Постанова

від 18.04.2013 по справі 2а-3627/11/0170/24

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 квітня 2013 р. Справа №2а-3627/11/0170/24

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим, розглянувши у відкритому судовому засіданні у складі головуючого судді Кащеєвої Г. Ю., за участю секретаря Багдасарян Н. В. адміністративну справу

за позовом Державного підприємства "Кримські генеруючи системи"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АРК ДПС

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

за участю представників:

позивача 1- Філіпович О.О., посвідчення НОМЕР_2; Торосян Л.А., , посвідчення НОМЕР_3;

відповідача - не з'явився, клопотань не надсилав;

Обставини справи:

ДП "Кримські генеруючи системи" звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим та просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі АРК від 04.01.2011р. №0000012301/0 про визначення суми податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість за порушення передбаченого п.п. 7.2.1 п. 7.2, п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в розмірі 32350,00 грн., визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі АРК від 18.03.2011р. №0001952301/0 про завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за порушення передбаченого п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у розмірі 108836,00 грн.

15.04.2011р. до суду надійшла заява про уточнення адміністративного позову, відповідно до якої позивач надав додаткове правове обґрунтування заявленим позовним вимогам в частині оскарження висновків ДПІ у м. Сімферополі АРК, яки були покладені в основу донарахування позивачу податкових зобов'язань та просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі від 18.03.2011р. №000942301 про збільшення суми грошового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем з податку на додану вартість за порушення передбаченого п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.1 та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у розмірі 26958,75 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі від 18.03.2011р. №0001952301/0 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за порушення, передбачене п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у розмірі 107836,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що прийняте рішення не відповідає чинному законодавству, оскільки прийняте на підставі хибних висновків та припущень, до яких дійшов фахівець відповідача при проведенні перевірки, а також на помилкових твердженнях.

Так, позивач, зокрема, вважає, що правових підстав для визнання нікчемними правочинів, за якими позивачу були донараховані податкові зобов'язання у відповідача в розумінні положень Цивільного кодексу України, зокрема, відповідно до ст. ст. 215,216 - не було, оскільки не існувало необхідних передумов, як то - умисел юридичної особи через доведення умислу її посадової особи, тобто керівника, а також відсутність доказів щодо порушення такими правочинами публічного порядку, на чому, на думку позивача, прямо наголошується в п. 18 Постанові Пленуму Верховного суду України "Про судове практику розгляду цивільних справи про визнання правочинів недійсними" №9 від 06.11.2009р.

Відповідач проти позову заперечував з підстав, викладених у відповідних письмових запереченнях.

Провадження у справі зупинялося, у справі призначалася судово-економічна експертиза, за результатами якої судом був отриманий висновок №21 від 22.03.2013р.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, враховуючи, що адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, суд вважає за можливе на підставі ч. 6 ст. 71, ст. 128 КАС України, розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

З 13.12.2010р. по 17.12.2010р. ДПІ в м. Сімферополі АРК була проведена позапланова невиїзна перевірка ДП "Кримськи генеруючи системи", ЄДРПОУ 30909683, з питань взаємовідносин з ТОВ "ТК "Укрімпекс", ЄДРПОУ 36478194 та ТОВ "БФ "Елефант", ЄДРПОУ 34092508, за період з 01.01.2007р. по 30.06.2010р., за результатами якої 17.12.2010р. був складений акт перевірки за №20608/23-7/30909683 (а.с. 13-30).

Проведеною перевіркою на підставі Постанови слідчого про проведення перевірки від 09.11.2010р. у карній праві №11008020003, вилучених документів слідчим відділом податкової міліції ДПА в АРК, Постанови про здійснення виїмки вилучених бухгалтерських документів та податкових і видаткових накладних, декларацій з ПДВ, додатку №5 до декларацій, було встановлено наступне:

- ТОВ "Укрімпекс" (постачальник) за перевіряє мий період були виконані роботи по ремонту автомобіля ДП "Кримські генеруючи системи" (Покупець) згідно з наступними документами- баківнська виписка з 24.06.2009р., платіжне доручення №863 від 24.06.2009р. на суму 4200,00 грн., в тмоу числі й ПДВ в розмірі 700 грн. (призначення платежу - ремонт авто на підставі рахунку від 24.06.2009р.), акт надання виконаних робіт по ремонту автомарки Мерседес Бенц, державний номер НОМЕР_1, податкова накладна №30 від 24.06.2009р., номенклатура поставки робіт - ремонт автомашини на суму 4200 грн., в тому числі й ПДВ в розмірі 700,00 грн.

- ТОВ Елефант" (постачальник) за перевіряє мий період були виконані роботи з ремонту ділянок магістральних тепломереж ТЕЦ згідно з договором №26 від 13.07.2009р., що підтверджується, зокрема, й банківською випискою від 15.07.2009р., платіжним дорученням №1024 від 15.07.2009р. на суму 50000 грн., в тому числі й ПДВ в розмірі 8333,33 грн. (призначення платежу - роботи по ремонту ділянок магістральних тепломереж ТЕЦ згідно з договором №26 від 13.07.2009р.), податковою накладною №416 від 15.07.2009р. номенклатура - поставки роботи по ремонту ділянок магістральних тепломереж ТЕЦ згідно з договором №26 від 13.07.2009р. на суму 50000 грн., в тому числі й ПДВ в розмірі 8333,33 грн., банківською випискою від 11.02.1010р., платіжним дорученням №1873 від 11.02.2010р. на суму 3151,60 грн., в тому числі й ПДВ 525,27 грн. (призначення платежу - роботи по ремонту ділянок магістральних тепломереж ТЕЦ згідно з договором №26 від 13.07.2009р.), податковою накладною від 30.10.2010р. №801 номенклатура - поставки роботи по ремонту ділянок магістральних тепломереж ТЕЦ згідно з договором №26 від 13.07.2009р. на суму 3151,60 грн., в тому числі й ПДВ в розмірі 525,27 грн., довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за жовтень 2009р. (типова форма КБ-2в), актом прийомки виконаних робіт за січень 2009р. (типова форма КБ-3), договором підряду №1 віж 05.01.09р. на виконання комплексу робіт по ремонту ділянки магістральної мережі ТЕЦ Мінздрав (підрядник ТОВ "БФ "ЕлефанТ", податковою накладною №21 від 30.01.2009р., номенклатура - поставки роботи по ремонту ділянки магістральної мережі ТЕЦ Мінздрав на суму 37666,80 грн., в тому числі й ПДВ в розмірі 6277,80 грн., платіжним дорученням №383 від 20.02.2009р. на суму 37666,80 грн., в тому числі й ПДВ в розмірі 6277,80 грн. (призначення платежу - роботи по ремонту ділянки магістральної мережі ТЕЦ Мінздрав), довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за березень 2009р. (типова форма КБ-3), договором підряду №25-02/16 від 25.02.2009р. на виконання комплексу ремонтно-відновлювальних робіт тепломережі ТЕЦ (ділянка ТК-21, ТК-22), банківською випискою за 09.04.2009р. на суму 34384,80 грн. (призначення платежу за виконані роботи по тепломережі ТЕЦ згідно з договором №25-02 від 25.02.2009р., в тому числі ПДВ 5730,80 грн.), податковою накладною №93 від 31.03.2009р. (номенклатура - поставки ремонтно-відновлювальних робіт на тепломережі ТЕЦ (ділянка ТК-21, ТК-22) на суму 34384,80 грн., в тому числі ПДВ 5730,80 грн.

Відповідно до акта перевірки ДП "Кримськи генеруючи системи" за рахунок вищевказаних підприємств формувало валові витрати, тим самим збільшую їх та будучи при цьому вигодо набувачем.

Постановою слідчого по ОВС слідчого відділу податкової міліції ДПА в АРК капітана податкової міліції від 09.11.2010р. у карній праві №11008020003, встановлено, що ТВО "ТК Укрімпекс", ЄДРПОУ 36478194, (перейменовано в ТОВ "Росмеблі") та ТОВ "БФ "Елефант" були створені групою осіб ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та посадових осіб ТОВ" Чорноморська телерадіокомпанія", які по завідомо підробленим податковим накладним та документам первинного обліку документально оформлювали придбання ТМЦ, робіт або послуг, після чого дані документи надавалися заказникам послуг для їх відображення в бухгалтерському та податковому обліку з метою формування податкового кредиту та валових витрат, заниження своїх податкових зобов'язань та валових витрат по ПДВ та податку на прибуток підприємств (а.с. 17).

Одним з підприємств, що використовувало у своїй діяльності даного конвертаційного центру по документальному оформленню фінансово-господарських операцій було ДП "Кримськи генеруючи системи".

Умисні дії ОСОБА_4,, ОСОБА_5, ОСОБА_6 кваліфіковані за ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 27 Кримінального кодексу України пособником є особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню злочину іншими співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати злочинця чи знаряддя чи засоби вчинення злочину, сліди злочину чи предмети, здобуті злочинним шляхом, придбати чи збути такі предмети, або іншим чином сприяти приховуванню злочину.

Відповідно до ст.. 205 КК України фіктивним підприємництвом визнається створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності щодо яких є заборона.

На підставі зазначеного, відповідачем був зроблений висновок, що факт фіктивного підприємництва ТОВ "ТК "Укрімпекс" (перейменовано в ТОВ "Росмеблі") та ТОВ "БФ "ЕлефанТ" встановлено в порядку кримінального судочинства - постановою слідчого податкової міліції від 90.11.2010р. у карній справі №110802003 стосовно ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

На підставі викладеного, ДПІ в м. Сімферополі дійшло до висновку, що документально оформлені позивачем та його контрагентами правочини, первинні документи щодо придбання послуг та робіт, є порушенням приписів ч.ч. 1,5 ст. 203 ЦК України.

Оскільки діяльність ТОВ "ТК "Укрімпекс" та ТОВ "БФ "ЕлефанТ" не мала на меті поставки робіт, послуг, що визначено у згадуваній постанові слідчого від 09.11.2010р.), то й правочини, укладені такими підприємствами є нікчемними, а первинна бухгалтерська документація, яка була досліджена відповідачем при проведенні перевірки, в силу приписів ст. ст. 2, ,3,4 ,9Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" суперечить законодавчим і нормативним актам, не відповідає сутності та не несе доказовості відносно змісту операції по виконанню робіт для ДП "Кримські генеруючи системи", тобто не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку (а.с. 18).

На підставі викладеного, відповідачем був зроблений висновок, що позивачем було здійснено перерахування коштів на рахунок контрагентів (фіктивних підприємств) без наміру фактичного отримання послуг та, відповідно, компенсації їх вартості, а лише з метою конвертації коштів.

Зазначене призвело до порушень:

- п. 5.1 , п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого було занижено податку на прибуток у сумі 15886 грн., в тому числі за І квартал 2009р. в сумі 15011 грн., ІІ квартал 2009р. - в сумі 875 грн., а також встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2009 рік в сумі 107836 грн., в тому числі за ІІІ квартал 2009р. в сумі 1078836 грн.

- п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.1 та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого було занижено ПДВ в сумі 12009грн., в тому числі за січень 2009р. в сумі 6278 грн. та за березень 2009р. в сумі 5731 грн., а також встановлено завищення від'ємного значення ПДВ в сумі 9558 грн., в тому числі за червень 2009р. в сумі 700 грн. та липні 2009р. в сумі 8333 грн., увересні 2009р. в сумі 525 грн. (а.с. 29).

На підставі зазначеного акта перевірки ДПІ в м. Сімферополі були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0000022301/0 від 04.01.2011р.на суму 23829 грн. (в тому числі 15886 грн. податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності та 7943 грн. штрафних санкцій)

- №0000012301/0 від 04.01.2011р. на суму 32350 грн. (в тому числі й на 21567 грн. податку на додану вартість та 10783 грн. грн.. штрафних санкцій).

Рішенням ДПА в АРК від 09.03.2011р. вих. №850/10/25-023 було скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі від 04.01.2011р. №0000022301/0 , а також №0000012301/0 в частині застосованих штрафних санкцій в розмірі 5391,25 грн. (а.с. 46-50).

На підставі зазначеного рішення ДПА в АРК було прийнято 18.03.2011р. податкове повідомлення-рішення №0001942301 про збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 21567 грн. та донарахування позивачеві 5391,75 грн. штрафних санкцій (а.с. 11).

Крім того, 18.03.2011р. ДПІ в м. Сімферополі було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001952301/0 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2009 рік в сумі 107836 грн. (а.с. 12).

Дослідивши матеріали справи, висновок судово-економічної експертизи №21 від 22.03.2013р., обставини, викладені в акті перевірки позивача, суд дійшов наступних висновків.

В період з 01.01.2007р. по 30.06.2010р. ДП "Кримські генеруючи системи" було зедекларовано валові витрати в сумі 223 122 150 грн., з яких відповідачем було встановлення завищення на 107 836 грн. за І квартал 2009р. в сумі 60 043 грн., за ІІ квартал 2009р. в сумі 3500 грн. та за ІІІ квартал 2009р. в сумі 44 293 грн. у зв'язку з визнанням правочинів, укладених позивачем з ТОВ "ТК "Укрімпекс" та ТОВ "БФ "Елефант".

З тих саме підстав встановлено було встановлення й завищення сум податкового кредиту на суму 21 567 грн., в тому числі й по періодам: за січень 2009р. в сумі 6278 грн., за березень 2009р. в сумі 5731 грн., за червень 2009р. в сумі 700 грн., за липень 2009р. в сумі 8333 грн. та за вересень 2009р. в сумі 525 грн.

Згідно з експертним висновком, в рамках призначеної судом економічної експертизи були досліджені:

- договір підряду на ремонт ділянки магістральної тепломережі ТЕЦ-Мінздрав №1 вд 05.01.2009р.,у кладений між позивачем (Замовник) та ТОВ БФ "Елефант" (Підрядник) (а.с. 169-170). Відповідно до п. 1.1 договору підрядник прийняв на себе зобов'язання з виконання комплексу робіт по ремонту ділянки магістральної тепломережі ТЕЦ-Мінздрав власними силами, власною або орендованою технікою та інструментами, із власних матеріалів та матеріалів Замовника, за рахунок коштів Замовника, а Замовник зобов'язався прийняти та сплатити виконані підрядні роботи за ціною, встановленою п. 2.1 договору в розмірі 51389 грн., а також ПДВ в сумі 10 277, 80 грн. За умовами договору приймання замовником робіт відбувається протягом 5 календарних днів з дня виконання повного обсягу робіт та надання Підрядником замовнику акта приймання виконаних робіт в програмі АВК-3 (2.7.0) по формі КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3,а вартість та обсяг виконаних робіт Підрядник підтверджує первинним бухгалтерськими документами;

- договір підряду на ремонтно-відновлювальні роботи теплотраси ТЕЦ - м. Сімферополь на ділянках ТК-21-ТК-22 №25--2/16 від 25.02.2009р., укладений між позивачем (Замовник) та ТОВ "БФ "Елефант" (Підрядник) (а.с. 192-193), визначеною ціною робіт в сумі 34384,80 грн., в тому числі й ПДВ в розмірі 5730,80 грн. За умовами договору приймання замовником робіт відбувається протягом 5 календарних днів з дня виконання повного обсягу робіт та надання Підрядником замовнику акта приймання виконаних робіт в програмі АВК-3 (2.7.0) по формі КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3,а вартість та обсяг виконаних робіт Підрядник підтверджує первинним бухгалтерськими документами;

- договір підряду на аварійний ремонт ділянки магістральної тепломережі ТЕЦ-місто (ТК-21-ТК-22) №26 від 13.07.2009р. (а.с. 210-211) укладений між позивачем (Замовник) та ТОВ "БФ "Елефант" (Підрядник) на вартість виконуваних робіт - 208 806 грн., в тому числі ПДВ в сумі 34801,00 грн.0 За умовами договору приймання замовником робіт відбувається протягом 5 календарних днів з дня виконання повного обсягу робіт та надання Підрядником замовнику акта приймання виконаних робіт в програмі АВК-3 (2.7.0) по формі КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3,а вартість та обсяг виконаних робіт Підрядник підтверджує первинним бухгалтерськими документами.

Крім того, в процесі проведення судово-економічної експертизи досліджувалися - форми КБ-2в та КБ-3 до зазначених договорів, відомості ДТ 84 "Інші операційні витрати", ДТ 64 "Податковий кредит", ДТ 683 "Внутрігосподарські розрахунки", ДТ 84 "Інши операційні витрати", ДТ 64 "Податковий кредит" ДП" Кримські генеруючи системи", а також інші бухгалтерські проводки, які підтверджують прихід та його об лікування за зведеним бухгалтерським регістром ремонтних робіт в структурному підрозділі позивача.

В процесі дослідження зазначених документів експерти дійшов висновку щодо відсутності порушень та розбіжностей відображення відомостей з розрахунків з постачальниками з первинними бухгалтерськими документами позивача.

Факт товарності зазначених правочинів підтверджується актами ремонтних робіт, приймання-передачі матеріалів між позивачем, як замовником, та ТОВ "БФ "Елефант", як підрядником, (акт щодо передачі підряднику труби сталевої, діаметр 325 мм, товщина - 7мм, кількість 4 шт.). При цьому, експертом було встановлено, що зазначені ТМЦ були придбані позивачему ТОВ "Крименергосервіс 2004"

Крім того, суд погоджується з висновком експерта, що доказом товарності (фактичного виконання сторонами договорів підряду) є й акт від 23.12.2009р. (а.с. 228), відповідно до якого труби діаметром 800 мм. Демонтовані, у зв'язку з чим 23.12.2009р. сторонами був складений акт про передачу замовнику поворотних матеріалів, які утворилися внаслідок демонтажу при виконанні робіт по договору підряду №26 від 13.07.2009р.

Фактично, розбіжності між сумами задекларованими позивачем, та встановленими відповідачем при проведення перевірки, виникли за рахунок того, що в акті не були прийняті у якості підтвердження документи, заповнені відповідно до законодавства, а також факт списання послуг на витрати ДП "Кримські генеруючи системи" за період 2009р. поквартально.

В результаті проведеного судово-економічного дослідження, експертом був зроблений висновок, що наданими на дослідження первинними та іншими документами бухгалтерського та податкового обліку позивача не підтверджуються висновки відповідача щодо безтоварного характеру таких правочинів та підтвердження використання позивачем в господарській діяльності робіт та послуг, отриманих від контрагентів.

А, відтак, досліджуючи правові підстави, які були покладені в основу висновків відповідача при проведенні перевірки, суд зазначає наступне.

Дослідивши надані позивачем документи, що підтверджують виконання ТОВ "БФ "Елефант" робіт з ремонту ділянок магістральних тепломереж ТЕЦ згідно з договором №26 від 13.07.2009р., що підтверджується, зокрема, й банківською випискою від 15.07.2009р., платіжним дорученням №1024 від 15.07.2009р. на суму 50000 грн., в тому числі й ПДВ в розмірі 8333,33 грн. (призначення платежу - роботи по ремонту ділянок магістральних тепломереж ТЕЦ згідно з договором №26 від 13.07.2009р.), податковою накладною №416 від 15.07.2009р. номенклатура - поставки роботи по ремонту ділянок магістральних тепломереж ТЕЦ згідно з договором №26 від 13.07.2009р. на суму 50000 грн., в тому числі й ПДВ в розмірі 8333,33 грн., банківською випискою від 11.02.1010р., платіжним дорученням №1873 від 11.02.2010р. на суму 3151,60 грн., в тому числі й ПДВ 525,27 грн. (призначення платежу - роботи по ремонту ділянок магістральних тепломереж ТЕЦ згідно з договором №26 від 13.07.2009р.), податковою накладною від 30.10.2010р. №801 номенклатура - поставки роботи по ремонту ділянок магістральних тепломереж ТЕЦ згідно з договором №26 від 13.07.2009р. на суму 3151,60 грн., в тому числі й ПДВ в розмірі 525,27 грн., довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за жовтень 2009р. (типова форма КБ-2в), актом прийомки виконаних робіт за січень 2009р. (типова форма КБ-3), договором підряду №1 віж 05.01.09р. на виконання комплексу робіт по ремонту ділянки магістральної мережі ТЕЦ Мінздрав (підрядник ТОВ "БФ "Елефант", податковою накладною №21 від 30.01.2009р., номенклатура - поставки роботи по ремонту ділянки магістральної мережі ТЕЦ Мінздрав на суму 37666,80 грн., в тому числі й ПДВ в розмірі 6277,80 грн., платіжним дорученням №383 від 20.02.2009р. на суму 37666,80 грн., в тому числі й ПДВ в розмірі 6277,80 грн. (призначення платежу - роботи по ремонту ділянки магістральної мережі ТЕЦ Мінздрав), довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за березень 2009р. (типова форма КБ-3), договором підряду №25-02/16 від 25.02.2009р. на виконання комплексу ремонтно-відновлювальних робіт тепломережі ТЕЦ (дліянка ТК-21, ТК-22), банківською випискою за 09.04.2009р. на суму 34384,80 грн. (призначення платежу за виконані роботи по тепломережі ТЕЦ згідно з договором №25-02 від 25.02.2009р., в тому числі ПДВ 5730,80 грн.), податковою накладною №93 від 31.03.2009р. (номенклатура - поставки ремонтно-відновлювальних робіт на тепломережі ТЕЦ (ділянка ТК-21, ТК-22) на суму 34384,80 грн., в тому числі ПДВ 5730,80 грн., суд дійшов висновку, що вартість та зміст будівельних робіт з поточного ремонту підтверджені необхідними первинними документами.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинними документами вважаються документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі й договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Вказана позиція викладена, зокрема, в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11.

Відповідно до положень Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією вважається операція (дія або подія) яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Законів України "Про податок на додану вартість", "Про оподаткування прибутку підприємств", які були чинними на час виконання вищезазначених правочинів, так й Податкового кодексу України, який є чинним на час прийняття оскаржуваних по справі податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарською діяльністю визначалась будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

На час вчинення та виконання позивачем вищезазначених правочинів в період, який перевірявся податковим органом, платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій були визначені в Законі України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст.3 Закону об'єктом оподаткування вважалися операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходилось на митній території України.

У п.1.4. ст.1 цього Закону було встановлено, що поставкою товарів визначались будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг, а поставка послуг, зокрема, включала надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

База оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначалась, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості , зазначеної за вільними цінами , але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів ) згідно із законами України з питань оподаткування.

До складу договірної (контрактної) вартості включались будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів , що передавались платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу ( п. 4.1. ст. 4 1 Закону України "Про податок на додану вартість")

У п.п .7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" було визначено, що платник податку був зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка складалась у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надавався покупцю, копія залишалась у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна виписувалась на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні були зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків ( п. 7.2.3. п. 7.2 ст.7 Закону).

У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" було зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначався виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

У п.п.7.4.4. п. 7.4 ст. 7 цього Закону було встановлено, що якщо платник податків використовував (виготовляв) матеріальні і нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням) не включалась до складу податкового кредиту.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважалась дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Як було вище встановлено судом, та як вбачається зі змісту акта перевірки, будь-яких зауважень до форми та змісту первинних бухгалтерських та податкових документів, які були складені позивачем та ТОВ "БФ "Елефант" у відповідача не було, невідповідність таких документів вимогам законодавства, яке було чинним на час укладення та виконання позивачем правочинів з контрагентом, судом під час судового розгляду справи не встановлена.

Висновки відповідача щодо фіктивності контрагентів позивача, які ґрунтуються на постанові слідчого від 09.11.2009р., а, як наслідок - нікчемності укладених з ними правочинів, суд вважає в непереконливими з огляду на наступне.

Встановлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку.

При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Водночас податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оскаржуваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Аналогічна думка викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. №742/11/13-11.

Разом з тим, про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість;

- "тимчасова" поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо);

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Зазначене взагалі не було предметом дослідження в рамках проведеної перевірки, у зв'язку з чим суд критично ставиться до висновків відповідача щодо невідповідності первинних бухгалтерських документів та документів податкового обліку діючому на момент їх складення законодавству.

Таким чином, за умови відсутності будь-яких інших зауважень щодо первинних бухгалтерських документів та документів податкової звітності позивача, відповідач мав оцінювати документи, на підставі яких був сформований податковий кредит, виходячи з наступного.

Для встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку в обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

За таких обставин, орган державної податкової служби мав перевірити ділову мету у діях платника податку - позивача: придбання послуг, використання яких не може мати позитивного впливу на результати господарської діяльності платника податку тощо.

Відповідно до акта перевірки, а також згідно з довідкою про включення до єдиного реєстру підприємств і організацій України ДП "Кримські генеруючи системи" мало право здійснювати у періоди, за які проводилася перевірка, наступні види діяльності - виробництв електроенергії, постачання пари та гарячої води, посередництво в торгівлі паливом, рудами, металами хімічними речовинами, інші види оптової торгівлі, діяльність автомобільного вантажного транспорту.

Таким чином, проведення поточного ремонту об'єктів тепломереж відповідає основним напрямам його діяльності, що не було прийнято відповідачем до уваги при проведенні перевірки та надані оцінки усім первинним бухгалтерським та податковим документам.

При цьому, стосовно посилань відповідача на нікчемність укладених з ТОВ "БФ "Елефант" правочинів, суд зазначає наступне.

Так, відповідачем не було враховано припис акту цивільного законодавства України, викладений в частині 1 статті 204 Цивільного кодексу України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Зазначене є справедливим й щодо висновків досудового слідства,я кі можуть бути викладені в постанові слідчого у карній справі. Отже, вказані в Акті перевірки висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака -специфічна мета -порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

В свою чергу, відповідачем не надано доказів фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ПП «Севелітстрой» правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. У той же час, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що є неприпустимим, виходячи з загальних засад судочинства.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Щодо використання під час перевірки як доказової бази постанови слідчого від 09.11.2009р., суд зауважує наступне.

Згідно п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Види перевірок, порядок їх проведення, умови та порядок допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок, строки проведення виїзних перевірок, перелік матеріалів, які є підставами для висновків під час проведення перевірок, порядок оформлення результатів перевірок тощо визначені в главі 8 Податкового кодексу України (статті від 75 до 86 включно).

Так, згідно ст. 75 цього Кодексу встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

При цьому документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Перелік матеріалів, які є підставами для висновків під час проведення перевірок, визначений статтею 83 Податкового кодексу України.

Зокрема, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є:

- документи, визначені цим Кодексом;

- податкова інформація;

- експертні висновки;

- судові рішення;

- інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Як зазначалося вище, висновки податкового органу ґрунтуються на матеріалах кримінальної справи. При цьому вказані матеріали не відносяться до документів, визначених Податковим кодексом України.

Поняття "податкова інформація" визначено в п.п. 14.1.171. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, в якому зазначено, що термін "податкова інформація" вживається у значенні, визначеному Законом України "Про інформацію".

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про інформацію" податкова інформація - це сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Однак, оскільки інформація, що використовувалася податковим органом під час перевірки позивача була отримана не в порядку, встановленому Податковим кодексом України, суд дійшов висновку щодо неможливості її використання податковим органом при обґрунтуванні висновку про заниження платником податків податкових зобов'язань.

Вказана позиція суду також кореспондується з главою 7 Податкового кодексу України (статті 71-73).

Так, статті 72 "Збір податкової інформації" та 73 "Отримання податкової інформації органами державної податкової служби" Податкового кодексу України, які визначають джерела та порядок отримання податкової інформації, не містять посилання на таке джерело інформації як матеріали кримінальної справи.

Щодо використання безпосередньо судом під час розгляду справи матеріалів кримінальної справи, на яку посилається відповідач, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Поняття доказів в адміністративному судочинстві визначено ст. 69 вказаного Кодексу, згідно якої ними є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 4 ст. 72 кодексу встановлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд повинен перевірити всі обставини, на яких сторони ґрунтують свої вимоги і заперечення, та дослідити у судовому засіданні докази, якими ці обставини підтверджуються.

Суд не вимагає доведення в судовому засіданні обставин, які встановлені в кримінальній справі, проте відповідні обставини мають підтверджуватися вироком суду, який набрав законної сили.

Отже, суд не має підстав врахувати матеріали кримінальної справи, якщо вони не підтверджені вироком, який набрав законної сили.

Більш того, суд зазначає, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Така позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 р. (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 14222198), а тому згідно з ч. 2 ст. 161 та ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає обов'язковому врахуванню у спірних правовідносинах.

Частиною 2 статті 71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

В судовому засіданні 18.04.2013 року оголошена вступна та резолютивна частини постанови, а постанова у повному обсязі складена 23.04.2013 року.

Керуючись ст. ст. 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі від 18.03.2011р. №000942301 про збільшення суми грошового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем з податку на доадну вартість за порушення передбаченого п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.1 та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у розмірі 26958,75 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі від 18.03.2011р. №0001952301/0 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за порушення, передбачене п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у розмірі 107836,00 грн.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Кримські генеруючи системи" (95493, м. Сімферополь, вул. Монтажна, 1; ЄДРПОУ - 30909683) 8003,40 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кащеєва Г.Ю.