Постанова

від 24.05.2013 по справі 2а-10341/12/0170/24

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 травня 2013 р. о 16:45 Справа №2а-10341/12/0170/24

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Кащеєвої Г. Ю. за участю секретаря Багдасарян Н. В.,

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача -не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лівадія Інвест»

до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лівадія Інвест» звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовною заявою та просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим №0003302301 від 04.09.2012р. щодо донарахування ПДВ на суму 26581,00 грн. та штрафних санкцій на суму 1 грн.

26.10.2012р. до суду надійшла заява від позивача про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить:

- визнати наказ №530 від 08.08.2012р. про проведення документальної позапланової перевірки, виданий начальником ДПІ у м. Ялта АРК ДПС ОСОБА_1 таким, що виданий у відсутність компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;

- визнати акт позапланової виїзної документальної перевірки №1134/22-01/34670511/139 від 21.08.2012р. протиправним та скасувати його;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялті АРК ДПС від 04.09.2012р. №0003302301 щодо донарахування ПДВ на суму 26581,00 грн. та штрафних санкцій на суму 1 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 07.12.2012р. провадження у справі було зупинено у зв'язку з призначенням у справі судово-економічної експертизи.

08.04.2013р. до суду надійшов висновок судово-економічної експертизи №314/12 від 05.04.2013р. (а.с. 33-46, т. 2), у зв'язку з чим провадження у справі було поновлено ухвалою суду від 11.04.2013р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відповідачем при проведенні перевірки неправомірно застосовані положення ч. 1 ст. 203, ст. ст. 215, 228, 662, 655,656 Цивільного кодексу України в частини недодержання в момент вчинення правочинів мети господарювання, тобто відсутня спрямованість на реальне настання правових наслідків, що обумовлені такими правочинами, що призвело у свою чергу до порушень положень Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України -у вигляді завищення податного кредиту за березень 2011р. в розмірі 26582 грн. та завищення залишку від'ємного значення з податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2010р. у розмір 21207 грн., за січень 2011 у сумі 23556 грн., за лютий 2011р. в сумі 23556 грн.

Позивач вважає таки висновки неправомірними та такими, що не відповідають положенням Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до якого наявними у позивача документами первинного бухгалтерського обліку підтверджується реальність та товарний характер угоди, укладеної між ТОВ «Лівадія Інвест» та ПП» Пан-Буд», а, відтак, висновки відповідача щодо порушення правил оподаткування через мотиви нікчемності правочинів не відповідають дійсним обставинам.

Адже позивач вважає, що ним були підтверджені правочини, які відповідач визнав нікчемними, усіма документами, передбаченими Законом України «Про податок на додану вартість», Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» для відповідного роду правочинів, укладених та виконаних з контрагентом - ПП «Пан-Буд».

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує та вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з підстав, наведених у письмових запереченнях на адміністративний позов (а.с. 154-156 т. 1)

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, враховуючи, що адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, суд вважає можливим, на підставі ч. 6 ст. 71, ст. 128 КАС України, розглядати справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

З 08.08.2012р. по 15.08.2012р. ДПІ у м. Ялта АРК ДПС була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «Лівадія Інвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Пан Буд» (код ЄДРПОУ 37081614) за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р., за результатами якої 21.08.2012р. був складений акт за №1134/22-01/34670511/139 (а.с. 22-32).

Згідно з п. 2.8 акта перевірки, при її проведенні було використано:

- акт планової виїзної перевірки ТОВ «Лівадія Інвест» від 30.04.2010р. №1360/23-1/34670511/107 за період з 01.10.2008р. о 31.12.2009р.;

- акт планової виїзної документальної перевірки ТОВ Лівадія Інвест» від 13.03.2012р. №84/22-01/34670511/44 за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р.;

- акт планової виїзної документальної перевірки ТОВ «Лівадія Інвест» від 16.05.2011р. №1109/23-1/34670511/91 за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р.

- лист ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС від 24.04.2012р. №2166/7/22-4 (вх. №1399/7 від 05.05.2012р.) в рамках постанови слідчого групи слідчих - старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України Мазуркевича В, А. від 02.04.2012р., винесеної в кримінальної справи №69-0146 про направлення актів про неможливість проведення зустрічних звірок з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами - покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р., а саме:

1) лист ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС від 06.04.2012р. №21/22/37081614 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Пан-Буд», код за ЄДРПОУ 37081614 з питань правомірності проведення господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою проведених господарських відносин з контрагентами покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р.;

2) запит ДПІ у м. Ялті АРК ДПС на адресу ТОВ «Лівадія Інвест» від 11.07.2012р. №6396/10/22-01 про надання документів;

3) відповідь - письмові пояснення (без надання підтверджуючих первинних документів) ТОВ «Лівадія Інвест» на адресу ДПІ у м. Ялті АРК ДПС №215 від 11.07.2012р.;

4) бази даних ДПС, податкові декларації з ПДВ за грудень 2010, за січень 2011р., за лютий 2011р., за березень 2011р. з додатками №5 до них.

Згідно з розділом 3.2 акта перевірки (Податок на додану вартість - податковий кредит) (а.с. 27, т. 1) згідно документів, наданих платником податку, матеріалів планових документальних перевірок ТОВ «Лівадія Інвест» за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р. ТОВ «Лівадія Інвест» мало взаємовідносини з ПП «Пан Буд», в результаті чого до складу податкового кредиту були включені суми ПДВ в розмірі 26581 грн., в тому числі й по податковим періодам - за грудень 2010р. в розмірі 21207 грн., за січень 2011р. в сумі 2349 грн., за березень 2011р. в сумі 3025 грн.

Посилаючись на приписи ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 14, ст. 198 Податкового кодексу України, лист ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС від 24.04.2012р. №2166/7/22-4 (вх. №1399/7 від 05.05.2012р.) в рамках постанови слідчого групи слідчих - старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України Мазуркевича В, А. від 02.04.2012р., винесеної в кримінальної справи №69-0146 про направлення актів про неможливість проведення зустрічних звірок з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами - покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р., відповідачем в акті перевірки був зроблений висновок щодо здійснення ПП «Пан Буд» фіктивної підприємницької діяльності , оформлення документів для формування валових витрат та податкового кредиту без підтвердження про реальне здійснення відповідних операцій, у зв'язку з чим, відповідач зазначив, що первинні документи, які складені ПП «Пан Буд» для ТОВ «Лівадія Інвест» за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р. суперечать законодавчим та нормативним документами та не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку (а.с. 29, т. 1).

Зазначене на думку відповідача, призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ за березень 2011р. в розмірі 26582 грн. та завищення залишку від'ємного значення з податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2010р. у розмірі 21207 грн., за січень 2011р. в сумі 23556 грн. та за лютий 2011р. в сумі 23556 грн.

У зв'язку з чим суд окремо звертає увагу на те, що відповідно до акта Державної податкової інспекції у м. Ялта АРК від 16.05.2011р. №1109/23-1/34670511/91 «Про результати документальної планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Лівадія Інвест» код за ЄДРПОУ 34670511 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р.» в результаті перевірки було встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 10.1 Декларацій «придбання (виготовлення) в межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткування за ставкою 20% та нульовою ставкою» за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р. у загальній сумі 14238 грн., в тому числі за березень 2010р. в сумі 1260,00 грн., за квітень 2010р. в сумі 1738 грн., за травень 2010р. в сумі 1832 грн., за червень 2010р. в сумі 1495 грн. за липень 2010р. в сумі 1875 грн., за серпень 2010р. в сумі 1797 грн., за вересень 2010р. в сумі 1653 грн., за жовтень 2010р.в сумі 1151 грн., за листопад 2010р. в сумі 1437 грн. (а.с. 103-145, т. 1).

Будь-яких завищень податкового кредиту за грудень 2010р. в акті Державної податкової інспекції у м. Ялта АРК від 16.05.2011р. №1109/23-1/34670511/91 встановлено не було.

На підставі акта 04.09.2012р. перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення №000302301про збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість розмірі 26581,00 грн. та донарахування 1 грн. штрафних санкцій (а.с. 34).

Дослідивши висновки відповідача, викладені в акті перевірки, на підставі яких позивачеві були донараховані податкові зобов'язання, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до законодавства, яке було чинним до набрання чинності Податковим кодексом України та відповідно до зазначеного кодексу, підставою для обчислення та сплати податкових зобов'язань платників податків є господарські угоди та документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, відповідні платіжні документи, якими підтверджується факт придбання, отримання та проведення розрахунків за товари (роботи або послуги) суб'єктом господарювання.

Розбіжності у сумах задекларованого позивачем податкового кредиту та податкового кредиту, встановленого відповідачем за наслідками перевірки утворилася за рахунок ПП «Пан Буд», з яким позивач уклав наступні договори:

1) договір купівлі-продажу сантехматеріалів від 10.01.2010р. №117, згідно з умовами якого позивач придбав відповідно до рахунків безготівковою оплатою майно - сантехматеріали, яке передається позивачеві у справі протягом 5 днів з дати підписання договору та сплата вартості придбаного майна має бути проведена протягом 10 банківських днів. (а.с. 169, т. 1).

Згідно з прибутковою накладною №ПН-0000217 від 10.12.2010р. вартість поставленого позивачеві товару склала 106485 грн. з урахуванням ПДВ в сумі 17747,50 грн. (а.с. 174, т. 1). На зазначений товар був виданий рахунок-фактура №577 від 30.11.2010р. (а.с. 178, т. 1) та податкова накладна №837 віл 10.12.2010р. (а.с. 181, т. 1). Оплата проведена на суму 56485,00 грн., в тому числі й ПДВ 9414,17 грн. - 06.12.2010р. (а.с. 185, т. 1), на суму 5000,00 в тому числі й ПДВ в сумі 833,33 грн. - 08.12.2010р. (а.с. 186, т. 1), на суму 5000,00 в тому числі й ПДВ в сумі 833,33 грн. - 09.12.2010р. (а.с. 187, т. 1), на суму 10000,00 грн., в тому числі й ПДВ в сумі 1666,67 грн. - 10.12.2010р. (а.с. 188, т. 1), на суму 15000,00 грн., в тому числі й ПДВ в сумі 2500,00 грн.- 16.12.2010р.(а.с. 189, т.1).

Відповідно до прибуткової накладної №ПН-0000219 від 16.12.2010р. вартість поставленого позивачеві товару склала 20759,04 грн. з урахуванням ПДВ в розмірі 3459,84 грн. (а.с. 175, т. 1). На зазначений товар був виданий рахунок-фактура №660 від 08.12.2010р. (а.с. 182, т. 1) та податкова накладна №838 від 16.12.2010р. (а.с. 184 т. 1). Оплата проведена на суму20759,04 грн., в тому числі й ПДВ в сумі 3459,84 грн. 09.12.2010р. (а.с. 187, т. 1).

2) договір купівлі-продажу сантехматеріалів від 01.03.2011р. №77, на підставі якого позивач придбав відповідно до рахунків безготівковою оплатою майно - сантехматеріали, яке передається позивачеві у справі протягом 5 днів з дати підписання договору та сплата вартості придбаного майна має бути проведена протягом 10 банківських днів (а.с. 170, т. 1).

Придбані в рамках зазначеного договору за податковою накладною від 19.01.2011р. №35 товар на суму 14096,88 грн. був сплачений позивачем у справі в розмірі 2349,48 грн. (а.с. 197, 203, т. 1).

28.02.2011р. позивачем була отримана податкова накладна №246 на суму поставленого товару в розмірі 18150,06 грн. (а.с. 200, т. 1), видаткова накладна №246 від 28.02.2011р. та рахунок-фактура №87 від 09.02.2011р. на суму 18150,06 грн. (а.с. 198,199, т. 1). Оплата проведена на суму 5000,00 грн. в тому числі й ПДВ - 833,33 грн. - 14.02.2011р. (а.с. 204, т. 1), Оплата проведена на суму 5000,00 грн. в тому числі й ПДВ - 833,33 грн. - 17.02.2011р. (а.с. 205, т. 1). Оплата проведена на суму 5000,00 грн. в тому числі й ПДВ - 833,33 грн. - 01.03.2011р. (а.с. 204, т. 1).

18.03.2011р. була видана видаткова накладна №269 на суму 2417,69 грн. (а.с. 202, т. 1) та рахунок -фактура №252 від 10.03.2011р. на суму 2417,69 грн. (а.с. 201, т. 1). Оплата проведена 18.03.2011р. на суму 2417,69 грн. (а.с. 206, т. 1).

Всього розрахунків за зазначеними договорами було проведено на суму 161 908,67 грн., що підтверджується випискою по рахунку позивача за контрагентом ПП «Пан Буд» (а.с. 211-212, т. 1).

Дослідивши вищезазначені первинні бухгалтерські документи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинними документами вважаються документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.

Проте, будь-які документи (у тому числі й договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією вважається операція (дія або подія) яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Законів України «Про податок на додану вартість», «Про оподаткування прибутку підприємств», які були чинними на час виконання вищезазначених правочинів, так й Податкового кодексу України, який є чинним на час 2011р., за який в тому числі проводилася перевірки, й прийняття оскаржуваних по справі податкових повідомлень-рішень.

Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» було передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Згідно з п.п. 1.6 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковим зобов'язанням була загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, яка визначена згідно з Законом.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (п. 1.7 ст. 1 Закону).

База оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначалася виходячи з їх договірної (контрактної) вартості , зазначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів) згідно із законами України з питань оподаткування.

До складу договірної (контрактної) вартості включались будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передавались платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу (п. 4.1. ст. 4 1 Закону України "Про податок на додану вартість")

Порядок обчислення та сплати податку був встановлений у ст.7 вказаного Закону.

У п.п.7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" було визначено, що платник податку був зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка складалась у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надавався покупцю, копія залишалась у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна виписувалась на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні були зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків (п. 7.2.3. п. 7.2 ст.7 Закону).

П. п. 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону було обумовлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважалась дата, яка припадала на податковий період, протягом якого відбувалась будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податків.

У п. п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" було зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначався виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

У п. п. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 цього Закону було встановлено, що якщо платник податків використовував (виготовляв) матеріальні і нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням) не включалась до складу податкового кредиту.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважалась дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягала сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначалась як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, мала від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 Закону).

Аналогічні приписи містить й Податковий кодекс України.

Так, згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

П. 198.2 ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

П. 201.1 ст. 201 ПК України закріплено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Судом встановлено, що податкові накладні, отримані позивачем від ПП «Пан Буд» занесені до реєстру виданих та отриманих податкових накладних, відображені в додатку 5 до Декларації та віднесені до складу податкового кредиту у відповідних Деклараціях з податку на додану вартість.

Крім того, стосовно обставин встановлення за результатами перевірки відсутності реального настання правових наслідків за правочинами, укладеними позивачем з ПП «Пан Буд» суд зазначає наступне.

Відповідачем було порушено п.4, 5, 6 "Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердженого наказом ДПА України від 22.12.10р. N984 та зареєстрованого в Мінюсті 12.01.11р. за N34/18772, відповідно до якого, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. У разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

В порушення цих пунктів відповідачем, за повної відсутності обґрунтування висновків, при отриманні бухгалтерської та податкової документації, якою підтверджується факт здійснення господарських операцій, зроблені безпідставні висновки про нікчемність (недійсність) правочинів позивача з контрагентами.

Згідно з актом перевірки, відповідачем неправомірно та безпідставно зроблений висновок, що правочини, укладені позивачем з ПП «Пан Буд» не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними, оскільки носять безтоварний характер з підстав отриманої відповідачем інформації щодо фіктивності підприємницької діяльності ПП «Пан Буд».

Крім того, посилаючись на порушення позивачем приписів п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 та п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (податковий кредит звітного періоду визначався виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін та положення щодо факту першої події, з якої пов'язане право платник податку на податковий кредит) відповідач не зазначив, в чому саме полягали таки порушення, зважаючи на відсутність будь-яких зауважень до форми та змісту первинної бухгалтерської документації, якою мало бути підтверджено виконання господарських операцій з отримання робіт (послуг).

У зв'язку з чим суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Встановлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку.

При цьому порушення вимог податкового законодавства контрагентом платника податків не повинні нести негативні наслідки для такого платника податків.

Адже, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 22.01.2009р. у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії (заява №3991/03), у разі, коли національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Таким чином, за умовою відсутності будь-яких інших зауважень щодо первинних бухгалтерських документів та документів податкової звітності позивача, відсутності доказів обізнаності позивача про порушення контрагентами вимог законодавства, пов'язаного зі сплатою податку на додану вартість за ланцюгами його господарської діяльності, а також за умовою відсутності переконливих доказів або навіть при відсутності обґрунтованих сумнівів щодо приймання позивачем участі у відповідній діяльності за змовою з ПП «Пан Буд», пов'язаною з ухиленням від сплати податків, відповідач мав оцінювати документи, на підставі яких був сформований податковий кредит, виходячи з наступного.

Для встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку в обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

За таких обставин, орган державної податкової служби мав перевірити ділову мету у діях платника податку - позивача: придбання послуг, використання яких не може мати позитивного впливу на результати господарської діяльності платника податку тощо.

Адже, як зазначає Вищий адміністративний суд України, для підтвердження права платника податку на формування витрат та/або податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання.

Товар, який ТОВ «Лівадія Інвест» отримало від ПП» Пан Буд» використано у господарській діяльності позивача, що підтверджується актом списання та відображено у бухгалтерському обліку позивача.

Відповідний висновок судово-економічної експертизи, наявний в матеріалах справи також підтверджує факт використання ТОВ «Лівадія Інвест» отриманих від ПП «Пан Буд» товарів у власній господарській діяльності.

У зв'язку з чим, суд окремо вважає за необхідне зауважити, що неврахування факту використання товарів, придбаних позивачем у власній господарській діяльності, є порушенням відповідачем приписів Податкового кодексу України через наступне.

Під господарською діяльністю в контексті ст. 3 Господарського кодексу України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення, реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - господарською діяльністю є діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з приписами п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарською діяльністю є діяльність особи, пов'язана з виробництвом, виготовлення та (або) реалізацією товарів, робіт або послуг, спрямована на отримання доходу та яка проводиться такою особою самостійно та (або) через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, яка діє на користь першої особи, зокрема за договорами.

За приписами п. 5.1 та п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовими витратами виробництва та обігу є суми будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт або послуг), які придбаваються таким платником податку для їх подальшої реалізації (використання у власній господарській діяльності).

Відповідно до приписів п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

За приписами п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати платника,я кі не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Разом з тим, про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість;

- "тимчасова" поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо);

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Зазначене взагалі не було предметом дослідження в рамках проведеної перевірки, у зв'язку з чим суд критично ставиться до висновків відповідача щодо невідповідності первинних бухгалтерських документів та документів податкового обліку діючому на момент їх складення законодавству.

Крім того, суд зазначає наступне.

Згідно з висновками №314/12 у даній справі судово-економічної експертизи - висновки ДПІ у м. Ялта АРК ДПС за актом перевірки від 21.08.2012р. №1134/22-01/3470511/139 щодо заниження ТОВ «Лівадія Інвест» податку на додану вартість за березень 2011р. в сумі 26582,00 грн. із врахуванням завищення залишку від'ємного значення з ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2010р. в сумі 21207,00 грн., за січень 2011р. в сумі 23557,00 грн., за лютий 2011р. в сумі 23557,00 грн. первинному документами, даними податкового бухгалтерського обліку ТОВ «Лівадія Інвест» не підтверджено.

Реальне виконання зобов'язань позивача з контрагентами, а саме: отримання сантехматеріалів загальною вартість 161 908,67 грн. від ПП «Пан Буд» та використання їх у власній господарській діяльності повністю підтверджується первинними документами, даними бухгалтерського та податкового обліку.

Зазначені господарські операції призвели до змін в структурі активів (майна) та пасивів (зобов'язань та власного капіталу) ТОВ «Лівадія Інвест» - зменшення активів у сумі 26984,78 грн. та зменшення пасивів в сумі 26984,78 грн.

Зазначене, зокрема, спростовує висновки відповідача, викладені в акті перевірки щодо відсутності ознак подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача придбаних у ПП «Пан Буд» сантехматеріаліав.

Покладені в основу висновків акта перевірки відомості щодо порушеної кримінальної справи (а.с. 27, т. 1) були досліджені судом та суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ч. 1, 2,4 ст. 70 Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

За приписами ст. 71 Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно з ст. 161 цього Кодексу під час прийняття постанови суд вирішує, серед іншого, питання щодо того, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються та чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження й яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Дослідивши висновки акта перевірки, суд встановив наступне.

Посилаючись на ведення ПП «Пан Буд» діяльності, яка має ознаки фіктивного підприємництва, відповідач зробив висновок щодо безтоварності правочинів, які були укладені позивачем з ПП «Пан Буд».

У зв'язку з чим, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 75.1.2. ст. 75 Податкового кодексу прямо визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Словосполучення «податкова інформація» відповідно до п.п. 14.1.171 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України використовується у значенні, визначеному Законом України "Про інформацію".

На виконання положень Податкового кодексу розроблено два Порядки оформлення податкових перевірок, один з яких стосується перевірок юридичних осіб (№ 984 від 22.12.2010 р.), а другий перевірок фізичних осіб (№ 1003 від 24.12.2010 р.), в яких встановлено, що будь-яка документальна перевірка тому і вважається документальною, що ґрунтується на первинних документах та підтверджує факт проведення такої перевірки.

За нормами чинного Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно з ст. 65 КПК України доказами в кримінальній справі є всякі фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються: показаннями свідка, показаннями потерпілого, показаннями підозрюваного, показаннями обвинуваченого, висновком експерта, речовими доказами, протоколами слідчих і судових дій, протоколами з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів, та іншими документами.

Статтею 1 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» визначено, що завданням оперативно-розшукової діяльності є пошук і фіксація фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, а не збір документів для проведення документальних перевірок платників податків в порядку, передбаченому ПК України.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» матеріали оперативно-розшукової діяльності використовуються як приводи та підстави для порушення кримінальної справи, для отримання фактичних даних, які можуть бути доказами у кримінальній справі, для попередження, припинення і розслідування злочинів, розвідувально-підривних посягань проти України, розшуку злочинців та осіб, які безвісно зникли та ін. Використання цих матеріалів без відповідного статусу у визначеному законодавством порядку є порушенням порядку проведення перевірок, визначеного Податковим кодексом України.

Разом з тим, відповідно до приписів ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

За фактом фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків обвинувальних вироків суду не прийнято, до підприємства, яке на думку органів державної податкової служби здійснює діяльність із порушенням закону та установчим документам, адміністративно-господарські санкції не застосовані.

Відповідно до частини 1 статті 66 Кримінально-процесуального кодексу України особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор і суд в справах, які перебувають в їх провадженні, вправі викликати в порядку, встановленому цим Кодексом, будь-яких осіб як свідків.

Матеріали перевірки з висновками про порушення платником податків податкового законодавства та визначеною сумою податкового зобов'язання приєднуються до матеріалів кримінальної справи як відповідний доказ наявності об'єктивної сторони злочину.

Остаточне рішення за результатами такої перевірки приймається судом у кримінальній справі шляхом ухвалення обвинувального або виправдувального вироку підсудним. Отже, результати перевірки приєднуються до матеріалів кримінальної справи як доказ наявності факту злочину з боку посадових осіб платника податків.

Таким чином, викладені в листах відомості щодо порушення кримінальної справи або ознак господарської діяльності, яка має ознаки фіктивності, стосовно ПП «Пан Буд» є носіями доказової бази виключно в межах порушеної кримінальної справи та можуть мати статус доказів виключно в кримінальному процесі.

Статус доказової бази така інформація отримує лише у випадку постановлення судом обвинувального вироку по кримінальній справі, якщо таки докази будуть покладені в основу такого вироку й відповідно до приписів ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України можуть бути використані у якості доказів в адміністративному процесі щодо осіб та обставин, яких таки докази стосуються.

Враховуючи наведене, суд вважає необгрунтованими висновки ДПІ у м. Ялті АРК ДПС, зроблені на підставі листів ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС від 24.04.2012р., 06.04.2012р., викладені в акті перевірки щодо безтоварності правочинів, укладених позивачем з ПП «Пан Буд», т.я. перевірка фактично була проведена без урахування наявної первинної бухгалтерської документації позивача.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Крім того суд бере до уваги, що відповідно до статті 4 Податкового кодексу України податкове законодавство ґрунтується, крім інших, на презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

В Рішенні Конституційного Суду України №3-рп/2003р. від 30.01.03р. зазначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

За такими обставинами, в контексті положень ст. ст. 71, 72 КАС України відповідач не довів правомірність прийняття ним оскаржуваного по справі податкового повідомлення-рішення, у зв'язку з чим суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Ялті АР Крим Державної податкової служби №0003302301 від 04.09.2012р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лівадія Інвест» (98637, м. Ялта, вул. Червоних партизан, 14, ЄДРПОУ 34670511) 265,82 грн. судового збору шляхом їх безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень Державної податкової інспекції в м. Алушта АР Крим Державної податкової служби.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лівадія Інвест» (98637, м. Ялта, вул. Червоних партизан, 14, ЄДРПОУ 34670511) 9501,00 грн. судових витрат шляхом їх безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кащеєва Г.Ю.