Постанова

від 21.06.2013 по справі 2а-7750/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 червня 2013 року 08:03 № 2а-7750/11/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Саніна Б. В., при секретарі судового засідання Борисовій Т. М. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Міністерства внутрішніх справи України в Київській області провизнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справи України в Київській області (надалі - ГУ МВС в Київській області), в якому просить суд:

1. Визнати протиправними дії ГУ МВС в Київській області, заступника начальника СУ ГУ МВС України в Київській області В.М. Сакала, які проявилися в розгляді заяви ОСОБА_1 від 10.01.2011 р. шляхом винесення та надіслання листа №14/57-П-12 від 11.02.2010 р. заступника начальника СУ ГУ МВС України в Київській області Сакала В. М. замість винесення та надіслання постанови про відшкодування шкоди згідно вимог Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» (надалі - Закон №266).

2. Визнати протиправним лист №14/57-П-12 від 11.02.2010 р. заступника начальника СУ ГУ МВС України в Київській області Сакала В. М.

3. Визнати протиправними дії та бездіяльність ГУ МВС в Київській області по не повідомленню ОСОБА_1 про результати перевірки обставин та фактів викладених у заяві від 10.01.2011 р., яка була проведена до 01.03.2011 р.

4. Визнати протиправними дії та бездіяльність ГУ МВС в Київській області, які проявилися в не в винесенні, не врученні та не надісланні ОСОБА_1 постанови про відшкодування шкоди по наслідкам розгляду заяви від 10.01.2011 р. згідно вимог Закону №266.

5. Визнати протиправними дії та бездіяльність ГУ МВС в Київській області, які проявилися в не розгляді заяви від 10.01.2011 р. шляхом винесення постанови згідно вимог Закону №266.

6. Зобов'язати ГУ МВС в Київській області повторно розглянути заяву від 10.01.2011 р. та вручити ОСОБА_1 законну та обґрунтовану постанову про відшкодування шкоди згідно вимог Закону №266 з беззаперечним врахуванням і дотриманням вимог п.5 ст.5, п.1 ст.6, ст.8, ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод; ст.1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод; ст.3, ст.22, ст.56 Конституції України; ст.1, ст.25 Закону України «Про міліцію».

7. Встановити судовий контролю, спосіб та порядок виконання судового рішення по даній справі.

8. Винести окрему ухвалу відповідно до вимог ст.166, ст.267 КАС України.

9. Відшкодувати судові витрати.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва №2а-7750/11/2670 від 06.06.2011 р. було відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі, в частині позовної вимоги про визнання протиправним листа №14/57-П-12 від 11.02.2010 р. заступника начальника СУ ГУ МВС України в Київській області В.М. Сакала.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2012 р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва №2а-7750/11/2670 від 06.06.2011 р. - без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.04.2013 р. ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва №2а-7750/11/2670 від 06.06.2011 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2012 р. - скасовано та повернуто до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі, в частині позовної вимоги про визнання протиправним листа №14/57-П-12 від 11.02.2010 р. заступника начальника СУ ГУ МВС України в Київській області В.М. Сакала.

Після усунення недоліків позовної заяви, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.05.2013 р. провадження по справі було відкрито та призначено справу до судового розгляду, в частині позовної вимоги про визнання протиправним листа №14/57-П-12 від 11.02.2010 р. заступника начальника СУ ГУ МВС України в Київській області В.М. Сакала.

В судовому засіданні представником позивача було подано заяву про збільшення позовних вимог, в яких просить суд:

1. Визнати незаконними дії ГУ МВС України в Київській області, заступника начальника СУ ГУ МВС України в Київській області В.М. Сакала які проявились в незаконному розгляді заяви ОСОБА_1 від 10.01.2011 р. про відшкодування шкоди згідно Закону №266.

2. Визнати незаконним лист ГУ МВС України в Київській області від 11.02.2010 р. №14/57-П-12 за підписом заступника начальника СУ ГУ МВС України в Київській області В.М. Сакала.

3. Зобов'язати ГУ МВС України в Київській області офіційно вибачитись перед ОСОБА_1 за незаконні свої дії та бездіяльність при незаконному розгляді заяви від 10.01.2011 р. та написанні незаконного листа від 11.02.2011 р. №14/57-П-12 за підписом заступника начальника СУ ГУ МВС України в Київській області В.М. Сакала.

4. Зобов'язати ГУ МВС України в Київській області вжити заходів щодо повного відшкодування ОСОБА_1 шкоди, матеріальних збитків згідно вимог Закону №266, п.5 ст.5, ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.56 Конституції України, ст.1 та ст.25 Закону України «Про міліцію».

В судове засідання з'явився представник позивача, який позовні вимоги в частині позовної вимоги про визнання протиправним листа №14/57-П-12 від 11.02.2010 р. заступника начальника СУ ГУ МВС України в Київській області В.М. Сакала підтримав, та просить її задовольнити із підстав викладених в адміністративному позові, зокрема зазначає про недотримання відповідачем положень Закону №266 під час розгляду заяви про відшкодування шкоди. Так, замість винесення постанови про відшкодування шкоди, як того вимагає ст.12 Закону №266, Відповідачем на адресу Позивачки був направлений лист-відповідь №14/57-П-12 від 11.02.2010 за підписом заступника начальника СУ ГУ МВС України в Київській області В.М. Сакала.

В судове засідання з'явився представник відповідача, який щодо заявлених позовних вимог заперечує в повному обсязі, просить в задоволені позову відмовити із підстав викладених письмових запереченнях.

Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розглянувши подані позивачем докази, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає що позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

10.01.2011 р. Позивачка звернулась до слідчого СУ ГУ МВС України в Київській області (по кримінальній справі №08-6086 порушеної відносно ОСОБА_3 за ст.84 ч.1 КК України) з заявою про відшкодування шкоди згідно з Законом №266, в якій просила:

1. Детально оглянути та вивчити всі матеріали кримінальної справи №08-6086 порушеної за ст.84 ч.1 КК України відносно ОСОБА_3.

2. Відповідно до ст.3, ст.8, ч.1 ст.9, ст.19 Конституції України при винесенні рішення застосувати та використати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, п.5 ст.5, ст.13 Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод, ст.11, ст.12, ст.13, ст.17 Загальної декларації прав людини (прийнята і схвалена Резолюцією 217 А(Ш) Генеральної Асамблеї ООН від 10.12.1948 р.; ст.ст.16,17,18,19 Закону України «Про міжнародні договори України»; ст.6, ст.7 Закону України «Про правонаступництво».

3. Відшкодувати за рахунок коштів державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, кошти в сумі 9 777 500 грн. - після відмови в порушенні кримінальної справи на підставі п.2 ст.6 КПК України за незаконне перебування під слідством з 19.04.1999 р. по 31.07.2002 р., за протиправні дії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області з приводу невручення ОСОБА_1 з 30.04.1999 р. по 08.12.2009 р. постанови про скасування запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд; за незаконне затримання ОСОБА_1 19.04.1999 р. і незаконне тримання під вартою з 21 год. 00 хв. 18.04.1999 р. по 02 год. 15хв. 19.04.1999 р. в якості підозрюваної у вчинені злочину передбаченого ст.84 ч.1 КК України (в редакції 1960 р.); за незаконні оперативно-розшукові заходи, незаконні нічні допити, незаконне взяття і тримання під вартою, незаконні проведенні в ході досудового слідства по кримінальній справі №08-6086 обшуки, виїмки, конфіскації майна, речей, документів громадської організації «Любава», незаконне накладення арешту на майно, незаконне відсторонення від роботи (посади), що обмежило та порушило права, свободи та інтереси ОСОБА_1

4. Відшкодувати за рахунок коштів державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, кошти в сумі 8 855 000 грн. - після відмови в порушенні кримінальної справи на підставі п.2 cт.6 КПК України за незаконне перебування ОСОБА_1 по к.с.№08-6086 на підписці про невиїзд в період з 20.04.1999 р. по 06.07.2010 р.

5. Відшкодувати за рахунок коштів державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну та матеріальну шкоду, кошти в сумі 3 777 300 грн. - за протиправну конфіскацію в гаражі та помешканні ОСОБА_1 майна та речей /перерахованих в довідці №2713 від 28.12.2001 р.

6. Відшкодувати за рахунок коштів державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну та матеріальну шкоду, кошти в сумі 4 588 880 грн. - за протиправний арешт, позбавлення та обмеження права на користування, розпорядження та володіння приватної власності ОСОБА_1 1/5 квартир АДРЕСА_1, незалежно від волі інших осіб.

7. Відшкодувати за рахунок коштів державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, кошти в сумі 5 780 800 грн., - за протиправне, безпідставне та не обґрунтоване позбавлення ОСОБА_1 права вільно володіти, користуватися та розпоряджатися конфіскованим в 1999 р. майном, речами та документами громадської дитячої благодійної організації багатодітних координаційний центр «Любава» (код ЄДРПОУ 23236299).

8. Поновити мої порушені прав, свободи та інтереси за рахунок коштів державного бюджету України та відшкодувати на користь ОСОБА_1 заробітну плату з окладом 400 доларів США за місяць по курсу Національного Банку України в громадській дитячій благодійній організації координаційний центр «Родина», за період з 21.04.1999 р. по день винесення рішення, яку не отримую по вині працівників міліції, в зв'язку та через порушення кримінальних справ №08-6086 та №08-7003 відносно ОСОБА_3

9. Поновити всі порушенні права, свободи та інтереси ОСОБА_1 до того стану як вони були порушені, починаючи з 15.04.1999 р. в наслідок та через незаконні, безпідставні та не обґрунтовані дії, рішення та бездіяльність слідчих, міліції при довготривалому та бездіяльному порушенні та досудовому слідстві по кримінальних справах №08-6086 та №08-7003.

Зазначено заява була отримана Слідчим управлінням ГУ МВС України в Київській області 13.01.2011 р., що підтверджується повідомленням про вручення.

У відповідь на зазначену заяву Слідчим управлінням ГУ МВС України в Київській області була надіслана відповідь у формі листа №14/57-П-12 від 11.02.2010 р. за підписом заступника начальника СУ ГУ МВС України в Київській області В.М. Сакала. Відповідно до зазначеного листа повідомлялось, що заява Позивачки розглянута і проводиться перевірка викладених в ній фактів, перевірка буде проведена 01.03.2011 р., про результати зазначеної перевірки Позивачка буде повідомлена додатково.

Позивач вважає що відповідачем було порушено положення чинного законодавства щодо надання листа №14/57-П-12 від 11.02.2010 р., а тому оскаржив лист до суду з метою захисту прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону №266 розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в п.1, п.3, п.4 ст.3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі дії чи розглядав справу, в місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи дізнання, досудового слідства, прокуратури і суд, про що виносять постанову (ухвалу).

Відповідно до п.12 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України №6/5/3/41 від 04.03.1996 р. у місячний термін з дня звернення громадянина орган дізнання витребовує від відповідних державних і громадських організацій всі необхідні документи, що мають значення для визначення розміру завданої шкоди, і виносить передбачену ч.1 ст.12 Закону постанову.

Таким чином, за результатами розгляду заяви орган дізнання, досудового слідства мав винести відповідну постанову, однак відповідачем було направлено лист №14/57-П-12 від 11.02.2010 р.

Відповідно до ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В постанові Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.02.2012 р. по справі №2а-7750/11/2670 (за позовом ОСОБА_1 до ГУ МВС України в Київській області), суд дійшов висновку, що ст.12 Закону №266 не містить ніякої іншої альтернативи винесенню постанови про відшкодування шкоди, в разі якщо існують підстави для відшкодування, то слід зробити висновок, що єдиною можливою дією Відповідача у відповідь на подачу обґрунтованої заяви Позивачки, має бути винесення відповідної постанови, з самостійним визначенням в ній розміру відшкодовуваної шкоди. Відповідно до цієї ж статті, в разі незгоди з винесеною постановою про відшкодування шкоди, Позивач відповідно до положень цивільного процесуального законодавства зможе оскаржити цю ж постанову до суду.

Крім того, в постанові Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.02.2012 р. по справі №2а-7750/11/2670 (за позовом ОСОБА_1 до ГУ МВС України в Київській області), залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2012 р., постановлено:

1. Визнати протиправною бездіяльність ГУ МВС України в Київській області щодо неповідомлення позивача про результати перевірки обставин та фактів викладених у заяві ОСОБА_1 від 10.01.2011 р.

2. Визнати протиправною бездіяльність ГУ МВС України в Київській області в частині невинесення постанови про відшкодування шкоди завданої ОСОБА_1 органами дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду та не надісланні її ОСОБА_1

3. Зобов'язати ГУ МВС України в Київській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.01.2011 р. та вчинити дії відповідно до положень ст.12 Закону №266 (в редакції, яка діяла на момент подачі заяви).

Таким чином, Окружним адміністративним судом м. Києва по справі №2а-7750/11/2670 (між тими ж самими сторонами) вже встановлено факт протиправності дій відповідача щодо винесення листа №14/57-П-12 від 11.02.2010 р. та не винесенні постанови, за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 10.01.2011 р.

Крім того, суд приймає до уваги, що в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17.04.2013 р. по справі №К/9991/17266/12 (за позовом ОСОБА_1 до ГУ МВС України в Київській області), суд касаційної інстанції дійшов висновку, що ГУ МВС України в Київській області є суб'єктом владних повноважень в розумінні п.7 ч.1 ст.3 КАС України, та спір щодо визнання листа відповідача протиправним є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи вищевказане, суд дійшов висновку, що лист Головного управління Міністерства внутрішніх справи України в Київській області №14/57-П-12 від 11.02.2010 р., за підписом заступника начальника СУ ГУ МВС України в Київській області В. М. Сакала є незаконними.

Водночас, щодо заявлених позивачем позовних вимог про визнання незаконними дій ГУ МВС України в Київській області які проявились в незаконному розгляді Заяви ОСОБА_1 про відшкодування шкоди згідно Закону №266 від 10.01.2011 р., суд зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач звернуся із Заявою про відшкодування шкоди згідно з Законом №266 до слідчого СУ ГУ МВС України в Київській області (по кримінальній справі №08-6086 порушеної відносно ОСОБА_3 за ст.84 ч.1 КК України).

При цьому, як вбачається із листа ГУ МВС України в Київській області №14/57-П-12 від 11.02.2010 р., за підписом заступника начальника СУ ГУ МВС України в Київській області В. М. Сакала, Заяву про відшкодування шкоди згідно з Законом №266, поданої позивачем, розглядалась слідчим управлінням.

Як вже зазначалось вище, в ст.12 Закону №266 передбачено, що розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в п.1, п.3, п.4 ст.3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу).

Таким чином, суд дійшов висновку, що подану ОСОБА_1 до слідчого СУ ГУ МВС України в Київській області (по кримінальній справі №08-6086 порушеної відносно ОСОБА_3 за ст.84 ч.1 КК України) Заяву про відшкодування шкоди згідно Закону №266 від 10.01.2011 р. розглянуто уповноваженим органом та посадовою особою, в розумінні положень ст.12 Закону №266.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до ч.1 та ч.2 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Проте, позивачем не вказано в позовній заяві чому розгляд Заяви про відшкодування шкоди згідно Закону №266 від 10.01.2011 р. органом до якого звернулась позивачка є незаконними діями.

Щодо позовних вимог про зобов'язання ГУ МВС України в Київській області офіційно вибачитись перед ОСОБА_1 за незаконні свої дії та бездіяльність при незаконному розгляді заяви від 10.01.2011 р. та написанні незаконного листа від 11.02.2011 р. №14/57-П-12 за підписом заступника начальника СУ ГУ МВС України в Київській області В.М. Сакала, суд зазначає наступне.

Так, ст.1 Закону України «Про міліцію» передбачено, що міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Водночас, відповідно до ст.25 Закону України «Про міліцію» при порушенні працівником міліції прав і законних інтересів громадянина міліція зобов'язана вжити заходів до поновлення цих прав, відшкодування завданих матеріальних збитків, на вимогу громадянина публічно вибачитися.

Суд погоджується із посилання позивача, що це є правом особи, права якої порушені працівниками міліції, вимагати від таких працівників міліції публічних вибачень.

При цьому, як вбачається із матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 не зверталась до ГУ МВС України в Київській області із вимогою про публічні вибачення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відсутність підстав для зобов'язання відповідача офіційно вибачитись перед ОСОБА_1 за незаконні свої дії та бездіяльність при незаконному розгляді заяви від 10.01.2011 р. та написанні незаконного листа від 11.02.2011 р. №14/57-П-12 за підписом заступника начальника СУ ГУ МВС України в Київській області В.М. Сакала.

Щодо п.5 позовних вимог позивача викладених в прохальній частині Заяви про збільшення позовних вимог від 06.06.2013 р., зокрема про зобов'язання ГУ МВС України в Київській області вжити заходів щодо повного відшкодування ОСОБА_1 шкоди, матеріальних збитків згідно вимог Закону №266, п.5 ст.5, ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.56 Конституції України, ст.1 та ст.25 Закону України «Про міліцію», суд зазначає наступне.

Як випливає зі змісту Рекомендації №R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Водночас, ст.12 Закону №266 чітко зазначає, що питання визначення розміру відшкодовуваної шкоди, визначають саме відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). При цьому, в ч.2 ст.12 Закону №266 передбачено, що у разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку. Оскарження до суду не позбавляє громадянина права звернутись із скаргою до відповідного прокурора.

Таким чином, суд не має повноважень зобов'язати відповідача вжити заходів щодо повного відшкодування ОСОБА_1 шкоди, матеріальних збитків, оскільки за своїм змістом та відповідно до положень Закону №266 такі повноваження є дискреційним повноваженням відповідача.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевказане суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовної заяви, в частині визнання протиправним листа №14/57-П-12 від 11.02.2010 р. заступника начальника СУ ГУ МВС України в Київській області В. М. Сакала. При цьому, відповідно до положень ст.94 КАС України, судові витрати позивачу відшкодовуються частково.

Керуючись положеннями ст.2, ст.17, ст.71, ст.86, ст.94, ст.158-163, ст.167, ст.171, ст.254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справи України в Київській області задовольнити частково.

2. Визнати незаконним лист Головного управління Міністерства внутрішніх справи України в Київській області від 11.02.2010 р. №14/57-П-12 за підписом заступника начальника слідчого управління Головного управління Міністерства внутрішніх справи України в Київській області В.М. Сакала.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Присудити ОСОБА_1 понесені судові витрати в розмірі 0 (нуль) грн. 30 коп. із видатків направлених на асигнування Головного управління Міністерства внутрішніх справи України в Київській області.

Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.254 КАС України та може бути оскаржена до апеляційного суду в порядку та строки, визначені ст.ст.185-187 КАС України.

Суддя Б. В. Санін