Постанова

від 18.06.2013 по справі 5020-9/072-10/321

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2013 року Справа № 5020-9/072-10/321

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сотула В.В.,

суддів Голика В.С.,

Черткової І.В.,

за участю представників сторін:

представник заявника, ОСОБА_2, довіреність № 553/9/10-0 від 08.11.12, Державна податкова інспекція у Балаклавському районі міста Севастополя Державної податкової служби;

боржник, не з'явився, фізична особа - підприємець ОСОБА_3;

арбітражний керуючий, Кирилін Михайло Володимирович, посвідчення № 621 від 11.04.13, арбітражний керуючий Кирилін Михайло Володимирович;

Інші представники учасників у справі про банкрутство, не з'явилися,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя Державної податкової служби на ухвалу господарського суду міста Севастополя (суддя Головко В.О.) від 26 квітня 2013 року у справі № 5020-9/072-10/321

за заявою Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя Державної податкової служби (вул. 7 Листопада, 3,Севастополь,99042)

до боржника фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)

про банкрутство боржника,

ВСТАНОВИВ :

У травні 2010 року Державна податкова інспекція у Балаклавському районі міста Севастополя (далі - ДПІ) звернулась до господарського суду міста Севастополя із заявою про порушення справи про банкрутство боржника - фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (том 1 а.с.3-5).

Постановою господарського суду міста Севастополя від 25 травня 2010 року фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на шість місяців; ліквідатором боржника призначено Державну податкову інспекцію у Балаклавському районі міста Севастополя (том 1 а.с.44-47).

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 09 листопада 2010 року суд визнав грошові вимоги Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя в розмірі 2581,44 грн.; призначив ліквідатором фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 арбітражного керуючого Кириліна Михайла Володимировича; зобов'язав ліквідатора в строк до 03 квітня 2011 року надати суду звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс (том 1 а.с.84-87).

Строк ліквідаційної процедури неодноразово продовжувався судом.

У подальшому, ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 квітня 2013 року у справі № 5020-9/072-10/321:

- затверджено звіт ліквідатора.

- затверджено ліквідаційний баланс фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1; АДРЕСА_1).

- припинено підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1; АДРЕСА_1).

- вимоги кредиторів, не задоволені через недостатність грошових коштів та майна боржника-банкрута, вважати погашеними.

- провадження у справі припинено.

Надіслано державному реєстратору Балаклавської районної державної адміністрації у місті Севастополі копію даної ухвали для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1; АДРЕСА_1).

Ухвала господарського суду першої інстанції мотивована тим, що у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 відсутні будь-які активи, за рахунок яких можна було б задовольнити вимоги кредиторів, і матеріали справи свідчать про те, що дії ліквідатора відповідають вимогам чинного законодавства, а отже провадження у справі підлягає припиненню на підставі частини шостої статті 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" .

Вважаючи, що зазначена ухвала судом першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, Державна податкова інспекція у Балаклавському районі міста Севастополя Державної податкової служби звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржену ухвалу місцевого суду.

Апеляційна скарга мотивована неправильним застосуванням судом першої інстанції норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зокрема, приписів статті 3-1 зазначеного Закону.

Крім того, ДПІ вважала, що ліквідатор не виконував належним чином покладені на нього Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" обов'язки, обмежившись лише направленням запитів про виявлення майна боржника та взагалі не приймав до свого відання майно боржника, не вживав заходів по забезпеченню та його збереження.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22 травня 2013 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя Державної податкової служби України прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Сотула В.В., судді - Черткова І.В., Голик В.С. та призначено справу до розгляду.

04 червня 2013 року за вх.№10416 до суду апеляційної інстанції від заявника надійшло уточнення до апеляційної скарги (том 5 а.с.71-73).

Зокрема, заявник апеляційної скарги вказував на те, що, ліквідатором не було вжито усіх заходів з реалізації майна банкрута, передбачених статтею 366 Цивільного кодексу України.

Крім того заявником зазначено, що на нерухоме майно боржника може бути звернено стягнення за виконавчими документами, однак в порушення вимог законодавства, спрямованих на забезпечення інтересів кредиторів, арбітражний керуючий не звертався до місцевого господарського суду із відповідною заявою.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 04 червня 2013 року продовжено строк розгляду апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя Державної податкової служби України на ухвалу господарського суду міста Севастополя від 26 квітня 2013 року у справі № 5020-9/072-10/321. Розгляд апеляційної скарги відкладений на 18 червня 2013 року.

06 червня 2013 року за вх.№ 10734 на адресу суду апеляційної інстанції надійшов відзив арбітражного керуючого Кириліна Михайла Володимировича на апеляційну скаргу, у якому він просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін ухвалу місцевого господарського суду (том 5 а.с.85-87).

У судове засідання суду апеляційної інстанції, призначене на 18 червня 2013 року, з'явились представник заявника скарги та арбітражний керуючий, які підтримали свої доводи та заперечення.

Боржник та інші учасники справи про банкрутство не з'явились, про час і місце розгляду апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя Державної податкової служби України повідомлені належним чином.

Заяв про відкладення розгляду справи або повідомлень про причини неявки від учасників спору на адресу Севастопольського апеляційного господарського суду не надходило.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням викладеного, а також враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи колегія суддів не вбачає.

Переглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.

Постановою господарського суду міста Севастополя від 25 травня 2010 року фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на шість місяців; ліквідатором боржника призначено Державну податкову інспекцію у Балаклавському районі міста Севастополя (том 1 а.с.44-47).

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 09 листопада 2010 року суд визнав грошові вимоги Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя в розмірі 2581,44 грн.; призначив ліквідатором фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 арбітражного керуючого Кириліна Михайла Володимировича; зобов'язав ліквідатора в строк до 03 квітня 2011 року надати суду звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс (том 1 а.с.84-87).

Під час ліквідаційної процедури ліквідатором встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_3 має непогашену кредиторську заборгованість у загальній сумі 29088,61 грн., зокрема, до Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м.Севастополя - у сумі 620,72 грн., яка входить до четвертої черги задоволення вимог кредиторів, та 926,93 грн., до п'ятої черги задоволення вимог кредиторів.

Згідно зі статтею 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор з дня свого призначення здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута, вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, в підтвердження відсутності у боржника майна, необхідного для задоволення вимог кредиторів, ліквідатором надані довідки про відсутність дозволів наданих боржнику на виконання будівельних робіт, про відсутність реєстрації за боржником плавзасобів, автотранспорту, сільськогосподарської та іншої техніки, земельних ділянок та цінних паперів від:

- Інспекції головного державного реєстратора флоту України в м.Севастополі (том 4 а.с. 107),

- Управління державної автомобільної інспекції УМВС України в м.Севастополі (том 4 а.с.108),

- Севастопольської міської філії Державного підприємства „Центр Державного земельного кадастру" (том 4 а.с.109),

- Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Севастополі (том 4 а.с.110),

- Інспекції державного технічного нагляду Севастопольської міської державної адміністрації (том 4 а.с.111),

- Територіального відділення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку у м.Севастополі (том 4 а.с. 112)

Крім того, у зв'язку з відсутністю вказаного майна у боржника, ліквідатору надані відповіді про припинення виконавчих проваджень відносно боржника, що підтверджується постановами про закінчення виконавчих проваджень (том 4 а.с. 71-82).

Разом з цим, за даними комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської Ради за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на 1/5 частки квартири АДРЕСА_1 (том 4 а.с.117, 118).

Як встановлено судом першої інстанції, жила трикімнатна квартира № НОМЕР_2, загальною площею 71,5 м 2 , згідно зі схематичним планом (том 4 а.с.121), що міститься у технічному паспорті, складається з трьох окремих кімнат житловою площею 12,6 м 2 , 18,7 м 2 , 9,9 м 2 , разом жила площа квартири складає - 41,2 м 2 . Частка жилої площі боржника (1/5) складає - 8,24 м 2 .

Тобто у складі квартири № НОМЕР_2 кімната під позначкою "9", яка має мінімальну жилу площу - 9,9 м 2 , перевищує 1/5 частку ОСОБА_3 на 1,66 м 2 , а тому виділити його частку в натурі не є можливим .

Згідно з висновком суб'єкта оціночної діяльності - приватного підприємства "Увітал" від 20 січня 2012 року про вартість майна: житлової трикімнатної квартири № НОМЕР_2, загальною площею 71,5 м 2 , (у тому числі 1/5 частки), яка розташована на другому поверху жилої п'ятиповерхової будівлі за адресою: АДРЕСА_1, становить 264600,00 грн. без ПДВ, у тому числі вартість 1/5 частки квартири складає 52920,00 грн. без ПДВ (том 4 а.с. 122-123).

Також встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 15 вересня 2003 року, квартира АДРЕСА_1, належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_3, та ОСОБА_8 (том 4 а.с. 119).

Відповідно до частини першої статті 356, частини третьої статті 358 Цивільного кодексу України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частині у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до статті 364 Цивільного кодексу України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

11 жовтня 2011 року ліквідатор надіслав співвласникам боржника звернення, в якому запропонував прийняти у власність 1/5 частку квартири, яка належить ОСОБА_3, та сплатити за неї грошову компенсацію.

11 травня 2012 року ліквідатор надіслав вказаним особам заяву про досудове врегулювання виділу частки квартири, в якій запропонував їм погодитись на поділ квартири шляхом набуття ОСОБА_3 права власності на кімнату, загальною площею 9,9 кв.м. у квартирі АДРЕСА_1 (на технічному паспорті позначена як приміщення під номером 9) та сплачування їм грошової компенсації по 2 665,27 грн. кожному співвласникові, а усього 10 661,08 грн. (виходячи з результатів оцінки вартості 1/5 частки) за перевищення площі жилої кімнати над часткою ОСОБА_3

Оскільки співвласники фактично відмовились від розгляду запропонованих заяв, ліквідатор, обґрунтовуючи свої вимоги статтею 364 Цивільного кодексу України, звертався до суду загальної юрисдикції із позовом про припинення права спільної часткової власності ОСОБА_3 на 1/5 квартири АДРЕСА_1, визнання за співвласниками права власності по 1/20 часток за кожним на квартиру АДРЕСА_1 та стягнення з них грошової компенсації вартості 1/5 частки квартири АДРЕСА_1 у розмірі 52 920,00 грн. та судових витрат у виді судового збору у розмірі 529,20 грн. а усього 53 449,20 грн.

Рішенням Балаклавського районного суду міста Севастополя від 29 жовтня 2012 року у справі № 2701/2491/2012 (2/2701/1765/2012) у задоволенні позову ліквідатору було відмовлено з причини небажання співвласників на набуття частки боржника через неспроможність сплатити її вартість (том 4 а.с. 125-126).

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ліквідатор звертався до апеляційного суду міста Севастополя з апеляційною скаргою на рішення місцевого суду.

Втім, ухвалою апеляційного суду м.Севастополя від 18 лютого 2013 року у справі №22ц-797/492/2013 ліквідатору відмовлено у задоволенні апеляційної скарги, рішення місцевого суду залишено без змін (том 4 а.с. 127-129).

За вказаних обставин, при наявності рішення суду апеляційної інстанції, яке набрало законної сили з моменту його проголошення, враховуючи неможливість реалізації частки майна боржника, яка не може бути виділена в натурі, місцевий господарський суд погодився із висновками ліквідатора про відсутність підстав для подальшого здійснення процедури ліквідації та прийняв 26 квітня 2013 року оскаржену ухвалу.

Заслухавши пояснення заявника апеляційної скарги та ліквідатора, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

На правовідносини учасників провадження про банкрутство у цій справі розповсюджується дія Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом" у редакції від 30 червня 1999 року N 784-XIV, оскільки провадження у даній справі порушено ухвалою від 12 травня 2010 року, тобто до набрання чинності нової редакції вказаного Закону.

За приписами частини першої статті 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулювалось цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Через відсутність у боржника грошових коштів та майна, що підлягає включенню до ліквідаційної маси, вимоги кредиторів задоволенню не підлягають та вважаються погашеними в силу частини шостої статті 31 вказаного Закону.

Відповідно до частини шостої статті 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.

У випадку, коли за результатами розгляду ліквідаційного балансу майна та коштів, що належать банкруту, не виявлено, в силу пункту 6 частини першої статті 40 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" господарський суд припиняє провадження у справі про банкрутство, якщо затверджено звіт ліквідатора в порядку, передбаченому статтею 32 цього Закону.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку, що ліквідатор вжив вичерпні заходи щодо виявлення майнових активів боржника та належним чином здійснив ліквідаційну процедуру.

Так, порядок формування ліквідаційної маси та продажу майна в ліквідаційній процедурі врегульований статтями 26-30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до частини 5 статті 26 зазначеного Закону ліквідатор, виявивши частку, яка належить банкруту в спільному майні, з метою задоволення вимог кредиторів в установленому порядку порушує питання про виділення цієї частки.

Виділення частки із майна, що є у спільній частковій власності, регулюється статтею 364 Цивільного кодексу України.

Як встановлено судовою колегією, арбітражний керуючий від імені боржника ОСОБА_3 вжив заходи щодо виділення його частки із майна, що є у спільній частковій власності шляхом подачі позову до суду.

Однак, рішенням Балаклавського районного суду міста Севастополя від 29 жовтня 2012 року, що набрало законної сили 18 лютого 2013 року, в позові арбітражному керуючому було відмовлено (том 4 а.с. 125-126; 127-129).

Доводи заявника апеляційної скарги про невжиття ліквідатором заходів, передбачених статтею 366 Цивільного кодексу України, судова колегія вважає помилковими.

Згідно з частиною першої цієї статті, кредитор співвласника майна, що є у спільній частковій власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред'явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї.

При цьому, ліквідатор не є кредитором у даній справі, а тому не мав правових підстав на пред'явлення позову на підставі статті 366 Цивільного кодексу України до співвласника майна - банкрута по справі - фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

Таким чином, оскільки у банкрута відсутні інші майнові активи, необхідні для задоволення вимог кредиторів, та матеріалами справи підтверджується отримання згоди інших кредиторів, судом першої інстанції правомірно затверджений ліквідаційний баланс.

Під час судового засідання 04 червня 2013 року заявником апеляційної скарги надані суду апеляційної інстанції додаткові докази у справі, а саме - відомості з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів, де зазначається що фізична особа ОСОБА_3 отримував заробітну плату від ТОВ "ТД "Електро-Інтерм" у 2012 році. На думку заявника скарги, ці доходи повинні бути включені в ліквідаційну масу та використані для задоволення вимог кредиторів (а.с. 74).

За приписами частини першої статті 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Проте, обґрунтування таких причин, заявник суду апеляційної інстанції не надав.

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається участь у судових засіданнях суду першої інстанції представника Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя Державної податкової служби, а також надання 26 квітня 2013 року його думки щодо звіту ліквідатора, у якій не містяться посилання на ці відомості про отримання банкрутом доходу (том 5 а.с.18-19). Отже, позивач мав можливість надати вказані докази для дослідження у суді першої інстанції у порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України, а тому судова колегія не може прийняти їх до уваги при перегляді справи під час апеляційного провадження за відсутністю обґрунтованих причин неможливості їх подання до суду першої інстанції .

Посилання заявника апеляційної скарги на бездіяльність арбітражного керуючого в період з 22 вересня 2011 року по 22 грудня 2011 року, а також те, що він не виконував належним чином покладені на нього Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" обов'язки є безпідставними, оскільки до суду зі скаргою на дії ліквідатора Кириліна Михайла Володимировича ДПІ у Балаклавському районі міста Севастополя Державної податкової служби не зверталась.

За таких обставин, господарський суд міста Севастополя, перевіривши матеріали справи, давши належну оцінку зібраним у справі та дослідженим доказам, дійшов до обґрунтованого висновку, що ліквідатором у встановленому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" порядку здійснені усі вичерпні заходи ліквідаційної процедури фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, у зв'язку з чим, правомірно затверджено ліквідаційний баланс та звіт.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені місцевим господарським судом на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження наданих сторонами доказів, висновки суду відповідають цим обставинам, їм надана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм процесуального та матеріального права.

У зв'язку з викладеним, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала господарського суду міста Севастополя від 26 квітня 2013 року прийнята у відповідності до фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства і підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись статтями 101, пунктом 1 частини 1 статті 103, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду міста Севастополя від 26 квітня 2013 року у справі № 5020-9/072-10/321 залишити без змін.

Головуючий суддя В.В.Сотула

Судді В.С. Голик

І.В. Черткова

Розсилка:

1. Головне управління юстиції в місті Севастополі (вул. 4-а Бастіонна, 3,м.Севастополь,99011)

2. Міністерство юстиції України, Департамент нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідчувального органу (вул. Городецького, 13,Київ 1,01001)

3. Арбітражний керуючий Кирилін Михайло Володимирович (АДРЕСА_5)

4. Управління Пенсійного Фонду України в Балаклавському районі м. Севастополя (вул. Уріцького, 2, Севастополь,99018)

5. Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у місті Севастополі (вул. Одеська, 27,Севастополь,99011)

6.Севастопольський міський центр зайнятості (вул. Руднєва, 40,Севастополь,99053)

7. Виконавча дирекція Севастопольського міського відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (вул. Дзержинського, 53,Севастополь,99001)

8. Державний реєстратор Балаклавської районної державної адміністрації в місті Севастополі (вул. Новікова, 14,Севастополь,99018)

9. Товариство з обмеженою відповідальністю "Просто Фінанс" (пр. Московський, буд. 9, оф. 5-401,Київ 73,04073)

10. фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)