Постанова

від 12.06.2013 по справі 914/915/13-г

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2013 р. Справа № 914/915/13-г

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Краєвської М.В.

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Дністер-Сервіс" за № 01/390 від 03.05.2013 р.

на рішення господарського суду Львівської області від 29.04.2013р.

у справі № 914/915/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дністер - Сервіс", м.Львів

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Термобуд стандарт", м.Львів

про стягнення 18000,00грн. збитків та зобов"язання вчинити дії

за участю представників сторін:

від позивача: Бочуляк Ю.І. - представник

від відповідача: не з»явився

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотань про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку ст.81 1 ГПК України, учасником судового процесу не заявлено.

Рішенням господарського суду Львівської області від 29.04.2013р. у справі №914/915/13-г (суддя Щигельська О.І.) відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ "Дністер - Сервіс", м.Львів до ТОВ "Термобуд стандарт", м.Львів про стягнення 18 000,00грн. збитків та зобов"язання вчинити дії.

ТОВ "Дністер-Сервіс" подано апеляційну скаргу за № 01/390 від 03.05.2013р., в якій просить рішення суду скасувати, призначити у справі судову будівельно-технічну експертизу із вирішенням питань зазначених у клопотанні ТОВ «Дністер - Сервіс» №01/385 від 29.04.2013р., прийняти постанову, якою зобов»язати відповідача за власний рахунок у повному обсязі усунути недоліки у виконаних будівельних роботах, що вказані у розділі 4 Звіту про науково-дослідну роботу «Обстеження та визначення технічного стану покриття будівлі магазин-салону по вул. Липинського, 36 і розробка рекомендацій щодо подальшої безпечної експлуатації. Зокрема, скаржник посилається на те, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального права, при неповному з'ясуванні обставин, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, а саме: скаржник вважає, що відмова у задоволенні клопотання про призначення експертизи стала підставою неповного з»ясування обставин, що мають значення для справи, оскільки суд та учасники судового процесу не наділені спеціальними знаннями за допомогою яких можна було б встановити обставини справи без яких об»єктивне вирішення спору по суті є неможливим. На думку скаржника посилання відповідача та суду першої інстанції на Державні будівельні норми України «Покриття будівель і споруд» ДБН В.2.6, в яких зазначені гарантійні терміни для окремих типів покрівель є необгрунтованими, оскільки жоден із учасників судового провадження не наділений спецальними знаннями за допомогою яких можна було б визначити до якого типу покрівлі належить покрівля станції технічного обслуговування легкових автомобілів з магазин-салоном по вул. Липинського, 36. Також, скаржник вважає, що реалізація свого права на консервацію об»єкта будівництва не може ставитись у залежність із обов»язком відповідача виконувати будівельні роботи у відповідності до державних будівельних норм і правил та вимог договору, який, зокрема в п.п.6.1,6.2,8.1,10.2 передбачає, що роботи повинні виконуватись якісно, а об»єкт, який будується повинен бути закінчений та зданий в гарантійну експлуатацію.

Окрім того, скаржник вважає, що висновок суду про завершення гарантійного терміну експлуатації об»єкта будівництва є безпідставним, оскільки судом неправильно застосовано норми законодавства, які врегульовують правові відносини щодо гарантійних термінів в капітальному будівництві.

В ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції скаржником подано клопотання №01/424 від 11.06.2013р. про призначення судової будівельно-технічної експертизи з метою встановлення реально виконаних генеральним підрядником робіт, їх об'єму, якості та відповідності проектно-кошторисній документації.

Відповідно до ч.1 ст.41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Згідно з п.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 23.03.2012р., судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. У випадку призначення експертизи, згідно п. 1 ч. 1 ст. 79 ГПК України, господарський суд має право зупинити провадження у справі.

Враховуючи положення ч.1 ст.43 ГПК України, відповідно до якого суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судова колегія вважає за можливе встановлення обставин, які мають значення для справи без призначення судової експертизи шляхом оцінки доказів в їх сукупності. З цієї підстави у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи судом відмовлено.

В судових засіданнях 30.05.2013 року та 12.06.2013р. представники сторін підтримали свої доводи та заперечення щодо вимог, викладених в апеляційній скарзі.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою, оцінивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін в судових засіданнях, судовою колегією встановлено наступне:

як вбачається із матеріалів справи, між ТОВ "Дністер-Авто" (замовник за договором) та ПП "Термобуд стандарт" (підрядник за договором) укладено договір на виконання будівельних робіт №7/10 ВР від 19.06.2008р. (том І а.с.12-16).

01.09.2009 року до договору на виконання будівельних робіт №7/10 ВР від 19.06.2008р. укладено додаткову угоду №19-09/10ВР, якою замінено первісного замовника - ТОВ "Дністер-Авто" на ТОВ "Дністер-Сервіс" у зв'язку з тим, що згідно договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва від 13.08.2009 року, розташованого за адресою м.Львів, вул. В. Липинського, 36 новим власником об'єкта незавершеного будівництва є товариство з обмеженою відповідальністю "Дністер-Сервіс" (том І а.с.17).

10.02.2011 року проведено державну реєстрацію юридичної особи ТОВ "Термобуд стандарт" (номер запису 13981450000001823), яке, згідно з п.1.2 Статуту ТОВ "Термобуд стандарт", є правонаступником приватного підприємства "Термобуд стандарт"9 том ІІ а.с.27).

Спірна будівля, яка розташована за адресою: м.Львів, вул. В.Липинського, 36 та була об'єктом договору на виконання будівельних робіт №7/10 ВР від 19.06.2008р., збудована, здана в експлуатацію та належить ТОВ "Дністер-Сервіс" на праві власності згідно Свідоцтва про право власності на будівлю серії САС №972947, виданого Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради 22 липня 2011 року (том І а.с.18).

Відповідно до п. 1.1 договору №7/10 ВР від 19.06.2008р. замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати відповідно до умов цього договору роботи з будівництва станції технічного обслуговування легкових автомобілів з магазин-салоном по вул. В.Липинського, 36 у м. Львові, а замовник зобов'язується прийняти цю роботу і оплатити її.

Пунктами 6.1., 6.2. договору сторони передбачили, що якість предмета договору повинна відповідати проектно-кошторисній документації, будівельним нормам та правилам (ДБН). Обумовлені договором роботи повинні також відповідати вимогам, які зазвичай ставляться до даного виду робіт.

Даний договір набуває чинності з моменту підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2009 року, але це не звільняє від повного виконання сторонами своїх зобов»язань. (п.3.4 договору).

Згідно ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів ( ч. 4 ст. 179 ГК України).

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх ( ч. 1 ст. 875 ЦК України).

Статтею 857 ЦК України передбачено, що робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

Згідно ч. 1 ст. 884 ЦК України підрядник гарантує досягнення об'єктом будівництва визначених у проектно-кошторисній документації показників і можливість експлуатації об'єкта відповідно до договору протягом гарантійного строку, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Гарантійний строк становить десять років від дня прийняття об'єкта замовником, якщо більший гарантійний строк не встановлений договором або законом.

У разі виявлення протягом гарантійного строку недоліків замовник повинен заявити про них підрядникові в розумний строк після їх виявлення ( ч. 4 ст. 884 ЦК України).

Судом першої інстанції встановлено, що факт приймання передачі підрядником замовнику виконаних робіт (щодо монтажу та влаштування покриття об'єкта будівництва) підтверджується актом приймання - передачі №3 (форми КБ-2в) за березень 2009р . (том І а.с.211-238). та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт (форми КБ-3) за вказаний період (том І а.с.210).

Актом готовності об»єкта до експлуатації №2 від 24.05.2011р . та сертифікатом Інспекції ДАБК у Львівській області серія ЛВ№16411001858 від 01.06.2011р. підтверджено виконання робіт по будівництву станції технічного обслуговування легкових автомобілів з магазином-салоном на вул. Липинського, 36 в м.Львові у відповідності із стандартами та будівельними нормами.

Даними актами підтверджено виконання робіт за договором №7/10ВР у відповідності із стандартами та будівельними нормами.

Згідно із ст. 859 ЦК України якщо договором або законом передбачено надання підрядником замовникові гарантії якості роботи, підрядник зобов'язаний передати замовникові результат роботи, який має відповідати вимогам статті 857 цього Кодексу протягом усього гарантійного строку.

Гарантія якості роботи поширюється на все, що становить результат роботи, якщо інше не встановлено договором підряду.

Відповідно до ст. 860 ЦК України перебіг гарантійного строку починається з моменту, коли виконана робота була прийнята або мала бути прийнята замовником, якщо інше не встановлено договором підряду.

До обчислення гарантійного строку за договором підряду застосовуються положення статті 676 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно Державних будівельних норм України "Покриття будівель та споруд" ДБН В.2.6.-14-97, затверджених Наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 07.05.1997 № 76 та введені в дію з 01.01.1998 мінімальний гарантійний строк безремонтної служби для крівель рулонних на покриття зі схилом складає три роки.

Судом першої інстанції встановлено, що кінцевою датою прийняття позивачем підрядних робіт є 30.03.2009р., а недоліки в облаштуванні крівлі позивачем виявлені 11.01.2013р., тобто після закінчення гарантійного строку, встановленого договором підряду, а також поза межами мінімального гарантійного строку, визначеного нормативно для відповідних ремонтних робіт.

Слід також зазначити, що посилання скаржника на те, що виставлена ним претензія №01/35 від 21.11.2011 року залишена відповідачем без задоволення не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки в матеріалах справи міститься акт від 23.12.2011 року, підписаний повноважними представниками сторін, яким підтверджується, що вимоги, висунуті скаржником в претензії №01/35 від 21.11.2011р., відповідачем виконані (том ІІ а.с.24).

Враховуючи наведене, позовні вимоги про зобов"язання відповідача усунути за власний кошт недоліки у виконаних будівельних роботах задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги про стягнення збитків у вигляді відшкодування 18 000,00грн. витрат на оплату вартості дослідження стану покрівлі та розробки рекомендацій щодо подальшої безпечної її експлуатації, проведеного Національним університетом "Львівська політехніка" за замовленням ТОВ "Дністер-Сервіс", судова колегія зазначає наступне:

Відповідно до ч.1 ст.322 ГК України за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором підряду на капітальне будівництво винна сторона сплачує штрафні санкції, а також відшкодовує другій стороні збитки (зроблені другою стороною витрати, втрату або пошкодження її майна, неодержані доходи) в сумі, не покритій штрафними санкціями, якщо інший порядок не встановлено законом.

Згідно із ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ст.225 ГК України)

Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести факт порушення зобов'язання контрагентом, наявність і розмір понесених збитків, а також причинний зв'язок між правопорушенням і збитками, вину. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини ( ч.2 ст.614 ЦК України).Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.

Для визначення підстав застосування такої міри відповідальності як відшкодування заподіяних збитків судова колегія на підставі належних та допустимих доказів з'ясувала наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправність поведінки, розмір збитків, причинний зв'язок.

Судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що посилання скаржника на Звіт про науково - дослідну роботу "Обстеження та визначення технічного стану покриття будівлі магазину - салону по вул. Липинського, 36 і розробка рекомендацій щодо подальшої безпечної експлуатації" як на доказ наявності недоліків у будівництві є безпідставним та необгрунтованим, оскільки він складений не учасниками відносин, а іншою особою, яка викладає свої судження, щодо обставин чи фактів, що виникли внаслідок таких відносин, тобто дає їм оцінку. Слід зазначити також, що для визначення наявності недоліків відповідач не викликався і двосторонній акт не складався.

З огляду на викладене, позовна вимога про стягнення збитків є недоведеною та задоволенню не підлягає.

За таких обставин підстав для скасування рішення господарського суду Львівської області судова колегія не вбачає.

Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржником не подано суду достатніх та допустимих доказів, які б підтверджували вимоги, заявлені в апеляційній скарзі.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 29.04.2013р. у справі №914/915/13-г залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу направити у господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 21.06.2013р.

Головуючий суддя Орищин Г.В.

Суддя Галушко Н.А

Суддя Краєвська М.В.