Постанова

від 19.06.2013 по справі 908/910/13-г

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

19.06.2013 р. справа №908/910/13-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівБойченка К.І. Діброви Г.І., Шевкової Т.А. при секретарі судового засідання за участю представників: Демурі О.А. від позивача:не з'явились від відповідача:Грекова Н.М. - довіреність від 29.03.2013 року №19/58 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запоріжкокс», м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 15.04.2013 року у справі№ 908/910/13-г (Суддя: Місюра Л.С.) за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Чисте місто», м.Запоріжжя доПублічного акціонерного товариства «Запоріжкокс», м.Запоріжжя простягнення сум пені в розмірі 1056 грн. 47 коп., 3% річних в розмірі 211 грн. 30 коп., інфляційних нарахувань в розмірі 55грн. 61 коп. за договором підряду з прання від 30.12.2011 року №3551 В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Чисте місто» звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Запоріжкокс» сум пені в розмірі 1056 грн. 47 коп., 3% річних в розмірі 211 грн. 50 коп., інфляційних нарахувань в розмірі 55 грн. 61 коп. за договором підряду з прання від 30.12.2011 року №3551.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 15.04.2013 року по справі №908/910/136-13 позов задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Запоріжкокс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Чисте місто» пеню в сумі 1055 грн. 49 коп., 3% річних в сумі 211 грн. 08 коп., інфляційні нарахування в сумі 55 грн. 59 коп., судовий збір за подання позовної заяви в сумі 1718грн. 77 коп. та витрати на послуги адвоката в сумі 499 грн. 50 коп. В решті позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване частковою обґрунтованістю позовних вимог.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду по даній справі, Публічне акціонерне товариство «Запоріжкокс» подало до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить згадане рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує на те, що суд неповністю з'ясував обставини, які мають значення по справі, та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення по справі.

Відповідач також стверджує, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та зазначає, що оскільки, з урахуванням приписів ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» №543/96-ВР від 22.11.1996 року, розмір пені встановлюється за згодою сторін, у відповідача відсутні підстави для її стягнення. Крім того, зауважує на тому, що судом першої інстанції, в порушення норм ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України безпідставно стягнуто з відповідача вартість витрат на адвокатські послуги, а тому просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині стягнення з відповідача сум пені в розмірі 1055грн. 49 коп. та витрат на послуги адвоката в розмірі 499 грн. 50 коп.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції - скасувати.

Представник позивача в судове засідання 19.06.2013 року не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відзив на апеляційну скаргу не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Неявка без поважних причин у судове засідання представника позивача не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється учасникам процесу в установленому порядку.

Відповідно до статті 101 Господарського процессуального Кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково доданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обргунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правомірність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено місцевим господарським судом Публічне акціонерне товариство «Запоріжкокс» (Замовник) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Чисте місто» (Виконавець) 30.12.2011 року уклали договір підряду на прання №3551 (далі - договір)(а.с.15-21).

За умовами договору Виконавець зобов'язується виконати роботи з надання комплексу робіт з прання, прасування та ремонту робочого одягу та інших виробів, що належать Замовнику, збору, підготовці до транспортування Власності робітників Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти та сплатити виконані роботи.

Відповідно до п.п. 2.2.1. договору Замовник зобов'язаний прийняти та здійснити оплату виконаних робіт в порядку, передбаченому цим договором.

Згідно п. 3.1. договору, в редакції додаткової угоди, вартість комплексу робіт пральні: прання, прасування білизни та робочого одягу Замовника складає 14058 грн. 89коп. на місяць з 01.01.2012 року, в тому числі ПДВ в сумі 2343 грн. 15 коп., 13895 грн. 86 коп. на місяць з 01.04.2012 року, в тому числі ПДВ в сумі 2315 грн. 98 коп. Загальна вартість на рік складає в розмірі 167239 грн. 41 коп., в тому числі ПДВ 27873 грн. 24коп.(а.с. 22 ).

Згідно п. 3.4. договору Замовник сплачує вартість виконаних робіт шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок Виконавця на підставі наданого Виконавцем Замовнику оригіналу рахунку до 15 числа місяця, наступного за звітнім, за умови підписання Акту приймання-передачі виконаних робіт та за умови наявності всіх документів, передбачених п. 9.4. договору.

За відсутності повного пакету документів, передбачених п. 9.4. договору строк оплати обчислюється з дати його фактичного отримання.

Факт отримання відповідачем всіх документів, передбачених п. 9.4. договору сторонами у справі не заперечується.

Рахунки на оплату виконаних робіт від 25.10.2012 року № СФ-0000052, від 26.11.2012 року №СФ-0000060, від 24.12.2012 року №СФ-0000065 за спірним договором отримані відповідачем 25.10.2012 року, 26.11.2012 року та 25.12.2012 року.

Згідно із ст. 193 Господарського Кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.(ч. 7 ст 193 ГПК).

Належне виконання позивачем послуг (робіт) з прання, прасування робочого одягу та інших виробів у жовтні 2012 року на суму 13895 грн. 86 коп., у листопаді 2012 року на суму 13895 грн. 86коп. у грудні 2012 року на суму 13895 грн. 86 коп., підтверджується актами здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 31.10.2012 року № ОУ-0000052, від 30.11.2012 року №ОУ-0000060, від 31.12.2012 року №ОУ-0000065, які підписані без зауважень та скріплені печатками сторін (а.с. 88-90).

Як встановлено колегією суддів та підтверджується матеріалами справи, позивач в повному обсязі виконав умови договору від 30.12.2012 року №3551, а Замовник умови відповідного договору щодо оплати виконаних робіт в строки, визначені договором не здійснив.

Правові відносини сторін за договором, на підставі якого заявлений позов, регулюються Главою 61 Цивільного Кодексу України (Підряд).

На підставі ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона /підрядник/ зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони /замовника/, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем оплачені підрядні роботи виконані позивачем за договором від 30.12.2012 року №3551 за жовтень 2012 року - 22.01.2013 року, за листопад 2012 року - 04.03.2013 року, за грудень 2012 року - 25.02.2013 року, про що свідчать банківські виписки від 22.01.2013 року, від 25.02.2013 року та платіжне доручення від 14.03.2013 року №13580-3403 (а.с. 26-28), тобто з порушенням умов п. 3.4. договору.

Відповідно до п. 6.14. договору за прострочення оплати виконаної роботи Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі, що не перевищує подвійну облікову ставку НБУ, що діяла в період прострочки, від суми несвоєчасної сплати за кожен день прострочки.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені, розрахованої за жовтень 2012 року 2012 року в сумі 381 грн. 89 коп., за листопад 2012 року в сумі 445 грн. 17 коп., за грудень 2012 року в сумі 228 грн. 43 коп., всього пеня, що підлягає до стягнення складає в сумі 10555 грн. 44 коп., та відмови у стягненні пені в розмірі 0 грн. 98 коп. за необґрунтованістю вимог у цій частині.

Згідно ч. 2 статті 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або Законом.

Колегія суддів вважає правомірними висновки суду першої інстанції щодо часткового задоволення 3% річних в сумі 211 грн. 08 коп., розрахованих за період жовтень 2012 року - грудень 2012 року та відмови в частині стягнення 3% річних в сумі 0 грн. 22коп., правомірним стягнення інфляційних нарахувань в сумі 55 грн. 61коп., розрахованих за період з грудня 2012 року по лютий 2013 року та правомірною відмову у стягненні інфляційних нарахувань в розмірі 0 грн. 02 коп.

Щодо доводів заявника апеляційної скарги про неправомірне стягнення з відповідача на користь позивача суми за надані позивачу послуги адвоката в розмірі 499грн. 50 коп., колегія судді враховує наступне.

Статтею 44 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. У контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише у тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Згідно роз'яснення ВГСУ від 04.03.1998 року № 02-5/78 відшкодування витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката здійснюється господарським судом за наявності документального підтвердження витрат, як-то угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Відповідно до ч.3 ст.48 Господарського процесуального Кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються в порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Дія вказаного Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться у ст.1 вказаного Закону, за якою адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом

Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Принцип «розумного обгрунтування» розміру оплати юридичної допомоги набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати - обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його адвокатський досвід, науково-теоритична підготовка, тощо.

Визначаючи розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, повинні братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистки або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Згідно п.11 Інформаційного листа від 13.02.2002р. №01-8/155, п.11 Інформаційного листа від 14.12.2007р. №01-8/973 та п.28 Інформаційного листа від 18.03.2008р. №01-8/164, суд, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, пов'язаних зі сплатою послуг адвокатів, має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. Таким чином, розглядаючи конкретну справу, суд з урахуванням її обставин може обмежити розмір відповідної компенсації з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справ.

Приймаючи до уваги, що представником позивача Дубівською О.В. підтверджено право заняття адвокатською діяльністю, враховуючи наявність серед наданих позивачем документів доказів на підтвердження видатків, пов'язаних із розглядом справи (транспортних, на відрядження тощо), невелику кількість судових засідань, в яких приймала участь Дубівська О.В., колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що витрати позивача на послуги адвоката ґрунтуються на доказах, які наявні у матеріалах справи, та вважає правильним висновок щодо розумно необхідної суми витрат на послуги адвоката в розмірі 500 грн. 00 коп.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга є такою, що не підлягає задоволенню, у зв'язку з необґрунтованістю та недоведеністю доводів, а рішення суду першої інстанції, таким, що повно та всебічно відповідає нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального Кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1)Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запоріжкокс» на рішення господарського суду Запорізької області від 15.04.2013 року у справі №908/910/13-г - залишити без задоволення.

2)Рішення господарського суду Запорізької області від 15.04.2013 року у справі №908/910/13-г - залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя К.І. Бойченко

Судді Г.І. Діброва

Т.А. Шевкова