Рішення

від 19.06.2013 по справі 901/1318/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.06.2013 Справа № 901/1318/13 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дворцово - парковий ансамбль»

(вул. Плотинна, 9, м. Сімферополь, АР Крим, 95007)

до Вищого навчального закладу «Ялтинський університет менеджменту»

(вул. Руданського, 8, м. Ялта, АР Крим, 98600)

про стягнення 101 271.40 грн.

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники сторін:

Від позивача:Войцеховський Андрій Євгенович, директор, довіреність № 09-02/10 від 09.01.10, ТОВ «Дворцово - парковий ансамбль»;

Від відповідача: Васильєвих Леонід Аркадійович, ректор, паспорт серія № ЕС 537296 від 24.02.1998, Стасенко Володимир Трофимович, представник, довіреність № 001/02-423, Вищий навчальний заклад «Ялтинський університет менеджменту»;

Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю «Дворцово - парковий ансамбль» звернулося до господарського суду АР Крим з позовною заявою до Вищого навчального закладу «Ялтинський університет менеджменту» та просить суд стягнути суму у розмірі 101 271.40 грн., а саме - заборгованість по орендної платі у розмірі 79 458.00 грн., заборгованість по компенсації комунальних платежів у розмірі 3 325.98 грн., пеню у розмірі 2 162.58 грн., 3% річних у розмірі 433.24 грн. та штраф у розмірі 15 891.60 грн..

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором оренди № 12-01-10/12 від 01 жовтня 2012 року в частині повного та своєчасного внесення орендної плати. Вимоги обґрунтовані посиланнями на статті 526, 599, 625 Цивільного кодексу України.

У ході розгляду справи ухвалою суду було прийнято до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог, відповідно до якій він просив суд стягнути з відповідача суму у розмірі 100 704.44 грн., а саме - заборгованість у розмірі 79 458.00 грн., пеню у розмірі 5 354.84 грн. та штраф в розмірі 15 891.60 грн. (а.с. 63).

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представники відповідачів наявність заборгованості з орендної плати під час розгляду справи визнали, однак посилались на те, що вона є погашеною в результаті заліку вартості ремонтних робіт, проведених на об'єкті оренди, про що зазначили у відзиві на позов (а.с. 92-93).

Ухвалою господарського суду АР Крим від 30 травня 2013 року у даній справі у задоволенні клопотання позивача про накладення арешту на грошові кошти відповідача було відмовлено (а.с. 147-148).

Ухвалою господарського суду АР Крим від 11 червня 2013 року у справі № 901 / 1318/13 у задоволенні клопотань відповідача про зупинення провадження у справі та про вжиття правового рішення щодо позивача було відмовлено (а.с. 188-189).

Одночасно вказаною ухвалою за клопотанням представника позивача ( а.с. 183) в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України було продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представникам сторін роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представників сторін, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

встановив:

01 жовтня 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Дворцово - парковий ансамбль» (орендодавець) та Вищим навчальним закладом «Ялтинський університет менеджменту» (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 12-01-10/12, відповідно до пункту 1.1. якого орендодавець зобов'язався передати орендарю, а орендар зобов'язався прийняти за актом у тимчасове платне користування - оренду нерухоме майно, визначене цим договором, і повернути його орендодавцю в тому ж вигляді з урахуванням нормального зносу (а.с. 7-11).

Відповідно до пунктів 1.2 та 1.2.1 договору предметом оренди є нерухоме майно: частина нежитлового приміщення, а саме - частина 2-го поверху нежитлової будівлі літ. А, літ. а, літ. а1-а6, загальною площею 628.10 кв.м., що розташоване за адресою : Україна, м. Ялта, вул. Свердлова, б. 34Д, та знаходиться у власності орендодавця на підставі свідоцтва про право власності від 01 червня 2010 року.

Пунктом 1.3 договору сторонами було визначено, що приміщення передається у стані, придатному для його використання згідно з метою, визначеною договором.

Відповідно до пункту 1.4 договору приміщення передається в оренду для власних потреб орендаря.

Приміщення вважається прийнятим орендарем з моменту підписання акту приймання - передачі (пункт 2.1.3 договору).

Передача приміщення в оренду не несе за собою виникнення у орендаря права власності на це майно (пункт 2.3 договору).

Пунктом 3.1.1 договору сторони визначили обов'язок орендодавця передати орендарю приміщення за актом приймання - передачі, відповідно до умов цього договору.

Також, пунктом 3.3.3 договору сторони визначили обов'язок орендаря своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендодавцю плату.

Відповідно до пункту 3.3.7 договору орендар зобов'язаний своєчасно здійснювати за свій рахунок поточний та інші види ремонтів орендованого приміщення. Ця умова договору не розглядається як дозвіл на проведення поліпшення орендованого приміщення і не тягне за собою обов'язку орендодавця компенсувати вартість поліпшення.

Пунктом 3.4.2 договору сторони визначили, що орендар має право за письмовим узгодженням з орендодавцем проводити поліпшення орендованого приміщення.

Відповідно до пункту 4.1 договору орендна плата за приміщення, що підлягає сплаті за місяць оренди, за погодженням сторін встановлюється в розмірі 26 486.00 грн., в тому числі ПДВ.

Згідно з пунктами 4.2 - 4.4 договору за згодою сторін зобов'язання орендаря щодо оплати орендної плати підлягають виконанню починаючи з моменту підписання сторонами акту приймання - передачі приміщення. Оплата за цим договором здійснюється в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця. Орендна плата сплачується орендарем шляхом 100 % сплати на поточний рахунок орендодавця не пізніше 5 числа місяця, за який здійснюється платіж.

Відповідно до пункту 5.4 договору за порушення термінів сплати грошових коштів орендодавцю за цим договором, орендарю буде нарахована пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від прострочених сум платежів за кожний день прострочення.

Згідно з пунктом 5.5 договору у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість по ній складатиме не менш ніж за 3 місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 20 % від суми заборгованості.

Цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та діє протягом трьох років з моменту підписання акту приймання - передачі приміщення (пункт 6.1 договору).

01 жовтня 2012 року сторонами складений акт приймання-передачі до договору оренди № 12-01-10/12 від 01 жовтня 2012 року (т. 1, а.с. 14).

За твердженням позивача, відповідач неналежним чином виконував обов'язки за договором, у зв'язку з чим станом на 01 квітня 2013 року за ним створилася заборгованість з орендної плати в сумі 79 458.00 грн., а саме - 26 486.00 грн. за листопад 2012 року, 26 486.00 грн. за грудень 2012 року та 26 486.00 грн. за лютий 2013 року, яка на даний час не є оплаченою.

Викладене з'явилося підставою для звернення товариства з обмеженою відповідальністю «Дворцово - парковий ансамбль» із даними позовними вимогами до господарського суду АР Крим про стягнення заборгованості з орендної плати та штрафу за її несплату.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Оскільки за своєю правовою природою спірний договір є договором оренди, правовідносини, що виникли між сторонами у зв'язку з його виконанням та зміною його умов повинні регулюватися положеннями глави 53 Цивільного кодексу України з урахуванням положень Господарського кодексу України, що регулюють укладення, виконання та розірвання договорів.

Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України та статтею 283 Господарського кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк для здійснення господарської діяльності.

Як вже зазначалося, 01 жовтня 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Дворцово - парковий ансамбль» (орендодавець) та Вищим навчальним закладом «Ялтинський університет менеджменту» (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 12-01-10/12, відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець зобов'язався передати орендарю, а орендар зобов'язався прийняти за актом у тимчасове платне користування - оренду нерухоме майно, визначене цим договором, і повернути його орендодавцю в тому ж вигляді з урахуванням нормального зносу (а.с. 7-11).

Підставою для звернення товариства з обмеженою відповідальністю «Дворцово - парковий ансамбль» до господарського суду АР Крим із позовною заявою до Вищого навчального закладу «Ялтинський університет менеджменту» з'явилася несплата останнім орендної плати за листопад - грудень 2012 року та за лютий 2013 року.

Так, представниками відповідачів під час розгляду справи не заперечувався факт несплати орендних платежів за такій період, однак вони посилалися на здійснення ремонту у нежитлових приміщеннях на суму 100 604.00 грн., що, на думку представників відповідачів, тягне взаємозалік зобов'язань сторін за договором оренди та, як слід, відсутність обов'язку сплачувати оренду на вказану суму.

В обґрунтування таких висновків представники відповідача посилалися на усні домовленості з цього приводу, досягнути між сторонами за договором.

Крім того, представники відповідача посилались на те, що протягом зазначених трьох місяців вони були позбавлені можливості користуватися приміщенням, що орендується, за його призначенням, оскільки воно не відповідало встановленим нормам експлуатації житлових приміщень, про що Вищим навчальним закладом «Ялтинський університет менеджменту» було зазначено у направленому на адресу позивача листі від 22 січня 2013 року № 001/02-18 (а.с. 109-110).

Однак, суд вважає таки доводи представників відповідача хибними та такими, що не звільняють його від обов'язку щодо сплати орендної плати, виходячи з наступного.

Так, згідно з пунктом 3.4.2 укладеного між сторонами договору орендар має право за письмовим узгодженням з орендодавцем проводити поліпшення орендованого приміщення.

Доказів наявності такого погодження суду надано не було.

Щодо посилань представників відповідача про наявність усних домовленостей з цього приводу, судом було викликано директора позивача - Войцеховського А.Є., який заперечував наявність таких домовленостей.

В силу вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Більш того, необґрунтованими суд вважає і твердження представників відповідача про проведення капітального ремонту на певну суму. Так, по-перше, суду не було доведено вартість проведеного ремонту та взагалі факт його проведення. По-друге, враховуючи відсутність будь-яких доказів його проведення або експертних висновків суду не вбачається за можливе встановити його характер.

Крім іншого, судом враховується зміст пункту 3.3.7 договору, за яким обов'язок щодо здійснення поточного та інших видів ремонту покладений саме на відповідача - орендаря. При цьому, у пункті окремо обумовлено, що ця умова договору не розглядається як дозвіл на проведення поліпшення орендованого приміщення, і не тягне за собою обов'язку орендодавця компенсувати вартість поліпшення.

Відповідно до статті 654 Цивільного кодексу України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Доказів письмового погодження орендодавцем на здійснення орендарем поліпшень орендованого приміщення або укладення щодо цього додаткових угод до договору оренди щодо зарахування суми ремонту в рахунок орендної плати сторонами надано суду не було.

Також представниками відповідачів не надано суду доказів виконання ремонтних робіт на вказану суму.

Крім того, з умов договору, а саме - з пункту 1.3 договору оренди, вбачається, що приміщення передається в оренду у стані, придатному для його використання в заявлених в договорі цілях.

Одночасно, в акті приймання - передачі об'єкту оренди від 01 жовтня 2012 року, також сторонами було відображено, що при передачі недоліків не виявлено та претензії у сторін відсутні (а.с. 14).

Отже, посилання представників відповідачів на неможливість використання переданого приміщення спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Крім того, зі змісту спірного договору вбачається, що він за своєю суттю є платним договором, що свідчить про обізнаність відповідача про наявність у нього обов'язку оплачувати орендну плату, а ухилення відповідача від виконання такого обов'язку за відсутності оформлених у передбаченому договором порядку домовленостей свідчить про порушення останнім його умов.

Також неспроможними є посилання представника відповідача на недійсність деяких положень договору, що, на його думку, звільняє його від виконання взятих на себе обов'язків, оскільки відповідачем він був укладений без заперечень та розбіжностей. Доказів оскарження цих положень або усього договору у цілому суду представником відповідача в обґрунтування своїх тверджень також надано не було.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд погоджується із твердженнями представника позивача про порушення відповідачем своїх обов'язків за договором та про обґрунтованість вимог позивача про стягнення заборгованості.

Одночасно, суд вважає за необхідне зауважити про помилковість тверджень представника позивача про те, що договір, укладений між сторонами у справі припинив свою дію 25 січня 2013 року, у зв'язку з його розірванням за ініціативою позивача.

Так, в обґрунтування таких висновків представник позивача посилається на зміст пункту 6.7 договору, за яким, якщо на дату сплати орендної плати, заборгованість по ній складає не менш, ніж за три місяця договір вважається автоматично розірваним.

Так, позивач, на підставі умов пункту 6.5 попередив відповідача листом від 22 січня 2013 року вих. № 01/10-02 про відмову оплати виконаних ремонтних робіт в орендованому приміщенні, а також повідомив про розірвання договору (а.с. 193).

Відповідачем зазначений лист був отриманий 25 січня 2013 року, про що свідчить поштове повідомлення (а.с. 194).

Однак, суд, дослідивши зміст договору, дійшов висновку про те, що позивачем не було дотримано процедуру його розірвання, передбачену визначеними сторонами умовами. Так, зокрема, пунктом 6.6 укладеного між сторонами договору оренди встановлено, що він вважається розірваним з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору.

Аналогічні вимоги встановлені статтею 654 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, враховуючи вищевказані вимоги договору, які були погоджені сторонами при його укладенні, а також вимоги чинного законодавства, а також з огляду на відсутність належного оформлення припинення взаємовідносин сторін за цією угодою, суд дійшов висновку про те, що договір оренди № 12-01-10/12 не припинив своєї дії на час розгляду даної справи.

Правильність вказаних висновків суду було підтверджено представниками відповідача, які пояснили, що лист з пропозицією про розірвання договору ними дійсно був отриманий, однак, після звернення керівництва до орендодавця усі розбіжності були врегульовані.

Вказане побічно підтверджується сплатою відповідачем орендної плати з посиланням на договір протягом лютого 2013 - травня 2013 року (а.с. 208-214), прийняття позивачем цієї плати, відсутністю претензій з боку позивача щодо правомірності користування відповідачем орендованих приміщень, а також, у тому числі, змістом позовної заяви по даній справі (а.с. 3-4), у якій позивач просить стягнути заборгованість, зокрема, за лютий 2013 року , яка виникла, як він зазначає, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань саме за договором. Жодних посилань на незаконне користування відповідачем спірними орендованими приміщеннями позовна заява не містить.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими посилання представника позивача про розірвання договору оренди № 12-01-10/12 від 01.10.12.

В силу вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів сплати заборгованості з орендної плати 79 458.00 грн. відповідачем суду не представлено.

Таким чином, враховуючи викладене суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 79 458.00 грн. заборгованості з орендної плати за договором.

Також, позивач просив стягнути з відповідача пеню у сумі 5 354.84 грн. та штраф в сумі 15 891.60 грн., нарахованих на суму заборгованості.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Під неустойкою (штрафом або пенею), відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

При цьому, чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень щодо передбачення умовами договору одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Таку правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 по справі № 06/5026/1052/2011 (№ 3-24гс12), а також Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-06/908/2012 від 13.07.12.

Відповідно до пункту 5.4 договору за порушення термінів сплати грошових коштів орендодавцю за цим договором орендарю буде нарахована пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від прострочених сум платежів за кожний день прострочення.

Судом був перевірений розрахунок, складений позивачем (а.с. 65), та встановлено, що розмір пені за листопад здійснено із порушенням позивачем приписів, визначених частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, тобто понад шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, при здійсненні перерахунку судом встановлено, що сума пені, що нарахована за період, визначений позивачем, та підлягає стягненню, складає 5 105.18 грн. Отже, в стягненні 249.66 грн. слід відмовити (а.с. 215).

Також, позивач просить стягнути з відповідача штраф, нарахований на підставі пункту 5.5 договору, у 20 % співвідношенні до суми заборгованості.

Судом також був перевірений розрахунок штрафу, складений позивачем, та встановлено, що розмір штрафу розраховано правильно та складає 15 891.60 грн., у зв'язку з чим вимоги про його стягнення підлягають задоволенню.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України оплата судового збору покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

При цьому, суд зауважує, що при перерахуванні розміру судових витрат, що підлягають розподілу, було встановлено, що стягненню з відповідача підлягає судовій збір в сумі 2020.41 грн., однак, враховуючи, що позивачем в своєї заяві про зменшення позовних вимог було висунуто вимогу про стягнення з відповідача лише 2014.08 грн. судового збору (а.с. 64), а суд позбавлений виходити за межі позовних вимог, відшкодуванню відповідачем на користь позивача підлягає збір в сумі 2014.08 грн..

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повне рішення складено 21 червня 2013 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Вищого навчального закладу «Ялтинський університет менеджменту» (вул. Руданського, 8, м. Ялта, АР Крим, 98600, р/р, 2600100131472 у Ялтинському відділенні УКРЄКСИМБАНКУ, МФО 324786, код ЄДРПОУ 22289805) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дворцово - парковий ансамбль» (вул. Плотинна, 9, м. Сімферополь, АР Крим, 95007, р/р 26004001018392 КФ ВАТ КБ «Хрещатик», МФО 300670, код ЄДРПОУ 35941471) заборгованість в сумі 79 458.00 грн., пеню в сумі 5105.18 грн., штраф в сумі 15 891.60 грн. та 2014.08 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволенні вимог про стягнення з Вищого навчального закладу «Ялтинський університет менеджменту» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дворцово - парковий ансамбль» пені в сумі 249.66 грн. - відмовити.

Суддя Ю.А. Радвановська