Ухвала

від 12.08.2013 по справі 2а-3627/11/0170/24

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-3627/11/0170/24

12.08.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Іщенко Г.М.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи № 2а-3627/11/0170/24 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кащеєва Г.Ю. ) від 18.04.13

за позовом Державного підприємства "Кримські генеруючи системи" (вул. Монтажна, буд.1, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95000)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.04.13р. задоволено адміністративний позов Державного підприємства "Кримські генеруючи системи" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі від 18.03.2011р. №000942301 про збільшення суми грошового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем з податку на доадну вартість за порушення передбаченого п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.1 та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у розмірі 26958,75 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі від 18.03.2011р. №0001952301/0 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за порушення, передбачене п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у розмірі 107836,00 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Кримські генеруючи системи" (95493, м. Сімферополь, вул. Монтажна, 1; ЄДРПОУ - 30909683) 8003,40 грн. судових витрат.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.04.13 та прийняти нове рішення по справі.

Сторони у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно. Від позивача надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що сторони викликалися в судове засідання, але в суд не з'явилися, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності їх представників.

Відповідно статті 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи.

Державне підприємство "Кримські генеруючи системи" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.03.2011р. №000942301 про збільшення суми грошового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем з податку на додану вартість за порушення передбаченого п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.1 та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у розмірі 26958,75 грн.; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.03.2011р. №0001952301/0 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за порушення, передбачене п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у розмірі 107836,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи з 13.12.2010р. по 17.12.2010р. відповідачем проведена позапланова невиїзна перевірка позивача з питань взаємовідносин з ТОВ "ТК "Укрімпекс", ЄДРПОУ 36478194 та ТОВ "БФ "Елефант", ЄДРПОУ 34092508, за період з 01.01.2007р. по 30.06.2010р.

За результатами перевірки складений акт перевірки за №20608/23-7/30909683 від 17.12.2010р. (т. 1 а.с. 13-30).

З акту перевірки вбачається, що проведеною перевіркою на підставі Постанови слідчого про проведення перевірки від 09.11.2010р. у карній праві №11008020003, вилучених документів слідчим відділом податкової міліції ДПА в АРК, Постанови про здійснення виїмки вилучених бухгалтерських документів та податкових і видаткових накладних, декларацій з ПДВ, додатку №5 до декларацій, встановлено наступне:

- ТОВ "Укрімпекс" (постачальник) за перевіряємий період виконані роботи по ремонту автомобіля ДП "Кримські генеруючи системи" (Покупець) згідно з наступними документами - банківська виписка з 24.06.2009р., платіжне доручення №863 від 24.06.2009р. на суму 4200,00 грн., в тому числі й ПДВ в розмірі 700 грн. (призначення платежу - ремонт авто на підставі рахунку від 24.06.2009р.), акт надання виконаних робіт по ремонту авто марки Мерседес Бенц, державний номер НОМЕР_1, податкова накладна №30 від 24.06.2009р., номенклатура поставки робіт - ремонт автомашини на суму 4200 грн., в тому числі й ПДВ в розмірі 700,00 грн.

- ТОВ Елефант" (постачальник) за перевіряє мий період виконані роботи з ремонту ділянок магістральних тепломереж ТЕЦ згідно з договором №26 від 13.07.2009р., що підтверджується, зокрема, банківською випискою від 15.07.2009р., платіжним дорученням №1024 від 15.07.2009р. на суму 50000 грн., в тому числі й ПДВ в розмірі 8333,33 грн. (призначення платежу - роботи по ремонту ділянок магістральних тепломереж ТЕЦ згідно з договором №26 від 13.07.2009р.), податковою накладною №416 від 15.07.2009р. номенклатура - поставки роботи по ремонту ділянок магістральних тепломереж ТЕЦ згідно з договором №26 від 13.07.2009р. на суму 50000 грн., в тому числі й ПДВ в розмірі 8333,33 грн., банківською випискою від 11.02.1010р., платіжним дорученням №1873 від 11.02.2010р. на суму 3151,60 грн., в тому числі й ПДВ 525,27 грн. (призначення платежу - роботи по ремонту ділянок магістральних тепломереж ТЕЦ згідно з договором №26 від 13.07.2009р.), податковою накладною від 30.10.2010р. №801 номенклатура - поставки роботи по ремонту ділянок магістральних тепломереж ТЕЦ згідно з договором №26 від 13.07.2009р. на суму 3151,60 грн., в тому числі й ПДВ в розмірі 525,27 грн., довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за жовтень 2009р. (типова форма КБ-2в), актом прийомки виконаних робіт за січень 2009р. (типова форма КБ-3), договором підряду №1 від 05.01.09р. на виконання комплексу робіт по ремонту ділянки магістральної мережі ТЕЦ Мінздрав (підрядник ТОВ "БФ "ЕлефанТ", податковою накладною №21 від 30.01.2009р., номенклатура - поставки роботи по ремонту ділянки магістральної мережі ТЕЦ Мінздрав на суму 37666,80 грн., в тому числі й ПДВ в розмірі 6277,80 грн., платіжним дорученням №383 від 20.02.2009р. на суму 37666,80 грн., в тому числі й ПДВ в розмірі 6277,80 грн. (призначення платежу - роботи по ремонту ділянки магістральної мережі ТЕЦ Мінздрав), довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за березень 2009р. (типова форма КБ-3), договором підряду №25-02/16 від 25.02.2009р. на виконання комплексу ремонтно-відновлювальних робіт тепломережі ТЕЦ (ділянка ТК-21, ТК-22), банківською випискою за 09.04.2009р. на суму 34384,80 грн. (призначення платежу за виконані роботи по тепломережі ТЕЦ згідно з договором №25-02 від 25.02.2009р., в тому числі ПДВ 5730,80 грн.), податковою накладною №93 від 31.03.2009р. (номенклатура - поставки ремонтно-відновлювальних робіт на тепломережі ТЕЦ (ділянка ТК-21, ТК-22) на суму 34384,80 грн., в тому числі ПДВ 5730,80 грн.

Відповідно до акта перевірки ДП "Кримськи генеруючи системи" за рахунок вищевказаних підприємств формувало валові витрати, тим самим збільшую їх та будучи при цьому вигоданабувачем.

Постановою слідчого по ОВС слідчого відділу податкової міліції ДПА в АРК капітана податкової міліції від 09.11.2010р. у карній праві №11008020003, встановлено, що ТВО "ТК Укрімпекс", ЄДРПОУ 36478194, (перейменовано в ТОВ "Росмеблі") та ТОВ "БФ "Елефант" створені групою осіб ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та посадових осіб ТОВ" Чорноморська телерадіокомпанія", які по завідомо підробленим податковим накладним та документам первинного обліку документально оформлювали придбання ТМЦ, робіт або послуг, після чого дані документи надавалися заказникам послуг для їх відображення в бухгалтерському та податковому обліку з метою формування податкового кредиту та валових витрат, заниження своїх податкових зобов'язань та валових витрат по ПДВ та податку на прибуток підприємств ( т.1 а.с. 17).

На підставі зазначеного, відповідачем зроблений висновок, що факт фіктивного підприємництва ТОВ "ТК "Укрімпекс" (перейменовано в ТОВ "Росмеблі") та ТОВ "БФ "ЕлефанТ" встановлено в порядку кримінального судочинства - постановою слідчого податкової міліції від 90.11.2010р. у карній справі №110802003 стосовно ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

На підставі викладеного, податковий орган дійшов до висновку, що документально оформлені позивачем та його контрагентами правочини, первинні документи щодо придбання послуг та робіт, є порушенням приписів ч.ч. 1,5 ст. 203 ЦК України.

На підставі викладеного, відповідачем був зроблений висновок, що позивачем було здійснено перерахування коштів на рахунок контрагентів (фіктивних підприємств) без наміру фактичного отримання послуг та, відповідно, компенсації їх вартості, а лише з метою конвертації коштів.

Зазначене на думку податкового органу призвело до порушень позивачем п. 5.1 , п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого було занижено податку на прибуток у сумі 15886 грн., в тому числі за І квартал 2009р. в сумі 15011 грн., ІІ квартал 2009р. - в сумі 875 грн., а також встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2009 рік в сумі 107836 грн., в тому числі за ІІІ квартал 2009р. в сумі 1078836 грн.; п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.1 та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого було занижено ПДВ в сумі 12009грн., в тому числі за січень 2009р. в сумі 6278 грн. та за березень 2009р. в сумі 5731 грн., а також встановлено завищення від'ємного значення ПДВ в сумі 9558 грн., в тому числі за червень 2009р. в сумі 700 грн. та липні 2009р. в сумі 8333 грн., у вересні 2009р. в сумі 525 грн. (а.с. 29).

На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення №0000022301/0 від 04.01.2011р.на суму 23829 грн. (в тому числі 15886 грн. податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності та 7943 грн. штрафних санкцій); №0000012301/0 від 04.01.2011р. на суму 32350 грн. (в тому числі й на 21567 грн. податку на додану вартість та 10783 грн. грн.. штрафних санкцій).

Рішенням ДПА в АРК від 09.03.2011р. вих. №850/10/25-023 було скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі від 04.01.2011р. №0000022301/0, а також №0000012301/0 в частині застосованих штрафних санкцій в розмірі 5391,25 грн. (т. 1 а.с. 46-50).

На підставі зазначеного рішення ДПА в АРК винесено 18.03.2011р. податкове повідомлення-рішення №0001942301 про збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 21567 грн. та донарахування позивачеві 5391,75 грн. штрафних санкцій (т. 1 а.с. 11).

18.03.2011р. ДПІ в м. Сімферополі винесено податкове повідомлення-рішення №0001952301/0 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2009 рік в сумі 107836 грн. (т.1 а.с. 12).

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Судова колегія, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

З 01.01.2007р. по 30.06.2010р. позивачем задекларовано валові витрати в сумі 223 122 150 грн., з яких відповідачем встановлено завищення на 107 836 грн. за І квартал 2009р. в сумі 60 043 грн., за ІІ квартал 2009р. в сумі 3500 грн. та за ІІІ квартал 2009р. в сумі 44 293 грн. у зв'язку з визнанням нікчемними правочинів, укладених позивачем з ТОВ "ТК "Укрімпекс" та ТОВ "БФ "Елефант".

З тих саме підстав встановлено й завищення сум податкового кредиту на суму 21 567 грн., в тому числі й по періодам: за січень 2009р. в сумі 6278 грн., за березень 2009р. в сумі 5731 грн., за червень 2009р. в сумі 700 грн., за липень 2009р. в сумі 8333 грн. та за вересень 2009р. в сумі 525 грн.

Частиною 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704 (далі -Положення № 88) де зазначено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону №996 встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.4 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, реальність здійснення будь-яких господарських операцій має бути підтверджена відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст.1 Закону №996 господарська операція є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Аналогічна думка викладена, у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. №742/11/13-11.

На час вчинення та виконання позивачем вищезазначених правочинів в період, який перевірявся податковим органом, платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій були визначені в Законі України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997р. (далі - Закон №168)

Відповідно до п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст.3 Закону №168 об'єктом оподаткування вважалися операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходилось на митній території України.

У п.1.4. ст.1 цього Закону №168 встановлено, що поставкою товарів визначались будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг, а поставка послуг, зокрема, включала надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

У п.п.7.2.1 п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №334/94-ВР від 28.12.1994р. (далі - Закон №334) визначено, що платник податку був зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка складалась у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надавався покупцю, копія залишалась у продавця товарів (робіт, послуг).

У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону №168 зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначався виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважалась дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону №168).

Судова колегія враховує, висновки проведеної по справі судово-економічної експертизи №21 від 22.03.2013р. (т.2 а.с.16-32)

В процесі дослідження документів експерти дійшов висновку щодо відсутності порушень та розбіжностей відображення відомостей з розрахунків з постачальниками з первинними бухгалтерськими документами позивача.

Факт товарності зазначених правочинів підтверджується актами ремонтних робіт, приймання-передачі матеріалів між позивачем, як замовником, та ТОВ "БФ "Елефант", як підрядником, (акт щодо передачі підряднику труби сталевої, діаметр 325 мм, товщина - 7мм, кількість 4 шт.). При цьому, експертом встановлено, що зазначені ТМЦ придбані позивачему ТОВ "Крименергосервіс 2004"

Фактично, розбіжності між сумами задекларованими позивачем, та встановленими відповідачем при проведення перевірки, виникли за рахунок того, що в акті не були прийняті у якості підтвердження документи, заповнені відповідно до законодавства, а також факт списання послуг на витрати ДП "Кримські генеруючи системи" за період 2009р. поквартально.

В результаті проведеного судово-економічного дослідження, експертом був зроблений висновок, що наданими на дослідження первинними та іншими документами бухгалтерського та податкового обліку позивача не підтверджуються висновки відповідача щодо безтоварного характеру таких правочинів та підтвердження використання позивачем в господарській діяльності робіт та послуг, отриманих від контрагентів.

Колегія судів дослідивши документи, що підтверджують виконання ТОВ "БФ "Елефант" робіт з ремонту ділянок магістральних тепломереж ТЕЦ згідно з договором №26 від 13.07.2009р., що підтверджується, зокрема, й банківською випискою від 15.07.2009р., платіжним дорученням №1024 від 15.07.2009р. на суму 50000 грн., в тому числі й ПДВ в розмірі 8333,33 грн. (призначення платежу - роботи по ремонту ділянок магістральних тепломереж ТЕЦ згідно з договором №26 від 13.07.2009р.), податковою накладною №416 від 15.07.2009р. номенклатура - поставки роботи по ремонту ділянок магістральних тепломереж ТЕЦ згідно з договором №26 від 13.07.2009р. на суму 50000 грн., в тому числі й ПДВ в розмірі 8333,33 грн., банківською випискою від 11.02.1010р., платіжним дорученням №1873 від 11.02.2010р. на суму 3151,60 грн., в тому числі й ПДВ 525,27 грн. (призначення платежу - роботи по ремонту ділянок магістральних тепломереж ТЕЦ згідно з договором №26 від 13.07.2009р.), податковою накладною від 30.10.2010р. №801 номенклатура - поставки роботи по ремонту ділянок магістральних тепломереж ТЕЦ згідно з договором №26 від 13.07.2009р. на суму 3151,60 грн., в тому числі й ПДВ в розмірі 525,27 грн., довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за жовтень 2009р. (типова форма КБ-2в), актом прийомки виконаних робіт за січень 2009р. (типова форма КБ-3), договором підряду №1 від 05.01.09р. на виконання комплексу робіт по ремонту ділянки магістральної мережі ТЕЦ Мінздрав (підрядник ТОВ "БФ "Елефант", податковою накладною №21 від 30.01.2009р., номенклатура - поставки роботи по ремонту ділянки магістральної мережі ТЕЦ Мінздрав на суму 37666,80 грн., в тому числі й ПДВ в розмірі 6277,80 грн., платіжним дорученням №383 від 20.02.2009р. на суму 37666,80 грн., в тому числі й ПДВ в розмірі 6277,80 грн. (призначення платежу - роботи по ремонту ділянки магістральної мережі ТЕЦ Мінздрав), довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за березень 2009р. (типова форма КБ-3), договором підряду №25-02/16 від 25.02.2009р. на виконання комплексу ремонтно-відновлювальних робіт тепломережі ТЕЦ (ділянка ТК-21, ТК-22), банківською випискою за 09.04.2009р. на суму 34384,80 грн. (призначення платежу за виконані роботи по тепломережі ТЕЦ згідно з договором №25-02 від 25.02.2009р., в тому числі ПДВ 5730,80 грн.), податковою накладною №93 від 31.03.2009р. (номенклатура - поставки ремонтно-відновлювальних робіт на тепломережі ТЕЦ (ділянка ТК-21, ТК-22) на суму 34384,80 грн., в тому числі ПДВ 5730,80 грн., погоджується з висновком суду першої інстанції, що вартість та зміст будівельних робіт з поточного ремонту підтверджено необхідними первинними документами.

Як встановлено судом, та як вбачається зі змісту акта перевірки, будь-яких зауважень до форми та змісту первинних бухгалтерських та податкових документів, які складені позивачем та ТОВ "БФ "Елефант" у відповідача не було, невідповідність таких документів вимогам законодавства, яке було чинним на час укладення та виконання позивачем правочинів з контрагентом, судом під час судового розгляду справи не встановлена.

Що стосується нікчемності правочину. Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Ні акт перевірки ні апеляційна скарга не містять таких посилань, не доводять умислу саме позивача на порушення публічного порядку, не містять посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки саме позивача у спірних правовідносинах при здійсненні господарських операцій із контрагентом до суду не подано.

Таким чином, зміст правочину з постачальником не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства. У зв'язку з чим, доводи апеляційної скарги в зазначеної частині не підлягають задоволенню.

Стосовно посилання податкового органу в Акті перевірки на матеріали кримінальної справи.

Відповідно до ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Поняття доказів в адміністративному судочинстві визначено ст. 69 вказаного Кодексу, згідно якої ними є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частині 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 4 ст. 72 встановлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Згідно з ст. 130 КПК України про рішення, прийняті слідчим або прокурором під час провадження досудового слідства у випадках, зазначених у цьому Кодексі, а також у випадках, коли це визнає за необхідне слідчий або прокурор, складається мотивована постанова.

При цьому відповідно до ст.114 КПК України постанови слідчого, винесені відповідно до закону в кримінальній справі, яка перебуває в його провадженні, є обов'язковими для виконання всіма підприємствами, установами і організаціями, посадовими особами і громадянами.

Законодавством України передбачено право слідчого у межах КПК України, відповідною постановою, призначати проведення перевірок суб'єктів господарювання.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд повинен перевірити всі обставини, на яких сторони ґрунтують свої вимоги і заперечення, та дослідити докази, якими ці обставини підтверджуються. Суд не вимагає доведення обставин, які встановлені у кримінальній справі, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно конкретною особою. Єдиним джерелом цієї обізнаності є вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили.

Отже, суд не має підстав врахувати матеріали кримінальної справи, якщо вони не підтверджені вироком, який набрав законної сили.

Самі по собі окремі процесуальні документи в кримінальній справі не можуть бути доказами відсутності або наявності будь-яких обставин, які є предметом доказування в адміністративній справі.

Більш того, законодавством не передбачена можливість використання під час проведення перевірок платників податків та складання акта перевірки матеріалів досудового слідства. Це співвідноситься, зокрема, і з положеннями КАСУ та й взагалі з доктриною процесуального права України, відповідно до яких заздалегідь є встановленим і не потребує доведення та доказування вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили. Тобто преюдиціальний характер має лише вирок суду, який набрав законної сили, а не матеріали досудового слідства, особливо постанова про порушення кримінальної справи та протоколи допиту. Факт порушення кримінальної справи має наслідком та зумовлює законне проведення уповноваженими органами дізнання та досудового слідства певних слідчих дій з метою підтвердження або спростування факту вчинення певного злочину конкретною особою, але не може безперечно свідчити про винуватість такої особи, що підтверджується і закріпленим ст. 62 Конституції України принципом невинуватості особи у вчиненні злочину.

Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.04.13р. по справі № 2а-3627/11/0170/24 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис Г.М. Іщенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко