від 28.12.2011 року; Акт перевірки ТОВ «Ювілайт» № 5173/22-8/37700606 від 28.11.2012 року та матеріали, отримані листом № 17277/7/22-811 від 28.11.2012 року від ДПІ у Печерському районі м. Києва;Акти перевірок ТОВ «Віннерком» № 2336/22-9/365885555 від 11.07.2012 року і № 5166/22-9/365885555 від 28.11.2012 року та матеріали, отримані листом № 9837/7/22-911 від 12.07.2012 року і листом № 17244/7/22-910 від 28.11.2012 року від ДПІ у Печерському районі м. Києва;Акти перевірок ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» № 5169/22-4/33498731 від 28.11.2012 року, № 2385/22-4/33498731 від 12.07.2012 року і № 4093/22- 4/33498371 від 03.10.2012 року та матеріали, отримані листом № 9381/7/22-4 від 16.07.2012 року і листом № 13905/7/22-411 від 03.10.2012 року від ДПІ у Печерському районі м. Києва; Акт перевірки ПП «К» «Комплекси контролю» № 153/3/22-80-34663939 від 12.04.2012 року та матеріали, отримані листом № 3311/7/22-410 від 12.04.2012 року від ДПІ у Голосіївському районі м. Києва;Акт перевірки ТОВ «Тероль» № 4854/22-8/38291229 від 13.11.2012 року, Акт перевірки ТОВ «Зінат» № 04765/2208/33887863 від 12.11.2012 року (Том 2 а.с. 32-113).

Згідно Актів зустрічних звірок контрагентів - ТОВ «Еліт Консалт» (код 37240498), ТОВ «Мембрана Техно Імпульс» (код 35060241), ТОВ «Віннерком» (код 36588555), ТОВ «Форсаж- Медіамаркет» (код 33498731) ТОВ «Грифон Консалт» (код 36048906), ТОВ «Альта Логістік» (код 35077517), ПП «Володимир» (код 30202634), ПАТ «Одеський завод радіально-свердлильних верстатів» (код 5748890), ПАТ «Разнобитпродукт» (код 23494973), ПП «К«Комплекси контролю» (код 34663939), ДП «Інженерний центр «Промзвязок» (код 32470207), ТОВ «Парадіс Сервіс» (код 33694992), ТОВ «Ювілайт», ТОВ «Зінат» (код 33887863), ТОВ «Тероль» (код 38291229), ВКФ «Ніка Пласт» (код 22777928), зустрічну звірку неможливо було провести.

Відповідно висновків актів зустрічних звірок податковими органами встановлено, що основних засобів ведення фінансово - господарської діяльності, а саме складських, виробничих приміщень, наявності транспортних засобів, фактичних трудових ресурсів за підприємствами не встановлено, таким чином операції мають ознаки безтоварності, також, підприємствами здійснювалась діяльність, відмінна від основного виду діяльності, заявленого при реєстрації, відтак підприємства мають ознаки податкових транзитерів, тобто у підприємств - контрагентів позивача відсутності факти реальності здійснення господарських операцій у вересні-жовтні 2011 року.

Враховуючи вищевикладене, відповідач дійшов обґрунтованого висновку, що через відсутність факту реального постачання товарів (робіт, послуг) від вище перелічених контрагентів до ПВП «Танго», відповідні господарські операції не мають юридичного значення, оскільки, саме факт поставки породжує собою необхідність документального оформлення господарських операцій, відповідно до вимого чинного законодавства, а не навпаки.

У зв'язку з чим первинні документи, складені по господарським операціям, що не мали реального практичного втілення, не породжують будь - яких правових наслідків, в тому числі й право на формування податкового кредиту.

Таким чином, в порушення п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, відповідачем встановлено факт безпідставного віднесення ПВП «Танго» до складу податкового кредиту по декларації з ПДВ всього в сумі 563255 грн.

Відповідно до статті 9 Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. N 88, обов'язкові реквізити.

Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначено, що первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади.

Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з абз.1 п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарі в/послу і, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Згідно з п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); г) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарі в/послуг та їх кількість, обсяг: є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно з п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України).

Для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

Оцінивши первинні документи за правилами ст. 86 КАС України, суд відмічає, що видаткові накладні надані представником позивача на підтвердження господарських операцій, не містять відповідних даних, що свідчать про здійснення господарських операцій позивача з контрагентами, а саме, видаткові накладні надані позивачем (Том. 1 а.с. 104, 106, 108,113, 115, 117, 119, 121, 123, 125, 127, 129, 131, 133, 135, 166, 170, 172, 174) не містять підпису, прізвища, ім'я, по батькові та штампу отримувача; видаткові накладні (Том 1 а.с. 138, 139 прізвища, ім'я, по батькові та штампу особи, що відвантажила товар; видаткові накладні (Том 1 а.с. 140-146, 153) не містять підпису та штампу отримувача; видаткові накладні (Том 1 а.с. 149, 151, 153, 155, 159, 163) не містять штампу особи, що відвантажила товар.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що оглянуті документи мають дефект змісту та походження, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704; далі за текстом - Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості платника податків, а відтак сприймаються судом як не належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Суд також зазначає, що позивачем, як суду, так і під час перевірки не надано журнал реєстрації довіреностей на отримання товару та товарно-транспортних накладних.

Обов'язкове встановлення факту поставки, як підстави для включення сум ПДВ, вказаних в податкових деклараціях, до податкового кредиту відповідає правовій позиції Верховного Суду України з такої категорії спорів, висловленій, зокрема в постанові від 22.10.2010 у справі за позовом Приватного підприємства «Балтімор» до ДПІ у Кіровоградській області, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Згідно зі статтею 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Відтак, позивачем не доведено належними та допустимими доказами реальність господарських правовідносин саме з контрагентами.

Отже, судом встановлено, що позивач не виконав вимоги законодавства України щодо документального оформлення операцій і податкового обліку та у підтвердження правомірності господарських операцій надав документи, що проаналізовано під час розгляду справи.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 21.1. ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Види перевірок, порядок їх проведення, умови та порядок допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок, строки проведення виїзних перевірок, перелік матеріалів, які є підставами для висновків під час проведення перевірок, порядок оформлення результатів перевірок тощо визначені в главі 8 Податкового кодексу України (статті від 75 до 86 включно).

Так, згідно ст. 75 цього Кодексу встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

При цьому документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства зазначає, що факти виявлених порушень викладаються з посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень повинні бути прийняті чи здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відповідати вимогам діючого законодавства.

Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову, однак лише за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Згідно п.2 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984 та зареєстрованого Мінюстом 12.01.2011р. за №34/18772 (далі Порядок № 984), для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом: податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби. Документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Пунктом 6 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з п.5.2 Порядку №984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Відповідно до статті 9 Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. N 88, обов'язкові реквізити.

Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначено, що первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що поданих сторонами доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах передбачених законом.

Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції України).

Згідно з частиною першою ст. 69 КАСУ доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Фальшивість документа, що надає права або звільняє від обов'язків, може бути перевірено як за допомогою висновків експертизи, порівняння його з іншими письмовими чи речовими доказами, поясненнями свідків, зокрема посадових осіб, котрі його виготовили, так і шляхом кримінального переслідування за наявності підстав для порушення кримінальної справи.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

На підставі встановленого, керуючись приписами ст.ст. 11, 162 КАС України, суд вважає, що вимоги позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.04.2013 року № 0002002210 є не обґрунтованими та не підлягають задоволенню.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 17.06.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог ч. 2 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 6-8, 71, 86, 158-163, 167 КАС України суд, -

постановив:

У задоволені адміністративного позову приватного виробничого підприємства «Танго» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.04.2013 року № 0002002210- відмовити повністю.

Судові витрати розподілити відповідно до статті 94 КАС України.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо рішення було прийняте у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії такого рішення.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили у відповідності зі статтею 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 21.06.2013 року.

Суддя О.М. Тарасишина

У задоволені адміністративного позову приватного виробничого підприємства «Танго» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.04.2013 року № 0002002210- відмовити повністю.

21 червня 2013 року.