Постанова

від 18.06.2013 по справі 12пн/5014/2936/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2013 року Справа № 12пн/5014/2936/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Катеринчук Л.Й. (доповідача), Коваленка В.М. розглянувши касаційну скаргуВідділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Перевальському районі Луганської області на постанову та рішенняДонецького апеляційного господарського суду від 03.04.2013 року господарського суду Луганської області від 20.12.2012 року у справі господарського суду№ 12пн/5014/2936/2012 Луганської області за позовомВідділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Перевальському районі Луганської області доДП "Луганськвуглебудреструктуризація" в особі структурного підрозділу "Шахта "Романівська" провизнання поточних кредиторських вимог, а саме капіталізованих платежів на суму 3 835 990, 66 грн.

в судове засідання представники сторін не з'явилися

ВСТАНОВИВ :

у листопаді 2012 року шляхом надіслання поштового відправлення Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Перевальському районі Луганської області (далі - позивач) звернулось до господарського суду Луганської області з позовною заявою до ДП "Луганськвуглебудреструктуризація" в особі структурного підрозділу "Шахта "Романівська" (далі - відповідача) про визнання поточних кредиторських вимог, а саме капіталізованих платежів по внесках до ФССНВПЗ на суму 3 835 990, 66 грн., нарахованих відповідно до Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №765 від 06.05.2000 року (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України №743 від 16.05.2007 року) (далі - Порядку) (а.с. 3 - 19).

Рішенням господарського суду Луганської області від 20.12.2012 року (суддя Палей О.С.) у задоволенні позову відмовлено (а.с. 46 - 49). Судове рішення мотивоване тим, що позивач не довів факту визнання відповідача банкрутом та безпідставно звернувся у позовному провадженні з вимогами по капіталізації виплат майбутніх періодів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, завданої внаслідок нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції від 20.12.2012 року та прийняти нове рішення по суті.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.04.2013 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Гези Т.Д., суддів: Будко Н.В., Мартюхіної Н.О.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення господарського суду Луганської області від 20.12.2012 року у справі №12пн/5014/2936/2012 - без змін (а.с. 83 - 84). Зокрема, апеляційний суд зазначив про безпідставність обґрунтування позовних вимог нормами законодавства про банкрутство, з огляду на те, що матеріалами справи не підтверджується факт порушення щодо відповідача провадження у справі про банкрутство.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду від 03.04.2013 року та рішення суду першої інстанції від 20.12.2012 року, прийняти нове рішення, аргументуючи порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, статті 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції статті, чинній на момент звернення до суду з позовом), положень Порядку, відповідно до якого здійснюється капіталізація платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута відшкодувати шкоду, заподіяну життю та здоров'ю громадян, у тому числі застрахованих у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши додержання судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Згідно з частинами 1, 2 статті 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) , підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів .

Отже, господарськими судами розглядаються справи за участю суб'єктів господарювання та суб'єктів владних повноважень, що не мають ознак справ адміністративної юрисдикції, тобто, усі справи у спорах про право, що виникають з відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства.

Статтею 1 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що Кодекс адміністративного судочинства України визначає юрисдикцію, повноваження адміністративних судів щодо розгляду адміністративних справ, порядок звернення до адміністративних судів та порядок здійснення адміністративного судочинства.

Згідно з пунктами 1, 7 частини 1 статті 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до статті 4 КАС України, правосуддя в адміністративних справах здійснюється адміністративними судами. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Згідно з частиною 1 та пунктом 5 частини 2 статті 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають, зокрема, у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Преамбулою до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закону) передбачено, що Цей Закон відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві.

Відповідно до частин 1, 3 статті 15 Закону, страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків - некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням, та набуває прав юридичної особи з дня реєстрації статуту у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері реєстрації (легалізації) статутів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Статтею 16 Закону передбачено, що управління Фондом соціального страхування від нещасних випадків здійснюється на паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців. Безпосереднє управління Фондом соціального страхування від нещасних випадків здійснюють його правління та виконавча дирекція.

Згідно з частинами 1, 2 статті 46 Закону, Фонд соціального страхування від нещасних випадків провадить акумулювання страхових внесків, має автономну, незалежну від будь-якої іншої, систему фінансування. Фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснюється за рахунок, зокрема, капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 1 статті 55 Закону, спори щодо визначення класу професійного ризику виробництва, а також щодо розміру шкоди та прав на її відшкодування, накладення штрафів та з інших питань вирішуються в судовому порядку.

Пунктом 16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" №10 від 24.10.2011 року роз'яснено про те, що не підлягають розглядові в господарських судах справи у спорах, пов'язаних із здійсненням владних повноважень виконавчими дирекціями Фондів соціального страхування, їх робочими органами у відносинах, пов'язаних із здійсненням керівництва та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, проведенням збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, забезпеченням фінансування виплат за загальнообов'язковим державним страхуванням та здійсненням інших функцій згідно з затвердженими статутами. Водночас господарськими судами розглядаються на загальних підставах справи зі спорів за участю названих органів, якщо такі спори виникають з цивільних чи господарських правовідносин, в яких ці органи виступають на рівних засадах з іншими учасниками відповідних відносин.

Отже, спори, пов'язані зі стягненням виконавчими дирекціями Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зі суб'єкта господарювання, який ліквідується, страхових платежів, капіталізованих на майбутні періоди, з метою їх подальшої виплати потерпілим особам, підлягають розгляду відповідно до правил Кодексу адміністративного судочинства України судами адміністративної юрисдикції, як такі, що є публічно-правовими за своєю правовою природою.

Така правова позиція узгоджується з висновками колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладеними у Постанові Верховного Суду України №21-156а12 від 26.06.2012 року.

Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 111 10 ГПК України, порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, зокрема, якщо рішення прийнято господарським судом з порушенням правил предметної або територіальної підсудності, крім випадків, передбачених у частині четвертій статті 17 цього Кодексу.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову у даній справі є визнання поточними кредиторських вимог відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, а саме капіталізованих платежів на суму 3 835 990, 66 грн., заявлених до ДП "Луганськвуглебудреструктуризація" в особі структурного підрозділу "Шахта "Романівська", що перебуває в ліквідаційній процедурі.

При цьому, судами вірно встановлено, що позивачем не доведено факту визнання відповідача банкрутом, тоді як його ліквідація здійснюється в порядку, передбаченому положеннями Цивільного кодексу України, що виключає можливість розгляду даного спору господарським судом у позовному провадженні з огляду на його підсудність адміністративним судам.

З огляду на таке, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про те, що оскаржувані постанова апеляційного господарського суду від 03.04.2013 року та рішення суду першої інстанції від 20.12.2012 року у справі №12пн/5014/2936/2012 підлягають скасуванню як такі, що винесені з порушенням норм процесуального права щодо предметної підсудності даної справи, а провадження у справі №12пн/5014/2936/2012 - припиненню на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 ГПК України, оскільки спір, що виник між позивачем та відповідачем, є публічно-правовим за своєю правовою природою та не підлягає вирішенню в господарських судах України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Перевальському районі Луганської області задовольнити частково.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.04.2013 року та рішення господарського суду Луганської області від 20.12.2012 року у справі №12пн/5014/2936/2012 скасувати. Провадження у справі №12пн/5014/2936/2012 припинити.

Головуючий Н.Г. Ткаченко

Судді Л.Й. Катеринчук

В.М. Коваленко