Постанова

від 18.06.2013 по справі 910/329/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2013 р. Справа№ 910/329/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Гончарова С.А.

Іоннікової І.А.

при секретарі Танцюрі Ю.Б.

за участю представників:

від позивача: Півень Д.О. - представник за дов. №91/2012/12/05-1 від 05.12.2012р.;

від відповідача: Фартушний С.І. - представник за дов. №65/12/529 від 22.02.2013р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного територіального управління Міністерства надзвичайних ситуацій у м. Києві

на рішення господарського суду м. Києва

від 27.02.2013р. (дата підписання - 04.03.2013р.)

у справі №910/329/13 (суддя - Літвінова М.Є.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Головного територіального управління Міністерства надзвичайних ситуацій у м. Києві

про стягнення 562 104,96 грн.

ВСТАНОВИВ:

У січні 2013р. Публічне акціонерне товариство звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Головного територіального управління Міністерства надзвичайних ситуацій у м. Києві про стягнення заборгованості за спожиту з 01.01.2012р. по 01.10.2012р. теплову енергію у розмірі 446 064,86 грн., з яких: 410 240,30 грн. основного боргу, 5 970,76 грн. 3% річних та 29 853,80 грн. пені за порушення строків оплати вартості спожитої теплової енергії.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за укладеним між сторонами Договором про закупівлю послуг (теплова енергія у гарячій воді/парі) за державні кошти №312338 від 23.05.2012р. в частині повної та своєчасної оплати вартості спожитої протягом спірного періоду теплової енергії.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 08.01.2013р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі за №910/329/13.

Відповідач визнав позов частково на суму 164 045,43 грн. Обгрунтовуючи свої заперечення, відповідач зазначив, що загальна вартість укладеного між сторонами Договору №312338 від 23.05.2012р. становила 315 000,00 грн. Крім того, протягом спірного періоду були додатково проведені тендери на закупівлю послуг з постачання теплової енергії, за результатами яких між сторонами укладено наступні договори: від 26.10.2012р. №312338 на суму 218 471,64 грн., від 30.11.2012р. №312338 на суму 75 334,18 грн. та від 19.12.2012р. №312338 на суму 236 099,40 грн. За кожним з цих договорів відповідач здійснював проплати відповідно до бюджетного фінансування. За поясненнями відповідача, з урахуванням всіх сплачених ним на виконання вказаних договорів коштів на користь позивача заборгованість Головного територіального управління МНС України у м. Києві перед ПАТ «Київенерго» станом на 01.10.2012р. становила 164 045,43 грн.

Водночас, відповідач не погодився із виконаним позивачем розрахунком заявленої до стягнення пені, оскільки вважав, що станом на дату подання позову Договір від 23.05.2012р. №312338 втратив чинність на підставі нового укладеного між сторонами договору від 26.10.2012р. №312338. До того ж, відповідач зазначив, що прострочення оплати вартості спожитої теплової енергії відбулося не з його вини, а у зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування.

26.02.2013р. відповідач подав до господарського суду клопотання про застосування п.3 ст.83 ГПК України, ст.233 ГК України і зменшення розміру заявленої до стягнення пені на 80%.

Рішенням господарського суду м. Києва від 27.02.2013р. у справі №910/329/13 (суддя - Літвінова М.Є.) позов задоволено частково, визначено до стягнення із Головного територіального управління МНС України на користь ПАТ «Київенерго» 164 045,43 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію, 13 583,83 грн. пені та 5 433,53 грн. 3% річних. В іншій частині вимог у задоволенні позову відмовлено.

Встановивши, що частина заявленої позивачем до стягнення суми основного боргу у розмірі 246 194,87 грн. була сплачена відповідачем ще до подачі позовної заяви, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними документами, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог у цій частині позову, а в іншій частині вимоги про стягнення із відповідача 164 045,43 грн. основного боргу визнав обгрунтованими і документально доведеними та задовольнив їх.

Здійснивши власний перерахунок 3% річних з урахуванням здійсненого відповідачем у листопаді 2012р. часткового погашення суми основного боргу, господарський суд дійшов висновку, що до стягнення із відповідача підлягають 5 433,53 грн. 3% річних та 27 167,67 грн. Однак, врахувавши конкретні обставини справи та наведені відповідачем у його клопотанні обставини, місцевий господарський суд на підставі п.3 ст.83 ГПК України, ч.3 ст.551 ЦК України зменшив розмір неустойки на 50%, стягнувши 13 583,83 грн. пені.

Не погоджуючись із висновками місцевого господарського суду в частині стягнення із Головного територіального управління МНС України у м. Києві 13 583,83 грн. пені, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив судове рішення у цій частині скасувати.

За оцінкою скаржника, нарахована позивачем і визначена до стягнення із відповідача сума пені не відповідає умовам чинного протягом спірного періоду договору від 26.10.2012р. №312338. Крім того, враховуючи, що прострочення оплати вартості спожитої теплової енергії відбулося внаслідок відсутності своєчасного бюджетного фінансування, скаржник вважав, що підстави для стягнення з нього пені відсутні.

Водночас, відповідач просив поновити пропущений з поважних причин строк на подання апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2013р. №910/329/13 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Гончаров С.А., Іоннікова І.А.) Головному територіальному управлінню МНС України в м. Києві відновлено строк на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу прийнято до провадження, а її судовий розгляд призначено на 18.06.2013р.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційного оскарження, просив скасувати рішення місцевого господарського суду у даній справі в частині стягнення із Головного територіального управління МНС України в м. Києві пені у розмірі 13 583,83 грн. та прийняти у цій частині новий судовий акт про відмову у задоволенні позову.

Представник позивача проти доводів апеляційного оскарження заперечив, просив рішення місцевого господарського суду у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

В силу ч.ч. 1, 2 ст.714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 23.05.2012р. між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (далі - постачальник, позивач) та Головним територіальним управлінням Міністерства надзвичайних ситуацій України в м. Києві (далі - споживач, відповідач) був укладений Договір про закупівлю послуг (теплова енергія у гарячій воді/парі) за державні кошти №312338 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язувався надавати відповідачу послуги з постачання водяної пари та гарячої води (включно з холодоагентами), а споживач - прийняти і оплатити таку послугу в порядку і строки згідно з цим Договором.

У п.10.1 Договору сторони погодили, що він набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2012р. При цьому пунктом 10.2 Договору передбачено, що відповідно до ч.3 ст.631 ЦК України умови цього Договору застосовуються до відносин, що виникли між сторонами до моменту його укладання з 01.01.2012р.

За оцінкою скаржника, вказаний Договір припинив свою дію у зв'язку із укладенням сторонами нових договорів на постачання теплової енергії, а саме: від 26.10.2012р. №312338, від 30.11.2012р. №312338 та від 19.12.2012р. №312338. Таким чином, вказував апелянт, станом на день подачі позову чинним був договір на постачання теплової енергії від 19.12.2012р. №312338, а тому позовні вимоги про стягнення пені, нарахованої на підставі Договору від 23.05.2012р. №312338 задоволенню не підлягали.

Утім, з такими доводами скаржника погодитися не можна, адже в силу ч.4 ст.631 ЦК України, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За загальним правилом, встановленим ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги з посиланням на інші укладені між сторонами договори на постачання теплової енергії слід відхилити.

Згідно з п.6.3.1. Договору позивач зобов'язався постачати теплову енергію у гарячій воді/парі на потреби опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та обсягах згідно із Додатком № 1 до Договору у період його дії.

Обсяги постачання теплової енергії, тарифи на теплову енергію, порядок розрахунків за теплову енергію, умови припинення подачі теплової енергії визначені у додатках до Договору, які є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п.4.2. Договору розрахунки проводяться щомісячно шляхом оплати відповідачем вартості спожитої теплової енергії протягом 3-х діб після пред'явлення позивачем рахунку на оплату товару або після підписання сторонами акта приймання-передавання товарної продукції за звітній період згідно з Додатком 4.

Згідно із п.2 Додатку 4 до Договору «Порядок розрахунків за теплову енергію» відповідач зобов'язаний щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ) та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Сплату за вказаними документами відповідно до п. 3 Додатка 4 до Договору відповідач виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

В силу ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Звертаючись до господарського суду з позовом, ПАТ «Київенерго» зазначало, що станом на 01.12.2012р. розмір заборгованості відповідача за спожиту з 01.01.2012р. по 01.10.2012р. теплову енергію становив 410 240,30 грн.

Утім, як вірно встановив суд першої інстанції частина суми заявленого до стягнення основного боргу у розмірі 246 194,87 грн. була сплачена відповідачем у листопаді - грудні 2012р. до звернення ПАТ «Київенерго» з даним позовом до суду, що підтверджується наявними у справі відповідними платіжними документами.

Доказів сплати решти основного боргу у розмірі 164 045,43 грн. відповідач господарському суду не надав.

З огляду на наведене, судова колегія погоджується із вірним висновком місцевого господарського суду про стягнення із Головного територіального управління МНС України у м. Києві 164 045,43 грн. основного боргу та відмову у задоволенні вимог про стягнення іншої частини основного боргу у розмірі 246 194,87 грн., адже спір у цій частині вимог був відсутній між сторонами на момент порушення провадження у справі за позовом ПАТ «Київенерго».

В силу ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність виконаного судом першої інстанції перерахунку 3% річних, що підлягали до стягнення із відповідача, з урахуванням часткового погашення основного боргу у листопаді - грудні 2012р. на суму 246 194,87 грн., судова колегія визнала його арифметично вірним та таким, що відповідає фактичним обставинам справи.

Пунктом 7.3. Договору від 23.05.2012р. передбачено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти замовник сплачує учаснику штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення терміну виконання зобов'язань.

Місцевий господарський суд здійснив перерахунок заявленої до стягнення суми пені з урахуванням проплат, проведених відповідачем у литопаді - грудні 2012р. і дійшов висновку, що до стягнення підлягає пеня у розмірі 27 167,67 грн. Разом з тим, розглянувши подане відповідачем клопотання про зменшення розміру неустойки у порядку ст.233 ГК України, п.3 ст.83 ГПК України, суд першої інстанції взяв до уваги конкретні обставини справи, фінансовий стан сторін та зменшив розмір пені вдвічі до 13 583,83 грн.

Умотивовуючи наявність підстав для скасування прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі в частині стягнення із Головного територіального управління МНС України в м. Києві пені у розмірі 13 583,83 грн., скаржник зазначив, що він є бюджетною установою, яка повністю утримується за рахунок коштів державного бюджету, і неодноразово звертався до МНС України щодо збільшення кошторисних призначень на оплату послуг теплопостачання, тим самим вжив всіх заходів до належного виконання зобов'язань перед позивачем і довів відсутність своєї вини у простроченні виконання грошового зобов'язання.

Однак, судова колегія критично оцінює наведені доводи скаржника з наступних мотивів.

За змістом ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Як зазначив Вищий господарський суд України у п.3.17.4 постанови Пленуму від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Таким чином, оцінивши встановлені судом першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини справи, судова колегія приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апелянта і скасування рішення місцевого господарського суду в частині стягнення пені у розмірі 13 583,83 грн., адже вимоги у цій частині позову заявлені у відповідності до умов Договору та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» і відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення МНС від відповідальності за порушення зобов'язання (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15 травня 2012р. у справі №3-28гс12).

Господарським судом були взяті до уваги обставини, викладені відповідачем у його клопотанні про зменшення розміру неустойки, їм надана належна правова оцінка, у зв'язку з чим, перевіривши арифметичну правильність та обґрунтованість вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 13 583,83 грн., судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позову у цій частині вимог та відхиляє доводи апеляційного оскарження за неспроможністю.

За таких обставин справи, судова колегія не вбачає підстав для зміни або скасування прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржений судовий акт - залишити без змін.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на відповідача.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 12, 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Головного територіального управління Міністерства надзвичайних ситуацій у м. Києві на рішення господарського суду м. Києва від 27.02.2013р. у справі №910/329/13 залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 27.02.2013р. у справі №910/329/13 - без змін.

2. Матеріали справи №910/329/13 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий суддя Кропивна Л.В.

Судді Гончаров С.А.

Іоннікова І.А.