Ухвала

від 17.06.2013 по справі 2а/2570/1961/2012

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" червня 2013 р. м. Київ К/9991/70438/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Моторного О.А. - головуючого,

Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

при секретарі - Струсевич Д.С.,

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача 1 - Столярець С.Ю.,

відповідача 2 - не з'явився,

прокуратури - Клюге Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Варвинської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області та Управління Державної казначейської служби України у Срібнянському районі Чернігівської області

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.07.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2012

у справі № 2а/2570/1961/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Насіння-Агрохім"

до 1. Варвинської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області,

2.Управління Державної казначейської служби України у Срібнянському районі Чернігівської області

за участю Прокуратури Чернігівської області

про стягнення бюджетної заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.07.2012, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2012, задоволено позовні вимоги: стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Насіння-Агрохім" бюджетну заборгованість по ПДВ у розмірі 9 161 213,00 грн.

В касаційних скаргах, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, відповідачі просять скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В судове засідання з'явилися прокурор та представник відповідача-1. Представники позивача та відповідача-2 в засідання суду не з'явилися, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на протязі 2010-2011 років позивачем подавались податкові декларації з ПДВ з розрахунками сум бюджетного відшкодування, заявами про повернення суми бюджетного відшкодування за січень 2010 року у сумі 2 361 226,00 грн., за лютий та березень 2010 року у сумі 705 505,00 грн., за квітень 2010 року у сумі 600,00 грн., за травень та червень 2010 року у сумі 4 467 445,00 грн., за січень 2011 року у сумі 1 322 834,00 грн.

Достовірність нарахування вказаних сум бюджетного відшкодування ПДВ підтверджена актами перевірок МДПІ за звітні періоди: за лютий та березень 2010 року актом № 268/2300/32517909 від 28.05.2010, за січень 2010 року актом № 312/2300/32517909 від 18.06.2010, за квітень 2010 року актом № 321/2300/32517909 від 29.06.2010, за травень та червень 2010 року актом № 429/2300/32517909 від 31.08.2010, за січень 2011 року актом № 150/2300/32517909 від 22.04.2011.

Всього (з урахуванням уточнених позовних вимог) підприємством заявлено суму бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 9 161 213,00 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Згідно з пп. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (надалі - Закон), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Відповідно до пп. 7.7.5 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно з пп. 7.7.6 п.7.7. ст. 7 вказаного Закону, орган державного казначейства на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Слід зазначити, що норми Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний на момент подання позивачем до Варвинської МДПІ податкових декларацій з ПДВ, повністю кореспондуються з нормами Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем виконано всі умови, що передбачені для отримання права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість. Зазначене право позивача підтверджене проведеними податковим органом перевірками.

Крім того, судовими рішеннями Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.12.2010 по справі № 2а-6042/10/2570 та від 30.12.2010 по справі № 2а-6051/10/2570, які набрали законної сили, досліджено обставини правомірності включення до податкового кредиту сум ПДВ, які сплачені за січень 2010 року та травень 2010 року, та підтверджено право ТОВ «Насіння-Агрохім» на відшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ у розмірі 9 161 213,00 грн., у т. ч. у сумі 173 012,00 грн. за податковою декларацією з ПДВ січня 2010 року та у сумі 130 591,00 грн. за податковою декларацією з ПДВ травня 2010 року.

Однак, порушення відповідачем-1 наведених вище вимог норм законодавства призвело до ненадходження на розрахунковий рахунок позивача суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за січень 2010 року у сумі 2 361 226,00 грн., за лютий та березень 2010 року у сумі 705 505,00 грн., за квітень 2010 року у сумі 600,00 грн., за травень та червень 2010 року у сумі 4 467 445,00 грн., за січень 2011 року у сумі 1 322 834,00 грн.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що оскільки податковий орган, у встановлений вимогами законодавства України строк, не виконав обов'язку щодо надання органу державного казначейства висновку із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь позивача, а УДКСУ не здійснило відповідних виплат, що призвело до порушення прав позивача, наданих йому податковим законодавством.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Варвинської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області та Управління Державної казначейської служби України у Срібнянському районі Чернігівської області залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.07.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний Судді (підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль