Постанова

від 30.10.2013 по справі 914/915/13-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2013 року Справа № 914/915/13-г

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючий, Жукової Л.В. (доповідач), Студенця В.І., розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Дністер-Сервіс" на рішеннягосподарського суду Львівської області від 29.04.2013 р. та постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 12.06.2013 р. у справі № 914/915/13-г господарського суду Львівської області за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Дністер-Сервіс" дотовариства з обмеженою відповідальністю "Термобуд стандарт" простягнення 18 000 грн. збитків та зобов'язання вчинити дії в судовому засіданні взяли участь представники від:

позивача: не з`явилися;

відповідача: Янчук О.С. (дов. від 23.10.2013р.),

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 29.04.2013р. у справі №914/915/13-г (суддя Щигельська О.І.) відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ "Дністер - Сервіс", м.Львів до ТОВ "Термобуд стандарт", м.Львів про стягнення 18 000,00 грн. збитків та зобов`язання вчинити дії.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.06.2013р. (головуючий суддя: Орищин Г.В., Галушко Н.А., Краєвська М.В.), рішення господарського суду Львівської області від 29.04.2013р. у справі №914/915/13-г залишено без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дністер-Сервіс" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції скасувати рішення господарського суду Львівської області від 29.04.2013 року, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.06.2013 року у даній справі та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що господарськими судами першої та апеляційної інстанцій при прийнятті судових рішень порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідач скористався правом, наданим ст. 111 2 ГПК України, та надіслав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу, в якому просить оскаржені судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно з ч. 1 ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ "Дністер-Авто" (замовник за договором) та ПП "Термобуд стандарт" (підрядник за договором) укладено договір на виконання будівельних робіт №7/10 ВР від 19.06.2008р.

01.09.2009 року до договору на виконання будівельних робіт №7/10 ВР від 19.06.2008р. укладено додаткову угоду №19-09/10ВР, якою замінено первісного замовника - ТОВ "Дністер-Авто" на ТОВ "Дністер-Сервіс", у зв'язку з тим, що згідно договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва від 13.08.2009 року, розташованого за адресою м.Львів, вул. В. Липинського, 36 новим власником об'єкта незавершеного будівництва є товариство з обмеженою відповідальністю "Дністер-Сервіс".

10.02.2011 року проведено державну реєстрацію юридичної особи ТОВ "Термобуд стандарт" (номер запису 13981450000001823), яке, згідно з п.1.2 Статуту ТОВ "Термобуд стандарт", є правонаступником приватного підприємства "Термобуд стандарт".

Спірна будівля, яка розташована за адресою: м.Львів, вул. В.Липинського, 36 та була об'єктом договору на виконання будівельних робіт №7/10 ВР від 19.06.2008р., збудована, здана в експлуатацію та належить ТОВ "Дністер-Сервіс" на праві власності згідно Свідоцтва про право власності на будівлю серії САС №972947, виданого Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради 22 липня 2011 року.

Відповідно до п. 1.1 договору №7/10 ВР від 19.06.2008р. замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати відповідно до умов цього договору роботи з будівництва станції технічного обслуговування легкових автомобілів з магазин-салоном по вул. В.Липинського, 36 у м. Львові, а замовник зобов'язується прийняти цю роботу і оплатити її.

Пунктами 6.1., 6.2. договору сторони передбачили, що якість предмета договору повинна відповідати проектно-кошторисній документації, будівельним нормам та правилам (ДБН). Обумовлені договором роботи повинні також відповідати вимогам, які зазвичай ставляться до даного виду робіт.

Даний договір набуває чинності з моменту підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2009 року, але це не звільняє від повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.3.4 договору).

Згідно ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів ( ч. 4 ст. 179 ГК України).

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх ( ч. 1 ст. 875 ЦК України).

Статтею 857 ЦК України передбачено, що робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

Згідно ч. 1 ст. 884 ЦК України підрядник гарантує досягнення об'єктом будівництва визначених у проектно-кошторисній документації показників і можливість експлуатації об'єкта відповідно до договору протягом гарантійного строку, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Гарантійний строк становить десять років від дня прийняття об'єкта замовником, якщо більший гарантійний строк не встановлений договором або законом.

У разі виявлення протягом гарантійного строку недоліків замовник повинен заявити про них підрядникові в розумний строк після їх виявлення ( ч. 4 ст. 884 ЦК України).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що факт приймання передачі підрядником замовнику виконаних робіт (щодо монтажу та влаштування покриття об'єкта будівництва) підтверджується актом приймання - передачі №3 (форми КБ-2в) за березень 2009р. та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт (форми КБ-3) за вказаний період.

Актом готовності об'єкта до експлуатації №2 від 24.05.2011р. та сертифікатом Інспекції ДАБК у Львівській області серія ЛВ№16411001858 від 01.06.2011р. підтверджено виконання робіт по будівництву станції технічного обслуговування легкових автомобілів з магазином-салоном на вул. Липинського, 36 в м.Львові у відповідності із стандартами та будівельними нормами.

Даними актами підтверджено виконання робіт за договором №7/10ВР у відповідності із стандартами та будівельними нормами.

Згідно із ст. 859 ЦК України якщо договором або законом передбачено надання підрядником замовникові гарантії якості роботи, підрядник зобов'язаний передати замовникові результат роботи, який має відповідати вимогам статті 857 цього Кодексу протягом усього гарантійного строку.

Гарантія якості роботи поширюється на все, що становить результат роботи, якщо інше не встановлено договором підряду.

Відповідно до ст. 860 ЦК України перебіг гарантійного строку починається з моменту, коли виконана робота була прийнята або мала бути прийнята замовником, якщо інше не встановлено договором підряду.

До обчислення гарантійного строку за договором підряду застосовуються положення статті 676 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно Державних будівельних норм України "Покриття будівель та споруд" ДБН В.2.6.-14-97, затверджених Наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 07.05.1997 № 76 та введені в дію з 01.01.1998 мінімальний гарантійний строк безремонтної служби для крівель рулонних на покриття зі схилом складає три роки.

Як вбачається з матеріалів справи, кінцевою датою прийняття позивачем підрядних робіт є 30.03.2009р., а недоліки в облаштуванні крівлі позивачем виявлені 11.01.2013р., тобто після закінчення гарантійного строку, встановленого договором підряду, а також поза межами мінімального гарантійного строку, визначеного нормативно для відповідних ремонтних робіт.

Слід також зазначити, що посилання скаржника на те, що виставлена ним претензія №01/35 від 21.11.2011 року залишена відповідачем без задоволення не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки в матеріалах справи міститься акт від 23.12.2011 року, підписаний повноважними представниками сторін, яким підтверджується, що вимоги, висунуті скаржником в претензії №01/35 від 21.11.2011р., відповідачем виконані.

Враховуючи наведене, позовні вимоги про зобов'язання відповідача усунути за власний кошт недоліки у виконаних будівельних роботах задоволенню не підлягають.

Стосовно вимог про стягнення збитків у вигляді відшкодування 18 000,00 грн. витрат на оплату вартості дослідження стану покрівлі та розробки рекомендацій щодо подальшої безпечної її експлуатації, проведеного Національним університетом "Львівська політехніка" за замовленням ТОВ "Дністер-Сервіс", слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.322 ГК України за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором підряду на капітальне будівництво винна сторона сплачує штрафні санкції, а також відшкодовує другій стороні збитки (зроблені другою стороною витрати, втрату або пошкодження її майна, неодержані доходи) в сумі, не покритій штрафними санкціями, якщо інший порядок не встановлено законом.

Згідно із ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ст.225 ГК України)

Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести факт порушення зобов'язання контрагентом, наявність і розмір понесених збитків, а також причинний зв'язок між правопорушенням і збитками, вину. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини ( ч.2 ст.614 ЦК України). Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.

Крім того, судами попередніх інстанцій обґрунтовано не прийнято до уваги звіт про науково - дослідну роботу "Обстеження та визначення технічного стану покриття будівлі магазину - салону по вул. Липинського, 36 і розробка рекомендацій щодо подальшої безпечної експлуатації", як доказ наявності недоліків у будівництві, оскільки він складений не учасниками відносин, а іншою особою, яка викладає свої судження, щодо обставин чи фактів, що виникли внаслідок таких відносин, тобто дає їм оцінку, а для визначення наявності недоліків відповідач не викликався і двосторонній акт не складався.

Решта доводів скаржника, викладені у касаційній скарзі зводяться до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, натомість обґрунтованих доводів про порушення судами норм процесуального права та матеріального права скаржником суду касаційної інстанції не наведено.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами попередніх інстанцій на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстав для скасування оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Дністер-Сервіс" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Львівської області від 29.04.2013 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.06.2013 р. у справі № 914/915/13-г залишити без змін.

Головуючий Черкащенко М.М.

Судді Жукова Л.В.

Студенець В.І.