Постанова

від 21.08.2013 по справі 908/910/13-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2013 року Справа № 908/910/13-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Кравчука Г.А.,

суддів: Мачульського Г.М., Полянського А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запоріжкокс" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 19.06.2013 р. у справі господарського суду№ 908/910/13-г Запорізької області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Чисте місто" доПублічного акціонерного товариства "Запоріжкокс" простягнення сум пені в розмірі 1 056,47 грн., 3% річних в розмірі 221,30 грн., інфляційних нарахувань в розмірі 55,61 грн., за договором підряду з прання від 30.12.2011 р. № 3551 в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: не з'явились; відповідача: не з'явились;

В С Т А Н О В И В:

У березні 2013 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Чисте місто" (далі - Товариство "Чисте місто") звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою, у якій просило стягнути на його користь з Публічного акціонерного товариства "Запоріжкокс" (далі - Товариство "Запоріжкокс") пеню в розмірі 1 056,47 грн., 3% річних в розмірі 211,30 грн. та інфляційних втрат в розмірі 55,61 грн. за договором підряду з прання від 30.12.2011 р. № 3551.

Позовні вимоги Товариство "Чисте місто", посилаючись на норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Господарського кодексу України (далі - ГК України) обґрунтовувало тим, що ним були виконані роботи за договором підряду з прання від 30.12.2011 р. № 3551 укладеним з Товариством "Запоріжкокс", проте останнє оплатило виконані роботи з порушенням умов договору щодо строку оплати, в зв'язку з чим Товариство "Чисте місто" просить стягнути пеню в розмірі 1 056,47 грн., 3% річних в розмірі 211,30 грн., інфляційних втрат в розмірі 55,61 грн. та витрати на послуги адвоката в розмірі 3 000,00 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 15.04.2013 р. (суддя Місюра Л.С.) позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з Товариства "Запоріжкокс" на користь Товариства "Чисте місто" пеню в розмірі 1 055,49 грн., 3% річних в розмірі 211,08 грн., інфляційні витрати в розмірі 55,59 грн. та витрати на послуги адвоката в розмірі 499,50 грн. В задоволенні решти позовних вимог Товариства "Чисте місто" відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.06.2013 р. (колегія суддів: Бойченко К.І., Діброва Г.І., Шевкова Т.А.) рішення господарського суду Запорізької області від 15.04.2013 р. залишено без змін.

В частині задоволення позовних вимог, рішення та постанова прийняті з мотивів, викладених Товариством "Чисте місто" у позовній заяві.

В частині відмови у стягненні пені в розмірі 0,98 грн., 3% річних в розмірі 0,22 грн., інфляційних витрат в розмірі 0,02 грн. рішення та постанову мотивовано неправильним обрахуванням їх розмірів, а в частині відмови розміру відшкодування судових витрат на оплату послуг адвоката, прийнято з мотивів ненадання суду доказів, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката.

Товариство "Запоріжкокс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.06.2013 р. та рішення господарського суду Запорізької області від 15.04.2013 р. скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог в частині стягнення пені та витрат на послуги адвоката. Викладені у касаційній скарзі вимоги Товариство "Запоріжкокс" обґрунтовує посиланням на ст. ст. 525, 526, 629 ЦК України, ст. ст. 44, 48, 49, 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", вважає, що постанова Донецького апеляційного господарського суду від 19.06.2013 р. прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Товариство "Чисте місто" не скористалось правом, наданим ст. 111 2 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу Товариства "Запоріжкокс" до Вищого господарського суду України не надіслало, що не перешкоджає касаційному перегляду судового акту, який оскаржується.

За розпорядженням Секретаря другої судової палати від 19.08.2013 р. розгляд справи у касаційному порядку здійснюється Вищим господарським судом України у складі колегії суддів: Кравчука Г.А. (головуючого), Мачульського Г.М. та Полянського А.Г.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Товариства "Запоріжкокс" не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- між Товариством "Запоріжкокс" (замовник) та Товариством "Чисте місто" (виконавець) 30.12.2011 р. укладено договір підряду з прання № 3551 (далі - Договір) за умовами якого виконавець зобов'язується виконати роботи з надання комплексу робіт із прання, прасування, ремонту робочого одягу та інших виробів, що належать замовнику, збору, підготовці до транспортування майна працівників замовника, а замовник зобов'язується прийняти та сплатити виконані роботи;

- пунктом 3.1. Договору, з урахуванням додаткової угоди, сторони погодили вартість комплексу робіт пральні: прання, прасування і ремонт білизни та робочого одягу замовника складає 14 058,89 грн. на місяць з 01.01.2012 р., в тому числі ПДВ в розмірі 2 343,15 грн.; 13 895,86 грн. на місяць з 01.04.2012 р., в тому числі ПДВ в розмірі 2 315, 98 грн. Загальна вартість робіт за Договором на рік складає в розмірі 167 239,41 грн., в тому числі ПДВ 27 873,24 грн. При збільшенні встановленої законом мінімальної заробітної плати вартість робіт із прання, прасування та ремонту одягу розраховується відповідно до п. 3.6 Договору;

- згідно з п. 3.4. Договору замовник сплачує вартість виконаних робіт шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок виконавця на підставі наданого виконавцем замовнику оригіналу рахунку до 15 числа місяця, що слідує за звітним, за умови підписання Акту приймання-передачі виконаних робіт та за умови наявності всіх документів, передбачених п. 9.4. Договору;

- відповідно до п. п. 2.2.1. Договору замовник зобов'язаний прийняти та здійснити оплату виконаних робіт в порядку, передбаченому цим Договором;

- на виконання умов Договору Товариство "Чисте місто" виконало роботи з надання комплексу робіт із прання, прасування, ремонту робочого одягу та інших виробів: у жовтні 2012 р. на суму 13 895,86 грн., у листопаді 2012 р. на суму 13 895,86 грн. та у грудні 2012 р. на суму 13 895,86 грн., а Товариство "Запоріжкокс" прийняло ці послуги, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № ОУ-0000052 від 31.10.2012 р., № ОУ-0000060 від 30.11.2012 р. та № ОУ-0000065 від 31.12.2012 р., підписаними без зауважень та скріпленими печатками сторін;

- Товариство "Запоріжкокс" одержало рахунки на оплату виконаних робіт № СФ-0000052 від 25.10.2012 р., № СФ-0000060 від 26.11.2012 р., № СФ-0000065 від 24.12.2012 р. за Договором відповідно 25.10.2012 р., 26.11.2012 р. та 25.12.2012 р.;

- виконані Товариством "Чисте місто" роботи повинні були бути оплаченими Товариством "Запоріжкокс" за жовтень 2012 р. - до 15.11.2012 р., за листопад 2012 р. - до 15.12.2012 р., за грудень 2012 р. - до 15.01.2013 р., проте останній виконані у жовтні 2012 р. роботи оплатив фактично 22.01.2013р., що підтверджується копією банківської виписки від 22.01.2013 р., у листопаді 2012 р. - 04.03.2013 року, що підтверджується копією платіжного доручення № 13580_3403 від 04.03.2013р., у грудні 2012 р. - 25.02.2013 року, що підтверджується копією банківської виписки від 25.02.2013 р. (а. с. 26-28 ), тобто замовником порушено строки оплати виконаних робіт визначені п. 3.4 Договору.

Частина перша ст. 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Ст. ст. 525 та 526 ЦК України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено господарськими судами першої та другої інстанцій, Товариство "Запоріжкокс" у повному обсязі оплатило роботи, виконані Товариством "Чисте місто" на підставі Договору з порушенням передбаченого ним строку.

Відповідно до п. 6.14. Договору за прострочення оплати виконаної роботи Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі, що не перевищує подвійну облікову ставку НБУ, що діяла в період прострочки, від суми несвоєчасної сплати за кожен день прострочки.

Розрахунок заявлених до стягнення з Товариства "Запоріжкокс" 3% річних, інфляційних нарахувань та пені перевірено судами попередніх інстанцій та встановлено, що з Товариства "Запоріжкокс" за прострочення грошового зобов'язання підлягають стягненню лише 211,08 грн. 3% річних, 55,59 грн. інфляційних нарахувань та 1 055,49 грн. пені.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що місцевий та апеляційний господарські суди обґрунтовано задовольнили позовні вимоги Товариства "Чисте місто" в частині стягнення на його користь з Товариства "Запоріжкокс" 3% річних в розмірі 211,08 грн., інфляційних нарахувань в розмірі 55,59 грн. та пені у розмірі 1 055,49 грн., сплата якої передбачалась п. 6.14 Договору.

Щодо вимог скаржника про стягнення з Товариства "Запоріжкокс" витрат на правову допомогу за послуги адвоката у розмірі 499,50 грн. колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною п'ятою ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача, при відмові в позові - на позивача, при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним.

За таких обставин, беручи до уваги ціну позову в даній справі, господарський суд касаційної інстанції вважає, що стягнута, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, сума витрат на послуги адвоката у розмірі 499,50 грн., підтверджується матеріалами справи, а саме - копіями: банківської виписки від 04.03.2013 р., свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 780 від 11.03.2010 р. (на Калініну Ю.О.), договору про надання правової допомоги № 43/4 від 04.01.2013 р., акту приймання - передачі виконаних робіт від 04.03.2013 р. по договору про надання правової допомоги № 43/4 від 04.01.2013р., копію рахунку - фактури № 43/4 від 04.01.2013 р., квитанції № 43-7723 від 04.03.2013 р. про сплату позивачем суми 3 000 грн. на правову допомогу, договору про участь у наданні правової допомоги від 01.02.2013р., свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 968 від 18.06.2012 р. (на Дубінську О.В.), досліджених господарськими судами попередніх інстанцій, визначена цілком обґрунтованою.

Натомість Товариство "Запоріжкокс" не погоджуючись із висновком судів у цій частині, просить касаційний суд надати іншу правову оцінку вказаним доказам, наявним в матеріалах справи, що виходить за межі повноважень суду, встановлених ст. 111 7 ГПК України, а саме: касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України постанова Донецького апеляційного господарського суду від 19.06.2013 р. ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Товариства "Запоріжкокс" не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанції, у зв'язку з чим підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 та 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запоріжкокс" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.06.2013 р. у справі № 908/910/13-г господарського суду Запорізької області - без змін.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Суддя Г.М. Мачульський

Суддя А.Г. Полянський