Постанова

від 20.11.2013 по справі 901/1318/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2013 року Справа № 901/1318/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді Кузьменка М.В.,

судді Васищака І.М.,

судді Палій В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Вищого навчального закладу "Ялтинський університет

менеджменту"

на рішення господарського суду Автономної Республіки

Крим від 19.06.2013р.

та постанову Севастопольського апеляційного

господарського суду від 09.09.2013р.

у справі № 901/1318/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дворцово-

парковий ансамбль"

до Вищого навчального закладу "Ялтинський університет

менеджменту"

про стягнення 101 271,40 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: генеральний директор Войцеховський А.Є. - копія наказу у справі;

від відповідача:не з'явився,

встановив:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Дворцово-парковий ансамбль" звернувся до господарського суду з позовом (враховуючи заяву про уточнення позовних вимог) до відповідача - Вищого навчального закладу "Ялтинський університет менеджменту" про стягнення заборгованості по орендній платі за договором оренди нежитлового приміщення № 12-01-10/12 від 01.10.2012 в розмірі 79458,00 грн., пеню в сумі 5354,84 грн., штраф в сумі 15891,60 грн., всього 100704,44 грн.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.06.2013 (суддя Радвановська Ю.А.) позов задоволено частково. Стягнуто з Вищого навчального закладу "Ялтинський університет менеджменту"на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дворцово-парковий ансамбль" заборгованість в сумі 79458,00 грн., пеню в сумі 5105,18 грн., штраф в сумі 15891,60 грн. та 2014,08 грн. судового збору. У задоволенні вимог про стягнення пені в сумі 249,66 грн. відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.09.2013 (колегія суддів у складі: Голик В.С. - головуючий, Сотула В.В., Черткова І.В.) рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.06.2013 залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що факт порушення порядку та строків здійснення розрахунків за умовами договору оренди нежитлового приміщення підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем. Здійснення відповідачем ремонту орендованого приміщення не є підставою для звільнення відповідача від сплати орендної плати, оскільки доказів письмового погодження з орендодавцем здійснення орендарем поліпшень орендованого майна або укладання щодо цього додаткових угод до договору оренди щодо зарахування суми ремонту в рахунок орендної плати сторонами надано не було.

Не погоджуючись з ухваленими у справі судовими актами, Вищий навчальний заклад "Ялтинський університет менеджменту" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.10.2012 між ТОВ "Дворцово-парковий ансамбль" (орендодавець) та Вищим навчальним закладом "Ялтинський університет менеджменту" (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 12-01-10/12, відповідно до п.п. 1.1, 1.2 якого орендодавець зобов'язується передати орендарю, а орендар зобов'язується прийняти за актом у тимчасове платне користування - оренду нерухоме майно обумовлене цим договором, саме частину нежитлового приміщення (частина 2-го поверху нежитлової будівлі літ. А, літ. а, літ. а1-а6, загальною площею 628.10 кв.м., що розташоване за адресою: Україна, м. Ялта, вул. Свердлова, б. 34Д, та знаходиться у власності орендодавця на підставі свідоцтва про право власності від 01 червня 2010 року), і повернути його орендодавцю в тому ж вигляді з урахуванням нормального зносу.

Строк оренди сторонами визначений в п. 6.1: цей договір набуває чинності з дати підписання сторонами і діє протягом трьох років з моменту підписання акту приймання-передачі приміщення.

Умовами договору, зокрема розділу 4 встановлено, що орендна плата за приміщення, що підлягає сплаті за місяць оренди, за погодженням сторін встановлюється в розмірі 26 486.00 грн., в тому числі ПДВ. Зобов'язання орендаря щодо оплати орендної плати підлягають виконанню починаючи з моменту підписання сторонами акту приймання - передачі приміщення. Оплата за цим договором здійснюється в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця. Орендна плата сплачується орендарем шляхом 100 % сплати на поточний рахунок орендодавця не пізніше 5 числа місяця, за який здійснюється платіж.

Згідно з ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 ЦК України).

В ч. 3 ст. 285 ГК України закріплено, що орендар своєчасно і в повному обсязі сплачуватиме орендну плату.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ст. 286 ГК України).

За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 33 ГПК України обов'язок доказування розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти та обставини, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

При розгляді справи судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та договором обов'язку по сплаті орендних платежів за листопад, грудень 2012 року та січень 2013 року не виконав, на час звернення з позовом заборгованість становить 79458,00 грн., яка й підлягає стягненню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 614 ЦК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 5.4. договору від 01.10.2012 встановлено, що за порушення термінів сплати грошових коштів орендодавцю за цим договором, орендарю буде нарахована пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від прострочених сум платежів за кожний день прострочення.

Досліджуючи правомірність заявлених позивачем вимог про стягнення пені та штрафу, нарахованих на суму заборгованості, судом встановлено невірне нарахування пені, у зв'язку з чим здійснено їх перерахунок, відповідно до якого сума пені за період із 06.11.2012 по 29.05.2013 складає 5105,18 грн. З розрахунком штрафу в сумі 15891,60 грн. суд погодився.

У відповідності до ст.111 7 ГПК України перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи, зі здійсненням перевірки застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права.

Отже, враховуючи встановлене судами попередніх інстанцій фактичне виконання відповідачем умов договору оренди нерухомого майна в частині прийняття майна у строкове платне користування, колегія суддів вважає правильним висновок судів першої та апеляційної інстанції про наявність у відповідача обов'язку щодо своєчасної та в повному обсязі сплати орендних платежів за користування майном. У зв'язку з чим, рішення місцевого господарського суду про стягнення суми заборгованості на яку нараховані пеня та штраф є законним та обґрунтованим.

Посилання відповідача як на підставу для звільнення від сплати орендної плати на проведення ним капітального ремонту орендованого приміщення, що відповідно до п. 3.1.6 договору, ст. 762 ЦК України та ч. 3 ст. 776 ЦК України підлягає зарахуванню в рахунок плати за користування орендованим приміщенням, обґрунтовано було відхилено судами попередніх інстанцій.

Норми ст. 776 ЦК України регулюють питання здійснення капітального ремонту речі, переданої у найм, що є необхідним для експлуатації такої речі за призначенням, а положення ст. 778 цього Кодексу стосуються поліпшення речі, яка є предметом договору найму, тобто проведення певних її змін, завдяки яким покращується її стан, корисність, комфортабельність, зовнішній вигляд тощо у порівнянні з тим станом, в якому річ знаходилася до передачі наймачеві.

Так, ч. 2 ст. 776 ЦК України передбачає, що капітельний ремонт речі, переданої у найм, проводиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Ця норма не є імперативною, оскільки допускає і інше вирішення цього питання в договорі, як вірно зазначено в оскаржуваній постанові.

Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, за умовами п.3.3.7 договору орендар зобов'язаний своєчасно здійснювати за свій рахунок поточний та інші види ремонтів орендованого приміщення . Тобто любий ремонт.

Одночасно ця умова договору не розглядається як дозвіл на проведення поліпшення орендованого приміщення і не тягне за собою обов'язку орендодавця компенсувати вартість поліпшення, оскільки у п. 3.4.2 договору сторони визначили, що орендар має право за письмовим узгодженням з орендодавцем проводити поліпшення орендованого приміщення.

В силу ст. 778 ЦК України наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця; якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.

Тобто, вищевказані норми ставлять відшкодування орендареві вартості ремонту в пряму залежність від отримання згоди орендодавця на його здійснення.

Судами встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази звернення Вищого навчального закладу "Ялтинський університет менеджменту" до ТОВ "Дворцово-парковий ансамбль" для отримання погодження на проведення відповідачем ремонту орендованого приміщення з метою використання його за цільовим призначенням, встановленим в договорі оренди №12-01-10/12 та, безпосередньо, проведення вказаних робіт з ремонту відповідачем в листопаді, грудні 2012 року та лютому 2013 року, а також відповідні окремі угоди про зарахування зроблених відповідачем витрат на поліпшення орендованого приміщення в рахунок орендних платежів.

Як вбачається з матеріалів справи, в даному спорі пріоритет мають умови, про які домовлялись сторони при укладанні договору, а саме орендар взяв на себе обов'язок здійснювати за свій рахунок любий ремонт. Тому вимоги позивача щодо зарахування в рахунок орендної плати витрат на проведення ремонту без його попереднього узгодження з орендодавцем, є безпідставними. З огляду на це, інші доводи, викладені у касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суди двох інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи, дали їм належну правову оцінку, дійшли правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, й ухвалили судові акти з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для їх зміни або скасування немає.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Вищого навчального закладу "Ялтинський університет менеджменту" залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.09.2013 та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.06.2013 у справі № 901/1318/13 залишити без змін.

Головуючий, суддя Кузьменко М.В.

Суддя Васищак І.М.

Суддя Палій В.М.